Відповідь: Ми і наші мами Задумалась я... Ти права, мамі не треба... варіант перший, але приїхала вже з своїм "уставом"
Відповідь: Ми і наші мами А тепер подумай, чи тобі треба такого проживання з мамою. Словом, я до того, що мама не мусить виправдовувати наші сподівання. Вона доросла людина, має свої погляди. І має на них право. Ми можем з цим миритись або ні. Але і ми жити обов*язково разом і терпіти теж не мусим.
Відповідь: Ми і наші мами Ситуація, яка відбулась минулої неділі взагалі мене прибила. Я навіть не могла відразу розповісти, поки емоції ще були свіжі. Їздили ми дивитись на хату, в яку планували переїжджати В тому самому будинку живе моя мама, ну, та й по ходу мама день перед тим запрошує нас в гості, мовляв так давно не були вже і т.д. і т.п. Питає коли приїдемо, кажу що в обід десь, просить передзвонити як будемо виїжджати. Добре. Дзвонимо десь в районі 13-ї і тут починається в телефоні, типу йой, не відпочила, ніц ше не приготувала. Ладно, пояснюю, що ми поїли дома, не треба нічого, просто при нагоді можемо зайти. Ніби тішиться, пояснює як за нами скучила і за малим . Приїхали, все добре, я допомогла мамі трошки накрити на стіл, сіли, теревеним. Малий тішиться, бо ж в гості до бабусі приїхав, мама відповідно все дозволяє, потім нервується, що він такий не чемний. Для прикладу, витягує не відомо звідки водяний пістолет, набирає води і дає дитині. Далі не треба пояснювати що було.))))) А я просила не давати, але нє, взяла, дала, а потім "Жанна, забери то, бо він лиє воду".))) Мама в істериці, скрізь повно води, я забираю той пістолет, малий в дику істерику, я нервуюся, мама кричить, бо всюди мокро. Потім на приклад дозволила йому бавитися в умивальнику, показала де включається вода. Файно!!! Прошу, не треба, не слухає. І як в результаті калюжа води і я мусіла Святослава з істериками звідти забирати. Прошу маму вже, що перед тим, як щось дати/дозволити нехай радиться зі мною, бо я то ж знаю всі підводні камні і чим то може закінчитися. Нєєє, то треба бавитися в добру бабусю, яка все-все дозволяє, але наслідки того вседозволення чомусь розгрібати маю я. І в разі чогось кричить, що ми його розбалували. Ну, і як пояснити, що вона повинна сама будувати свої стосунки з внуком, якщо хоче. І якщо вона покаже,що бабуся дозволяє все дозволене і не дозволене, то Святик це чітко буде знати і це використовувати. Потім ще їй взбрело в голову висадити малого на підвіконник з котлетою в руках. Результат- повідбивані жирні пальці по вікні. Все, мама випала в осад- тільки ж не давно помила вікно, а тут така не вихована дитина їй поробила жирні плями. І як результат кидається на мене, бо в неї обмаль часу, а тут ще таке... Потім мама почала мені кидати натяки, що завдяки нашим гостюванням і вибрикам малого вона абсолютно не відпочила, не відновила сили перед напруженим робочим тижнем. Побачивши її скривлене лице мені ні секунди більше не хотілося там сидіти. Я різко підірвалася і сказала що ми ідем. Мама тільки сказала " я вас не виганяю, але я сказала правду". І з того всього сама обідилась, хоч я "проковтнула" то і виду не показала, що мені образливо. Після того коли ми приїхали додому, в неї був відключений телефон, хоч то в нас така традиція, типу "подзвоніть, як приїдете". На другий день мама сама подзвонила і сказала, що в неї день пішов на смарку через наші відвідини. Вона звикла відновляти сили, вилежуватись в неділю, а ми зчинили балаган і в неї провалився відпочинок. Я вже мовчу, не знаю що казати. Я просто вже в тому всьому заплуталась. Бо таки наші хороші стосунки тримаються лиш на тому, що я вмію вчасно глибоко вздихнути і закрити очі на багато що, а так, ми б вже напевно гнівались. Я правда вмію, коли емоції вщухнуть викласти що мені не подобається, але мама відразу вибухає як вулкан і починається купа не потрібного шуму, тому мені простіше інколи просто змовчати, закрити вуха, очі і притворитися валянком. Але я не хочу щоб так було. Я дуже люблю свою маму і мені не байдуже на наші з нею стосунки. Я хочу щоб вони були хорошими і вони такі і є, але це якби через те, що я закриваю очі на багато що, а мене в результаті розглядають під мікроскопом і все мною сказане і не сказане не відомо ще де і як може вилізти. Останнім коли ми мали оті проблеми з квартирами вона кожного дня плакалася, що вона ніде зі своєї хати не вступиться, хоча і знає, що ми поза очі мрієм її звідти вишвирнути, бо вона бідна одинока і то б їй личило квартирами скидатися ліпше, ніж нам з сім"єю. І мені приходилось виправдовуватись що це не так ніхто такого нічого не думав...
Відповідь: Ми і наші мами в жодному разі не виправдовую вашу маму, але ви самі пишите, що вона вам дала чітко зрозуміти, що немає настрою до гостин от ми з подругою також вчора домовились, що вона до мене зайде ввечері, але я була втомлена, то так і сказала їй телефоном, то ми домовились на інший день... якщо не секрет - ким працює? сама живе?. ну бо може реально поки біля всіх вдома попораєшся, то втома, відповідно...
Відповідь: Ми і наші мами Працює сама на себе, торгує на ринку, має лоток. Розумію, ну, і що робити? Відмовились би зайти в гості, було б купа образ. Зайшли- перевтомилась, не відпочила...:confused: Ми коли довго не заїжджаєм і говорим десь там по ходу, що були у свекрухи- ображається так трохи, типу ой, коли ж ви до мене приїдете. Приїхали- тоже не то...)))
Відповідь: Ми і наші мами Жанна, в нас такі ситуації теж були, але коли жили разом- пізно(в 10 год вечора) не приходити, телевізор не включати і тд. Сварилися дуже. Переїхали на квартиру зйомну, аж розвиднилось мені)) а коли вже зараз такі якісь запльоти, просто деякий час не дзвоню і не приходжу, бо то направду образливо. Може, закидають тапками, що я неправа, але вважаю, що мами, так як і дочки, мають думати, що кажуть.
Відповідь: Ми і наші мами От то проблема номер один. Інколи моя мама видає такі речі, що краще б вуха мої того не чули і я дурне собі відразу в голові то перекручую, що от мовляв мама не в настрої (а вона ой, яка людина настрою), не подумала що сказала, а так ляпнула... Якби я все сказане нею прийняла в серйоз, то я навіть говорити про тоне хочу... Ой, були-були у нас різні ситуації. Було що мама мені казала, що через мене в неї особисте не склалось і про аборт заікалась, мовляв жаліє... Мій чоловік як то вчув, відразу зблід і пішов курити, видно було що ним аж тіпало. І це просто так, без попередніх якихось суперечок, чи сварок, а просто в мами була пізньоосіння хандра, чи то депресія. Вона якраз приїхала мене провідати, коли я з токсикозом валялася і затіяла таку логічну розмову. Ну, і багато такого було схожого... А біда вся в тім, що мені далеко не всерівно на наші стосунки. Я її дуже люблю і я хочу щоб відношення до мене було відповідне. А коли щиро любиш, думаю сто разів думаєш що сказати, а не поводиш себе як попало... Мене то троха болить, чесно кажучи.
Відповідь: Ми і наші мами Я в шоці.... Я би, напевно, зразу після таких слів і не приходила б, чесне слово, найгірше, що можна від матері почути. А чим старше, тим більше те все вилазити буде. А Ви ніколи не виказували їй, як Вам боляче то чути? Ви одна в сім!ї? Мама з ким живе?
Відповідь: Ми і наші мами Але я знаю і вірю, що вона мене любить, просто це настільки людина настрою, що ніколи нічого схожого по житті я бачила. Може просто інколи не керує тим що каже... Моя бабця з села взимку живе з мамою у Львові, то теж часто бідкається на таке. Мама дуже для бабці старається в плані чогось смачненького купити, приготувати, обійти де потрібно, але знову ж таки в плані щось ляпнути, а потім дивуватися чого баба плаче їй рівних нема. Баба часто мені розповідала про свої образи, але толку... Та говорила, хіба можливо про таке мовчати?))) Але ніколи в житті не чула ніякого вибачення, чи жалкування про сказане. Сказала, бо хотіла, а ти собі думай. А ше чого доброго перекрутить і зробить мене винною. І так найчастіше. Через пів дня настрій помінявся, бо щось там хороше сталось, все- мама вже іншу пісню співає. Я одна, мама живе сама. Коли то дзвонить і жаліється як її неймовірно дратує, коли у неї щось купують мужчини, які говорять типу дружина просила взяти те то, чи дружина такого не використовує, ну і т.п. Типу всі такі порядні- нема ради. Питаю ну а що тут такого, я нічого в тому поганого не бачу... Все, мама псіханула, чогось наговорила з опалу, типу ви заміжні всі одинакові, а вона просто хотіла зі мною поділитися, а я от так. Кинула трубку. Мені знову стало не приємно, але ж кивати і казати "ой, які вони всі дурні і як так можна"- то не було до чого.
Відповідь: Ми і наші мами Шкода маму чисто по-жіночому, вона ще ж, певно, молода. То дійсно так, старість на носі, а вона одна(( то все потім буде на Ваші плечі, але то у всіх дочок так. Жанно, маєте дуже велике терпіння до того всього. І ніц тут не порадиш, єдине, менше приходити, щоб не дратувати, менше дзвонити, щоб відпочивати і так далі. Закрила за собою двері, та й по всьому, за закритими дверима нічого смертельного. Маєте свою сім,ю, дбайте за неї.
Відповідь: Ми і наші мами Так відносно 51 рік. Та власне, що у нас зовсім не такі стосунки. Ми в телефонному режимі спілкуємось щовечора. Мама сама дзвонить і питає як справи, розмовляємо... Нині подзвонила, сказала що завтра до нас приїде і я тішусь, чесно кажучи. Бо таки, як не дивно, люблю з нею говорити, скучаю за нею, бо вже тиждень не бачила... Вона часто до нас приїжджає і я завжди рада її візитам. Просто може тому мені так гостро сприймаються якісь такі її дії, чи слова. Ой, не знаю...
Відповідь: Ми і наші мами То Ваша мама в цікавому фізіологічному віці) а якщо запропонувати якесь заспокійливе? хоча реакція буде непередбачувана) А я тішуся за Вас, що Ви така файна дитина в своєї мами, я не така, вредна гг Сподіваюсь, Ваша мама оцінить коли-небудь, який має скарб.
Відповідь: Ми і наші мами Jalla, імхо, але мені відразу в очі кинулось - нема чого вам в той будинок переїжати До мами завжди можна заїхати в гості так, щоб і заїхати, і не зіпсути собі нервів. Заїхали, привезли з собою щось на обід або до чаю, посиділи, помогли посуд помити і поїхали далі. А з дозволянням і заборонами - іншого виходу як відпустити ситуацію і спокійно сказати, що, мол, сама дозволила от і маєш наслідки і не брати собі близько до серця її незадоволення, я не знайшла ще. Проблема в ній, а не у вас чи онуку. І поки вона сама цього не зрозуміє - мало що зміниться.
Відповідь: Ми і наші мами Жилеточний настрій маю. В віторок в черговий раз погризлася з мамою. Я стараюся не зважати на всі ті випади в свій бік, але... Після чергової порції образ і обзивань кинула слухавку і більше її не брала. Не маю сили. Не маю бажання все те слухати. А сьогодні через родичів мені повідомили, що маму вчора забрала швидка і на понеділок назначена операція. А я за тисячі кілометрів, нічого не знаю, та ще й в ролі паршивої дочки. Виявляється, вона там за кордоном вже давно пройшла обстеження і виявили якісь утвори у жовчному міхурі. Запевняє, що нічого страшного, операція легка, утвори не злоякісні. Але мені про те не сказала жодного слова, аж вчора в неї стався приступ і вона через сторонніх людей повідомила свою сестру. Я просто не можу передати, як мені зле через те все. Вмовляння їхати додому нічого не дають. Там по страхівці оперуватися дешевше. Отак все на купу, образа і переживання, ол інклюзів. Як то зібратися докупи?...
Відповідь: Ми і наші мами це головне. як все минеться .. старайтесь будувати выдносини інакше. бо то шо собі можна деколи дозволити живучи в одній хаті то за тисячі км не варто. А зараз просіть в Бога підтримки для себе і мами.
Відповідь: Ми і наші мами Кожні відвідини моєї мами нас або коли ми приходимо в гості до батьків - закінчуються сваркою, як же мене це дістало. Мені вже так надоїла поведінка моєї мами і її вічні "поради" і "пйорли" на рахунок годування дитини, одягання, купання, ітд ітп... я вже так втомилась ( Годування: постійно сидить і кометує: "ой, щось вона погано тягне", "ой вона вже не хоче, забирай ту цицьку", коли дитина засипає "та не спи, смокчи, смокчи!". Крім того. що мене найбільше добиває це те, що вона мені не дає годувати дитину! В нас в день таке буває 2-3 рази, що дитина поїла і через годину плаче і хоче знову, то я даю цицю, а коли мама присутня при такому, то вона не дозволяє мені її годувати! Бере колише її, носить на руках, робить всякі маніпуляції і все це на фоні істерики дитини, яка просить своїм криком цицю! А я стою осторонь, дивлюсь на то все, а мені мама моя каже: ти що, її годувати не можна, вона годину тому назад їла! Я сьогодні вже не витримала, забрала дитину в мами і нагодувала! І я така дурна, сама інколи так себе не люблю! Я, знаючи реакцію мами на часте годування, постійно брешу, наприклад, коли питає, коли дитина їла, то завжди додаю годину, бо знаю, що вона відразу почне: то так часто не можна ітд ітп, або коли питає, на скільки дитина поправилась, то я применшую, бо за її словами я дитину тим частим годуваням перегодовую! А коли дитина багато зригує при ній, то взагалі капец, я такі моралі получаю шо огого! Як я так можу перегодовувати, дитина постійно рве, і так далі... Просто мені реально вже тааак надоїло постійно оправдовуватись перед нею, підбріхувати їй, знаючи про неадекватну реакцію, постійно відчитуватись... блін, ну і як то побороти? Як мені вести себе??? Також, мене просто добиває, коли вона починає: ой, у неї прищик, ой у неї плямка, вона косить одним оком, в неї сльози не течуть, слінг не можна носити, перекривиш її, в супермаркет не йди, там люди = віруси, йди до лікаря, викликай масажистку, давай вітамін Д.... ну бляха, скільки можна, я ж не дура і не малалетка, мені вже 28 років, я з повною свідомістю стала мамою і готувалаьс до материнства, я ж не бажаю своїй дитині зла!!!!
Відповідь: Ми і наші мами ви стоїте осторонь коли мама забирає дитину, то вона вас бачить саме такою - незнаючою і ще дуже молодою. Мама поводиться так як ви їй дозволяєте. І нервує вас мама настільки наскільки ви їй дозволите. Я вчора зробила крок про який може колись пожалію, але сказала мамі, що якщо вона хоче, то може привезти бабцю до нас в гості на вихідні а не їхати туди. З одного боку я б воліла аби мама поїхала геть, але з іншого, ну скільки ще тій бідній бабці лишилось віку? А так, хоч на природі трохи побуде. Саме цікаве, що мені на душі так легко від того рішення.
Відповідь: Ми і наші мами Так ви про це своїй мамі скажіть. Бо вона відноситься до вас, як до дитини. І не в тому сенсі, що ви її дитина, а в буквальному розумінні. Ви вже є мамою і щодо своєї дитини маєте самі приймати рішення і вирішувати як що робити. Я вважаю, що треба то все мамі своїй сказати, пояснити. Не треба боятися , що образиться, ну подується трохи, але може за той час ще подумає і переосмислить свою поведінку. ---------- Додано в 22:48 ---------- Попередній допис був написаний в 22:44 ---------- Не треба ображатися на те, що не сказала. Просто прийміть то як є і не відвертайтеся від неї. У мене було подібно з мамою-вона нам не сказала про операцію на нирку, ми навіть з сестрою не домислювалися, що мамі мають вирізати нирку. Мама далеко і вона просто не хотіла , щоби ми переживали. А в той день, як їй робили операцію, померла наша бабця( татина мама) і ми з сестрою до мами не могли додзвонитися і за якийсь час подруга її нам написала, що мама відходить від наркозу. Ясно що було не те, що навіть обідно, то трохи не так. Але більше страху і нерозуміння, чому не сказала. Але повірте, я по своїй мамі це побачила, вона от просто вирішила нас не обтяжувати своїми проблемами, бо на відстані то все важче якось дається. То дивно, але так воно є.
Відповідь: Ми і наші мами Ай, ну читаю - прям як про мене написано, тіко мені вже 30 стукнуло А так, відчуваю себе точно так само. Правда у нас останнім часом були сварки на грунті "скільки можна дитину з собою всюди таскати, вона маленька і їй потрібен спокій". На днях так сильно посварилися. Бо я мала необережність сказати, що це моя дитина і я роблю що хочу (ну а нє???), то мама 2 дні ображалася і плакала... Та може звикне з часом. Моя спершу теж негативно була настроєна (особливо, коли чула, як мала плаче під час намотки), але потім побачила, що малій подобається в ньому носитися. Тепер тільки, коли довго ношу, то жаліє малу, мовляв "прив'язала тебе мама, ручки-ніжки затерпли". ---------- Додано в 23:54 ---------- Попередній допис був написаний в 23:53 ---------- А ще в моєї мами останні пару днів нова мулька - їй здалося, що мала перестала рости, то вона переживає, чи раптом не погане в мене молоко Хоча ти бачила, як в мене мала щокаста.
