Мистецтво бути дружиною (2)

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Не виключає. Але погодьтесь, краще розуміти в чому справа, а не битися головою в стіну і думати все життя, що це тобі пороблено чи то просто карма така.

Рада за Вас... направду.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Мій муж все більше і більше стае схожим в поведінці на свого тата. Ех... мистецтво мистецтво...

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

А мій на мою маму. Може то параноя?

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Теж таке помічаю, і схиляюся до того, що приказка "Хочеш побачити яким буде твій чоловік - поглянь на його батька" хоч і не завжди, але часто виявляється правдиво. Так є з моїм батьком - копія дід. І таке простежую у чоловікові, але це мене тішить, бо його батько - золота людина.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

про повагу...
сьогодні читала журнал і там стаття психолога, описував ситуацію де жінка жаліється на те що чоловік її не поважає...
відповідь його була така : де є любов повага і не потрібна. бо любляча людина стільки недоліків бачить і так часто що навчитись поважати не легко.
Мені таке дивно.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Я перечитала кілька разів і думки його не зрозуміла. Або він так замутив, що нічого не зрозуміло, або його психологія особлива.
Любляча вас людина не буде бачити у вас недоліків. Тобто розрізняти, що такі існують буде але БАЧИТИ, аля прискіпливо дивитись, не буде. Бо вона заакцептує вас повністю, зі всіма вашими недоліками. Любляча людина знає, що досконалий лишень Бог, а ми всі маємо якісь вади.

---------- Додано в 14:38 ---------- Попередній допис був написаний в 14:36 ----------

Цілком можливо. Ми собі обираємо пару на зразок одного з батьків. Я обрала такого як моя мама. Хоч вони і нелюбляться, але вони однакові.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Тому й не любляться бо однакові.
Тре сісти своїх продіагностувати)).

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Та власне останньо щось надто зблизились. Аби тільки не створили коаліцію...

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

У нас з мужом криза. Прчалась вона, напевно, давно, а тепер загострення, особливо у мене, останні три дні навіть сльозу пускаю, що на мене не схоже взагалі.
Він хороший, я хороша, діти просто суперові у нас виходять, але шось не так. Щоденна рутина засмоктала, закрутила, в мене зникло бажання говорити, повністю зникло бажання близкості, абзац просто, як каже мій тато. Мені потрібно вдихнути, освіжитись, діти не пускають... я людина, котрій хоть раз в тиждень потрібно залишатись насамоті, хоть на дві години спокою , тиші і відсутності гонитви за чимось.
От ніби непроблематично таке зробити. Кажу мужу. ну звичайно починаеться потік слів, чи не хочу я цим сказати, що він взагалі з дітьми не гуляе. Ок, ідем далі. Найважливішою умовою для мене мае бути точний день. От наприклад, я знаю, що в середу проведу вечір сама з собою. Тут почалось гостре обурення, купа доводів того, що визначити точно день він не може. В результаті результату нема. Я не вважаю, що зазіхнула на його незазіхненну свободу, я лиш попросила визначеності, для мене це дуже важливо.
Я розумію, що тре починати з себе, бо знього не почнеш. Але як? кажу, Роман, мені важко після вечірньоі прогулянки зібрати дітей до купи, малий страшний нитік, плач від найменшоі причини, настя те саме. я поки перекупаю всіх, вислухаю плачі, бо з ванни ніхто виходити не хоче, поки під вереск малого ополоснусь сама, повитираю всіх, знову ж під плачі одягну, всуну цицю в рот - емоційно виснажена, зла жінка, якій ні інииму, ні взагалі нічого не хочеться. Прошу, будь вдома до 20.30. Зразу починаеться груз, що у нього забираю можливість покататись на ровері на річку і скупнутись.
Замкнуте коло якесь. Чим більше прошу ( до слова, я не істеричка, скандалами чоловіка не годую), тим більше опору отримую.
Я вже мовчу про інші аспекти нашого спільного життя, про його манеру розмовляти зі мною криком на рівному місці ( так і з мамою своэю розмовляе, то сімейне у них) . Мовчу про те, що ідеалом жінки для нього е худа дрвговолоса брюнетка, якою я не е і ніколи небула, а знаття цього інтуітивно заставляе мене ненавидіти всіз худих довговолосих брюнеток.
І взагалі, паскудство на душі у мене. вибачте за очепятки, пишу з телефону, перечитати і відредагувати можливості нема.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Ну ми його бажання скупнутись розуміємо, але чи не стоїть за тим бажанням просто банальне - хочу спокою і втекти з хати. У мене також таке було, тай зараз є, тільки зараз я на то інакше реагую, бо всім треба спокою і при першій нагоді також втікаю з хати. Але вам просто треба знайти можливість піти з хати тоді, коли діти не потребують цицятись і таке всяке Вам банально треба піти на прохід. Тоді і не буде так сильно зачіпати, що він на річку хоче. Бо тоді не буде відчуватись несправедливість якась...

Ну звичайно, що не хочете... найкращий спосіб захисту це напад. Він спеціально нападає, бо знає яка буде у вас реакція. А якщо вона буде така, що я тебе чую, але я просто кажу, що мені треба відпочити, може інакше зреагує?

Як собі не знайдете часу на себе самі, то не знайде вам того часу ніхто.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

в нас теж є такий парадокс. Чоловіку подобаються спортивні дівчата (не в сенсі фігури, а в стилі одягу), тобто він хоче аби я носила кросівки, штани з кишенями, швидко ходила і любила походи в гори з важчезним рюкзаком Я ні разу в житті не виявляла цікавості до спортивного одягу, одягаю його лише при необхідності. І питаю ж чоловіка - з чого ти взяв, що я можу такою бути, якщо я НІКОЛИ такою не була???
Ну але я теж така мрійниця - мені теж хочеться аби він більш строгий одяг носив - сорочки всілякі, піджаки...

то такий егоїзм з його боку, попитайте чи є у вас можливість поїхати до того ж озера, хоч раз у місяць.
Чоловікам тре встановлювати рамки, вони на початку скриплять і бурчать, але потім звикають, якщо ставити ті рамки спокійно.
За себе можу сказати, що я так не вмію, відразу нервуюсь і ображаюсь. В жінці певно більше закладена самовіддача, самопожертва, а чоловіки свою "територію" захищають дуже сильно. Попробуйте навести чоловіку приклад з його життя: припустимо ви весь час десь пропадаєте (то з коліжанкою в кафе, то по магазинах, то просто хочете від всіх відпочити), а він завжди сам з дітьми лишається - чи не буде у нього викликати це дискомфорт?

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Женічка, то у всіх так) Але навряд чи вас то заспокоїть)

Я б, в першу чергу, знайшла собі той раз, а краще два рази на тиждень, сторонню допомогу, може бабуся краще розуміє конкретику по часу, а може є можливість і няні ті 4 години на тиждень оплатити, то не так і багато.
А тим часом я б два рази на тиждень не в самотності б посиділа, а поїхала з чоловіком разом на річку, нехай звикає.

В нас те саме, тато приходить додому не швидше 21.30, і то більше його ініціатива, аніж потреба, але він такий є, і я з цим відколи змирилась і прийняла, відтоді перестала собі їсти нерви. А ще ми різні по темпераментах, а ще мій чоловік сова, а я жайворонок, і йому імпонують довговолосі високі блондинки - але я знаю, що коли я стараюсь бути собою і бути з ним хоч трішечки більше разом, без нагружання його дітьми, бо він того не любить, тоді в "Багдаде спокойно", і він з більшим розумінням наймає мені няню, хатню помічницю, іт.д. іт.п.
Якось так.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

відповідь на ваші проблеми
Буває, всі виснажені, спробуйте організувати якийсь відпочинок для сімї, на вихідних озеро річка природа або просто в звичайний день басейн кіно.....
Трохи розрядки і все буде добре

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

В понеділок була злюща і тепер не весела) Зловила себе на думці - а нафіга я заміж виходила??? У мене графік після роботи стабільний- базар, садок і готувти їсти. Один день готую, другий прибира, перу і вчу з малим науку (дошкільну). І ВСЕ!!!!! Часу на особисті інтереси, на особисте життя (для мене особисте життя з чоловіком не повязане), на каву з дівчатами, нінащо. Я люблю дуже свою роботу, але те, що після неї настає мене не радує. Варіанти купляти готову чи замовляти і когось, щоб готував - не підходять по фінансовій причині. Ні книжку почитати, ні фільм подивитись, нічого. В понеділок як стала за плиту в 7 год так в 12 ночі відійшла...короче...поїду на тиждень в село, може відійду до наступного періоду злості)

---------- Додано в 11:08 ---------- Попередній допис був написаний в 11:00 ----------

Я тоді свому кажу, ти що мене хоч у чомусь звинуватити? ніфіга у тебе не вийде з того, йди на балкон і покричи або мамі подзвони (він то любить). Або каже, я злий бо голодний, кажу і шо??? люди на війні голодували і нічо, собаками не стали. (то коли я вже дуже зла так говорю) і відповідаю, що я як не виспана то теж зла, то думай, як говориш.

---------- Додано в 11:24 ---------- Попередній допис був написаний в 11:08 ----------

Я так і роблю...і він то каже, тебе цікавить тільки твоє Я. Кажу, а що я маю плакати? раз тобі вічно щось не то, то буркочи собі під ніс, а не мені під вуха. У мене життя і молодість одна. я не хочу вже її тратити на "Розборки в маленьком я Токио". Є мужики які і капусту пожують на вечерю і водою запють і ще жінці подякують, що капуста є у хаті, які будь-що зроблять, бо їм не тяжко і не скажуть, що то жіноча роботі і так далі...я свому кажу..будь попроще і люди до тебе потянуться))) а то читаєш то мистецтво, щось пробуєш, гарно говориш ніби чуєш взаємність..а як тільки маленький нон-стоп настає...вискакує справжнє примушено приховане Я...і розумієш, що то всьо ложь и провокация. Люди створені одне для одного живуть і радуються, а не зясовують, труться, мистецтвують і ще щось мудрують, щоб жити чи зжитись....Може я і не права, але така у мене думка склалась

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

На днях включила собі реколекції о. Петра Павлюкевича (польською Piotr Pawlukiewicz) - він постійно говорить про потребу мати при собі аптечку, коли люди створюють сім"ю. Аналогічно як беруть із собою бинт, пластир, ліки від болю, від укусів комах подорожуючі в гори, так і тут. Та аптечка, за його словами, повинна містити телефон отця, який вам особисто колись допоміг вийти із кризи, запис якихось реколекцій, книги та відео, які вас свого часу надихнули. І в трудні моменти, кризи подружнього життя витягати свою аптечку і користатися всіма тими засобами. Я його пораду знаходжу вельми недурною. Хто знає польську, може сам собі послухати, в Ютубі десятки записів його промов, дуже влучних і корисних.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Вірите, ми зустрічались, жили разом, він на роботі, я на роботі-вихідні і ночі разом, вагітність настала з бухти барахти (але бажана) і тре женитись. І я чомусь до шлюбу НІКОЛИ не говорила з ним як ми будемо жити, у кого які забаганки, табу, особисті впертості....хто буде мусор виносити, дитину бавити. І ніхто мені не скаже чого не говорили. Бо я не знала і думки в голові не мала, що тре про то говорити, що може бути щось не так. Думала буде все гарно і щасливо. І "почало все вилазити після печатки" - я тому приклад, що от так сталось. Хто винний? я вже казала на пряму свому, якби я знала, що ти такий в житті б за тебе не вийшла, а він каже ідентичне. А потом якби я тебе не любив то не терпів, але я такий є і не поміняюсь. А я кажу ти любиш чорних, як я була, а стала рижа і чорною не стану якби ти не просив. Вилазить багато що за 6 років, напевно не ті люди зустрілись.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Насільно міл нє будеш
Якщо ви втратили почуття до чоловіка, тому і виходить що напрягає побут і т.д, відповідно нема бажання готувати прибирати
Раджу послухати нову пісню Тіни Кароль, можливо зрозумієте настрій пісні.....ми живемо -не цінуємо, втрачаємо-плачемо жаліємо

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

А Ви в церкві шлюб брали? Якщо брали - то наскільки свідомо, що то перед Богом і назавжди? Якщо брали і свідомо, то напевно, все-таки "ті" люди зустрілися і не все втрачено Якщо ж ні, або

ну, то тяжко... Якщо ж ще не брали шлюб в церкві, то часто дуже допомагає отримане Боже благословення
І якось не в'яжеться "жили разом" і "якби я знала, що ти такий в житті б за тебе не вийшла". Десь в сусідній гілці є купа "доказів", що конче тре жити разом до шлюбу, аби потім всілякі каки не вилазили