Відповідь: Хто вчить дітей казати неправду? докину дарвінівський варіант - люди пішли від різних мавп... від шимпанідзе - грузини, від абрамгутангів - євреї, вірмени - то гілка макакікян... Ну, і росіяни - від гавріли... -- а українці - і вам то на форумі доведуть як двічі два - виліплені богом з глини і поселені в раю. І якби не надгризли ябко - то не було б зара Apple Computer та такої біди чорної на землі...
Відповідь: Хто вчить дітей казати неправду? Шпаги в ножны, господа! Невже Ви думаєте, що я свого малого в чомусь звинувачую? В жодному випадку. Мене навпаки дуже тішить його кмітливість та фантазія. Але не погоджусь з Вами. Він вже прекрасно знає, що це саме він зробив, та що це робити недобре. З приводу різниці карапузів часів Людовика та в наш час забийте в серчер "дети Индиго" та почитайте наскільки разючі зміни. Я дуже сумніваюсь, що дитина 300 років назад в півтора року може самотужки включити компьютер за клікнути по улюбленому мультфільму. ЗІ не вітрачайте дарма часу на зайвий переклад, я та все решта російськомовні форумчане, що є постійними користувачами, цілковито вільно володіємо обома мовами, а дехто й більше.
Відповідь: Хто вчить дітей казати неправду? не зовсім... іноді дійсно - бійка "ситуативна", беземоційна - не запам'ятовується. Я ще в школі звернув увагу, що вчителі не завжди адекватно розуміють учнів, особливо "першачків" - і приписують тим думки та "гріхи", яких і близько не було. -- Зверніть увагу - діти посварилися, навіть побилися - пройшло менше години - і вони вже знову друзі. І про бійку не те що не згадують - дійсно не пам'ятають. Можна, безперечно, нагадати, - і тоді дитина визнає - билася. Але - станом на кінець дня малі діти пам'ятають останнє хороше - а не весь день... -- Не завжди, звичайно - але ситуація, що маля не пам'ятає, що когось вдарило - можлива.
Відповідь: Хто вчить дітей казати неправду? Якщо діти бавилися, тихо і чемно. І тут один на них налетів і гримнув по голові чи спині, то це що?
Відповідь: Хто вчить дітей казати неправду? Єралаш згадався там водному з сюжетів "оспівувався" такий спосіб вітання - торбою по голові
Відповідь: Хто вчить дітей казати неправду? Я думаю, це жорстокість... колись давно надибав ТАКу картинку.
Відповідь: Хто вчить дітей казати неправду? ні - троха інакше - в них ще не проведені ці кордони - добро/зло вони просто того ще не вирізняють - вони бавляться - і з реакції дорослих - вибудовують собі правила: це можна, це - чомусь ні. Вже потім, в дорослому житті - всяко буває, - але в дитинстві, коли стільки незвіданого, - наперед дитині все не розповіси, та й вона і не запам'ятає. -- Побачили десь малюнок в книжці чи по телевізору - відтворили. Побачать потім реакцію дорослих - що емоційніша буде реакція, тим "глибшою" буде відкладена мітка: добре чи погано. Додано через 37 секунд від народження і майже до самої школи
Відповідь: Хто вчить дітей казати неправду? Вони беспосередні,часто не розуміють,що добре,що зле і бувають жорстокі до краю.Недавно я відганяв семирічних "пуцьверіньків",що кидали каменями в сліпу,стареньку бабцю...
Відповідь: Хто вчить дітей казати неправду? Діти обманюють, хитрують, фантазують. Все насправді дуже ситуативно і можливо залежить від віку дитини. Моїй доньці 3 роки, я не пригадую, щоб коли-небуть класифікувала її слова як брехню. Навіть якщо вона просить цукорку, а сама в другій руці за спиною вже ховає одну. Це маленька хитрість, яка допомагає їй добитися бажаного результату. Це теж потрібна на майбутнє школа життя, не все в дорослому світі здобувається силою, вмовлянням чи істерикою. А дівчатка, мені здається, хитрують більше, ніж хлопці (і це теж калька з дорослих стосунків). Дорослішають - починають обдурювати по-дорослому. Думаю, одна з основних причин, як тут вже казали, це страх перед покаранням. Я не караю за ненароком зроблені пакості (розбила-розлила-порвала), бо вже побачила, як доця ховає в шафі поламаний магнітик з холодильника. Діти не повинні боятися казати правду. А це і дорослим робити нелегко. Ще думаю, варто подивитися на себе зі сторони в сенсі не просто відносин мама-дитина, де ви контролюєте що і як сказати, як зреагувати на вчинок дитини. Ви по життю ніколи-ніколи не кажете неправди? Чому?
Відповідь: Хто вчить дітей казати неправду? Левандівко, це - в розділ про УПА Типу, ось чим займалися діти УПівців, коли нікого немає вдома. Перепрошую за офтоп
Відповідь: Хто вчить дітей казати неправду? А чому? Дивуюся, що деякі знатоки "звєрств УПА" не використали такий чудовий матеріал. Типу, реабілітації Козової. Зорянівонько, не переймайтеся, випийте кави, з"їжте тістечко... Це був стьоб
Відповідь: Хто вчить дітей казати неправду? Зрозуміло, що стьоб. Гумор. Але й політизувати не варто. Нє? А карму додаю для рівноваги, а не тому, що допис сподобався.
Відповідь: Хто вчить дітей казати неправду? А як розрізнити фантазію і брехню? І чи не буває вміння брехати від природи? Маю двох хлопців. Обох обожнюю, і принципі виховую однаково. Старшому Владіку 5,5 молодшому Максимці 2,5 рочків. Коли я Владіка (йому було 2-3 роки) питала, хто н-д, розбив чашку, розлив воду, поламав іграшку він зізнавався. І зізнається до сих пір. І я ніколи в такому випадку не буду сварити - дитина визнала свою помилку, і ми разом прибираєм наслідки. Але коли я зараз про те саме питаю молодшого Максимку, то він голосно і чітко каже "Владік" Це брехня, він звалює свою поровину на брата. Його може навіть не бути вдома, чи взагалі останній хіт: "Це хто в нас попісявся" - "Владік" І що робити? Як реагувати? І хто міг цьому дитину навчити в 2 роки? Чоловік в мене брехати не вміє. Ще одне спостереження. В моїй сім"ї не брехали. Я ніколи не мала секретів від мами, а мама від мене. Але я ВМІЮ брехати (при портребі, на роботі, в школі, в інституті, колись кавалерам, тощо) Хто мене цьому навчив? Воно завжди в мене виходило само по собі. До речі, дуже відчуваю, коли брешуть інші. "Дурак Дурака видит издалека"?
Відповідь: Хто вчить дітей казати неправду? Вміння брехати не від природи. А як відрізнити фантазію? Насправді дуже легко, якщо пильнуєте від маленького. Ми малого навчили правду говорити. І цим нашим досягненням я дуже пишаюся. Наприклад. При в'їзді до Канади я не мала дозволу чоловіка на те, аби малий зі мною їздив. Жінка на митному контролі запитала його, де татко. Малий після 12 годин подорожі почав фантазувати. Сказав, що татко в Україні. Ну, мій шок був очевидний. :xaxa: Але жінка зрозуміла, що Дарко фантазує. Запитала, що він цього дня робив і куди ходив. Дарко відповів, що був у школі. Квитки свідчили протилежне і нас впустили до Канади. Татко нас чекав кілька метрів далі і Дарко про це знав. Ну, але дитині захтілося пофантазувати. :xaxa: :xaxa: :xaxa: Розкажу один приклад, який у нас стався буквально нещодавно. Але перше розкажу інше. Як ми навчили Дарка, що краще казати правду? Він знає, що за неправду буде покараний, а за правду буде лише розмова. Виглядає вона у нас так: - ти це робив? - ні. - Дарчику, прошу сказати правду. - робив. - а можна так робити? - не можна. - не будеш більше так робити? - не буду. І це все. Якщо сказав правду. Якщо неправду, забираємо право на компутер і шоколад. І постійно пояснюємо чому. Тобто спосіб дуже простий: "кнутом и пряником". Але на дітей він впливає найкраще. Кілька місяців такого навчання йому добре відклали в пам'яті, що краще казати. Тим більше, що ми з чоловіком у тому були послідовними та заодно. І тепер я знаю, що якщо я кажу: "Дарчику, прошу сказати правду", то наступним словам я можу вірити. А як ми бачили неправду? Якщо на прямі питання відповідь була очевидною, але ми чули протилежне. Іграшка зламалася сама, книжка сама подерлася… Бачили, як вдарив дитину, а він сказав, що не вдарив. Тут легко розрізнити брехню, вона очевидна і над нею легко працювати. А тепер щодо випадку, де я мала нагоду порівняти наше виховання і ще чиєсь щодо власне правди і брехні. Малі в гостях бавилися в одній кімнаті, дорослі бавилися в іншій. Коли я зайшла до дітей, подивитися, як вони і що роблять, побачила, що капа (накриття) з канапи опинилася на підлозі. Мій Дарко та ще один хлопчисько стояли один навпроти одного і винувато на мене дивилися. Коли запитала “хто?”, обоє почали показувати пальцями “він”. Я повернулася до Дарка і сказала: “я не буду сварити, я приберу сама, але хочу знати правду”. Він сказав: “мамо, що я зроблю, я того не робив”. В іншого малого в очах одразу з’явився шалений страх. Він тільки повторював “то не я, то він”. Я ще спокійніше повторила йому, що то не страшно, я просто хочу знати правду і сварити не буду. Коли в кімнату ввійшов брат хлопчика, він почав казати: “то він, то він!” Брата навіть не було в кімнаті увесь той час, він постійно був з дорослими. Але дитина шалено боялася визнати правду. І це було видно в очах. Цих дітей карають за правду. На жаль. Їх карають навіть при гостях: - Зробив? - Зробив. - Носом в кут. Я потім Дарка іще раз перепитала, аби бути певною. Він ще раз підтвердив, що то був не він. А до правди він уже так привчився, що коли щось назброїть чи погано поводиться в школі протягом дня, то одразу, як тільки мене бачить чи татка, каже, що не так зробив. Ми йому завжди кажемо: “Дякуємо, Дарчику, за правду”, а тоді той самий діялог, який я вже писала вище. І все, ніяких покарань. Він сам тепер, якщо щось дуже зле назброїть, то каже нам, аби ми йому мультика не вмикали, бо він був нечемний. Сам себе дисциплінує. А ми Богові дякуємо, що дав нам таку дитину...
Відповідь: Хто вчить дітей казати неправду? Думаю, треба шукати причину з точки зору дитячої логіки. Не хочу вас якось образити, але часом батьки роблять диференціяцію між старшим та молодшим. Може, менший собі якісь висновки зробив, що можна щось спихнути. Це часто стається, коли діти спихають щось одне на одного: старші на молодших, молодші на старших. Можна спробувати пояснити дитині, що так говорити зле. Хоча, 2 роки то ще рано, аби звертати на такі речі увагу аж дуже. Просто йому це повторювати, аби дитині запам'яталося. Переживати треба, якщо це ставатиметься і в більш свідомому віці... Але це так, теоретично. Я за сім'ями, де двоє дітей, лише спостерігала. Сама ще досвіду не маю. Хіба з братом у нас теж таке було.
Відповідь: Хто вчить дітей казати неправду? Я теж змушувала свою 5-ти річну доньку казати, що їй 6 років в "Метро".Вдома маю 10-ти місячну другу доньку, тому чоловік забирав старшу з собою на закупи. Зате дитина задоволена, що відвідала дорослий світ маркету.
Відповідь: Хто вчить дітей казати неправду? Тільки потім за брехню не карайте. Знаєте, як у пісні співається? "та мене не сварила, сама такая була".
