Мистецтво бути дружиною (2)

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

ну то я взагалі не бачу сенсу додавати цю тему, бо тут не про то йдеться. І я просто навела свій приклад і не думаю, що з появою дітей у мене зміниться відношення до їжі. Бо власне як тут вже писали-ми їмо, щоб жити, а не живемо, щоб їсти.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

мій чоловік до них не належить, бо не каже "Добре кохана", але і не робить з того страшної проблеми.. Сам приготує, може побурчати трошки, але то не страшно..

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

бо вам так зручно)) добре, що маєте такого компромісного чоловіка. для вас

Для тих, хто пропустив трошки

Це тільки мені здається, що тема набуває оборотів а-ля "дресура чоловіка, якими методами? " ))
Жартуууую))

Мій он зараз пвечеряв тим, що сам готував на обід, я тільки гарненько все розклала на тарілці, додала крем-соусу бальзамічного, пару черріків, ну і принесла йому на балкон, їв при свічах. Сказів "величезне дякую" зя вечерю.... І ніхто не ізголявся, інтересами не нехтував. Маленьа хитрість, бо провтикала за посиденьками, що вже повертається з роботи

---------- Додано в 20:51 ---------- Попередній допис був написаний в 20:39 ----------

А що, зранку тяжко вечерю зробити?
Про спорт, я так розумію, він вкурсі, значіт попередньо вже готов

знов ж таки....."я"..."навчила"...

Нічого не розумію.....Іншим чоловікам можна, а свому кефір?)))

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Погоджуюсь, що буде важче, але не неможливо. Просто треба буде ті всі спорти перенести на пізнішу годину, або на дуже дуже ранню, коли дитина спить. Хоча з маленькими дітьми розклад дуже важко розкласти.

У кожного своя сім’я і своя ситуація. Але якби там не було, єдине, що всі мусять собі запам’ятати, то це те, що себе треба любити. Тут он недавно непоганий клич дали - стровити тему, що це таке любити себе. Хоч мені здається, що десь у нас таке вже було

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

згідна на 100%

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

На сім, почапала додому варити мужу борщ, дітям американський бараболяний салат (сказали, що супер мама робить) а собі мисочку трави.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Не реагуйте. То йому як два пальця, а вам як ножем. Тупо повторюйте те що вам потрібно, без емоцій і не ведіться на грубі слова. Просто не чуйте їх.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

а що, якщо я дбаю про свого чоловіка то зле? так , він любив раніше котлети смажені, відбивні і картоплю добре підсмажену на олії. А тепер сам дивується , яке воно жирне. То таки я навчила, але і сам захотів Я не вважаю то проявом егоїзму (бо ви так виділили то я...), просто навіть по дописах деяких видно, що як чоловіку покажеш, так і буде. І то більше звичка-смачно , різноманітно і з 1/2/3 їсти, аніж бажання.

ну давайте вже не чіпляйтеся до слів, гаразд? За мого чоловіка не переживайте , він і пельмені домашні їв, і вареники, і навіть пляцки :D

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

То діло практики.
Чим частіше готуєш ( не примусово) тим більше практики і тим легше і простіше то робити.
Для мене вареники були мега складною стравою, а тепер як нема в хаті що їсти- то бирєнько наліплю вареників.
То так, до прикладу.
Їдження то дійсно складна проблема у багатьох, тут когось у приклад ставити важко, бо є як є, і якось треба вирулювати.
Загалом- це на жінці
якщо чоловік має виховання пофігістичне до їжі, або певний час жив сам ( а не взяли його з-під крильця маминого) то все простіше. В іншому випадку тре намагатися спростити процес готування ( техніка, півфабрикати)
ну і....полюбити ту справу
не міняти жиж мужа через таке))
Писи.Прийшов час вечері а у мене купка смакот, коли їх зробила навіть не пам"ятаю.ГГг

Звідки ж витоки такої нашої , української, кухні: голубці, вареники, і всяке таке, а ще й борщ з пампушками. І готували то все не чоловіки
І, якось так виходить, що бути за МУЖем то нормально, а от хатню роботу обходити то вже занадто.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Ой, дівчата, читаю я все ту тему, читаю, але ніц не пишу тепер, бо мені далеко ше певно до того мистецтва.)) Але раз пішла мова за кулінарію, то хочу трохи висловитися.
Єдине напишу, що якби я не любила настільки готувати, я б обходилась мінімумом. В мене муж в тому плані такий, що і сам може, але каже, що нема на то потреби, ібо я люблю на кухні товктися. Як була хвора, готував сам, при чому то все було навіть досить їстивно.
Ну, а так люблю я цю справу, це таке собі моє маленьке хоббі.

, але коли я в спеку починаю кочигарити духовку, бо хочу щось спекти. Зауважте, те що не хочу чогось печеного, а власне хочу пекти, то каже, що закриє ту духовку на колодку.

Зато я не вмію шити, вишивати, гудзик пришити- то взагалі для мене катастрофа людства, як не стараюсь, все одно криво. і так і не навчилась до цих пір по людськи прасувати чоловічий одяг. Вічно ті "стрілки" на рукавах в сорочці якісь виходять асиметричні, а про штани, так взагалі мовчу. Встид і позор, сьомий рік замужЄм. Ну, і загалом я страшенна істеричка, можу таке витворяти в пориві злості...), можу кидати, все що під руки попаде.
В останній сутечці постраждав від моєї руки вже третій пульт від телевізора.)) Тепер телик перемикаєм вручну.

Нє, ну це ви серйозно таке припущення висуваєте, чи все таки напівжартома.
Та там половина взагалі не одружених))) а одружені готують, щоб накормити сім"ю, діток, якщо такі є, а не бігати перед своїми благовірними з мисками-баняками стараючись заслужити їхню прихильність. То вже звиняйте трохи з поля фантастики.

Думаю як дружина знає що чоловік не любить гречку, то підсуне йому макарони, якщо ціллю було пошвидше відстрілятися. Часу в приготуванні займає то само, або щось типу того.
То таке якби я свому наварила манки.))) Ну, але якби окрім манки ніц більше не було, то він би си всипав на кип"яток тих же макаронів та й по всьому.

Чомусь часто плутають чоловіків з дітьми. Наварила, вклонилася, подала, почекала, поки поїсть, пішла мити посуд. Тююю...)))) І таке можна, але і мені то має під настрій підходити і вписуватись в мої сили на даний момент. А робити щось силою, то трохи не то... Тре любити мужа, але і про себе не забувати

---------- Додано в 23:54 ---------- Попередній допис був написаний в 23:50 ----------

Якщо чоловік ставить на тому великі акценти, то мабуть прийдеться, а з часом гляди і до душі приляже.) Але якщо двом підходить харчуватися чимось простеньким, то краще полюбити щось важливіше для двох.

---------- Додано в 00:42 ---------- Попередній допис був написаний Вчора в 23:54 ----------

А чим пояснює таку поведінку? Чи просто не бачить в цьому нічого погрішного?

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Впринципi нiчим. Якщо по гарячих слiдах зупиняти, то каже, що не кричить, i починаеться захист-напад. Аналогiчно з мамою спiлкуеться й вiн, i його брат, i батько. Едина рiзниця, що нецензурщини сини до мами не дозволяють.
Вдоманiяких "поганих слiв" ми не використовуемо взагалi. Це я пишу, щоб нiхто не подумав, що муж мiй свинь. От мае якiсь такi напади, чи випади, що хоть стiй хоть падай. Ну ще вдома можна пропустити повз вуха, але на людях... для мене то шок. Як можна так говорити до жiнки впринципi, не розумiю.
Та й не слова ранять, а загальний тон сказаного.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

в мене чоловік зробив глобальну "помилку" - показав, що вміє смачно готувати))) я є натомість до готування "не маю" хисту)) Не парюсь)) у них в сім*ї зовсім інший "стиль" приготування і я з ним "не дружу")) я за просту їжу

борщ (щоправда ним зварений), пюре (якщо кртоплю почистить, і відбивні/смеженина (якщо принесе "мамонта"))

, не бачу сенс щодня/через день стояти годинами щоб щось виготовлювати, так що голубці у нас, то, фактично, святкова страва))
зі. на базар ходить він

коли є

, я після тягання кіко-кілограмових торб стаю неадекватною і вкрай злою))) якось мені дико, що мої 47 кг будуть тягнути 2кг картоплі, кг макарон, кг м*яса, купу салату, молоко, сир, септанку і т.д. загальною вагою коло 10кг, нєєєє, в мене руці ніжні, в мене спинка хора, тут без чоловічої сили ну ніяк)))

---------- Додано в 00:06 ---------- Попередній допис був написаний Вчора в 23:37 ----------

коли зустрічалися було таке??

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Я ще своїх 5 коп вставлю - дівчата, давайте знову памятати про золоту середину.
В нас дома я можу сказати чоловіку що: віриш, так закрутилась, що можу тобі хіба вареники-пельмені відварити чи сосиски-макарони, тае буває раз на тиждень, і він нормально на то реагує, але якби то було часто, а ще й купи собі їх по дорозі - то він би почав задумуватись.
Я люблю готувати, але з появою двох дітей моя лінь просто потроїлась - і все в мене максимально просто - тушкування-варіння, смаження - дууже рідко, на вихідні практично їмо поза домом, печу раз в місяць - як настрій зявляється.
Але скажу по секрету, що мій чоловік був би радий, якби готувала більше, просто розуміючий.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Люди добрі, як же ж не реагувати??? Тебе матом криють, а ти маєш стояти і "не чути"? А як же самоповага? Якщо не навчишся сама себе любити і пважати, то й інші не будуть цього робити... Я думаю, що при таких словах треба було зупинитися і строгим головом сказати: " Я тобі забороняю зі мною таким тоном говорити. Я розумію, що у вашій сім"ї - це норма, але у НАШІЙ - я такого не допущу!"
Це я зараз така мудра... А у нас було все... Саме більше, що мене лякало і що заставляло не коритися такій ситуації це те, що такі "розборки" чують діти... І що вони теж будуть будувати свої сім"ї на основі власної сім"ї... І я би дуже не хотіла, щоб мої дівчата теж так "гнулися" під своїми чоловіками і боялися їх...

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Iра, дiти того впринципi, не чують. Якби я була iстеричнiша, то чули б всi. Нарахунок зупинятись, говорити зразу - все ми то вже проходили. Мат пролiтае нечасто, але менi того достатньо. Частiше просто якийсь груз на рiвному мiсцi. Бувають такi ситуацii раз в тиждень приблизно.
Коли зустрiчались, по вiдношенню до мене такого не було. Пару разiв чула, як з мамою по телефону гаркався, але до мене такого не було.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Я смію припустити, що десь з самого початку йому це "проконало", тому і дозволяє собі таке тепер.
Що би я робила? В нас впринципі тоже всяко є, але і я є буря-ураган, я кидаюся як отой справжній лев і відразу беру за горлянку, якщо стається щось схоже. Ну, і воно впринципі майже не стається, хіба як муж випивший. От тоді в нас окрема історія, але то певно не до цієї теми...

Ше би...)))
От багато говорять типу "бачили очі...", але то не правда. При зустрічаннях очі часто дуже гарно замилюються, недоліки приховуються і простій дівчині (не супер-пупер психологу))) іноді важко дається власне розпізнати ті підводні каміння, які можуть вилізти після одруження.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

:D, ми з тобою подібні. Я би на таке ніколи не змовчала і не стерпіла би. І чоловіку зауваження точно треба зробити, а якщо він при людях собі таке позволяє-то провести бесіду вдома про те, що це насправді дуже неприємно і принизливо.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Я б ще додала, що очі закохані, в рожевих окулярах, то окрім любові нічого не бачать. Ні недоліків, ні от тих рис характеру, що вилазять після одруження. Не бачать закохані очі))) В них інша задача

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

не застрахуєшся від всього ніколи, ну але сутність людини можна розгледіти. Просто то залежить, якщо люди зустрічалися кілька місяців і одружуються-то тут можуть бути несподіванки. Бо таки у кожного ті перші місяці, а навіть рік особливий і двоє більше стараються одне для одного. Але коли пара кілька років разом-то не знаю, чи може так вилізти щось...

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

У мене свекр говорить жінці своїй .."рот закрой" і так далі. Мій такого нічого подібного не каже, але якби сказав, то я б відповіла..сам закрий..як до мене так і я. Або вали туди, де тебе навчили говорити так, вернешся, коли людиною станеш. Щось я зла далі)))