Мистецтво бути дружиною (2)

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

мені одна знайома все каже "ти і далі їсти не вариш". Кажу, що не варю, довго пояснювати ...

А взгалі з теми "що ви сьогодні готуєте" я прозріваю. Але кому нормально, то і добре. Я би так не змогла.

А насправді я щиро люблю готувати. І завжди готую з радістю, ну і що що не більше 40 хв в день.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

В свекрухи по жизні 1\2\3 і компот. В мене в тиждень і то менше страв. Та я і не знаю як то все готувати. Значить справа не в тому. Мабуть річ в тому що чоловік наперед знав яка я в господарстві і рожевих окулярів тт не мав.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

а чим то гречка завинила?? ну мій би злився хіба після мівіни, але такого в нашому домі ніхто не буде. Я от коли трохи зайнялася своїм харчуванням, то і чоловікове змінила. А корисну для організму їжу виявляється набагато простіше готувати . І тепер мій чоловік сам, як ми десь в когось є(в свекрухи наприклад) каже-нащо таке важжке-жирне-смажене готувати? Вже шлунки відвикли від усяких відбивних-голубців-котлет.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

шо сіє значить?

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

значить, що коли одружувались, мене просто вибрали як найбільш підходящу з кількох кандидаток. Без взаємності до мене. А я любила і люблю так, що вийшла б за нього за будь-яких умов. Втім, взаємність зявляється. Сама по собі, як і всі чудеса.
Для мене шлюб - не контракт. Шлюб - це те, що на все життя. І якщо мені диктують умови і я на них погоджуюсь - то це на все життя, і я не маю думати, що "а за рік я народжу йому сина, він просльозиться біля колиски і, взявши мене на руки, скаже: дякую, сонечко" і щось в житті поміняється.

тему трохи хотіла зсунути. Може, дехто з тих дівчат, які "що ви сьогодні готуєте?", теж самі бігали за коханими чоловіками, вислужувались як могли, щоб отримати їхню прихильність і потроху досягли щасливого одруженого стану? В цьому важко зізнатись, вони ніколи не скажуть.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

гг, я не бігала, буває пишу в темі, а буває що вже сил немає писати, але я все одно готую. Інколи і перше, друге і десерт. Але не кожного дня. Наприклад в понеділок приготувала перше, друге, салат. То наступний раз готую вже в четвер-п'ятницю. В тому проміжку чоловік може зварити гречку/картоплю. Давно вже не жаліюсь, що доводиться багато готувати - мене ніхто не заставляє того робити.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

я просто припущення висловила нікого не хочу образити

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

А мій ні. Він ціле життя прожив в селі, де його мама працювала на фермі в колгоспі дояркою, тобто, і не дуже мала на нього час, тож він навчився, що склянка молока і кусок хліба з мармолядою це нормально. І не конче мусить бути вечеря з семи дань.
Так, він б хотів аби я виварювала, як його сестра це вміє робити. Проте, я не його сестра і ніколи не буду. Я є я. Тому він мене і любить, що я саме така. Тож він навчився наїдатись мискою салати (тобто звичайний молочай і шпинат политий оливою).

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

а якщо чоловік просто не любить гречку? Від того і злий, скільки б від неї користі не було. От дав би мені хтось на вечерю гречку чи манку- "позабивала -м би" ( ну на дух я їх не переношу)

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Не допоможе... Та й як каже моя свекруха: "Ну ты же понимаешь, Ирочка, мы - женщины, должны быть сильными во всем. Ну надо ему отдохнуть иногда ( до слова - чоловік - не працює!!! ), не запрещай ему поехать с ночовкой с друзьями на рыбалку. Ему это надо".
А мені, виходить, нічого не треба... Робота- магазин - хата - кухня - діти - погодувати - викупати - вкласти - приготувати одяг "на завтра"... По суботах-неділях - готовка, уборка.... Відчуваю себе "на последнем издыхании"... Дуже морально виснажена...
Але з чоловіком навчилася домовлятися ( точніше, навчила його! Бо раніше теж брикався ). Тобі треба відпочити, але і мені - теж. Сьогодні йдеш ти, я буду з дітьми, завтра йду я - і ти проводиш час з дітьми. Правда, таке діяло до того часу, поки я не пішла на роботу... Зараз вже не хочу нічого...

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Кому варю???? впринципі чоловіку і чуть-чуть нам з малим. Мій чоловік їсть зранку, бере на роботу двійну порцію, гарнір, мясо, салат і кефір і після роботи їсть ще раза два. Як думаєте кіко то тре наварити???? Ну і ми з малим хочемо деколи перекусити. Він працює в полі і в цеху, там є змогу замовлення комплексного обіду (20 грн) коштує, але каже не завжди він є в той час в цеху. Графік мій такий: садок, робота, базар, садок, майданчик, кухня. Забрати дитину нема кому, ні до себе ні тут побавитись. Перукарня, манікюр і сяке інше-малий зі мною. У чоловіка сезон - зимою легше, він вдома. І перше слово як йде до хати - що є їсти? ні привіт, ні чи живі,здорові. Коли роблю такі зауваження, чую..а чо ти мене не питаєш чи я голодний чи ні???(сума сойти)!!!! коли сказала раз тіко макарони з огірками на вечерю, я схарена-почалося...багато писати. Раз навчила, сама маю. Я ніколи не думала про заміжжя чомусь, і завжди думала, раз любляться люди, то і як поженяться то у них все так добре, як і під час зустрічань. На церковні науки не ходили, бо у нього на то часу не було...короче...

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Інакше жизнь якась така непотрібна полючаться...

Ех, дівчєта! Не такі ті чоловіки жахливо рогаті і з копитами. Це все наші страхи, і якесь самонавіювання щодо досконалої дружини. Звичайно, що життя не складається з рожевих днів, є дні коли здається, що блискавка вдарила саме в вашу хату і все згоріло до тла. Проте, навіть як воно згоріло, то це на краще, бо є можливість побудувати все з нуля і набагато краще ніж було до того.
Зараз для мене самовдосконалення стоїть на першому місці. Я дуже боялась зробити певні кроки, але як зробила, то так легко на душі стало. Ніби мені крила виросли. І чоловік підтримав. Хоч йому не сподобався мій крок, бо він переживає за фінанси, але для мого спокою той крок був необхідний. А як я буду щаслива, той на ньому це відіб’ється.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

ну наваріть багато гречки, ну серйозно, скільки часу стратите.
Вона калорійна. І кусок сала. І яблука.

ну нагодуйте, потім скаже. Нагодувати ситно можна без голубців.

ну так він же привчений, ясно що не зрадів

---------- Додано в 19:37 ---------- Попередній допис був написаний в 19:35 ----------

не треба тролити. Ясно ж що гречка - це приклад. І нижче писали.

100 пудів

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

а потім допис..я подала на розвод))))) Всьо уходящее, головне, щоб було що згадати на старості крім кухні

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Згадала передачу "Багаті теж плачуть", де Саймон сказав Громовій щось типу мені не треба щоб ти пропадала на кухні бо тоді ти будеш виснажена. А мені краще щоб ти сміялась, а поїсти можна і в ресторані.
Потрібно готувати те що займає поменше часу, і головне готувати з любовю

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Дівчата, ви то серйозно? Можна взагалі не вечеряти- ще здоровіше)
От чесно, уявляю ситуацію. Працювала я раніше по вихідних, кол до 9 вечора, коли до 7. Зрозуміло, що вечеря була на чоловікові. І готував він мені те, що я люблю, а ще й любив побалувати завжди якимось новим салатиком, приносив вечерю в кімнату, словом, робив так, щоб мені було комфортно, смачно і приємно. А тепер опа - гречка. Нда... Розумію, що голод є голод, але ж не тільки на це ми орієнтуємось, правда?
Або от інша ситуація. Пішли на шопінг за шубою, а купили рукавички. Але з любовью.
Жартую, звичайно, але ..."не в пирогах счастье"))

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Пора вже відкривати тему "Ви любите себе? А що- себе треба любити??"

Важко- важко. Собі зізнатися в цьому важко. І той, хто про це скаже- вже на хорошому шляху. В розової Валяєвої практично все пронизано любовью до себе коханої. Без неї нікуди..

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Скорпіонша - ті ви люди.. саме ті люди, які є найкращими батьками вашій дитині..

мабуть трійнята )))

та ні, я б сказала, що несерйозно якраз наварювати перше-друге-третє і булочки до чаю.. чому? бо живем не заради того, щоб їсти, а їмо заради того, щоб жити.. і їсти можна саму капусту - вона значно корисніша ніж голубці.. правда мій чоловік капусту їсть тільки в сирому вигляді, в салаті.. Ото зараз красота - нашаткувала капусти, трошки цибульки і кропу, посолила, майонезом замастила...

то все в голові..

розкажу ще.. трохи до теми.. недавно від одного розлученого 30-ти річного чоловіка почула такі слова, має 10-и річного сина "Я б віддав все, що маю, тільки щоб зараз знову мати сімю".. Сказав, що йому в шлюбі було потрібно єдине - щоб жінка його хвалила.. Сказав, що то єдине, що чоловікам найбільше взагалі в житті потрібно.. Дівчата, вони нас люблять. Ми собі навіть не уявляєм наскільки ми їм потрібні (особливо в духовному плані).. А оте все готування-прибирання - то все справді ми самі так привчили, і вони потім капризують як малі діти..

Мені якось чітко прояснилось, що хочу бути жінкою своєму мужу, а не мамою.. І стала жінкою, в емоційному, психологічному плані )) В моїй голові потрохи почала перевчатись.. І тоді він став поводитись зі мною як чоловік, а не як велика дитина..

а ще історія - знайома вагітна, жаліється що 6 годин простояла на кухні.. і потім мені жаліється, що вона ледве ходить.. я кажу "Чесно? Не можу сказати, що ти герой".. Бо не бачу в тому героїзму.. То дурість.. І якби їй то не підходило - не робила б так.. А раз робить, значить їй так підходить! Значить їй легше, 6 годин вистояти на кухні, ніж змінити таракана в своїй голові.. Ніж повірити в те, що вона і без того виварювання - найкраща жінка (навіть якщо чоловік говорить протилежне), ніж полюбити себе такою яка вона є (полюбити в собі всі переваги і спокійно ставитись до своїх недоліків)..

Ще одне - недавно зайшла до бабциної сусідки віддати одну річ (старшої жінки, бабциного віку), і вона бігом давай мене розпитувати чи файний в мене чоловік, як ми живем і теде.. Були там ще її чоловік і дочка (розлучена, бо чоловік поганий "попався").. То я й не задумуючись автоматом сказала "Чоловік в мене найкращий. І взагалі біля файної жінки чоловік все буде файний".. Чоловік (дідусь) зі мною погодився на 100 %, аж підскочив на кріслі, а жінки чуть поглядом не спопелили.. Вони то все життя думають, що чоловіки погані, а себе мають за "героїнь"..

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

В плані побуту мій чоловік золото . Ну, з одного боку. Істи - шось легеньке, смачненьке, цікавеньке, простеньке, едине, мяса вимагае, але натерти спеціями кусень телятини, накидати до неі в рукав свіжих овочів, в духовочку - і без ніяких зусиль обід готовий. Прибирання. Роман, кажу йому, тре той коврик попилосмокати , бо малі закришили всім підряд. Роман: та на вихідних прибиремо. Ніби, мене не напрягае, але й в срачі жити не хочеться ж.
Ото читаю книжку парадокс страсті і ніяк не зрозумію, хто з нас ведущий, хто підченьонний.
Переносить на себе поведінку батька щодо мами. Хоса, я всім кажу, що моі свекор і свекруха найзолотіші, правда, дай Боже всім таких. Що саме робить: ні з того ні з сього може вибухнути в мою сторону зі словами - закрий рот, ой не буду говорити якими ще. не мае значеннЯ, чи ми вдома чи на людях. Тобто, складаеться враження, що вважае, що я істота нижча, тупіша, ну навіть не знаю, як пояснити.це саме я бачу в сімі його батьків. Я бачу звідки та течія тече, але не знаю, як іі зупинити. Я пробувала вже різні способи.