Відповідь: Ми і наші мами Ну точно про мою сверкуху. Тра спитатися чи в неї точно ще одної дочки нема. Сама для себе не знаю як пояснити... Ну от, наприклад, хвалить якихось родичів, та і те в них хороше і тоді-то вони чимось там помогли. Ну я ж проста як двері невістка, ведуся, як діти в школу. А потім ті ж родичі десь нас "підставлять" чи в дрібниці, чи серйозніше, і свекруха давай їх всяко "поливати" і всі їх підстави пригадувати, і то до найменших дрібниць, що десь там "не подякували". І от коли їй вірити? І нашо той весь театр був? Тайна, покрита мраком. І про їсти. Знаю, що прийде голодна, а так хоче, щоб я припросила по 3 рази. Я не знаю, нащо їй то потрібно. Типу "я-то не хотіла, але вже як так просиш...". Нє, ну буває, що дійсно прийде сита, а іноді почне "виламуватись", а все ж у миски заглядає. Як я не голодна, то так і кажу, але на чай-каву хіба погоджусь, щоб не образити. Чи реакція на подарунка - сльози і до-о-овге "та не треба було.., та нащо так тратитися...". Блін, та подякуй і порадій! Похвали сина і невістку (в ідеалі) за увагу і турботу. Або так говорить з кимось в нас по телефону, її десь там запрошують прийти, а вона, і оком не зморгнувши, "та я ось з дітьми тут мушу посидіти, вже дітям пообіцяла...". На моє німе здивування - "Не хочу туди йти, то так сказала". То все таке. Найгірше, коли дітям щось обіцяє, а ті чекають, а від бабці - тишина, чи плани помінялись. Спочатку малі дуже ображались, вже і чоловік мамі зауваження робив. Зараз діти вже знають, що не завжди бабця робить те, що обіцяє. Не люблю я такого. Думаю між рідними людьми не має так бути. Але бачу у них в родині завжди були проблеми з комунікацією.
Відповідь: Ми і наші мами в мене сестра двоюрідна завжди любить прибрехати щодо цін, так на 30-40% ціну більше сказати, а деколи й занадто прибіднитись - мол, грошей нема, що пригостила б тебе чаєм. але і його нема за що купити ))), може й тут така ситуація.
Відповідь: Ми і наші мами Вибачайте, що вмішуюся у Вашу розмову. Але побачила, що в темці про відносини з мамами всі так активно дописують. Думала, що зайду і прочитаю купу позитивних розповідей, про те, як вітали своїх НАЙКРАЩИХ мам. Бодай раз у рік "знайшли час та привід" сказати, як їх любимо і подякувати за подароване життя, недоспані ночі. А тут:shok: Моя мама, ще коли я жила з батьками, постійно повторювала:"Не кажи мені нічого і не роби нічого такого, що не хочеш отримати/почути потім від своїх дітей!" Чесно, перечитала кілька останніх дописів. Дійсно, бувають побутові непорозуміння. Але я би не хотіла, щоб років через 15 моя дитина/невістка писала щось подібне. Думаю, що кожна мама має недоліка і кожна би образилась, якщо би прочитала ці повідомлення. В більшості випадків мами поганого не бажають. Просто, виховані в інший час, (точніше- режим), з іншими поглядами, в інших цінностях... Для чого шукати злий умисел у всьому? Задумайтесь, чи не зробила мама для нас трішечки більше, чи не вартує доброго слова і, телефонного дзвінка, квітів, як мінімум, в такий гарний день??? Можу впевнено сказати, що моя мама- героїня. Я і половину з того не осягну, що вона тігнула на своїх плечах. Жити в чужому місті, без жодної родини/допомоги, виховувати 3 дівчат (між найстаршою і молодшою різниця в 5р.), ходити на роботу,(а ми, бачите, плакали і в садок ходити не хотіли!!!) коли чоловік практично жив на роботі, часто їздив у відрядження, їздити з пересадками і дітьми до своєї мами, щоб їй поля пообробляти, ну і свої ніхто не відміняв, перевіряти/пильнувати навчання у школі... Вже мовчу про відсутність підгузників, пральок-автоматів... Я не можу в повній мірі віддячити за титанічну працю. Просто, намагаюся не перевантажувати своїми проблемами. В дуже рідкісних випадках залишаю діток з нею. Навіть в ПБ їхали із старшим синочком, щоб мама не знала, що я народжую, бо, якби могла, то краще би ще кілька разів народила сама за нас... Якщо треба покиснути/пожалітися- дзвоню сестрі. Вона тверезіше ситуацію оцінить і не пропускає все через материнське серце. Мама просто вислухати не вміє. Відразу переймається. То ж її дитинка, її кровинка... Не хочу колись читати свої дописи зі слізьми на очах і шкодувати, що вже нічого не вернеш. Все інше можна змінити і виправити. А мама завжди зрозуміє і вибачить. Багато із нас вже самі стали мамочками, інші, з Божою допомогою, ними стануть. Давайте в цей день просто поставимо себе на місце наших мам. Думаю, зрозуміємо дуже багато...
Відповідь: Ми і наші мами я не знаю. ніби і нема причин ніяких. можливо, колись ще до одруження коханий казав, що в мене є тенденція до того. І я звернула на то увагу і ми живемо з ним у чесності. Просто мама каже мені часто, що там ми ж найближчі люди і все таке... а при тому постійні ті брехні, і саме смішне, що дуже часто це все випадково викривається, і що дійсно нема ніякої мети і потреби... йой... ---------- Додано в 09:29 ---------- Попередній допис був написаний в 09:26 ---------- я привітала свою маму абсолютно щиро, маленьким солодким подарунком і теплими словами. А у відповідь почула, що то всьо дурниці і свята такого нема. А ввечері чоловік мій згадав нарешті, що і я - мама, бо напрягла його привітати свекруху, от він і згадав
Відповідь: Ми і наші мами Ну то ставтесь до них нормально, по совісті і все буде добре. Для мене найбільшою перепоною для спілкування є брехня і жлобство. Таких людей я намагаюся максимально уникати. А я пишу так, як в мене є. Капець, де б то купити рожеві окуляри і заразитися на амнезію. Коли я не знаю, чи свекруха говорить правду і НЕ РОЗУМІЮ, чому не можна зі мною говорити нормально, без приховувань, без пАнтів, без самомилування. А знаєте, коли свекруха може правдиво говорити? Коли вже все, піпець, коли якась катастрофа. А у простому житті... До чого це? Бо я - невістка, ворог №1, для моєї свекрухи, і, для неї, я завжди маю "за пазухою камінь". Щоб я не робила, воно в неї в голові сидить і все. А коли щось треба серйозне, то - Надя, рятуй! Я вже років з 5 (з другої десь вагітності) тим не переймаюсь, в мене чоловік і 2 дітей, копатись в голові у старшої жінки, знову і знову намагатися заслужити її приязність (яка я дурна була, їй Богу) в мене нема нервів і часу, і живеться мені НАБАГАТО легше. Головне, що свекруху такі відносини повністю влаштовують, а я не можу і не маю права вказувати, вчити і змінювати старшу людину. При якихось перших спробах щиро поговорити, мені дуже файно "вказали на місце"- "я доросла і вже сама вирішую що мені робити". Отож, вона доросла і я вже не дитина. Більше писати не буду, хто такого не зустрічав, той і не зрозуміє (як і я до одруження, та й пару років після).
Відповідь: Ми і наші мами порівняно із нами, сьогоднішніми жінками, у яких побутові проблеми значно полегшені, усі наші мами- справжні героїні. Моя мама- не вийняток- вона і дітей виховувала, і на 2 роботах працювала та самостійно забезпечувала усю сім ю, і усі господарчі справи тягнула і ще встигала шити-в язати-мало не через день торти випікати і т.п. ( я на поч.90-их не мала жодної купованої речі- все мама сам шила по тодішніх перших "бурдах"). Я реально не тягну навіть четвертини того, що робила та робить моя мама. І я дуже-дуже вдячна їй за це. Але зараз хочу поговорити про один аспект: моя мама, при усій своїй універсальності. могла би досягти у житті дуже і дуже багато. Набагато більше, бо потенціал у неї величезний. Але сімейні справи змусили її відмовитися від багатьох амбіцій та можливостей. І в певній мірі це десь глибоко "всередині" її. мабуть, зачіпало. Навіть коли я була менша, частенько чула, що "заради нас вона ..." ( і це справді так, заради нас з братом вона була готова на все). І оце "заради вас..." в певній мірі особисто у мене породило комплекс вини. Свого часу я собі дала слово, що намагатимусь своїй дитині не говорити те, що "заради нього я ...". І от нещодавно такий випадок: відпочивали ми у родинному колі, щось там мій малий набурмосився і тут наша бабуся ( із самими благими намірами) говорит внуку, що "ти подивися, яка у тебе мама. Та вона заради тебе...".Пояснюю наодинці мамі, що не варто говорити таке дитині. Бо у мене свій на це погляд: " Ми або не робимо того, чого не вважаємо за потрібне , або робимо і не згадуємо , що це "заради..." ( бо робимо це не заради дитини, а тому, що так вважаємо за потрібне і цього хочемо самі). Не хочеться, щоб моя дитина виросла з відчуттям певного комплексу вини. Бо відчуття подяки батькам за зроблене- це інше, ніж відчуття того, що через мене вони чогось не досягли, від чогось відмовилися і т.п. НЕ знаю, чи зрозуміла мене мама, але я намагалася просто поговорити у сенсі того, щоб вона внуку не говорила таких речей. Ще таикй нюанс, коли я інколи заплутуюся у тому, як правильно себе поводити у такому випадку: ми з батьками живемо окремо. І з часу народження у неї внуків мама завжди намагалася по мірі можливості допомагати нам з братом- погуляти, інколи на вихідні узяти до себе у гості і т.п. Завжди робила це з радістю і сама навіть просила привезти внуків ( ми цим не зловживали, але раз чи два на місяць користалися пропозицією) .Але кілька раз потім почула її розмову з коліжанками та родичами, що "вона не може ( зустрітися, поїхати у відпустку і т.п.), бо вона мусить допомагати з внуками". Зараз ситуація така: дзвонить і просить привезти малого на вихідні. Але ж я знаю, що на вихідні вона мала ін. плани. ТОму кажу, щоб вона "йшла відпочила на ДН чи зустрілася з коліжанкою як планувала, чи ін". Тоді починаються образи- "ти нам не даєш дитину". А як "даю дитину", тоді знову ображено коліжанкам розповідає, що "внуки знову, немає коли". Або ж залишаю інколи 9-річну дитину вдома на кілька годин саму ( я вважаю, що у цьому віці годинки 3 -4 при потребі дитина цілком вже може бути сама вдома , і узяти собі вже зготовану їжу теж їй по силам). Бабусі, щоб не хвилювати, навіть не говорю, що дитина вдома сама. Але інколи вона у цей період дзвонить і дитина повідомляє, що мами немає. Тоді бабуся готова відпроситися з роботи і бігти до нас , бо "дитина сама в хаті" ( дитина ж чудово сама собі дає раду і не скучає). В результаті- замкнене коло: не зловживаємо допомогою бабусі- ображається; звертаємося за допомогою- радо погоджується, але потім розповідає подругам, що "мусить допомагати і тому не може дозволити....". І будь тут мудрим...
Відповідь: Ми і наші мами А ми з мамою вчора посварилися... (( Я вже не можу, стільки сварок останнім часом виникає через банальні побутові речі - власне найбільше через одягання дитини, гуляння, слінги, купання в ванній тощо. Вчора були в лісі на пікніку, трохи затрималися до 8 вечора. Весь день було тепло, а під вечір здійнявся сильний вітер. Ми потихеньку почали збиратися, досмажили лапки, потушили вогонь і позбирали сміття і рушили додому (йти було десь 15 хв.). Мама почала надзвонювати, коли ми ще збиралися, потім дзвонила, коли ми вже вийшли і кричала по телефону, що я дурна. Приходимо до хати з друзями - вона в крик, що в мене взагалі нема розуму, як я могла з 2-місячною дитиною в такий вітер так довго бути в лісі. Кричить, чому дитина не в візочку. А я її в слінг замотала, їй тепленько, на голівці - панамка, полотно слінгу і ще курткою прикрила. А мама кричить, що дитину з голою головою в такий вітер несла. Ну йолки-палки, не зима ж, тепло! Ну я розумію - переживає, це ясно. Але навіщо скандалити і поводити себе зі мною так, ніби мені 15 років, а не 30? Ніби я своїй дитині зла бажаю і взагалі нічого не вмію і не розумію і руки в мене не звідти ростуть? Врешті решт вчора їй відгаркнулася, що то моя дитина і я роблю з нею що хочу, а вона образилася, закрилася в кімнаті і плакала.... Як я вже втомилася від тих постійних тьорок і повчань... Ну не можу я спокійно сприймати, коли мені по 10 раз одне і теж говорять, причому такі якісь банальні речі і з таким повчальним тоном. А з тим "одягни тепліше, накрий сильніше"... Ну не хочу я дитину парити!!! (( І що робити... ---------- Додано в 12:20 ---------- Попередній допис був написаний в 12:18 ---------- А найгірше, що після тих сварок вона ще 2 дні дується і на якісь мої питання чи прохання відповідає "ну ти ж така самостійна, сама все знаєш"...
Відповідь: Ми і наші мами Тут відповідь на на Вашу ситуацію. Ваша мама не вважає, що ви доросли до дитини, що самі приймаєте рішення.
Відповідь: Ми і наші мами Ну да, тільки цікаво, коли ж я на її думку доросту, коли мені 50 буде? І ще постійно повторює, що не хоче, аби ми наробили помилок чи повторили її помилки. Але всі ми люди і маємо право на власні помилки теж...
Відповідь: Ми і наші мами О так, знайома сітуейшин ) Я вже 4 дні з батьками, то вже 3 рази сварилась з мамою і все через ті ж причини: одягання, купання, годування. "Дитину не можна так часто годувати, бо вона зригує" (годую за вимогою, а вимога - часта), раз не дозволяла мені годувати, бо я 40 хв тому назад годувала, а часте годування на її думку - то тільки гірше для дитини... а дитина тоді заходилась плачом десь 20 хв, поки мені терпіння лопнуло і я псіханула, забрала і погодувала. В суботню жару заставила мене одягнути малу в байковий (!!!) чоловічок + бодік і шапочку двослойну, та ще й прикрила махровим рушником, потім головка вся була в пітничці купання - то взагалі, ми купаємся з колом, то дитина таке задоволення отримує, як ніколи, а мама постійно бурчить під час купання: то "витягай вже її" (пройшло рівно 3 хв), то на початку купання пропонує, щоб я мила їй голову і личко (а дитина то не любить, відразу плаче), після купання так кутає дитину, що капец, ітд. А коли кажу: що то моя дитина, що вважаю за потрібне, то роблю, то вона нервується і каже, що вона знає краще, що я безвідповідальна, ображається, нервується, ітд... ну і шо робити в такому випадку? Добре, що це хоч ненадовго і через пару днів приїде чоловік і ми поїдем до себе...
Відповідь: Ми і наші мами Ну мене це ще чекає, але я вже проводжу розяснювальні роботи з мамами, щодо слінгу, і що зара егенадцяте століття і пеленок я прати не буду, і щоб не розказували молоде зелене, та шо воно г-но знає. Може тепер лишній раз перенервуюся, зате потім матиму чистий спокій.
Відповідь: Ми і наші мами Як не хоче повторення її помилок, то хай розповість чи список складе. Певно щось подібне у всіх відбувається, бо аналогічне і у нас правда трохи легше. Ну але моя може сюсати малому: "от мама тебе легенько вдягнула; а що мама таке з'їла що в нас газики... " і тд. , пояснює що малий не розуміє. Паралельно коли прошу того чи того не робити (наприклад нормально з дитиною розмовлятти і не перекручувати слова), то каже що сама така як я була. Ну як була і розуміє то чого робить?
Відповідь: Ми і наші мами не вважаю так, у кожного покоління проблеми - свої, це по-перше. А по-друге, в кожній сім'ї ситуація своя, і хтось і у 80х мав можливість спокійно погуляти з возиком зі сплячою дитиною чи відпочивати більше підчас вагітності, а хтось і у наші дні мусить підчас вагітності носити воду відром , садити картоплю з дитиною, примотаною за спину чи працювати ночами з малою дитиною на руках, бо на хліб вистачає, а на масло - ні. Всяке буває. Але навіть якщо "всяке буває" обминуло, то: і наші мами - молодці, і бабці - молодці, і ми - молодці, усі мами. а те, що хтось був спокійнішою дитиною, хтось крикливішою, в котроїсь мами вагітність була складна і т.д. - не привід, щоб потім притикати дорослим дітям: та я для тебе, а ти... Мені бабця маминими стражданнями підчас вагітності, пологів і ГВ зі мною притикала від раннього дитинства, хоча тоді я ще далеко не була такою жахливою, безсердечною і позбавленою всього людського істотою, як зараз.
Відповідь: Ми і наші мами я теж так думала, теж готувала, розказувала... в моєму випадку то ніц не дало...
Відповідь: Ми і наші мами не переймаюсь тим десь вже півроку. Бо я досі зелене і ніц не розумію ні в шлюбних стосунках, ні у вагітності, ні у вихованні дітей. А "молоде" - це комплімент для кожної жінки якщо живете окремо - *в своїй хаті своя правда*.
Відповідь: Ми і наші мами йой, дівчата, та то так всі мами. Я зі своєю не живу разом, а коли були малі маленькі то була в нас щодня і теж мене трохи напрягала, але я відразу роставила крапки над "І". Також час від часу чую в спину типу, що "ти сама мудра, потім пожалієш чи ти думаєш, що я мамою не була" і т.д. Зате тепер не наполягає на своїй пораді, лише пропонує, але завжди додає "роби як знаєш, ти ж мама". Мама просто не раз переконувалась, що роблю я не так все погано, як здається їй відразу і доросла до того, щоб бути вже мамою. При знайомих мене хвалить як хорошу маму, мєлочь, але так приємно )))
Відповідь: Ми і наші мами Маю новий шкандаль з мамою. Про хрестини малого. Вона хоче пів весілля зібрати, а я з чоловіком хочемо батьки-брати-сестри-хресні-і всьо... А вона хоче великого свята. А хто то оплачувати буде? Кафе на 30 чоловік ми не потягнемо, вдома - місця мало і хто то готувати на ту толпу буде? Її допомогу в оплаті кафе брати не хочу, бо потім буде мати чим притикати (я вам хрестини зробила, а ви...). Чоловік зі мною повністю згоден а от родинонька тисне. Поки зійшлися на тому, що хрестини робимо в моїх батьків вдома (а можна і в свекрухи), продукти закуповуємо ми, а готують частину свекруха, частину моя мама. Бо я готувати з дитиною на руках не можу...
Відповідь: Ми і наші мами Взагалі, як варіант, самим замовити кафе на тіх кількох найближчих, кого хочете бачити - і запросити мамів на організовані Вами хрестини.
Відповідь: Ми і наші мами Варіант такий розглядався, але кафе на 15 чоловік обійдеться десь в 1500-2000 грн. А вдома в половину дешевше. А з дитиною в хаті, я знайду куди ті гроші прилаштувати . Та й мами не проти приготувати (аби не все на одні руки...) Та й мені вдома зручніше: і відпочити, і погодувати малого, і я знатиму з чого те все готувалось.
Відповідь: Ми і наші мами а прийняти ті хрестини як подарунок? мені двічі робила хрестини свекруха, від і до і в неї справляли. Час від часу дякували, та і все...
