Відповідь: Ми і наші мами мабуть у вас животик маленький, якщо на такому терміні ще не видно. Термін серйозний, екватор
Відповідь: Ми і наші мами Еммм... Мені якось все рівно було зрадіє ,не зрадіє доросла дівчинка поставила маму перед фактом. Хоча я знаю як мама зреагувала)), але мене то ніяк не стосувалося, то її проблеми.
Відповідь: Ми і наші мами мене - вагітну тьотю з гормонами, нервами тощо - легко довести до сліз всякими негативними реакціями. А я хочу себе поберегти. в мою комплекцію легко ховається, і до вечора живота нема взагалі
Відповідь: Ми і наші мами Як я насміялась, але аж розревілась. Бо теж все до болю знайоме. І мама мене виховувала сама, і я дуже часто хворіла в дитинстві, серйозно хворіла, ліки з Москви діставали, а я їх за тумбочку в лікарні викидувала. А зараз постійно з нею сварюсь, через побутові дрібниці, через те, що нічого собі не готує їсти (бо лінь), а гризе лише хліб і каву. Кожен день собі кажу, що не буду з нею сваритись, буду до неї добріша, а потім не витримую.
Відповідь: Ми і наші мами Тут дівчата пишуть про те, що мама втручається в їхнє життя, а ви виходить, втручаєтесь в мамине. Я розумію, що ви переживаєте за маму і хочете аби вона собі зварила їсти, ітд, ітп. Але мама доросла жінка!!! Якщо вона обрала так харчуватись то це її справа. Ви б її не за їжу сварили а подивились в суть, чому вона так харчується? Чому вона не хоче займатись собою? Може це її свідомий вибір, і ви можете тільки це сприйняти. Хочете щось додати мамі, то запропонуйте зварити зупку і разом пообідайте, по-ля-лякайте про все на світі, де були, що бачили, запитайте як в неї справи і на тім все. Вказувати мамі на те ЩО вона їсть, а чого НЕ їсть вже не ваша прерогатива. Дуже мені подобається правило яким ми користуємось - attraction rather than promotion. Тобто залучити/звабити своєю поведінкою, радше ніж пропогандою займатись. Власне, що ви вже доросли до того розуміння, що мама і її реакція то вона! і її мухи в її голові, а не ви, чи ваша родина, чи ваша сім’я. А я ще трохи дивлюсь мамі в рот за тою схвалою чи похвалою, визнанням. І хоч вони мені визнають, і хвалять мене перед іншими щодо моїх успіхів в похудінні, все ж багато в чому продовжують критикувати. Таке враження, що не можуть просто дозволити мені бути такою яка я є. Мають бажання мене виправити. Тому, я розумію цьомочку, що вона боїться маминої реакції. Але власне нам треба вже дорости до того розуміння, що мама є мама, і її мухи не конче мусять бути моїми мухами. І щоб вона не казала, чи з добрих побуджень чи з не дуже, то її. І яка б не була її реакція треба просто сказати - я так не вважаю! І не дати мамі залізти собі під шкіру і нервуватись через її слова чи поведінку. Така вона вже є.
Відповідь: Ми і наші мами Я себе берегла скільки відчувала потребу. А потім з позиції просто повідомила факт. Мені цього разу взагалі хотілось якоїсь інтимності. Відчуття і переживання прожити без сторонніх.
Відповідь: Ми і наші мами Моя мама на фразу про третю дитину (в планах поки що), зразу так перелякано відповідала "ой, ні-ні". Мене це дуже дратувало, ніби то їй виношувати, народжувати і т.д. Але це мені вирішувати мати її чи ні. А тепер мама вже каже, що з ДІми речі не потрібно складати бо на дівчинку будемо купувати все дівчаче)))) Сьогодні рознервувала ситуація. Антон протягнув Діму за ногу по лінолеуму через весь коридор. А ДІма при тому був щасливий і розслаблений і лежав обличчям на підлозі, відповідно проїхався щокою. Мама моя наказала старшого і поставила його в кут за це. І це все при мені. Ну йолки-палки, як мені вже це надоїло. Як пояснити мамі, що це мої діти і як хочу так їх і виховую? І ще й потім від мами почула, що на голову вони мені вже лізуть, а що потім буде і т.д. І це все при тому, що братик мій такий, що посивіти від нього можна. Але нє, то певно погана спадковість від тата, а не мамине виховання. На всі мої прохання-пояснення спочатку образа, потім ніби розуміння і знову по колу все те саме.
Відповідь: Ми і наші мами дуже сподіваюсь, що у вас сьогодні все пройде спокійно. Про другу вагітність батькам ми сказали вже на пізнішому терміні (в мене вже на роботі всі знали, на шейпінгу...).Дивно, аж сама задумалась: я про другу дитину мамі сказала вже на порозі коли виходила з гостей, цьомнула шоковану маму і пішла додому. Радості від цієї новини не було ні в кого (крім мене і чоловіка). Хоча це тільки другий внучок, а першому ТАК всі раділи... чому така різниця? Свекрусі взагалі чоловік сам сказав, коли мене вдома не було (тут шок трохи виправданий, тому що ми живемо разом і ми стали претендувати на більшу кімнату - тепер живемо без вітальні .
Відповідь: Ми і наші мами от тут-то і різниця. Ми живемо окремо, і матеріально допомагаємо мамі. При тому ніякої фізичної допомоги не просимо. А це трохи інша ситуація, погодьтесь. ---------- Додано в 09:31 ---------- Попередній допис був написаний в 09:29 ---------- я не боюсь. Я ХОЧУ СХВАЛЕННЯ!!! я хороша, я заслуговую на те, щоб мені не казали, що я "знов залетіла", а сказали, що я молодець і що зі всім я справлюсь!!! Бо я молодець, хайбигрець... накипіло ---------- Додано в 09:36 ---------- Попередній допис був написаний в 09:31 ---------- Мене дратувало, коли мама так відповідала стороннім людям, які казали: ну, третя буде дівчинка я, кстаті, вовсю починаю сумніватись в останньому твердженні, ну але то наразі бездоказово, в жовтні подивимось, а мама одразу казала, що дітей більше не буде, і я була зла як чорД.
Відповідь: Ми і наші мами Яким чином це впливає на вашу сім*ю? Сім*я - це чоловік і жінка. Мама - це мама. Це інше. А не буде. Доти, доки ти і без її схвалення не будеш просто відчувати, знати , що ти молодець. Просто тому, що ти є. Що ти є єдиною і неповторною. Унікальною. Іншої такої немає. Зі всіма своїми + і -. І дуже-дуже цінною саме цим набором + і -. От коли всередині в самої з*явиться відчуття самоцінності, коли стане всеодно , що думають інші - от тоді і буде і від мами "молодець" (хоча який з тебе молодець - ти ж жінка-красуня-розумничка ) ---------- Додано в 10:14 ---------- Попередній допис був написаний в 10:10 ---------- Знаєте, це як дитина, яка топає , стискає кулачки і кричить: "Я доросла!!!". Стає від цього доросліша? Ні. Як себе поводить доросла людина - тихо і спокійно робить. Робить так, що зрозуміло, що вона справді знає що і як треба робити. І робить це так, що оточуючим якось само собою стає зрозумілим, що пхатись не варто. І навіть якщо раптом хтось цього не зрозуміє - людина не впадає в істерику, а спокійно вказує, що рамки,які не варто переходити - отут. І не варто їх переходити
Відповідь: Ми і наші мами Я не Ваша мама, cjomcjomka, але хочете, я Вас щиро похвалю? Ви - молодець! Ви смілива, відважна, добра жінка. У Вас чудовий чоловік (я знаю, що кажу, не від кожного чоловіка жінка захоче мати трійко дітей). І дуже гарно по рочках у Вас виходить, і вимальовується ГАРНА, сім`я, а Ви - мама, будете її окрасою. Два брати - це СИЛА, а може й трійко (?) - то ОГО-ГО!!!, а двоє старших братів і сестричка - то так файно... Все буде добре. Головне - дай вам Боже здоров`я і сили! Мені б трошки вашої сміливості...
Відповідь: Ми і наші мами Читаю я всі дописи і так хочеться хоч би трішечки відчути тих переживань ( навіть сварку) по відношенню до мамочки , тому , що ось вже 15 років , як нестало моєю матусі і нема з ким ні порадитись , ні побалакати про секрети свої дівочі......... Бережіть своїх матусь , не ображайтесь на них .
Відповідь: Ми і наші мами реакція непогана. Тихий шок, ніхто ні про що не здогадувався. Ну але побажала мама нам здоров'я Так що все чудово.
Відповідь: Ми і наші мами ні, не той випадок. Просто цікаво, чому чужі люди можуть мені сказати щось хороше, СВЕКРУХА може сказати: "я помилялась щодо тебе і я рада, що ти виявилась такою дружиною і мамою" (дослівно), а моя мама в розмові каже, що "ну яка вже є, така є... добре, що чоловік її терпить". А істерики... я взагалі нікому ніколи їх не влаштовую і не збираюсь. Так і йде життя, а як інакше? в карму просять фото "невагітної" вагітної на 20 тижні. Нині фоткалась на повен зріст в довагітному одязі, сьогодні-завтра кину в тему "личка" чи "родинні", бо нема таки живота
Відповідь: Ми і наші мами Маруся, ви все правильно пишете, я б сама собі такі поради давала, але коли я ходжу з нею по магазинах, щоб купити якісь джинси, чи спідницю і мало не в кожному магазині кажуть, що не мають таких розмірів, то мені боляче. І не готує їсти ні собі, ні кому небуть,тільки тому, що лінь і не любить цієї справи. От стірати може цілий день. Спочатку закинути одні свої штани в пралку, потім лише одні свої джинси випрати, потім окремо лише носки, і ота стірка кожного дня і не один раз зводить з розуму. Думаю, що коли будемо жити окремо, то не буду бачити тих побутових бздурів і буде спокійніше. А зараз просто стараюсь контролювати свої емоції і не зриватись.
Відповідь: Ми і наші мами Чисто, як про мою маму написано. Але я не можу її контролювати. Вона саме така. Проте, я своїм прикладом вже заставила її задуматись і вона окрім кави і хліба, чи старої ковбаси, помаленько переходить на фрукти. Вчора застала її за вечерею яка складалась з свіжого ананасу. А кілька днів тому я їй порізала нам на пару диньку. Я не зриваюсь на неї, бо коли пробувала їй казати щось щодо її харчування, вона мені казала - замовкни і не вказуй. Ну то я так і зробила. Показую прикладом. PS. а може вам мій одяг подарувати? ---------- Додано в 17:37 ---------- Попередній допис був написаний в 17:35 ---------- Це правда. Нераз аж прикро за українських жіночок. Невже вони не заслуговують гарно виглядати?
Відповідь: Ми і наші мами Трошки не розумію, якщо ви живете разом, вам так важко і на маму свою їсти варити? Ну якщо не її то як ви кажете, чи там лінь і ви то знаєте, то якщо переживаєте за її здоров'я не можете і мамі робити їсти?
Відповідь: Ми і наші мами Ну бо її ніхто ніколи не хвалив. Життя її зробило такою, навіть трохи жорстокою. В душі вона глибоко-нещасна жінка і не вміє радіти за інших. Моя мама також така, хоч вона над собою трошки працює, чи то я працюю над собою і вже не дозволяю їй таке говорити. Але принаймі від мами я вже не отримую такий шквал обвинувачень щодо того яка я НЕ така, чи порад, як виправити своє життя. А он чоловік, то вже інша справа. Не знаю чи довго витримаю його незадоволення собою яке автоматично переноситься на того, хто більш успішний, тобто на мене. ---------- Додано в 17:41 ---------- Попередній допис був написаний в 17:40 ---------- Ні не важко. Але вона не зобов’язана варити мамі їсти, плюс мама може сказати, що не хоче їсти того, що зварено донькою. Моя така. І навіть коли мій чоловік може щось зварити вона їсти не буде, а потім мені скаже, ти йому передай най мені їсти не носить. Я ще ніразу не передала, можливо діти передали. Йому ітак боляче, що його недолюблюють а тут щей такий удар.
