Мистецтво бути дружиною (2)

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Йой , я думала, що я одна така, а тут... вони в мене ще й з одного дня народження. Виділи очі, що купляли:xaxa:

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

не знаю звідки тут зробили висновок про дресуру.. ані я себе не дресирую, ані чоловіка.. так, тепер я стараюсь думати, перед тим як загнати сварку в глухий кут і стараюсь (справді стараюсь) зупинитись поки ще працює голова, а не ввімкнувся словесний потік взаємних образ.. Оце по суті єдина ситуація, коли я себе стримую. У всіх інших випадках я з чоловіком є собою. Тепер навчилась реагувати по-іншому. На 90% менше бувають сварки. Тепер я починаю розуміти, що таке гармонія в сімї. І я не змінювала чоловіка. Я хотіла змінити тільки себе, навіть не змінити себе, а швидше зрозуміти чоловіка. А вийшло, що я стала розуміти чоловіка, розуміти себе, змінилось моє ставлення до чоловіка і в результаті змінилось його ставлення до мене. Не можу сказати, що я змінилась - я стала мудріша.

Відносини в спорті не мають нічого спільного з сімейними стосунками, дивуюсь чому так часто говорять "Гра в одні ворота". Якщо висловлюватись такими фразами, то я стала не нападаючим проти нападаючого, а воротарем в команді з нападаючим, або групою підтримки для нападаючого. Бігає по полю і забиває голи тепер він.

Щодо того, що обом треба працювати над стосунками. Якщо вже так люблять порівнювати їх зі спортом - тоді всі знають, що гру починає хтось один. І результат гри зовсім не залежить від того, хто її почав. Тому, неважливо хто починає першим працювати над собою - результат від того не буде залежати. Можна і самій почати.

Коли починаєш працювати над собою з тим бажанням, щоб і партнер почав працювати над собою, щоб і його заставити - ніц не вийде.. А коли починаєш робити це для себе самої - всьо буде ок. Зміни заради змін. Гармонія в стосунках то не статика, то процес динамічний. Досягнути її - 10 % діла, а от втримати - ох як важко! З гармонією треба навчитись жити, і краще починати вчитись поки ще її не досягнуто, щоб потім вміти втримати )))

А про гречку.. Думаєте дорослому чоловіку можливо навязати якісь смакові вподобання? Не знаю як кому, а моєму точно не можливо. Але нічо - живем не заради шлунка )) Живем заради власного гарного настрою. Нашій сімї гречка не псує настрою ))) Що мене направду дуже тішить )) А коли я маю бажання то і голубці є, і вареники, і лазанья, і канілоні, і налисники з мясом, і плов, і торти і купу іншого.. Найбільше люблю робити тірамісу - за 15 хв. суперовий десерт, і сирник - тих самих 15 хв, без випікання.. Так, я файна господиня і вмію смачно готувати. Головне - щоб процес готування їди приносив мені задоволення )) І тоді щасливі всі ))

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

це ж зрозуміло, що сказано образно , не маючи на увазі спорт навіть не думала порівнювати сімейні стосунки із спортом )

p.s. обов'язково доказувати свою думку ? для чого ? чому не може бути просто нормальне спілкування, мус довести свою правоту . Має бути так і не інакше Звідки така нетерпимість до інших думок і поглядів ?

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

А це ви де побачили?
Тут ніхто нічого не доводить. Просто ділиться. Може і ви спробуйте?

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

вже спробувала, читайте дописи

вирішила все - таки спробувати зачепити заборонені мною для дописів тему ) все дівчата, далі без мене

---------- Додано в 00:37 ---------- Попередній допис був написаний в 00:27 ----------

читайте дописи )

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

а ми взагалі щось в житті можемо знати наперед? Навряд. Подобається мені Августинівська цитата в статусі у Тіраміски: "Люби і роби що хочеш". Взагалі, часто кажуть: важливо від початку знати..., в стосунках важливо від самого початку визначити... А всі щось одразу наперед можуть визначити? сумніваюсь я.

щиро кажучи, я теж переживала, щоб зі мною не сталось чогось подібного. Та ще і любов моя постійно казав мені, що мої такі гарячі почуття мають згідно якихось-там закономірностей минути за 4 роки.

попросив у мене приблизну дату, коли я в нього закохалась - і рахував, серйозно

А тоді ми мали б стати спокійним прагматичним подружжям, вірним і працелюбним, з купою дітей і роботи на різних фронтах... практично, партнерами. Але сталось інакше. Мої почуття посилились, а в нього до мене - з'явились. Градус закоханості за 9 років не змінився, хоча, звісно, в житті змінилось багато...

а от і ні. Мене якби спитали, чи зараз я би повторила все, що зробила, щоб він звернув на мене увагу, почав зі мною зустрічатись, одружився - я б пройшла цей шлях ще не раз, і навіть ще більше, якщо треба.

---------- Додано в 10:35 ---------- Попередній допис був написаний в 10:24 ----------

Взагалі, то особиста справа кожної сім'ї - чи їжу чоловікові приносять на тарілочці з обідочком його улюбленого кольору, і все решта. Чи є "стійка струнко". В нас - є. Цілими днями в мене вдома перемінний порядок (можете уявити, 2є вічноголодних хльопсів в 1 кімнаті), але о 19.00 - чисто, зварено, всі вмиті і в усіх соплі витерті, і це не харящий обовязок. Просто в мене щодня о 19.00 маленьке свято, маленьке світло у віконечку - він прийшов додому, до мене, до наших чудових синочків. Чим не щастя?
І в залежності від пріоритетів, усі ми чогось вчимось. хтось читає книжки про те, як гармонізувати стосунки. Хтось вчиться техніки швидкої нарізки овочів - і готування багатьох страв займає значно менше часу. Хтось вивчає психологію і сприяє тому, щоб чоловік купував гарні речі і робив подарунки. Хтось вчиться перешивати речі б/в так, щоб у комплекті одягу сумарною вартістю до 50 грн виглядати зачотно. Шляхи різні, і для мене компас тут один - щоб були любов і щастя.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Про "сама дозволила"...
А де та грань - що дозволяти, а що вже не дозволяти? Як пошле кудись зі злості - Ви це стерпите? А як стерпите, то яка гарантія, що потім це не стане в "порядке вещей"?
А якщо Ви вагітні, або з маленькою дитиною, і подітись нікуди, що робитимете? Ковтнете? Знову ж таки, якщо б вдарив, може б і не ковтнули, а якщо пошле, то цілком можливо. Ви думаєте мало такого є, що до одруження/вагітності, він був мало що не ідеальним, а тепер "розслабив булки". І що робити накажете? Виховувати? Він тебе послав, а ти його - цьом і "я тебе дуже люблю" ???
Є безліч реальних прикладів того, що я вище написала, не просто так собі придумала. І ображаються, і виховують, але вибір дуже важкий - або ковтаючи виховуєш (а так все життя з перемінними успіхами), або робиш крок в безодню невідомості і лишаєш дітей без батька. Що оберете?

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

В мене такі фрази зразу викликають бурю протесту. І так 150 раз на день прибираю-мию і соплі витираю і під кінець дня як вижатий лимон, а тут ще й до його приходу "всем пастроіцца".... Але з іншого боку, сама ніколи не любила і не люблю повертатись додому в бардак, тому теж стараюсь до приходу чоловіка навести порядок. Ага, але час від часу говорю йому про це, що от постаралась, що тобі було приємно))). А враховуючи, що крім цього, для повного щастя йому потрібні попрасовані сорочки без його нагадувань і щоб в холодильнику були хоча б гречка-макарони (угу, він любить ці страви, хоча і без питань може і сам зварити). І взагалі, читаючи цю тему, я зрозуміла, що в мене золотий чоловік. Сьогодні вранці малий до нього каже " тату, то не мама, а ти повинен був зварити мені пельмені" - тому що він кожен ранок готує-гріє всім сніданок, а сьогодні не встиг. І вечерю переважно він сам нам всім розігріває і посуд досить часто миє... І ще багато чого можу перерахувати.
Але нє, я все рівно не задоволена, тому що до повного щастя мені бракує справжньої близькості і зі мною і з дітьми. Але я говорю-пояснюю. На словах каже, що розуміє і постарається нам то дати, а на ділі "я устал, всєм спать"))) Хоча, вчора мій чоловік мав вихідний і в нас був просто справжній щасливий день - і з дітьми вдома надурілись, і шашличок в дворі до зливи організували і мені уваги потім було))) Я аж розплакалась вечором. Дуже вірю, що таке прведення вільного часу стане у нас традиційним.

Особисто в нас були такі скандали де ми говорили купу гадостей один одному. Потім вибачались. І були моменти за які інша б може вже давно все кинула і розвелась. Я так і хотіла зробити. Але вирішила все ж спробувати поборотись за щастя. До речі, дякуючи деяким дописам тут в темі. Зараз вспишки гніву я свої стараюсь контролювати і в чоловіка присікаю, особливо якщо це дитини стосується.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

От і я дочиталась до того, що до мене дійшло - у мене теж хороший чоловік. Знаєте як у фільми "Любовь и голуби" фраза: "Раньше я не понимала. Как я тебя сильно люблю, как ты меня сильно любиш, какие дети у на с тобой хорошые". Проблеми звичайно є і сварки бувають. Але тим не менше мені завжди вдається зробити так як я того хочу. Чи то він мені дозволяє ? Не знаю проте, навіть якщо в холодильнику мишка висить, він скаже та давай сосиски купим. І якщо сорочка не прасована, відповість - та одягну щось інше. Дійсно, хтось вище писав - треба у всьому вбачати щось прекрасне.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

А найпрекрасніше в цьому всьому, що не дарма ми "збивали пальці (до клавіатури)" і дійшли до дуже позитивних висновків : "І чоловіки у нас хороші, і ми біля них так само опанували те мистецтво бути хорошою дружиною", ну я точно (про хорошу дружину).

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Мені б ще навчитись злість, ні, не злість, а мега гнів якось спускати, бо самій же ж від нього й зле.
Сьогодні зранку чекали тата, щоб з сином погуляв, так і не дочекались, прийшов за пів години до обіднього сну, а обіцяв же ж. Але, зустрів старого друга, так сказать.
Він вже півтора роки без роботи, не загнаний, не занятий, шефом не ображений.
От як в таких ситуаціях, ніби, й мелочових,навчитись не гніватись в таких маштабах, бо той негатив на дітях зганяю. Ух, слонів рахувати, чи що.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Ну, але ж він чимось займається? Якийсь підзаробіток, чи т.п. Чи просто добровільно безробітний вже півтора року?
Якщо так, то може в цьому причина такої поведінки? Може страждає від того що не працює, чи не може роботи знайти, та й злість зганяє. Бо мужчина все таки годувальник, ви в декреті і все таке.
Бо мій муж не працюючи три місяці (тільки не значні підзаробітки де попало) такими комплексами пообростав, що я потім ледь заставила його повірити в те що він може, вміє заробити і що він не неудачник і т.п. Тут в нашому випадку було трохи трудно.
Ну, це звісно припущення в вашу сторону.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Його 'таракани' в голові були з ним і на роботі теж . Звичайно, що те його нічогонеробіння щось там й робить йому, але, я в нього багато не прошу. Всього навсього попросила забрати малого погуляти, бо ж нема жодноі сорочки у нього попрасованоі, а з Сашкою про хатню роботу наразі я навіть не мрію.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

в нашого татка була лише загроза скорочення, а вже кілька місяців кричалось: я безробітний і щодня пояснювалось мені, що він щось придумає, а перші місяці допомоги по безробіттю буде не набагато менше, ніж колишньої зарплатні.
Але минулось, і от тепер має контракт на 3 міс і часом починає: мене звільнять, мене звільнять... щоб я нагадала йому, що він класний досвідчений фахівець, і що по-перше контракт йому знов продовжать, а по-друге, я ні хвилини не сумніваюсь, що іншу роботу він знайде, якщо доведеться.

а Ви попробуйте розповісти злість. Не кричати і не ото черезсильне "послухай, сонечко

хай би ж тебе шляк трафив, Сонечко!!!

...", а сказати: "Я сильно ображаюсь на тебе, тому що..." "Я дуже зла на тебе, тому що..." Спокійним тоном розповісти, що відчуваєте. Бо якщо дійсно є причина, яка оформлюється в спокійні слова - значить, він дійсно вчинив щось недобре. А якщо просто злість і хочеться покричати - то краще не починати, бо злість/ПМС/втома мине, а скандал може розгорітись до несусвітних масштабів...

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Ну, та то ясно.))
Але я шось не розумію по якій причині він не працює вже стільки часу? Шукає хоч роботу?
Я не критикую, не прискіпуюсь, не подумайте. Просто коли в мене чоловік той не великий проміжок часу був і у пошуках, я всі "жилєтки" на форумі зревіла, згризлася на ніц. Бо у нас втрата його роботи- дорівнює втрата засобів до існування. Ну, і відповідно він це розумів і дуже сильно глибоко цим переймався, але так як то мужики вміють, все в собі, з вигляду і не скажеш, але всі слабинки полізли на ружу.
То був дуже важкий період...

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

згідна про взагалі.

філософія, на практиці більше обмежень.

знаєте, я відчуваю щастя навіть тоді коли чоловік на роботі, наші діти то теж щастя, і головне що я теж щастя . Так ми чекаєм татка і чоловіка але не як сонечко, а просто як тата і коханого чоловіка якого ми поцілуєм, розкажем як провели день і вислухаєм його, пожаліємось і похвалимось , як треба то і мозок винесемо (ну буває так) але зацілуєм, захвалимо і у відповідь теж хочемо такого...

та то не пріорітет, то хоббі, зайнятість, вдосконалення, мій муж любить в танку постріляти наприклад.

то правда кожному своя дорога....... головне щоб всі були щасливі.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Спочатку і мій пив антидепресовий чай, а потім йому сподобалось.
Впринципі, він став спокійнішим, коли його скоротили ( за його ж бажанням). Робота була стресова, постійний тиск і прочуханки від шефа. Той рік іздив по закордонах, мав дечку суму, яку вкладав в машини, продавав іх, на ту різницю ми жили. Зараз чекае на постійну роботу, правда, поки незрозуміло, чи вигорить і коли.
Коли твій муж на роботі, і як пише цьомцьомка, приходить о 19 год, то одне. А коли твій муж безробітній, друзі, колеги, і ти навіть не уявляеш, коли пан прийдуть і чи встигнеш ти помити голову, чи прийдеться слухати Сашкині воплі і митись в шаленному темпі. А пан ще й слухавку дозволяють собі не брати, або, ще гірше, кидати іі, дівчата, злість розпирае, вибухнути хочеться.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

то ясно. але вони проводять зі мною більше часу, ніж чоловік, і їх не треба чекати - вони скрізь Я ж не кажу, що повернення чоловіка з роботи - то щось краще, ніж ігри з дітьми. І одне особливе, і інше.

не хоббі. Дивіться з такого боку: наприклад, щодня на вечерю гаряча перша страва (НАПРИКЛАД). Народжується одна дитина, страва лишається в меню, все норм. Народжується друга дитина, стає складніше дотримати звичного графіку їжі - і тоді вибір: або зробити так, щоб не потрібно було того готувати/щоб чоловік допоміг готувати/щоб замовити десь їжу, або - взяти урок у шеф-кухаря/подивитись ролик в ютубі - і вчитись безпечно швидко різати, наготувати "супових напівфабрикатів" - заморожених/закруток - і щовечора гаряча перша страва. А готувати - то взагалі не моє хоббі. Я взагалі вільна художниця, яка може днями нічого не їсти у творчому процесі, плутати день і ніч. до одруження домашнє господарство для мене було tabula rasa, я яєшні посмажити не вміла

---------- Додано в 15:08 ---------- Попередній допис був написаний в 15:06 ----------

ой, то так зле... співчуваю і навіть не знаю, що порадити.
вибачте, а де проводить свій час Ваш чоловік? Виправдовується пошуками нової роботи, а сам трохи відпочиває від дітей?

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Останній тиждень щовечора на річку купатись на роверах з друзями. Супер, клас, не бороню, дітей сама вигуляю, мала лиш одне прохання, до 20.30 бути вдома, бо самій важко дітей до купи зібрати. Шкода Настю, бо лежить сама перед мультиками, поки малого зацицяю. Звичацно, мое прохання здалось заскладним.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

А не пробували Настю із чоловіком на річку спровадити? І вам легше, і дитина на природі. Не варіант?