Бабуся/дідусь у процесі виховання

Відповідь: Бабуся/дідусь у процесі виховання

ну не кажіть "гоп"
А от ми часто своїм батькам наголошуємо на тому, щоб не вчили дітей винити у всьому когось. От наприклад, дитина перечепилася за килим/крісло/забавку і впала, баба, щоб дитина не плакала, починає бити і сварити той предмет, який ніби то винен у тому, що дитина впала. Кажемо, не робіть такого, досить просто пожаліти дитину, якщо вона вдарилася, не доходить. Через дві години повторюється ситуація, дитина падає і починає пальчиком махати і казати "но-но" кріселку з якого вона впала, бо ж воно винне, так баба показала (або ще краще підбігає сестричка і починає сварити крісло з якого впав братик, комедія). Я пожалію і кажу ти ж сам(а) винен що впав, не треба було стрибати чи так швидко бігати, другим разом акуратніше. І все. Дитині того вистачить. Не хочу, щоб у майбутньому мої діти у всіх земних бідах винили когось тільки не себе. Хоча пригадую, що мої батки також так робили...

---------- Додано в 00:19 ---------- Попередній допис був написаний в 00:18 ----------

ггггг... ми з вами однаково подумали

 

Відповідь: Бабуся/дідусь у процесі виховання

:shutup: Мені би ще одну малееееесеньку принцесу )))

 

Відповідь: Бабуся/дідусь у процесі виховання

Ви мене не правильно зрозуміли, ну або я не розумію Вас:smile:
Мене дратує не бажання бабусі поговорити-полюляти до дитини, а способи які вона використовує. Намагається поколисати-потрусити дитину, а мала то не любить, починає сваритись, і бабуся радісно "Ну покричи-покричи!" Я кажу, що дитині то не подобається, а вона далі своє, бо їй подобається, коли мала хоть якісь звуки видає.
І на рахунок Є і БУЛИ, там де до дорослих говориться Є, до дитини БУЛО. Ну як ножки могли БУТИ? Вони ніде не поділись, де були там і є. Це не гра в ку-ку, це двоє в даний момент дивляться в дзеркало і "Де ти була?"

Але це так, просто пожалілась я, а взагалі впевнена, що моя дитина правильно часи вживатиме
А побалакати до дитини, розказати яка вона хороша і гарна і як її люблять то інша справа. (Ну тільки не "наша красавіца і конфетка")

 

Відповідь: Бабуся/дідусь у процесі виховання

Коли мої діти були ще малі ,поїхали ми до моїх батьків у гості. Моя мама (я в сім*ї одиначка ) щось там сказала мені ,коли я з дитиною проводила виховний момент,я промовчала .Син зразу зробив висновок : раз баба гримає на маму ,а мама мовчить ,то баба в хаті головнокомандуючий,і на те ,що вимагає мама можна не звертати уваги ,баба ж ГОЛОВНА !!! Проходить деякий час ,приходить дід ,відміняє бабині розпорядження .Баба мовчить .Синочка бігом крутиться кругом діда ,бо ж головнокомандуючий помінявся !!!Закінчилася ця вся історія сміхом.Але з того часу старалися бути взаємоввічливими в виховних моментах.

 

Відповідь: Бабуся/дідусь у процесі виховання

я вважаю, що коли один з батьків проводить виховну роботу з дитиною, то другому потрібно підтримати, щоб у дитини не склалось враження - добрий і поганий, а також щоб не підривати авторитет жодного з батьків.

 

Відповідь: Бабуся/дідусь у процесі виховання

мені здається, що не всі бабусі і дідусі мають прямо РОЛЬ у вихованні дітей.
в мене цікава ситуація. Моїй мамі ніхто з нами дрібними не допомагав, мамі було дуже тяжко, вона плакала і мріяла, щоб її мама приїхала допомогти. Тому після народження Дмитрика маму "зірвало", і вона без запрошення постійно приходила і приходила до нас, поки ми якось не з'ясували, що молодій мамі потрібен час наодинці з немовлям.
Водночас тоді "зірвало" і свекруху, бо вона своїх дітей з раннього віку віддавала на виховання своїй мамі і в упор не розуміла, як можна довірити 20-річній дівчині догляд за малятком. Минуло дуже багато часу, поки вона зрозуміла, що зі мною дітям безпечно
Зараз ролі у вихованні наші бабусі і дідо-свекор не мають. Ми приїжджаємо в гості, разом їздимо на дачу. Не люблю, коли з'являється тенденція за півдня навчити дітей всяких дурниць, перекривлених слів тощо, а потім па-па, "батьки, розгрібайте".
Щодо сюсюкання - я сама своїх дітей дуже сильно сюсюкаю, вони в мене і лялюсі, і зьозьозьо, і пуськи і все що хочеш але. В мене сфера сюсюкання різко відділена від правильної номінації предметів і дій. Дмитрик не знає, що таке "буба" - знає: подряпався, вдарився. І мене харить, коли його починають вчити казати "буба" чи "най" (не можна).
Щодо "мама тебе ображає" - моя свекруха собі такого не дозволяє вже з рік точно, може і довше.
Загалом, напевно, з плином часу батьки сприймають своїх дітей нарешті як "теж здатних бути батьками". І не варто битись головою до стіни, доводячи, що ти вмієш виховувати дітей. Значно більше поваги викликає послідовність у вихованні-догляді, спокій і впевненість. Правда, витримати той час, коли тобі щогодини телефонують, щоб дізнатись, чи ще жива та новонароджена дитина, бо "ти ж нічого не вмієш" спокійно, мабуть, майже неможливо Але - можна пробувати.

 

Відповідь: Бабуся/дідусь у процесі виховання

В мене ситyація подібна, але інша, бо маю лише одну бабу й одного діда. Баба в нас виxователька в садочку, в педагогіці добре розуміється, то, наче поганого не вчить. Маєм, правда, проблему, що перегодовує дитину, а потім каже, що він як колобок. Ще любить по сто раз в день нагадати, що я ніxто, і звати мене ніяк. Але то не в ту тему:-D. А от дід... Мало того, що малий виліз йому на голову, то він ще й з того тішиться. Одним словом, дисципліна відпочиває.Ще маю брата, який вчить мого малого всього негативного. Не буду цитувати той дурдом. Одним словом, тяжко, поки за зиму створю за зиму нормальну ситуацію з виxованням, за літо дитину "розпустять" так, що взагалі...

 

Відповідь: Бабуся/дідусь у процесі виховання

моя мама в нас з вищою педагогічною освітою, практикою в ясельній групі в садочку. Від того ніц не краще

 

Відповідь: Бабуся/дідусь у процесі виховання

бабусі-педагоги - це взагалі окрема категорія "всезнаючих" бабусь
мені з цим "пощастило": одна - вчитель + багатодітна мама; інша - вихователь у дитсадку :8:

 

Відповідь: Бабуся/дідусь у процесі виховання

всі-всі і прямо РОЛЬ

відсутність ролі у вихованні - це теж РОЛЬ. Ще й яка, і не позитивна зовсім. Дітям потрібні дідусь і бабуся.

та не навчаться вони за півдня, аж так багато дурниць. А як навчаться, то питання до батьків чого їхнє щоденне виховання тих півдня не може переважити.

 

Відповідь: Бабуся/дідусь у процесі виховання

Ще й як навчать :smile: Діти ж як губки, все дуже швидко схоплюють. Інше питання, що це не означає, що дитина вже безнадійно зіпсована :D Просто потім потрібно багато-багато маминого терпіння, щоб пояснювати, що "кака" то не то саме, що "не можна", що іграшки бити не треба, вони ні в чому не винні і т. д.
Я вважаю, що бабусі-дідусі мали б прислуховуватись до бажань батьків, як що називати і що можна- не можна дитині. Але то мабуть утопія, всі не можуть бути як моя мама

 

Відповідь: Бабуся/дідусь у процесі виховання

в нас так невимушено вийшло ,що дідусі і бабусі бачать внучку дуже зрідка, ми живемо хоч і не дуже далеко від них - 100 км, та всі працюючі, часу на поїздки мають не багато, мені з дитиною теж не завжди є настрій поїздами кататись, тому зазвичай бачимось приблизно раз у місяць і на свята.
донедавна я щось не придавала цьому значення, але бачу ,як моя дитина почала тягнутись до бабусь і дідів, сумує за ними конкретно ,постійно згадує, "дзвонить" чи не щодня на скайп. їй конкретно бракує спілкування з тим старшим поколінням.
а загалом, якщо хотіти, то можна знайти до чого придертись, і я теж страшенно ревнувала в перші місяці, коли свекруха постійно хотіла малу на руках носити і виходила з нею з кімнати, де мене нема, і за столом вічно примовляла "бідна-бідна дитина, нічого тобі не можна, нічого не дають...", але то не спеціально робиться, то просто стиль спілкування такий в наших людей. але то все такий дріб"язок...
так, діти як губки вбирають все навколо, але при тому моменти виховання, закладені батьками не мінусуються, діти теж вміють аналізувати.

 

Відповідь: Бабуся/дідусь у процесі виховання

Сумніваюсь, що мозок в 2-3 роки готовий до аналізу.
Те, що діти більш прив"язані до батьків(мами), тому до них мають більше прислухатися, - це так.

В нашому оточенні лише один дідусь. З методами виховання 30-ти річної давності)
Коли ми навідуємось в гості, він першим ділом хоче цьома від малого. Малий не дає. А дідо наполягає і наполягає. Я вже прошу, що почекай, він пізніше дасть як адаптується. А той доводить малого до роздратованості, навіть останнього разу лопаткою в діда запустив. Дідо ображається, і я ше відхвачую: шо то за виховання, така розпущена дитина і куда я дивлюся, чому не б"ю за таку поведінку (!). Тоді каже малому, що купить собі нового онука, такий нечемний йому не потрібен :eek::khomyak: Ноу коментс. (це він типу розраховує, що дитина наступного разу буде його слухати
Пояснюю, що то він не правий і в чому саме. Але зрозуміла одне : виховувати переучувати зрілу людину зі сформованим баченням - бесполєзно, чи то моє его-дитя собі такого не дозволить (? *задумалась*)...
Не вважаю, що такі відвідини хоч якось йдуть на користь (обом), і зі своїм татом свою дитину не залишила б навіть на 10 хв...

 

Відповідь: Бабуся/дідусь у процесі виховання

я не мала на увазі як такого конструктивного аналізу. але якщо дитина вдома виховується не лише одними заборонами і покараннями, а власним прикладом батьків, і їй пояснюється постійно чому ми робимо так, а не робимо те, тобто є розуміння процесу, то якісь засади доброго і поганого в дитини в 2 роки вже є.

 

Відповідь: Бабуся/дідусь у процесі виховання

а якщо навпаки бабусі при дитині пояснювати чому не можна але так щоб і дитині було зрозуміло про що мова? Мої діти потім вже самі кажуть що їм чогось там не дозволяється або біжать питати мене і переказують бабусі чи можна.

 

Відповідь: Бабуся/дідусь у процесі виховання

Думаю, то все від бабусі/дідуся залежить. В мене свекруха в 9 випадках з 10 послухає, а от моі батьки навпаки. І будуть при дитині казати, що всім дітям дають, що я собі понапридумувала і дитина в мене бідна і тд. Ми не мали донедавна показів до строгоі дієти, але особисто я не вважаю Барні чи Чупа-чупс, сік садочок, растішку і тд по списку продуктами, що принесуть дитині користь і без яких неможливе щасливе дитинство. І якби не добрі дідусь з бабусею, то моя дитина, можливо, не знала б що то таке, ну, як мінімум, список був би знааачно коротший. Вона могла бачити, що діти ідять, просила, але я пояснювала, що то не є корисно, ми купляли щось дозволене і на тому був кінець. Але вже, як дитина спробує, донести ті пояснення в рази важче. І не раз бувало, що йде дитина гуляти з бабусею, приходить і розказує, що те і те іла, а бабця ще казала мамі не признаватись

 

Відповідь: Бабуся/дідусь у процесі виховання

В мене щось схоже. То свекруха увесь час говорить як я розпустила дитину, бо в неї на дверях, коли діти малі були, висів з одної сторони прутик, з іншої ремінь. А в куті постійно насипана гречка. Тобто спочатку в хід ішов прутик, як не дійшло ремінь, а далі ставила голими колінцями на гречку.

Блін, від останнього мені аж хижо зробилося.

Ну, і відповідно в неї ТАКОГО НЕ БУЛО)))... діти всі іграшки складали, в хаті був ідеальний порядок і її слухалися. Не те що мій розпущений. Ну, але най так буде, розпущений то розпущений, відповідно я погана мама, бо розпустила. Але для чого тоді в будь-якому випадку, коли я роблю зауваження дитині, закривати мені рота, мовляв "Святик хороший, не можна сварити на дитину. Но-но, мама. Мама не чемна, бо на дитину сварить". Але то таке, ми з нею не живем і то буває вкрай рідко. Малий почує, та й забуде з часом, але уявляю собі щоб то було при спільному проживанні. От тому я думаю, що дитину повинні виховувати перш за все мама з татом, або якщо в тому задіяні ще й баби і діди, то тактика виховання має бути менш/більш одинакова. А не як в байці лебідь, щука і рак.)))
Свекор-дідусь взагалі мене шокує. При тому, що бачить внука вкрай рідко, то як малий щось не то зробить, відразу витягує ремінь і злісно погрожує. Ну, ніби то отакий крутий дідусь, взяв в руки ремінь і дитина стала по стійці смирно. Та але справа в тому, що мій Святослав не знає що таке ремінь, точніше знає, що тато такою штукою штани затягує))) і тому біжить до того ременя з цікавістю і просить побавитися.)) Правда дідусь неодноразово замахувався, але я не допустила.

Моя мама- то окрема історія. В неї найулюбленіша тактика- спочатку дати дитини сісти собі на голову, а потім скакати до мене в істериці, типу "Жанна, зроби шось..."
Коли вони за зиму один раз ходили гуляти без мене, то я сто разів просила не брати його на руки, бо то як не як а в комбінезоні є шо тягнути. Ну, і пояснила, що як візьме на руки раз, Святик вже не злізе, а як покаже що він біля неї ножками має іти, то так і буде ходити, гуляти. Ага, мама не встигла за поріг вийти, як чую "дай баба візьме тебе на ручки."))) Добре, я вже уявляла приблизно чим то закінчиться. Повернулися з прогулянки дуже швидко, мама нервова чуть не заплакана, бо її болять руки і спина і він з рук злізти не хоче. Ну, відповідно винна я. Потім щодня нагадувала мені як вона довго після тої прогулянки відходить і як то тЄжко було і що всьому винні ми, що навчили таку велику дитину на руках постійно тягати.

Ну, от веду до того, що таки стосунки з бабусями/дідусями- це класно і вони звісно потрібні, але на все мають бути якісь межі...

Мене ще шокувала така річ. То правда не про бабусь і все ж. Коли малому був рік, ми ходили в гості на ДН до чоловікового племінника. Малий мій метеорит ще той, а в такому віці взагалі був не керований, але поки я збігала з 3-го на 6-ий поверх до свекрухи, щоб взяти змінний одяг для малого, який там забула, хресний тато, тобіш брат чоловіка і його дружина вже встигли малому за те, що той гримнув дверми дати по дупці і поставити в куток. Дитина так злякалася, словами не передати. Особливо того кутка. Повернули малого лицем до стіни, прикрили дверима той кут, прив"язали двері, щоб був замкнутий простір і так він там мав покараний стояти. Для мене то взагалі дико. Я аж хотіла іти з того всього, бо мною аж тіпало. Мене ледво свекруха спинила, але сказала що то добре з малечку до дисципліни привчати.
Ну шо то таке!

 

Відповідь: Бабуся/дідусь у процесі виховання

може я дика чи що, але перше, що мені спало на думку - я би їх прибила.

після першого разу дідусь би не бачив дитину рік. Після другого замахування - ніколи.

дівчата, те що я пишу, що дітям потрібні дідусі-бабусі, то їм потрібні дідусі і бабусі ну там з пиріжками, казками, десь балуваннями і рибалкою. А неадекватні каральні органи які шкодять психіці і здоров"ю (годування алергічних дітей) і всяке таке, то це інша справа. Спілкування з такими бабусьо-дідами тільки при батьках і вельми дозовано.

---------- Додано в 11:33 ---------- Попередній допис був написаний в 11:30 ----------

ну ви тим що не пішли підтвердили, що все, не те що гаразд, але і нічого страшного