Мистецтво бути дружиною (2)

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Це нагле ігнорування інтересів іншого. Якщо робить зле, знає що робить зле, ще й цим козиряє...Тут уже справа больовому порозі жінки.

у згвалтуванні винна жертва, і всяке таке..
То ж примітивний закон любителів себе відчувати хорошими/мудрими на фоні інших у кого гірша ситуація.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Коротше, у молодшого інтереси інші, погляди можуть відрізнятись і так далі і тому сварки, непорозуміння і неповага. Але у старших то саме може бути і у однолітків

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Нормальні? А які вони нормальні?
Коли 90% від ранку до вечора прозябають по офісах, вислуховують від начальства "чергові брєдні", а тестостерончик-то зашкалює. Куди його вихлюпнути? Ну правильно. Вдома на ні в чому невинну дружину, бо 1) під руку підвернулася і 2) стерпить.
Незнаю, чи це нормально.
Нормальні розуміють, що мають десь розрядитися, чи в залі, чи ще деінде, а сім’я - то святе. Ну але це для мене нормальні. А для когось хоч і іноді голосно мовчки стерпіти його прилюдні (або й не прилюдні) образи - це також норма. Звичайно, і жінки всякі бувають, але не про таких мова зараз.

---------- Додано в 14:02 ---------- Попередній допис був написаний в 13:51 ----------

Золоті слова вичитала в соц.мережах:
Зустрілися 2 друга і розмовляють про свої сім’ї. Бідкається один, мовляв, дружина все гірше і гірше готує, і вже розказую їй і сварю, і скандалю - ніц не допомагає, все ще гіршає, а не кращає. А другий каже: а моя - навпаки, все краще і краще, а я її за це все більше і більше хвалю.
Оце, мабуть, і є те мистецтво, але мистецтво двостороннє мусить бути, а не тільки "бути дружиною".

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Ну і статистика у вас. Цікава. У мене зовсім не так. Хоч я і є та особа яка мусить просиджувати в офісі від ранку до вечора, я навчилась відділяти роботу від сім’ї. Мій чоловік також. Ми додому роботу не несемо.
Моя мама, то в неї було саме так - вона всю роботу несла додому і вдома все виливала. Як мені то було неприємно. Просто жахи! Хтось обирає жити саме так, а хтось ні. Ми обрали інший шлях. Шлях оновлення!

Вихлюпують на дружину не тому, що під руку підвернулась, а тому, що навчила, що

.

---------- Додано в 18:08 ---------- Попередній допис був написаний в 18:03 ----------

Я б не ставила на один щабель домашнє насилля і зґвалтування. Хоч і в першому і в другому випадку особа себе не стримала і дала волю своїм дияволам, незважаючи на будь-які чинники.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Пречудово!
А в інших по іншому. І не тільки в роботі діло, проблема може бути в чому завгодно, та й вже як я вище написала навіть на фізичному рівні - надлишок тестостерону, і це також причина для зганяння свого недовольства на сім’ї. Мало хто з них може зрозуміти свої причини, але на жаль ще менше "копатимуться" і щось робити з тим.
Але завжди "Хто вср.всь? Невістка!", тобто дружина, бо "розізлила", дозволила, стерпіла і т.п.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

З нами поводяться так, як ми дозволяємо з собою поводитись.
І це стосується не лише жінок, і не лише в сім"ї, а й на роботі, в соціумі загалом.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

В мене те саме. Все дитинство і юність я вислуховувала вдома всі робочі прооблеми, телефонні розмови зі співробітниками. Коли вийшла заміж, домовилась з чоловіком, що вдома роботу не обговорюємо, про співробітників не згадуємо))) Він погодився. Ми працюємо разом, так що тем до розмов вдома про офіс маємо достатньо. Але то табу)) Все лишаємо за порогом.

А як варіант - заспокоїти....Чоловік агресує, а жінка підходить до нього , обіймає, цілує, каже щось на зразок "коханий, не нервуйся, все буде добре". Чоловік - то агресія по природі, жінка - спокій і ніжність. Відповідати на його напад протидією. Допомагає(перевірено на собі).

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

100%.
І найгірше в тому всьому те що ми часто самі не знаємо як з нами поводитися треба. Особливо спочатку при будуванні відносин.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

То певно нам так треба домовитися, бо оте працювання разом таки може не до добра довести, якщо все нести до хати...

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Ой, і я вклинюсь, хоча ще не дружина. Рудий каже, що це також вплинуло на його почуття до мене. До того часу згадує, який він був (та й є) по відношенню до роботи. А я все просто підходжу, мовчки обіймаю і навіть нічого не говорю. Хоча я - ще той фанат своєї роботи, і весь негатив переношу на Ігора. І хоча я це визнаю, а він то сприймає, але йшли ми до того досить довго, щоб навчитись розуміти і розділяти (це про про роботу).

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Декому важко зрозуміти, що ж це таке любити себе і не бути егоїстом. Є люди, що виросли в неповноцінній родині. Ні, там були присутні і батько і мама, але хтось один був тираном і все мало виконуватись при першому ж слові. Дитина яка росте в такому оточенні дуже часто губиться і не розуміє де правда. Так, що, не таке вже й воно погане, онте полюбити себе.

А в інших так як собі постелили. Можете мене закидати болотом, капцями, цукерками (це для мене рівноцінно з болотом) але я вам щераз і щераз скажу, що ми самі на це дозволяємо.

У мене ситуація сьогодні була саме така, що жінка в...сь і невчасно вбралась в нагавиці, проте саме моя реакція на його нарікання все перемінила. В результаті він щасливий пішов спати після 16-ти годинного робочого дня, а я з дітьми пішла грати бадмінтон.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Чи це означає, що він більше так не зробить? Не причепиться , не образить, не ?

Ви знаєте як з того вирулити. І ви ніяк не винні в його поведінці.
Нє, можна і провокувати на конфлікт,так як і можна підтримати конфлікт це вже інша справа, і декому того навіть і треба, для очистки крові т.ск.
Якщо людина ( чоловік) собі взяв за правило керуватися настроєм, чи звички своєї сім"ї відтворювати у теперешній то вини жінки в тому не бачу, так само як в зраді чоловіка ніколи не засуджу жінку.

---------- Додано в 09:19 ---------- Попередній допис був написаний в 09:11 ----------

Шось я не готова до такої ноші. Не хочу брати на себе відповідальність за чиїсь капризи.
Про себе скажу- у мене може настрій зіпсутися від несімейних обставин і я , якщо мене попустити, буду дзявкати на всіх, за п"ятки буду кусати, шпиняти за все на світі. Поки не прийде старший малий і не успокоїть ( таку має енергетику чоловічу сильну, що моя противно-бабська гине). Але припинити цей процес ніхто не всилах, хіба біла з косою.
Хіба хтось крім мене винен в моїй поведінці? та де, просто вже люди знають як з такою " проблемою" жити. А інші би навіть тижня не протягли)).

Погану поведінку не дозволяють. її можна вчасно припинити.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Наскільки я розумію то суть тут не в відповідальності а саме в недаванні скидати гнів ближнього на себе. Що саме і робить старший малий.

Приклад просто ідеально показує як насправді то все діє.

Власне. Що і доказує що хто хоче- той знайде вихід.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Ось і я про те! Вміти вирулити з ситуації - не значить не дозволити.
ЯК не дозволити образити, вдарити? Особливо, якщо вже не вперше...

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Напишу свою думку.
1- про вдарити. Це для мене дико. Посилати далеко після першого разу, бо це не мужчина і крапка.
2- образити. Тут залежить...в кожної людини свій поріг образи, дехто на жарти ображається, а дехто дійсно терпить образи ще і прилюдні. Говорити між собою, а більше нічого.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Яруська, от і я ж про те! Хтось і одного удару не терпітиме - піде, от це і значить "не дозволити", а стерпіла раз, пробачила - значить, дозволила. Те саме і з прилюдними чи неприлюдними образами (скажу російською -оскорблениями, нема в українській аналогу) - ковтнула раз - все, значить, можна.
А роками проводити виховні розмови - для мене не значить не дозволяти.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Cупер, що так переклинило! Піднялась самооцінка. Шкода, тіільки, що не переклинило одразу )) Але то ще не пізно все виправляти )) І зовсім не в тому розумінні, що чоловіка треба змінити чи замінити..

Золоті слова!! То направду відповідь на всі нарікання на чоловіків..

та й не тільки на чоловіків.. на начальників, на колег по роботі, на дітей, на коліжанок.. на батьків, зрештою..

ото справді важко, особливо на фоні з дитинства прищепленого комплексу вини.. в мене так і було - я за все була винна.. і за оцінки, і за те, що не розумію як мамі з татом важко, за те, що хочу щось новеньке.. і навіть за те, що в них самих було нелегке дитинство - мені про то розказували так, що я відчувала себе за це винною.. та й досі щось ворушиться, коли мама каже як її бабця заставляла все в хаті робити, і не пускала гуляти.. і як татові ніц не купували.. а я то все сприймала так, ніби я за все винна, і якась безвихідь опановувала, бо хотілось помогти їм, зробити щасливими найдорожчих мені людей, але ж як?.. ох, як то треба думати, що можна дитині говорити, а що не можна..

тепер я вчусь розрізняти за що я справді винна і що можу змінити, а що змінити не можу, і в чому не винна..

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

як же ми , жінки , любимо жінок винуватити в усіх бідах ... варто повчитись в чоловічій солідарності .
Категорично не згідна з цим , це якесь перекладання вини з чоловіків ,які дозволили собі неприпустиме відношення до своїх дружин , на жінок . Мало того , що жінку напр образили, так вона ще й винна в цьому ! Смішно ...

Проблема в тому, що хлопців не виховують як майбутніх чоловіків , їх не вчать як це - бути хорошим сім"янином і добрим чоловіком . Дівчат зато змалку вчать - от ти повинна вміти їсти зварити , шити/ вишивати і т.д. Теми створюють - Мистецтво бути дружиною . Хоча мистецтво бути хорошим чоловіком ніхто не відміняв . І дійсно мудрий чоловік ( а їм також потрібна міцна сім"я , надійний тил , задоволена дружина ) не буде себе вести як морально незріла людина .

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Сподобалось мені що Харві про це говорив ("Думай как мужчина, поступай как женщина"). Як чоловіки розрізняють жінок для "забави" від жінок для серйозних стосунків? Дуже просто - як жінка дозволяє з собою поводитись так чоловік і поводиться. Якщо жінка дозволяє на першому побаченні секс - він зазвичай цим скористається, але зовсім нема гарантії, що він потім на ній одружиться )) Якщо дозволяє громадський шлюб і не вимагає, щоб він на ній одружувався - він буде жити так до останнього, поки вона таку вимогу не поставить, а якщо вона її поставить - тоді він вибере чи одружуватись чи піти.. Але немає великого значення чи вони живуть в громадському шлюбі 1 рік чи 5 років - він зазвичай вибере один і той же варіант.. Тому краще вимоги ставити одразу - щоб чоловік знав на що йде..

Коли на роботі я не робила того, що не входило у мої обовязки - на мене їх і не "вішали", а "добру" співробітницю завжди закидували чужою роботою, бо вона боялась комусь відмовити і на все погоджувалась.. До речі, зустрічалась вона 8 років з хлопцем, кілька років жили разом, а весілля робили на 5-му місяці її вагітності, поспіхом, взимку.. Хоч і вона мріяла завжди про інше ))) Чому так? Чи тільки справа в її хлопцеві?

Нє, жінка не винна за все на світі! Однозначно! Але не можна всю вину за ставлення оточуючих (і мого чоловіка в т.ч.) до мене перекладати тільки на них.

У будь-яких стосунках люди випробовують межі дозволеного, встановлені другим партнером. І оскільки ніхто з нас не є ідеальний і святий - пробують вилізти партнеру на голову. Думаєте я не пробувала навішати на чоловіка купу-купезну домашніх обовязків? Пробувала. Але він не дався ))) Тобо щось дозволив на себе навішати, щось не дозволив.. От і він на мене теж хоче навішати обовязків.. І частенько свої обовязки хоче скинути на мене (пилососити, чистити акваріум і т.д... ), і якщо я хоч разок піддамся - важко потім знов розставити на місця.. І я теж не ідеальна - теж би хотіла більше і більше його залучити до хатньої роботи - коли піддасться, то я йому з голови не злізу і так хочеться щоб так було завжди.. Тобто в кожної сімї є свої правила, і жінка повинна тихо і спокійно встановлювати власні. Звісно, що без компромісу не обійтись - тому і на чоловікові правила доводиться погоджуватись.. Основне - щоб обом було добре, а щоб було добре - треба ще й слідкувати не тіко за тим як я виконую його правила, а й за тим як він викону є мої. Спокійно нагадувати. Спокійно - щоб берегти його його чоловічу енергію, яка повинна бути направлена на досягнення його цілей. Коли я стала заспокоювати чоловіка, а не підкидати дрова в вогонь - в нього стало зявлятись більше ідей, ініціативи.. Аж сама не повірила..

До чого я то все калякала.. Якщо жінка одразу присікає хамське до себе ставлення - з часом його буде меншати. Чи зникне назовсім - хз.. Десь-колись може і проскочить, але нечасто.. А от вже яким чином вона буде присікати - то треба шукати підхід.. Одному чоловіку достатньо кілька спокійних бесід і пояснень, для іншого - повернутись і піти, третьому - мовчати поки не вибачиться (але щоб він знав чому саме з ним не говорять).. Методи різні, треба читати що там психологи радять - способів достатньо.. Основне - не можна мовчки ковтати обрАзу, і після того робити вигляд, що нічого не сталось, що все добре.