Мистецтво бути дружиною (2)

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

у мене подруга дуже хоче вже сім'ю але чоловіка неможе знайти, то він молодий то застарий то неюморний то ще щось придумає, в мене було вже до неї було запитання чи случайно не поміняла орієнтацію у відповідь катигорично ні. Через місяць всетаки вже неодна з хлопцем, а через 5 місяців вона вже в ньому шукає недоліки і хоче розтатися, ну що знею поробиш я вже довго і нудно все розбирала і нічогісінько нерозумію і як їй допомогти. Доречі вона стверджує що його любить.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Напевне любить, але у неї страх щодо зобов’язаннь, тобто у неї страх зв’язати своє життя з одною особою, бо це означає, що тій особі треба буде відкритись, довіритись, повірити, і все решта що пов’язане з довготривалими стосунками. Вона тих стосунків страшенно хоче, але як бути в таких не знає і боїться.
Таке можна розібрати, лише за бажанням. А інакше онтак і буде ніби і шукати, але водночас нічого і не знаходити.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Нарешті я відпишуся.. Давно вже збиралася...
Дівчата, в кого ситуація, як і в мене, була "нерішабельна", бо, як то кажуть, низи вже не можуть по старому, а верхи категорично не хочуть по новому. І "пробити" ту ситуацію здавалося просто неможливо. Можливо ще є хтось тут в кого "векторний шлюб", як і у мене, то мене зрозуміє.

http://www.xsp.ru/sh/brak/vekt.php
Постійно читаю нараджені тут книжки, які, таке враження, написані для нормальних, а ми, значить, не зовсім. Але, власне, шукаючи в неті ті книжки, надибала на оцю:
Дин К.Делис, К.Филлипс. "Парадокс страсти: она его любит, а он ее нет".
Незважаючи на таку песимістичну назву, книжка по суті розкриває причини проблем між колись люблячими людьми, детально і доступно на прикладах їх описуючи, а потім розказує як то побороти. А головне, описано реальні речі і дано реальні поради, не треба себе ламати, бо цього вимагає психологія чоловіка, носити спідниці чи т.п. речей немає, також немає порад про жіночі хитрощі (що категорично відкидає моя душа), і яких так багато на сторінках інших видань про вдалий шлюб.
Власне, майже робити нічого не потрібно, просто зрозуміти хто ти є у ваших відносинах і робити з того висновки, поступово змінюючи свою "заїжджену" поведінку.
Може вже хтось цю книжку радив раніше, але особисто для мене це велике відкриття. Ця книжка дійсно багато дає для розуміння і відповідає на багато запитань, на які інші книжки не відповідали. Книжка психологічна, може не всім сподобається, але я настійливо раджу її всім, у кого вже є проблеми, і також тим, хто починає будувати відносини.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Теж потрошки її почитую.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Ми мабуть теж ненормальні, бо у нас:
"то штиль, то вулкан огнедышащий, то болото гниющее"

Я не можу передбачити наші стосунки навіть за годину, бо може бути як любов та ідилія, так і грандіозна сварка за дурницю.
Таке враження, що ми якась італійська сім"я. Аж страшно, що наші сусіди про нас думають.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Знаєте, сім`ї різні бувають, і, аби подружжю було добре, інших то мало стосується.
Але. То все "наша сімейна ізюминка", поки не дійде до дітей. Все-таки дитина має жити в нормальній, спокійній атмосфері. В ідеалі - любові батьків. Ну не має дитина боятися, що ось мама і тато раптом посваряться. Для вас - це нормально, ну такі стосунки з коханим, ви знаєте, що потім помиритесь, для маленької дитини - це КАТАСТРОФА, стресс. І так кожен раз КАТАСТРОФА. А з часом норма спілкування.
Тому, все-таки, на мою тверду опінію, слід, хоч з народженням дитини, налагодити мирні, спокійні і люблячі стосунки з чоловіком у сім`ї.
І я розумію деяких жінок, які вагітними чи з маленькими дітьми подають на розлучення, тільки б мати спокій у житті.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

+100
Діти то дуже гостро переживають... Я, наприклад, і досі не можу спокійно реагувати як навіть чужі мені люди сваряться. Відразу всі дитячі страхи нагору лізуть. Тре вчитись культурі "не кричання".

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Плюс в дітей потім буде дуже велика рана і відраза до батьків саме за ті крики, або якщо один з батьків дуже жорстокий. В неділю говорила з одною жіночкою і розбирали її образи, то саме у неї, як і в багатьох з нас, є багато образ за крики і утиски мами батьком. І відповідно до мами, за те, що не захистила від такого батька. Чому вона терпіла стільки років?

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Із наболєвшего
Мені треба щось з собою робити, з чого почати не знаю...ні навіть не так, не знаю як втриматись у своєму рішенні. Я люблю все контролювати, дбати, будити, нагадувати, бути в курсі всіх справ чоловіка...одним словом всі ці роки я такий собі домашній органайзер, секретутка, адміністратор і задолбувач( як виявилось це задовбує). На поїзд буджу я, а не будильник, про його графік і плани нагадую я, про подзвонити комусь нагадую я, про те коли і куди ми їдемо нагадую я
Як попуститися? Як жити тільки своїм життям, а не нашим?

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

знаєте, я от нещодавно дійшла висновку, що наше з чоловіком життя - власне, нас двох, притирання, кризи тощо - ще не почалось. Ну, перші 3 роки разом - вони практично в усіх хороші і райдужні, а далі... а далі в нас з'явились діти - відтермінували наші проблеми, зайнявши собою все наше життя. От зараз я в щасливому очікуванні, а отже маю мінімум 4 роки для того, щоб помудрішати і бути хорошою дружиною. якось незрозуміло вийшло, але це те, що я бачу зараз

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Дозволити чоловіку просипати і забувати.. Ох як тяжко (принаймні було мені спочатку) дозволити йому робити помилки.. В мене теж буває така "манія контролю" чи то "надмірної опіки". Але якось усвідомила, що назавжди буду для нього "мамочкою", яка все нагадує, та й прийшло то усвідомлення... Правда, не завжди можу вчасно стриматись, але стараюсь.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

ага. У мене це подіяло_ хоч я мусила себе "переламати", бо теж люблю пунктуальність, планованість і мушу все тримати під контролем.

У мене інше питання: як привчити мужа до порядку-чистоти та відівчити від "плюшкінства"? Ні, він у мене не з тих, хто розкидує шкарпетки чи ходить у брудних речах. Питання у іншому: він абсолютно не любить прибирати у кімнаті, де працює ( якщо вдома) чи відпочиває. Сюди ж стягується усе, що шкода викинути і розпихується по кутках-шафках. Оскільки кімната має вихід на балкон, то поступово і балкон у мене із зеленої відпочинкової зони перетворився на склад . Викинути тихенько те, що лежить без діла місяцями ( коробки від техніки, старі якісь речі)- не вихід , бо як тільки це стається- чоловіку раптово стає потрібно те, що там валялося ( для чого потрібно- це ще питання: просто щоб лежало). Так само із чистотою і порядком: прибирала я . І це сприймалося як належне: "мені бруд не заважають, а якщо заважають тобі- ти і прибирай). Пробувала "відпустити" ситуацію і не прибирати у його "кабінеті". Але ж це ужасть: тижнями тоді порохи навіть на улюбленому ноуті чи столі не витре. Це не говорячи про інші речі. Все це здається дрібницями, але от реально: як привчити 45-річного чоловіка до порядку і "неплюшкінства" ? ( п.с. у молодшому віці питання безладу і бруду було відсутнє- сам любив, коли чисто і не боявся сам прибрати. А потім- розслабився і зайняв позицію - "мені то не заважає. А кому заважає- той хай і прибирає"

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

в мене самої є оте "плюшкінство".. то якийсь такий страх що речі коли-небудь знадобляться і боїшся що без них не обійдешся.. борюсь з тим.. тепер стала більше викидати..

і взагалі колись прочитала галицький жарт "Кожен порядний галичанин буде тримати в хаті те, що коли-небудь можливо знадобиться"..

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

ага. Тільки я вже не можу на балкон зайти, у кладовку на горищі ( а там добрих метрів 6 площі) , і тепер це повільно "просувається " у саму квартиру ( пів спальні вже "зайняті"- від пустих коробок, розпиханих під ліжком до роками непрацючих старих системних блоків, які просто стоять розібрані по кілька років).

п.с. а на продовженому речовому експерименті "скільки протримається у пилюці та бруді" вже можна чітко писати , як колись ми в дитинствах на брудних машинах писали- "Помий мене"

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

У мене така сама ситуація. Як тобі треба- то прибери. Я пробувала так само відповідати з їжею: як тобі треба- то приготуй. Але, по-перше, є дитина, по-друге, самій щось треба їсти. Не буду ж закриватись в кухні і тихенько "топтати". Вік чоловіка-44р. Раніше, чи я не помічала, чи автоматично прибирала за ним, чи мене це не дратувало... Не знаю. Але хата перетворилась замість місця для відпочинку після роботи на якісь офісно-складські приміщення. + плюшкін, нічого не викидаємо, все знайдене тягнемо додому.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

треба побороти в собі бажання все проконтролювати. зрозуміти, що чоловік також доросла людина, може (і повинен!) брати на себе відповідальність. і довіритись йому в цьому. спочатку, звичайно, буде не легко, бо він то звик, що за все відповідаєте Ви і все Ви проконтролюєте. не нагадуйте по декілька разів. відпустіть ситуацію. кілька разів щось не зробить без Вашого нагадування і вже буде намагатись сам запам"ятовувати і брати ініціативу в свої руки. якщо буде пред"являти претензії, що Ви не нагадали - з прискорбним виразом обличчя відповідайте "ой! я забуууула "

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Для мене то також болюче питання. Наразі знайшла з собою компроміс: те, що дуже важливо для сім"ї, або для мене особисто - нагадую. А про його плани, або про щось не екстренне- "забуваю".

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

А нашо?
Бо його то задовбало? Та ну, то каприз. Він вже в крові то має що ти все проконтролюєш. Такі речі безслідно і одразу не зникають)).
Ну провчиться, ну запізниться кудись, а потім скаже- от, ти мене привчила а тепер покинула в контролі напризволяще.
Може інакшу манеру ( подачу інформації) задіяти?

Я би прибрала. А чого не прибрати?
Мому мужу не треба щоб йому прали, чи гладили, а прибрати після нього- то значить, що я його , все-таки, люблю.
І ще пожаліти мушу. От тоді він щасливий

Про місце " непотрібних"речей якось домовитися, тільки там і ніде. З інших місць " випадково" викидати.
Так виглядає, що вони собі територію відвойовують. Мій мусить мати "свої" чашку,тумбочку, шафу, якесь кубло одним словом.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

От саме це і найскладніше...

Та хоча б для експерименту Смогу лі я?))) Може й каприз, може мій перед ДН настрій, що так все сприймаю, а може хочу щоб для мене все організовували, вирішували і дбали врешті решт...

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Попроси?