Відповідь: Ми і наші мами а може вона хоче від вас теплих слів ,похвали...,бо їй цього бракує? Знаєте як в дитинстві мама завжди питає , ну як смачні деруни вийшли? А ти кажеш смачнющі!!! А тут доня вже виросла і своє маля має...та й напевно складається враження у неї, що вона не потрібна. Тому і кажуть наші мами ,що вони все краще роблять ніж ми,бо привикли що мають дбати, і бути потрібними зі своїми порадами. Я б теж сказала ,що мама у мене найкраща, а на такі ситуації.., може варто змінити погляд і ставитьсь до цього із посмішкою.
Відповідь: Ми і наші мами А мене мама готувати не вчила, я завжди готувала краще за неї і до кухні приступила з тих літ, коли більшість дітей ще собі їсти підігріти не вміли. Можливо це тому, що мама в мене одиначка, звикла перебиватися канапками і яєшнею, а я хотіла чогось кращого, то таки прийшлося взяти все в свої руки. Практично з 10-и років я готувала вже для нас з мамою повністю сама, ще й їй на роботу носила. А в 15 років пекла на весілля пляцки, цим самим підробляючи копійку в наш сімейний бюджет. Зато від коли я вийшла заміж мама знов перейшла на канапки з яєшнею і я за неї дуже переживаю. Здоров"я так можна посадити. Харчується як попало.
Відповідь: Ми і наші мами І я так. В 6р я могла собі вже приготувати їсти, в 10р вже готувала і пекла печенько, робила морозиво, а в 13р я вже готувала на велику родину і робила закрутки. Маму я часто хвалю, люблю її страви, кажу, що дуже люблю її плов, її налисники, її борщик.
Відповідь: Ми і наші мами Охрестили ми вчора наше малятко. Мама, як завжди відмітилася. Запізнилась трохи в церкву, бо "я ж готувала". Приходимо додому, а на столі вже другий ярус тарілок стоїть, бо в один не влазить. Хоча ми з чоловіком придумали меню, закупили під то все продукти, поділили хто з мам що готує. А моїй все мало, а вона ще наготувала ще голубців і капусти тушкованої, салат з тої ж таки капусти. І що, ніхто ні голубця не спробував, ні ложки в капусті не вмочив. Їсти було повно і без того. Мама ж почала "страждати", мол, "я так втомилась, я так настоялась, я так наробилась". Я не витримала і сказала, "а хто просив оту купу лишної їжі готувати". Тут же пішла обіда, мол "ти мене не ціниш, я тобі стільки наготувала, а ти..." А те, що половина з того зіпсується, то не шкода.... Вона мене не чує, і чути не хоче. Візьме собі щось до голови (їжі має бути в два яруси на столі, наприклад) і вже її не перепреш... А потім напршується на жалість...
Відповідь: Ми і наші мами А ви її теж не чуєте. Напрошується на жалість- то дайте їй жалість. Чи то задорого? Краще ті голубці і капуста попсуються ніж сказати " а хто просив?".
Відповідь: Ми і наші мами Якби це не було постійним, то було б нормальним. Я втомилась її шкодувати кожного дня по триста разів. А ще цієї ж жалості вона вимагає від батька, брата і всіх інших... Це виглядає як "я самий больной в мире человек...." За стільки років ми вже звикли, що вона жаліється завжди і на все. Холодно - зле, жарко - зле, є робота - зле, бо втомилась, немає роботи - теж зле...
Відповідь: Ми і наші мами І мене моя мама готувати не вчила. може тому, що сама ніколи нічого не готувала. Як треба було спекти торт, то вона спекла. А готувати щодня? Смієтесь. Не жіноча це робота. Дітей вона не пеленала і до трьох років не пильнувала, бо це все робив мій тато. І готував, і пеленки нам змінював, і годував нас маленьких і купав, і то все що прийнято що мама має робити він робив. Мама в тім часі вчилась і працювала. Саме так було в мене в житті. Мама мені недодала любові, але не тому, що вона якась погана чи ще щось такого типу, а як вже вище написала Ука, тому, що вона сама не вміла. Її ніхто не навчив бути ніжною і уважною. Я це розрізняю, але це не означає, що я її не люблю.
Відповідь: Ми і наші мами Провокація була успішна, мама відреагувала як завжди, все в нормі. Емоції вихлюпнуті тепер вам хочеться пожалітися. Попробуйте витримати, можливо щось зміниться. Треба якось зачароване коло переривати. Можливо якось ще в початку розмови спробувати переключити маму.
Відповідь: Ми і наші мами Вона не вміє радіти життю. В мене як брак грошей, то я кажу "зате всі живі і здорові, і холодильник не пустий". А вона навіть в сонячному дню знайде прикрість і пожаліється...
Відповідь: Ми і наші мами А в мене тепер найактуальніша "сутичка" з мамою то лікування дітей. Вона лікувала би все і всіх і по будь-якій причині.Залишили вчора малих на півдня бабі, приїхали, баба вже чуть не приказує терміново лікувати дитину, бо в неї горло болить, бо пхає пальчики до рота і плаче, коли щось їсть. В малої вчора була т-ра десь 37,5-37,7, але дитина бавилася(періодично нила), я не збивала її. Кажу, це зуби кутні швидше за все, бо повний рот слюни. Я заспокоїлась. А мама як почала панікувати (вона так любить) де то поїхати в цілодобову аптеку (живем за містом), хто би нам купив якісь таблетки, ти не жартуй зі здоров"ям дитини, то ж вихідні, вже видзвонює свої коліжанок, а я мовчу і тихо кажу, що не буду давати дитині ніяких медикаментів. В понеділок, якщо не мине температура, заведу у поліклініку нехай ще педіатр подивиться. Ну безвідоповідальною вона мене (в моїй присутності) не назвала, але подивилася так, ніби я злочин зробила. пи.си. А ще повчала мене чому я даю дитині пити компот кімнатної температури, коли в дитини горло, а не грію його (((, на мій погляд сказала "ну ти ж мама, сама знаєш" Як добре, що ми живемо не разом, чесслово...
Відповідь: Ми і наші мами Знайомо)) Пробувала боротися. Спочатку агакала, така-так, то дійсно зле. Трохи було полегшення, але зайшло в стиль поведінки типу "я жаліюся- ти жалієш". Потім агресувала, обламувала, так ска-ть. Образи і скандал. Потім просто почала зразу переводити на іншу тему, головне вибрати тон не плаксивий, а бодрєнький, і ігнорувати вплив негативу на саму мене. І, на позитиві, вказувати, що день таки сонячний, а не паркий, що люди не пхаються під ноги, а просто ходять ))). То складно, але треба щось робити, а не сприймати... А жаліється бо хоче подяки, хоче відчувати себе вартісною, потрібною, хоче мати вагу( моральну) А також : Вітаю вас з хрестинами, здоров"ячка вам, позитиву побільше! все буде добре! маму маєте хорошу, вона переймається, то не страшно, то корисно)) Не бійтеся її пускати у ваше життя...і не жміться на подяку і любов
Відповідь: Ми і наші мами Можливо варто, а можливо і ні, адже Комусь то допоможе, а комусь загальмує шлях до взаєморозуміння.
Відповідь: Ми і наші мами О-о, як це знайомо. Але я це пов"язую з кліматичними розладами. Постійні зміни настрою, невдоволення всім і вся. Але їм і так тяжко, тож треба нам все таки більш терпимими.
Відповідь: Ми і наші мами А я ніколи не вміла своїй мамі нагаркати, і онтаково обламати. Не те виховання. Нажаль. Якби вміла, то життя б склалось інакше. Шкода, що розуму набралась не замолоду, а вже в таки зрілому віці. Ех... але минуле вже минуло. Сьогодні я працюю над собою. Я вдосконалюю себе як духовно так і фізично.
Відповідь: Ми і наші мами Поки я жила з батьками. усі гостини, Дні народження, Паски, Нові роки - завжди готувала я, а тепер вони про то забули.... Мені одного "дякую" цілком достатньо, а вона хоче щоб я це робила щохвилини. Мама в мене хороша, незважаючи на її "таракани", і мені її шкода, що не вміє радіти малому. Вона ж уміє зіпсувати настрій не лише собі, але й усім навколо.
Відповідь: Ми і наші мами А Ви спробуйте задякувати її Знайдіть за що, так щоб вийшло щиро. І тоді розкажіть як Ви їй вдячні, як цінуєте і т.д.
Відповідь: Ми і наші мами Воно то буде приємно, дуже приємно! І Це потрібно зробити однозначно! Але ось цьому: певно вже не зарадить і не змінить відношення, бо вже така установка міцно закріпилась. Щоб це змінилось потрібно не один рік + її усвідомлення. Знаю то, бо зі своєю таке пройшла. Зараз трохи легше а було усе, і це також. А на додачу: усі винуваті, тільки не вона.
Відповідь: Ми і наші мами А хіба мета змінити маму? Мені такий спосіб допоміг відрегулювати наші з мамою стосунки (а не змінити маму). Я їй показую свою вдячність за те, за що справді вдячна. Прошу її поради/допомоги там, де вона може допомогти. Це дієвіше, ніж від всього відмовлятись і все засуджувати.
Відповідь: Ми і наші мами ні але краще певно коли в мами більш позитивний погляд. То і на стосунки краще впливає і на поради які може дати..
Відповідь: Ми і наші мами Ми хочем, щоб нас сприймали такимим як ми є. Давайте і інших будем приймати, не змінюючи. Право на помилку теж треба поважати.
