Відповідь: Ми і наші мами та так, але і мама не зобов'язана: То значить від мами чисто теоретично того чекають, а їй допомогти не можуть? З прочитаних рядків можна зрозуміти, що в мами tasha є певні проблеми, то може варто якось їй допомогти? Зриватися і сваритися то зовсім не то, що треба..
Відповідь: Ми і наші мами Ну я про це написала вже вище. Обслуговувати маму не обов’язково треба, хіба мама виявляє інтерес і доньці це не важко. Відносини з різними мамами різні. Треба завше виходити із своєї ситуації. Я впевнена, що tasha знає свою маму краще. Тут інше спрацьовує. Тут спрацьовує той сам принцип який застосовують наші мами з нами - прагнення змінити іншу особу під своє бачення. Нема чого будь-кого змінювати/виправляти під себе. Просто сприйняти, що мама саме така. Помагати треба, але дуже делікатно. Нажаль багато людей в нашій культурі саме делікатно не вміють.
Відповідь: Ми і наші мами ну але коли людина не харчується нормально, це вже стоїть питання про здоров'я. Я можу прийняти характер, якісь вади, недоліки, але дивитися як людина себе гробить я би не змогла.
Відповідь: Ми і наші мами Не маєте права. Не ваше здоров’я. Зрозумійте. У моєї мами тиск такий, з яким довго не живуть, але до лікаря вона не піде і не ходить. Ліків не приймає. Я не тисну, бо вона сама знає свої хвороби. Я все роблю тільки з любові, бо саме через те, що їй постійно звертали увагу на її вагу у неї виробилась пасивно-агресивна поведінка. Це щось на кшталт - куплю квиток і піду пішки, кондуктору на зло. Я цю поведінку розрізняю. Тому вона хоче мене наслідувати і змінює своє харчування добровільно. А тато який їй дорікає харчуванням не перший рік отримує нульовий результат. Моя мама в житті не готувала! І не готує. І не буде. І я не заставляю і не буду. Мій чоловік сподівається, що мама раптом себе змінить і почне щось робити, бо він знає, що баба має виконувати бабську роботу... Та я вас прошу.
Відповідь: Ми і наші мами власне й кажу, що дорікати, сварити , чи щось подібне то смішно і непотрібно. Але запрошувати маму до столу , щоб разом їсти, кликати разом гуляти, це ж власне і є-показувати приклад. Сказати-ну нехай собі нічого не їсть, то її справа і її здоров'я якось дивно.. Так чи не так але то рідна людина.
Відповідь: Ми і наші мами Але людина сприйме приклад тільки тоді коли вона буде до цього готова. Ні, не дивно. А навіть і треба це зробити. Треба дозволити людині впасти ТАК низько, наскільки вона сама собі це дозволить. Дуже часто ми поступаємо як сприяючі особи для розвитку хвороби в інших, і це також щодо харчування. Це так само як з алкоголіком. Часом треба йому дозволити впасти низько-низько і дати виспатись в рові, а не тягти його всіма способами. Коли стараємось "допомагати" ми дуже часто шкодимо. Такою допомогою ми робимо добре для себе, але не для людини яка хворіє (алкоголізмом чи будь-якими іншими залежностями).
Відповідь: Ми і наші мами є таке файне слово "этожемать"! Значить що треба мучити доріканнями-виправляннями-вихованнями-просвітляннями її, а ще більше себе бо "этожемать". А те що ніхто не просив, і мама окрема доросла людина то нічого, бо "этожемать"!
Відповідь: Ми і наші мами Я так розумію : мама має бути як сліпоглухонімий капітан далекого плавання ... І хай падає низько-низько і летить високо-високо і далеко-далеко,чим далі ,тим краще ... У мене теж тиск був високий і гіпертонічні кризи не раз були ,але донька майже жандармським методом після чергової швидкої і виховної бесіди зі мною (а я НЕ люблю по лікарях ходити ) і візиту до доктора присадили мене на щоденні пігулки (є тиск-нема тиск ) і вже півтора року я про свій тиск майже не згадую.Але то таке .Знаю ,що зараз полетять тапки-тапочки...А все оце "я не буду " ,"окрема доросла ", то все бла-бла-бла ,оправдання для себе .
Відповідь: Ми і наші мами Оправдання для себе це . Такий собі спосіб побавитись у матері-дочки навпаки, і перекласти відповідальність за своє життя і здоров"я на власних дітей. Це не тапок вам особисто, а просто називання речей своїм іменами , маємо те, що маємо (с). З власного досвіду, ці ігри затягують, ситуації міняються, а суть та сама лишається. Це забирає багато життєвого ресурсу на рівному місці і викликає постійне почуття провини. Маю такі стосунки з батьком, і своїм дітям я такого не побажаю.
Відповідь: Ми і наші мами А ви типу маленька ляля і якби донька не насварила, вмерли би від тиску, але до лікаря би не пішли? Ну чесслово, шантаж чистої води. Що хочете тим показати? Йой, згадую свою маму. "Та я від вас піду і більше мене не побачите! Та я при рідних дітях ложки води на старості не получу! Та я! Я! Я!" З тим їдженням то взагалі. Моя мама постить практично неперервно, тому те, що я готую, вони не їдять. Ну я поважаю її вибір, тому пропоную гарнір без м"яса, чи булку без масла, чи чай без цукру. Але ж як то треба обставити! Пропонуєш їсти - дякую, я не голодна, мені ложку - одну ложку, чуєш! - картоплі. То забагато. Ну одну то й одну. Наступного разу. А в тебе пісного нічого нема? Ну в мене дитина місячна, є те, що готувала собі і чоловікові, можу гречку зварити. Починаєм дутися, бо я не подумала, що мама приїде і такого не їсть То не завжди так, але поведінка шикарна.
Відповідь: Ми і наші мами Деколи людині треба підказати ,деколи підштовхнути ,але ніколи не можна лишатися байдужим .Ї зварити можна ,і допомогти ,і відноситися як до рідної ,а не до чужої . ---------- Додано в 14:49 ---------- Попередній допис був написаний в 14:34 ---------- Нічого не хочу показати . І не шантажую .А до лікарів звертаюсь дуже рідко ,не хочу шукати собі хвороби ,бо такого понаписують і понаприписують ,що мало не буде . Але мова не про мої хвороби . Дивує мене їнше .Читаєш --мама то -сє ,а я такая растакая ,я хорошая ... Невже про свою маму крім негативу ,не можна нічого доброго згадати ?Згадайте позитив ,згадайте дитинство ,згадайте маму молоду ,і весь негатив щезне ,як роса на сонці . Мир завжди кращий ,ніж добра війна .
Відповідь: Ми і наші мами Думаю, форум для того і існує, щоб виговоритися: і про хороше , і про погане. Хоч я тут на форумі і анонімно, але все одно не хочеться виносити " мусор" з хати. Але розумію дівчат, які тут дописують, бо деколи важко саме про батьків розмовляти зі знайомими людьми.А на душі буває так важко, що мама - найближча людина тебе не розуміє чи не хоче зрозуміти. Тому про маму розмовляю найчастіше з братом, бо він також її добре знає. З чоловіком пробувала, але в нього своє уявлення про тещу, тому , щоб не слухати про всі її погані сторони, таких розмов навіть не починаю.
Відповідь: Ми і наші мами Та ясно. Часом людині мало життя, щоб визнати свою неправоту, якийсь допис на форумі тому явно не зарадить. А ви питали дочку, чи їй приємно турбуватися про вас в такий спосіб? Я не "харошая" вже хоча б тому, що виношу певні проблеми в стосунках з мамою назагал, але часом треба погляд збоку. Чому ж. Вона життя поклала, щоб заробити нам з сестрою на хліб, масло, навчання, хату. Як би там не поводилася, а хвилюється, турбується про внуків. Правда в свій дивний спосіб, але не мені вчити, як мене мають любити. Пальців вистачить, можливо і однієї руки. Але вона часами старається, я то ціную. Бабця, село. Але були дуже вагомі причини. На жаль. Я її майже не мала біля себе тоді. Всі ті сантименти то дуже мило. Але маніпулювання відносно себе я не допускаю ані з боку мами, ані чоловіка, ані дитини чи інших близьких людей. На то вони й близькі, щоб бути чесними зі мною.
Відповідь: Ми і наші мами оце і є маніпуляція. Більшість дівчат, які тут дописують, якраз від того і страждають, що люблять своїх мам, цінують їх, вдячні їм за все добро, переживають за них, але не мають змоги просто виявляти цю любов. Бо найменша відкритість провокує руйнування їхнього власного життя, їхніх сімей, принципів тощо. І відчувають через це вину. Я рідко тут дописую. Я дуже люблю свою маму. Я розумію, чого їй коштувало виростити з нас з братом. Я знаю, через що вона пройшла. Нерви ледь не звели її в могилу в 30 років - вона тоді молодша була, ніж я зараз. Я все це розумію і усвідомлюю. І я дуже хочу щирих відносин. І зараз, коли я помудріла, я розумію корінь проблем нашого з мамою спілкування, роблю багато кроків назустріч, ба, більше, я бачу зараз вже кроки з її боку. Але... Але водночас я бачу несвідомі маніпуляції, незадоволення тим, що я не вкладаюся в її рамки, що я вибрала собі не того чоловіка, маю забагато дітей, "ніж можу виростити", не так їх виховую, вибрала не ту кар'єру тощо. Мене не хочуть сприймати такою, яка я є. І це всіляко демонструють. Це дуууже ображає в щоденному спілкуванні. Раніше я на це вибухала, тепер ці натяки ігнорую, але поза тим намагаюся обмежити спілкування на дражливі теми. Мама це сприймає, як моє відчуження, ігнорування, байдужість, а я просто бережу свої нерви. Зауважте, я її не звинувачую в ситуації, бо я розумію, звідки така її поведінка, але я констатую, що в цьому причина й моєї поведінки.
Відповідь: Ми і наші мами Думаєте, решта слів не щирі?! Моя мама, напевно, ідеальна Скоріше вона на мене мала би причини жалітися, ніж я на неї :umbrage: Люди - різні, і стосунки мама-донька у всіх теж дуже різні. Я не вважаю, що людину можна заставляти поважати/схвалювати/слухатися маму/мамині погляди/мамині вчинки лиш за те, що мама ту людину народила. А той факт, напевно, єдиний спільний між всіма мамами і доньками. Решта - у кожного по-своєму.
Відповідь: Ми і наші мами До мене і до моєї доці сьогодні приїжджала моя мама в гості. Залишився такий осад на серці. Вона не сприймає мене як дочку, а сприймає як суперницю (на кухні, в приготуванні страв, у вихованні дитини і т.д.). Ніколи не похвалить, завжди знайде щось не так (навіть якщо все так). Борщик в баби смачніший, гуляє вона з Вікусею краще і ..... Молоко я не так кип"ячу, моркву не так тру. Я все життя хочу їй догодити, почути якісь добрі слова. А натомість я після її приїзду завжди спустошена і знову хочу чимось заслужити її любов. Обідно...Чому так?
Відповідь: Ми і наші мами Та мамі треба було з дитинства доню вчити ,а не говорити ,що все не так .Кулінарія взагалі така справа мінлива ,всі роблять по своєму і у всіх смачно виходить . Моя донька добра кулінарка ,вчила я її в дитинстві ,а тепер ми вчимося одна в одної.Борщ -- її коронне блюдо ще з юних років ,а для внуків смачнішого борщу і відбивних "бабиних " нема ---- пояснення цьому явищу нема ,хоч і приємно .
