Відповідь: Ми і наші мами сто тищ мільйон відсотків правда!!!! І ще продовжу "і тільки вона знає, як правильно (жити, щось робити, тощо)" Думаєте не дякувала? Дякувала і не раз, і не раз хвалила. Просто то вже людина з такою устновкою життя. А їй всього 56 років... Часом в мене таке враження, що я старша/мудріша за неї. Бо стосунки з батьком вона завела в глухий кут, після якого або розводитись або жити окремо (живуть окремо, їздять один до одного). Я їй пояснювала, що часом батьку треба і уступити, і змовчати, і схитрити трохи, та де там - пре, як танк. А язик, як помело, наговорить йому і не тільки стільки гадостей, що дивуюсь, як ще тільки батько її не побив за таке (він місцями терплячий, але ж те терпіння не безкінечне). Вона отак усім нахамить, а потім ходить обіжена. бо ніхто з нею не розмовляє..
Відповідь: Ми і наші мами А, доречі, я нічого не говорила про змінювання . Я говорила про те коли мама сама усвідомлено потроху міняє свій погляд і поведінку.
Відповідь: Ми і наші мами Зварити не важко. Але я на роботу йду в 9 ранку, мама в той час ще молиться, а приходимо з чоловіком буває теж в 9 вечора. Мама ж на роботу йде о 3 дня і приходить теж десь 9 вечора. Обідаємо з чоловіком на роботі, то ж я дома щодня готую лише вечерю, от вечеряє вона з нами (або їсть сємочки). Справа не в тому, що мені важко, а в тому, що вона лінується. Ну і жити разом ми ж не будемо вічно. Готувати я почала також ще дуже маленькою, бо мама була постійно на роботі. Але я за це ніколи не ображалась, бо ж мама працювала і старалась нас прокормити. Зараз ситуація слава Богу інша, заробляю я в набагато більше за маму, але і працюю деколи довше. Дякую Марюсю за поради, бо вони для мене справді слушні. Стараюсь не міняти маму під себе, а просто любити.
Відповідь: Ми і наші мами Моя мама знайшла підробіток, розповіла мені. Я дуже її хвалила, бо дійсно пишаюсь тим, що за років 9 вперше вона зрушила в тому напрямку. Цікава така ситуація, бо моя мама має менше досвіду влаштовування на роботу, ніж я, і тому про щось може питати поради і очікувати схвалення. моя черга хвалити і підтримувати - і я то роблю з задоволенням
Відповідь: Ми і наші мами Цього разу прийшла сюди писати не про маму а про батька... (ну так як нема більш підходящої теми) Бачу що чим далі тим гірше Вже стандартно наші рідкісні зустрічі (в принципі як і телефонні розмови) починаются з ніби завченої розповіді чому він розвівся з мамою з обов'язковим нагадуванняи що чекав поки я закінчу вуз. А потім переходить в "розбір польотів" Цього разу я не витримала, попросила позбавити мене такої розмови і якщо він хоче продовжувати то хай краще розкаже як в нього справи або спитає як внук. На тому і закінчили. Тобто більше ніж пів години мені виносили мозок а нормальної розмови вийшло хвилин на 5 максимум. В кінці ще хотів мені грошей "на підгузники" дати - попросила замість того частіше відзвонюватись...
Відповідь: Ми і наші мами я доходжу висновку, що люди добровільно переходять на старече мислення у різному віці. Моїй мамі 55, вона близька до того. спосіб життя типу "та що мені там вже треба", вдягяння у будь-що, небажання працювати почалось десь після 40-45
Відповідь: Ми і наші мами в тому то й воно. я кажу "всього 56 років", а вона - "вже 56, стара, слаба" і про себе кажу "всього 32", а вона "тобі вже 32". Я себе почуваю ще дівчиськом, а їй здається, що вона вже стара баба.
Відповідь: Ми і наші мами прийшла жалітись сюди... навіть не жалітись, а просити поради. вчора мала скандал з мамою. і зачепило всіх в хаті. все почалось з того, що у мами неприємності на роботі, по суті вона вчора пішла звідти грюкнувши дверима і не повернеться. зрозуміло, що в хаті ситуація напружена. і ввечері ми мали сварку через Сашка. Спочатку вінк ричав що голодний, а коли отримав свої пельмені то відмовився їсти. Я просила-припрошувала, чоловік сказав що поки не поїсть то ніяких мультиків не буде. і тут малий закатав істерику на все горло. а мама вирішила що винуваті саме ми (може і так), викричала все, що їй назбиралось. найбільше наїхала на мужа... а нині зранку все як нічого не сталось... мені вже трохи набридло те випускання пари на домашніх. ну нехай би то тільки я була, я вже звикла, не акцентую на тому, а то ж чоловік вчора дістав. частково мамині претензії виправдані, але тим не менше... я боюсь що може бути ще гірший скандал... чесно, не знаю нащо то все написала. просто з самого ранку то все переварюю і не можу зрозуміти як мені діяти далі...
Відповідь: Ми і наші мами Деколи ми з шефом не сходимось в поглядах на роботу .Причому то я зачинщик ,то він . Все . Посварились .Назавжди .Проходить максимум 10 хв. Дзвінок .Дзвонять шеф .ПІднімаю трубку : " Добрий день ! ". Спокійно починаємо день спочатку ,спокійно вирішуємо ситуацію .
Відповідь: Ми і наші мами так нас теж ніхто не вчив, але чомусь ми розуміємо, що так не має бути. Бо то йде не від голови-науки, а від серця.
Відповідь: Ми і наші мами Читаю Женщины на войне: правда, о которой не принято говорить Прочитайте, до кінця. Як не наші мами, то мами наших мам, наші бабці і їх мами пройшли це пекло. І дай Бог, щоб ми ніколи не знали як це - прожити таке. І як би ми себе поводили після таких подій в житті.
Відповідь: Ми і наші мами я пошукаю про героїв праці. Бо в моєї прабаби трохи інший фронт був... а ще - взагалі, доходжу висновку, що жінки в першій половині ХХ не лише на війні - в усьому СРСР були зайві.. як вид і явище
Відповідь: Ми і наші мами От чесно я того ніяк не можу зрозуміти і прийняти - то був час такий, в ньому жили всі, але чомусь ця обставина для одних має бути виправданням їх поведінки, в той час як іншим людям того ж часу нічого не бракує Їх таке життя не зробило байдужим до почуттів інших, жадним на добре слово і таким щедрим на тисячу зауважень і претензій на день, нерозуміючим ... ---------- Додано в 12:24 ---------- Попередній допис був написаний в 12:20 ---------- Моя мама теж так завжди поводиться. А мене це просто вбиває морально. Бо в моєму розумінні після такого випуску пару нехай не зразу ж, але ж мала б в принципі бути розмова по душам в спокійному тоні, що кому і чого не подобається і як на майбутнє вберегтись від таких розборів польотів
Відповідь: Ми і наші мами Може глянути на це з іншого боку? Хтось знайшов в собі сили це побороти і використати для змін на краще, а хтось ні. Ми вправі засуджувати тих, хто не знайшов сил? Ми вправі взагалі когось судити?
Відповідь: Ми і наші мами Та справа не в засуджуванні, а в елементарній потребі спокою дома А для того треба як мінімум, аби цього хотіли всі і кожен хоча б трішки докладав до того зусиль
Відповідь: Ми і наші мами питання: а це мама у вас живе чи ви у мами? Бо якщо другий варіант- тут зі "своїм уставом в монастир" виходить. І якщо мамі того не треба, і вона живе звичним для себе життям , то виходів завжди є два: або приймати такі правила і навчитися жити у таких обставинах або змінювати ( з їжджати окремо)
Відповідь: Ми і наші мами Велике спасибі вам за це посилання!! Просто шок... Ті спогади треба писати на плакатах і вивішувати скрізь на стінах! Щоб нагадувало!Щоб остерігало! Щоб вчило цінувати те, що маємо.. Зажерлися ми...
