Мистецтво бути дружиною (2)

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

ой те "мав би сам"... мало хто що сам знає...
людина може не усвідомлювати, може не вміти переносити свої емоції/відчуття (які в чоловіків і так приховані-закопані, тим паче дитячі-давні) на своїх же дітей. може, варто попрацювати над тим, щоб винести це назовні і порівняти з його ж дітьми?

для мене в цих питаннях повчальною була тактика "витягування інформації" жінкою в чоловіка в трилогії "50 відтінків". Я розумію, що це книжка, але на фоні свіжого Харві це так мені перегукувалося... правда, тут потрібні передумови: 1)чоловік любить жінку і не уявляє без неї життя; 2)йому прищеплені джентльменські манери (це вже треба розглядати на етапі "вибору персика"... ех, якби молодість знала...)

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

буквально свіжа розмова з чоловіком в неділю, саме він наполягає, що в мене має бути вільний час з моїм особистими замашками! не можна жити з дня в день, не стараючись хоч на трішки розвіятись, бо це призведе до морального виснаження!
це тому, що він інколи також має потребу у тому щоб зайнятись чимось своїм, і дуже гостро реагує, якщо я пробою його якось відірвати!
писалось вже в цій темі, що "я все сама зроблю" це помилковий підхід до хатніх обов"язків, і мій чоловік про це неодноразово наголошував!

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

тема затихла)
надибала таку фразу.. "Найти мужа искусство, а жить с ним – творчество". кому ріже слух " знайти чоловіка мистецтво, а жити з ним - творчість" шось я не згідна з першою частиною... ну принаймі то не для кожного.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

я з другою частиною так ж не згідна як і з першою.. творчість, напевно, полягає в тому, щоб "ліпити" з чоловіка того, кого хочеться.. тоді не розумію в чому полягає мистецтво, якщо потім все одно треба буде творчістю займатись ))))

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Судячи з того, скільки на моїй роботі гарних незаміжніх 30-річних дівчат- напевно таки мистецтво

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

бо мають в голові певну картинку як воно має бути і хочуть, щоб все йшло по запланованій стежинці, і на інше не погоджуються.. хочуть все в одному, а то треба вибирати пріоритети.. хто вчасно "опустить планку" своїх вимог той знайде чоловіка, а хто не опустить - може і не знайти..

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

а я погоджуюсь з двома пунктами. Знайти чоловіка і одружитись з ним, це свого роду мистецтво. Чоловіки на дорозі не валяються, тобто може і валяються, але ми таких не хочемо. А он вже жити з тою людиною і не змінювати його, то до такого треба підходити дуже творчо.

---------- Додано в 18:33 ---------- Попередній допис був написаний в 18:30 ----------

А дехто опускає настільки низько, що чоловіки отримують все чого хочуть до заміжжя. Мій чоловік каже, що в такому віці жінці вже просто треба вагітніти від будь-кого. От вам і бачення чоловіка жінки після 25-ти.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Погоджуюсь повністю з цим висловом, думаю, мається на увазі знайти хорошого нормального чоловіка, з яким , відповідно, нормально жити.Не просто чоловіка, аби був, а відповідного, якого кожна жінка,ще дівчинкою собі малює.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

я б сказала що чоловіки отримують все чого хочуть і БЕЗ заміжжя ))) і то стосується не тільки жінок біля 30, чи старших.. в мене знайомі зустрічаються вже 8-9 років (з 2-го курсу навчання в інституті), десь 4 роки живуть в громадянському шлюбі, а коли я запитала того хлопця чи не планує він одружуватись, він мене на повному серйозі запитав "А навіщо? Я ітак все маю"..

але то швидше по темі "Мистецтво СТАТИ дружиною".. Хоча, особливого мистецтва не треба, якщо є взаємні почуття і повага один до одного..

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Велика доля правди в тому є…Завищені вимоги серйозно ламають життя дівчатам. Дуже багато моїх знайомих дівчат поза 30 страждають від цього. От одну знайомили кілька років назад з успішним юристом(йому десь під 40, їй тоді було 34). То вона навіть на побачення перше після знайомства не захотіла з ним піти, бо він «повний і в нього «плєш»на голові»))) А їй тре стрункого і кучерявого)))
Хоча, як на мене, всі вимоги зникають, коли з’являється почуття. А в дорослому віці «раз побачила і все» вже не проходить. Треба чоловіка пізнати ближче, спілкуватись з ним, спостерігати як він ставиться до оточуючих, чим живе. А для цього треба як мінімум, більше ніж одне побачення. Ну, але яке побачення, коли в нього «плєш»))))

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Я б сказала ,що вагітніти від будь-кого неможна в жодному віці чи 20 чи 40.Бо це е дуже егоісточно-просто щоб народити ,бо вже треба?

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

нагадалася моя коліжанка: " та ну його- він же розведений ( з дітьми; у нього живіт; не та квартира ( машина); заробляє менше мене; не так п є каву і т.п.- кожний черговий претендент має свої "проколи"). І то нічого, що кажу їй, що "кахи-кахи, тобі на мінуточку вже майже 39 "( хай і виглядає на 30). І "бредів пітів" відповідного віку, які без "анемнезу" у минулому чи строго позитивних у теперішньому -не так і багато. А якщо вони десь і є, то не факт, що розглядають "дівчат" собі по віку ( ібо середньостатистичний український 40-річний чоловік вважає себе достойним "кращого"- ніж 39- річна жінка. Тим більше, коли молоде покоління дівчат підросло. Навіть якщо у українського "бреда піта" живіт і плєш)

ага, бо хочуть

, а ще щоб і небідного, і не маминького синка,і на рукав щоб носив, і щоб " не пил, не курил и цветы всегда дарил..."

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Мені також не подобаються повні мужчини. Я можу з ними товаришувати, піти на каву, поговорити, пожартувати, обняти, пригорнути... але нажаль вони мене не манять на щось більш інтимне.

Сьогодні їхала на роботу і думала, а які ж мужчини мені подобаються. І так мені важко було визначити той тип. Наші заробітчани мені не подобаються. Американські ліберали-прафєсара, то від них аж верне. Всетаки, як добре, що у мене в мої 25 не було таких поглядів. Але взялам собі худонького, як билинка. Зараз пузьо наїв, що мені не дуже подобається.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Колись теж хотіла визначити які чоловіки мені подобаються.. І визначила, що брюнети.. От були в мене "ухажори" блондини - ну ніяк я не сприймала їх як чоловіків.. А всі хто мені подобались - брюнети.. Досі не можу зрозуміти чому на мене має такий вплив колір волосся.. Якось так примітивно виходить, але так вже є...

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Ви не питали його ніколи, яка мета такого вагітнення? Реалізація найпростіших інстинктів?

Та вона мені видається чесною перед собою і перед іншими (тим чоловіком, вами і всіма загалом) жінкою, бо не переконувала себе "так, ну от він мені неприємний на вигляд, але може стерпиться, то й злюбиться, мені ж уже вибирати не доводиться...." Як можна бути із чоловіком, неприємним на вигляд з суб"єткивної точки зору? Це не значить, що він взагалі непривабливий, просто не її типаж. От я не люблю худих, навіть обняти їх якось боязко, ну і не викликають вони в мене відчуття безпеки, а хтось не любить повних...

А вона цілеспрямовано собі шукає пару? Бо ж не в тому щастя, є люди, яким знайти собі супутника - що пришити третю руку - заважатиме; не ясно, куди її подіти і як усунути дисфункції, що виникли з її появою

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

А тато яке волосся має ?)

---------- Додано в 23:59 ---------- Попередній допис був написаний в 23:50 ----------

І мені нагадалася одна.
Казав їй мужчина : йой, та ми з тобов... хату я маю, машину ти маєш. У мене зарплата, у тебе зарплата, посадимо город, якось проживемо. То нічо , що у тебе син. Я терпеливий.
А я в той час сиділа на задньому сидінні авта. І думала, чи він полетить на повному ходу з машини, чи вона його таки підвезе до зручного для виходу місця.
Як він вийшов, я їй кажу: от, а ти ,***, про Париж мрієш.. та хапайсі хлопа, він вміє город садити.
Ржали.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

ну раз погоджується ходити на побачення - значить таки шукає...

можу трошки сказати з власного досвіду.. якось був період, що мені ніхто не подобався.. от всі були не такі: той грубий, той зануда, той худий, той палить і т.д. І той період трохи затягнувся.. Я не розуміла в чім діло - вроді я така нічо (ну не красуня, але загалом симпатишна дівчИна), вроді голова на плечах є, весела, розумна і т.д. А от стосунки завязати не виходить.. І на побачення ходила, і купу знайомих мала, яким я подобалась і ніби й вони мені подобались... І от подумала, що може то справа якраз в мені і що треба опустити планку.. Колись я не могла зрозуміти як то дівчата зустрічаються без почуттів - для мене мусило бути: спочатку закохалась - тоді зустрічаємось, але бачила, що багато дівчат навпаки.. Спочатку зустрічаються, а в процесі вирішують що робити далі.. І вирішила - буду зустрічатись з першим, хто буде активно мене добиватись.. Ну так сталось, що дуже швидко в одній кавярні, коли ми зустрілись з давнім другом, до мене підійшов хлопець і взяв номер телефону (ніколи до того я незнайомим не давала номер телефону, бо то для мене було фе.. а тут вирішила все змінити).. він був симпатичний брюнет з зеленими очима, постійно надзвонював, ми кілька раз зустрілись, але спілкуватись з ним я не могла - мені було скучно і нецікаво, він перестав мене приваблювати зовнішньо, я навіть не змогла з ним поцілуватись.. Наше спілкування (зустрічанням то важко назвати) тривало десь 2 тижні, і в той ж час я познайомилась з іншим хлопцем (можна сказати: він сам мене знайшов), брюнетом, запросив мене на побачення, поговорити мені з ним було про що, він мене приваблював і за деякий час я зрозуміла, що не можу без нього жити.. за 2,5 років він став моїм чоловіком..

Що я хочу сказати.. Якщо хочеш знайти чоловіка - треба настроїтись всією душею на пошук.. не відкидати жодного варіанту через банальні причини, треба більше дізнатись про ту людину.. ніхто не каже одразу зустрічатись, цілуватись і лягати в ліжко.. А от завязати дружні стосунки - якраз те, що треба.. Якщо відкидати всі варіанти, які посилає доля - то з часом вона перестане їх посилати, а якщо погоджуватись на усі - то з часом вона підкине якраз те, що шукалось.. Так завжди є.. І з пошуком роботи так.. Коли від всього відмовляєшся - то з часом нічого не трапляється, а коли за все берешся, то з часом знаходиш найбільш бажану ваканцію..

---------- Додано в 00:18 ---------- Попередній допис був написаний в 00:17 ----------

сиве ))) колись шатен )))

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

колись шукала. А зараз- розслабилася і живе у своє задоволення: працює, подорожує і на створенні сім ї не зациклюється.

класно.. А з другої сторони, якщо подумати, то більшість наших тих же жінок у віці"35+"- самостійні, незалежні і багато чого досягли у житті. Тому і претендентів уже розглядають прискіпливо. Ну а чого "розпорошуватися" і будь-кого собі на шию вішати?

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Головне не зациклитись на своїй мрії/бажанні, постійно про неї не думати,бо цим ми обмежуєм доступ для здійснення мрії. Появляється страх, переживання - а що буде, якщо не получиться. Свої бажання наче повітряні кульки треба відпускати у небо і воно обов"язково здійсниться в той час коли ми найменше цього будем очікувати

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Як світло і позитивно написано!! Гарно сказано ))) Підписуюсь під кожним словом.. Головне не задумуватись (не зациклюватись) про то мистецтво знайти чоловіка і він сам знайдеться )))