Відповідь: Ми і наші мами Мама просто хоче брати участь у вашому житті. І то ви знаєте, що вам 28 років, мама вас такою не бачить. І робить вона то все не зі зла, вона справді так думає. І впевнена, що робить найкраще для дитини. Я би радила вам один вечір покликати маму попити чаю й попросити її послухати вас, не перебиваючи, й сказати, що ви хочете пояснити їй свою філософію годування. Бо є різні, а ви обрали саме таку й потребуєте її допомоги в тому, аби могли її виконувати, бо ви свою дитину любите так, як колись вона вас маленьку. І хочете найкращого, як і вона. І як буде мама перебивати, то їй нагадайте, що ви її попросили не перебивати й вона погодилася. А як закінчите, то скажіть, що втомилися їй казати неправду. І хочете бути перед нею правдивою, бо любите її, а ті викрутаси вас втомлюють. А нерви та стрес - недобре для вас особисто, і для дитинки також. Ну, якось так. То ваша мама. Думаю, якщо зумієте знайти підхід, як почати таку розмова, то слова самі знайдуться. Я писала мейли (не до мами, але то не має значення), то допомогло. Головне то зробити з любов'ю до людини, до якої будете говорити.
Відповідь: Ми і наші мами немає значення скільки років, мені було 21, в більшості випадків через то проходять всі. З часом проходить розмежування, на щось реагується спокійніше, на щось взагалі не реагується, щось починає сприйматись не так різко негативно, а десь будуть вилазити нові приколи. Якісь новоспечені бабусі (чи то мами, чи то свекрухи) більше втручаються, якимось більш фіолетово, з часом воно все внормовується, коментарів меншає, вони звикають до того що донька чи невістка здатні питання з дитиною вирішити самостійно (ну або донька чи невістка вчаться казати "угу", а робити так, як вважають за потрібне). З другою дитиною буде легше
Відповідь: Ми і наші мами Ну так і вона не бажає Але їм поради щодо догляду за немовлям інші давали. І, ну як жеш, виростили вони вас, значить добрі поради, ага.. Ну але треба мамі пояснити що ти вже доросла, ти вже сама мама. Вона ж тебе виростила? Все, своє як мама вона виконала. Тепер нехай дасть тобі можливість бути мамою і звикає бути бабусею.
Відповідь: Ми і наші мами Ооо, це ми проходили від народження і десь до півтора року то було щось! Якщо не кожна, то через одну телефонні розмови закінчувалися негативом, іноді сльозами (моїми, потім). Я так казала, бо воно і виглядало, ніби ми - батьки дитини - підступні вороги, які тільки і комбінують, і вичікують моменту, щоби "бідній дитині" якось зашкодити, помучити. Було дуже важко. Десь з минулої осені то все перейшло в трошки легшу стаді "оберігання" :"ой, не гойдай так сильно!" "не підкидай так високо!", "він, певно, змерз!", замало їсть, ненормально спить і т. п. З тим вже жити легше І, так дивлюся, симптоми тої параної все рідше проявляються, ура Маю на то дві версії : Перша, сумнівна трохи, але хочеться вірити, що правдива: дитина росте більш-менш , гарно розвивається, значить, те, що з ним робили і роблять не є таким поганим Друга, ймовірніша. Нарешті всі переконалися, що як я в чомусь переконана, то "хоч кіл на голові теши" , і що таки всі розУми поїла і вже не мають сили зі мною мучитися Ну, і є люди, які "терапії розмовами" не піддаються, то просто, як кажуть поляки, "тша то пшежиць"
Відповідь: Ми і наші мами говорила і не раз. Та казала, але в моєї мами реакція завжди єднака - стукнути дверима, закатати істерику і забратись з хати, крикнути щось в слід, типу " ти невдячна донька" ітд... я вже енну кількість разів намагалась поговорити з нею і пояснити, але все на жаль закінчується скандалом То точно - маленький пампулястик Ой, я ото так думаю, перечитую ті всі конфлікти з мамами і думаю: тільки щоб в мене з моєю донькою такого не було, так хочеться бути з нею подругами, а не контролювати і повчати все життя, як моя мама...
Відповідь: Ми і наші мами я теж так колись собі думала))наївна чукотска дєвушка... коли дітки маленькі то зазвичай суперечки виникають через догляд за дитиною, а коли підростають то сваримось через методи виховання. У нас з чоловіком одна позиція: якщо тато/мама каже "ні", то значить "ні". А в бабусі майже так само, але в кінці доповнення: але якщо дитина вимагає то можна. Останнім часом проскакує щось типу:"як хочеш виховувати дитину такими методами то роби то так, щоб я не чула!". Під "такими методами" розуміється ігнор істерик, дотримання заборон та відповідальність за погану поведінку. Те саме стосується наших з чоловіком суперечок. Ніхто не закатує скандалів, але деколи буває розмова на емоціях і тоді знову чую: " Розбирайтесь так щоб я не чула!" Вчора спитала маму чи то натяк на те щоб ми з*їхали. Вона такого явно не сподівалась... Ніби задумалась, а нині знову підняла крик через те що Сашко був наказаний. Я вже думаю, може я дійсно така погана мама та дружина що мене постійно критикують...
Відповідь: Ми і наші мами Ну то певно все одно краще, ніж моя - перестає зі міною говорити, сидить у кімнаті і плаче. А я ще мушу зважати на те, що немає тата і їй тяжко і ще плюс має проблеми зі здоров'ям. Ех... Власне. Я теж собі завжди кажу, що не буду вести себе так з донькою. Але от не впевнена, чи вдасться мені дотриматися цього, чи не будуть через 20-30 років ще якісь новіші методи виховання, з якими вже я не погоджуватимуся, і чи не стану я на старості така ж кіпішлива, як моя мама
Відповідь: Ми і наші мами і коли дитина ще далі підростає- вони не минають. Лиш змінюється погляд на методи виховання дитини у певному віці. От , наприклад, моя мама вважає, що її 9-річний внук з такими батьками реально "мучиться". Бо є речі, які ми забороняємо; є речі, про які ми знаємо, де він може зманіпулювати і як на це відреагувати ; є речі, які дитина у силу свого віку і свого характеру сприймає по -своєму. І на це теж треба реагуати відповідно до його віку, а не так, як до 4-річної, чи навпаки- 16-річної дитини. Одним словом- багато нюансів. Навіть нещодавно у нас виникло непорозуміння, коли дитина кілька днів гостювала у бабусі . А коли я намагалася пояснити мамі свою точку зору, то отримала образу ( бабуся демонстративно почала дзвонити лише внуку на мобільний, причому по кілька раз на день і випитуватися, як там у нього справи і чи фактично не ображають його батьки). У мене мама узагалі в житті- досить авторитарна. Тому і зараз може подзвонити і сказати, що вона забирає внука на стільки -то днів до себе ( бо тут йому буде краще (??)). І навіть якщо ми на цей час мали інші плани і це намагаємося пояснити ( наприклад, дитина ще ходить до літнього табору) і що давай перенесемо це на інший раз, то тоді закінчується все образами "ви до мене не пускаєте дитину". ---------- Додано в 23:00 ---------- Попередній допис був написаний в 22:37 ---------- ще залежить від характеру конкретної людини. Як я писала вище, наприклад, у мене мама- лідер . Вдома у нас завжди був повний матріархат. Тому контроль має бути навіть тоді. коли діти виросли і живуть окремо. І діти залишаються дітьми ( у прямому розумінні сприйняття") і коли їм і 30 і коли 40 років. А на всі розмови - слухає, навіть погоджується і ...тихо ображається.Ну і фраза: "я вам злого не бажаю, я хочу, щоб у вас все було добре"- присутня. І так справді є. От тільки погляди на шляхи до цього - різні ( наприклад, моя мама щиро вважає, що мені дуже не повезло з чоловіком. Так само вважає, що через нього я втратила перспективу ( ну так, свого часу вибрала сім ю та рідне місто, а не престижну роботу у столиці). Звичайно, що з чоловіком бувають усякі нюанси. тому стараюся мамі про це навіть не розповідати, а говорити на інші теми. Тоді знову образа-що я "скритна, вона мені хоче бути подругою і т.п.". Але як тільки про якісь нюанси дізнається, тоді починається розмова про те, що " бідна її дитина бідна і їй би було легше , якби я жила біля неї та тата". От знову була чергова розмова на цю тему, яка завершилася тим, що я знову намагалася пояснити, що у мене- своя сім я. І яка б вона не була на її погляд ( а ідеальних сімей не існує апріорі, бо у кожного соє поняття "ідеальності") , але вона вже існує 17 років. І знову "тиха" образа мами. погоджуюся. Бо, наприклад, з моїм братом мама веде себе по іншому ( він має її характер, тому "де заліз- там і злізеш"). А я більше інтроверт+ більше ведуся на тиск "дочка мамі завжди ближче і т.п"
Відповідь: Ми і наші мами Я вже давно ні на що не ображаюся, але постійно займає деякий час, щоб прийняти ті речі так, як вони є. Я так і не додзвонилася до мами, аж в понеділок після операції подзвонила сама. В вівторок, коли вже поправилася трохи, говорила довше зі мною і вже майже не дулася. Звичайно, натякнула, що то я винна, що її рознервувала і вона потрапила в лікарню. "Рознервувала" - то кинула слухавку після чергової порції образ. Ну то так завжди, я маю то слухати, інакше я її нервую. Менше з тим. Питаюся, як почувається, прошу більше відпочивати. Відповідь класична. Вона не має часу відпочивати, бо їй треба заробляти, а хворих на роботі не треба. І взагалі, як я таке придумала. Тут багато пишуть про "поговорити". З моєю мамою є одна розмова: вона говорить - ти слухаєш. На крайній випадок погоджуєшся. Якщо хоч слово поперек - крик, істерика і до побачення. В кращому випадку дуємся. Я не хочу говорити, я все більше мовчу. І тішуся, що в моїй сім"ї тиша і спокій варіант норми.
Відповідь: Ми і наші мами Мама в цій ситуації себе поводить як ображена дитина. Причин на це багато (кому цікаво детальніше гугліть "Людмила Петрановская" або стукайте в пп). Але - ми не зобов*язані заміняти маму своїй мамі. Для себе я колись усвідомила, що не хватає мене на себе, на дитину і на маму. Розставила пріоритети. Розумію, що комусь це може здатись жорстко, але інакшого виходу не знайшла. Для того, щоб навести лад в своєму житті, я маю дбати в першу чергу про себе. Тоді про сім*ю - чоловіка і дітей. Якщо мама хоче грати роль дитини- це її вибір. Змусити змінити його я не можу. Але можу не реагувати на провокації. Непросто, не з першого разу, але мені вдалось не брати на себе відповідальність за мамині образи на мене, сльози. І таки зараз, коли старшому 4,5 роки - наші стосунки сииильно змінились. Я дуже приємно дивуюсь тим змінам, які відбуваються з жінкою за 50. Така робота над собою - я бачу, що часом їй то не просто дається, але вона дуже старається тримати себе в руках. І всім в результаті від цього краще - наше спілкування стало приємнішим і комфортнішим і для мене, і для мами, і для дітей. Я тримаю рамки, де рішення тільки мої, куда мамі не варто втручатись. В той же час питаю маминої поради і прошу допомоги там, де мені потрібно, а мама може порадити чи щось зробити для нас. І дякую їй за це.
Відповідь: Ми і наші мами Напишіть листа. Перед тим як сісти його писати, подумайте про її життя, яким воно було, подумайте про те, як ви її любите, і про те, що колись ви будете на місці мами, а ваша доня на вашому місці. І тоді напишіть з усією любов'ю те, чого не могли сказати, але що для вас дуже важливо. Часом то краще працює, ніж розмови. У всякому разі варто спробувати.
Відповідь: Ми і наші мами Значить не вмієте говорити. Вона вміє грати на вашому почутті вини а ви і піддаєтесь. Поки не відокремитесь від неї емоційно не зможете ані говорити, ані листа писати, бо завжди буде думка жерти в голові сидіти. Моя також на мене завше кидалась і речі які мені говорила при сварці - ОГО—ГО! Але коли я відокремилась від неї морально, саме як онто Сюзі написала - провела лінію в голові, що до того зась... то змогла з нею поговорити і сказати їй за що я на неї ображена. Навіть якщо вона мене не почує, то це для мене не так важливо, як те, щоб я донесла свою думку спокійно і в любові. Казати щось типу, я вже доросла і сама краще знаю, не дуже підходить; але якщо така думка звучить в тоні вашого голосу, то мама її відчує.
Відповідь: Ми і наші мами я стільки разів сідала писати листа мамі і так жодного разу їй його і не віддала...
Відповідь: Ми і наші мами Моя мама б образилась на листа. Вона б мені закинула, що як я так можу поступати, живучи з нею в одній хаті писати їй листа.
Відповідь: Ми і наші мами допомагало заспокоїтись і прийняти все як є. Інколи просто слів бракувало щоб почати листа, то я його усно складала. Але те заспокоєння було тимчасове, бо проблеми так і залишились не вирішеними. Віч на віч не можу такого сказати, а от по телефону інколи вдається мамі донести свою думку. Стосунки теплішають з роками, але і відстань цьому теж сприяє. Я на Великдень їздила додому, то мама плакала як мене проводжала, я зрозуміла як їй мене не вистачає і що я часто бувала несправедлива і жорстока до мами, самій серце розривалось.
Відповідь: Ми і наші мами [ quote=Liliyah Romanova;1583619]Напишіть листа. Перед тим як сісти його писати, подумайте про її життя, яким воно було,[/quote] Я 5 років тому так зробила, після суперечки, сіла і написала все що в мене було на душі. В нас були скандали тільки на одну тему - мама вважала що я зробила не правильний вибір, що хлопець з яким ми так довго зустрічалися не підходить мені в чоловіки, що як для кожної мами, я заслуговувала кращого і т.д. Жили ми з мамою вдвох, знаю скільки їй прийшлося пережити в цьому житті, і я деколи ловила себе на думці що я інколи відчувала що сама відчувпла якусь провину, що мама була змушена в багато в чому собі відмовляти щоб поставити нас з братом на ноги. І тому інколи хотілось з нею поговорити відверто, душевно, разом поплакати, але коли тільки починалась розмова, все плавно наростаючи переходило в сварку і грюкання дверей, ми не чули одна одну. Я сіла, довго думала і написала дуже довгого листа, я написала як її люблю, наскільки вдячна за все що вона зробила, що розумію її страхи, написала що я повинна сама вибирати свою стежину в житті, і повинна вчитися на своїх помилках, ще пояснила наскільки мені тяжко після таких суперечок, дуже тяжко метатися між найріднішою матусею і коханим. .. І це подіяло, на наступний день ми з мамою дуже довго розмовляли, нарешті за всі роки ми дійсно по справжньому поспілкувалися, відкрито і щиро. Тепер моя мама каже, що про кращого зятя вона й не мріяла, і каже що досі соромно за свою поведінку. Знаєте, вони з моїм чоловіком можуть сидіти і годинами говорити. Зараз мама не вмішуэться в наше сімейне життя, не вчить як ми маємо виховувати нашу дитину, може колись там скривитися, щось прокоментувати, але то не так критично , всім розказує як я гарно виховую дитину, яка у нас гарна сім'я.
Відповідь: Ми і наші мами Значить їде до мене завтра ревізор. Мама. Кожна шпаринка буде оглянута з коментарями типу "Ой, а у вас і далі грибок, ви шо, так нічого з тим і не робили? Дивно...", "Ой, а я ж попереджувала - всі павутини познімати, ну бридко в тебе в хаті бути", "О, в холодильнику як завжди брудно", "Наталя, а порохів ти так і не повитирала?", " О, а діти чого знов хворі", "Ой, а шо, ти нічого кращого не могла приготувати?", " . Ну у вас все як завжди - в кожній тумбочці бардак", "А ти так і не схудла? Скоро в мішок і не влізеш", "О, а твоя свекруха чого до мене не дзвонить. всі тепер пани зробились". Ну і все в такому роді. Порадьте мені темній будь ласка, як відповідати мамі на отакі коментарі. Я реально вже замучилась казати, що то є моя хата, і мені все в ній подобається. Так, ми багато чого плануємо переробляти, але наразі в нас на це немає грошей. Розумію, в мене десь може і бардак, десь трошки пилюки, ну але в мами теж абсолютно не все ідеально. Мама ображається, коли я їй про її хату говорю, що десь не прибрано. А мені не образливо? Вона всюди заглядає, в кожен кутик, намагається мене носом тикнути в те, що не витерто, чи не прибрано. Постійно каже, що я тільки за компом сиджу, що мені інтернету не потрібно, бо я не працюю за комп*ютером, а тільки час трачу, який би мала використати для прибирання. Короче мене то захарило. Іншого слова не підберу. Як відповісти мамі, щоб в подальшому припинились такі коментарі? Маю час, на обдумання поведінки, до завтрашнього ранку.
Відповідь: Ми і наші мами головне, не виправдовуватися. Спробуйте відповісти з гумором, щось на зразок: "мам, а Ти ще за стільки років не звикла, що в мене бардак?" або "це ще не павутина, от позавчора то була павутина, а це вже ідеальна чистота" Принаймні розрив шаблону і Вам і мамі гарантований
Відповідь: Ми і наші мами Я вже пробувала відповідати мамі, що павуки, то мої друзі, мені без них скучно. На що мама відповіла "Ну такого я від тебе не чекала. Я тебе не впізнаю. Ти в тому селі стала як бомж, як бабка стара." Ну ще варто сказати, що мама моя - пафосна дама. Ще любить неодноразово підкреслити, що в неї речі якісніші і дорожчі, аніж в мене і одягається вона зі смаком, навідміну від мене. Вона любить грати на публіку і не визнає ніколи своїх помилок. Так що я хочу сьогодні лягти спати, а прокинутись вже в суботу. Кума підколює, а муж співчуває. Бо вони добре знають норов моєї мами.
