Відповідь: Ми і наші мами Я б не сказала, що в моєї мами є надлюбов до дітей, зокрема до синів. Хіба до старшого, він був дуже чеканим і бажаним, і зараз радує маму своїми досягненнями в спорті і в навчанні. А молодший так - не вчиться, то не вчиться, інтернет, то інтернет, тільки не заваджай. А мама взагалі не хоче зі мною спілкуватись. Щойно зібралась гарно з думками, ще раз прочитала ваші дописи і набрала мамин номер. Збила і не передзвонює. В такій годині вона точно дома, не зайнята, бо якби не мала як говорити, хоч два слова би мені сказала точно. А так - просто не хоче.
Відповідь: Ми і наші мами Прийміть це як факт. Вона не хоче. Дайте їй час. Вона відійде, і потім може поговорить, а як не буде з вами говорити той не настоюйте.
Відповідь: Ми і наші мами Вмене з мамою...кожен день якісь сварки... так мене вже нервує шо немає сил... живетими совдєповськими принципами,що все погане і всьо не то і неможна, вічно обіжається, незнаю чи це колись пройде в неї)
Відповідь: Ми і наші мами Моя мама мене не сприймає як маму, хоча у мене 5 дітей.... А мені набридло їй щось доказувати((
Відповідь: Ми і наші мами Не варто. Ітак нічого не доведете, і правоти вам вона не признає. А мені мою маму шкода, бо "добра дочка" робить все проти її волі і вона через це дуже переживає, але я до сестри не пхаюсь. Сестра вже доросла. Мами мені шкода, бо вона покладала на неї великі надії, а на мене забила. І так цікаво, що вона мені нині говорить, що я до тебе не пхаюсь, але... і тут починається - грошей тратиш забагато, і нащо треба купувати новий одяг? невже не можна ходити в тому, що на два, а скоро вже і на три розміри буде завелике. Подумаєш! Не мус носити все по тілу, можна ходити і в вільному. І дітям нічого не купуй, і нікому, і нічого. Або... не ходи нікуди, і не займайся собою, бо он мій муж якось взлостився і зірвався на дітях, бо мені треба було кудись йти. Перестань будь-куди ходити... Мене звичайно ж вразили ті слова і дуже образили, але я розпізнала, що вона просто говорить з своєї колокольні і розуміння. Вона ніколи собою не займалась, той вважає що і мені не треба. А мені треба і я живу своїм життям. Мені шкода, що сестра поводиться саме так, але вона також живе своїм життям і якщо їй з тим добре, то хто я щоб їй щось казати? Я маму пожаліла, але тільки й всього. Ані я, ані сестра не повинні змінювати своє життя, щоб догодити мамі.
Відповідь: Ми і наші мами Зара псіхану.. Ну от як реагувати коли на плач дитини (заболів животик відповідно крик душераздірающій) прибігає мама і з таким жааалісним видом говорить: "Дай може я поношу і він заспокоїться". Добре що поки я думала як то поспокійніше відповісти, то маля як раз заспокоїлось... І то постійно так... Вже комплекси появляються що я зі своєю дитиною не справляюсь...
Відповідь: Ми і наші мами то в нас бабуся така. Нащо нові чоботи - старі ще не зносили... Нащо ще одні штани? Але зараз вже якось легше, тільки питає - що ти там собі купила)).
Відповідь: Ми і наші мами Спокойствіє, только спокойствіє! Дитина однаково кричить в мами на руках, і в баби. Ми вже це перейшли. Вона просто вже як сплачеться добре, і виснажиться, а тут о-па бабця на руки взяла, і виходить, що в неї все так файно а в мами ніяк. Плюс, дитині передається загальний знервований стан мами. Мама дратується допомогою яка пропонується, а дитина не розуміє чому мама нервова. Я знаю мені легко говорити тепер, бо колись я також так з того всього нервувала. Як то добре подорослішати і просто не реагувати на те, що мама сказала. Мама думає, що вона дуже помічна, то нехай собі думає. Плюс, на старості літ ми робимось дуже чутливі до дитячого крику і готові зробити будь-що аби дитина замовкла.
Відповідь: Ми і наші мами + 100)) Дайте. Чи боїтеся, що дитина заспокоїться у мами? А ви тоді типу погана? Та ні , розслабтеся, і маму підключайте до співпраці, якщо вона того хоче.
Відповідь: Ми і наші мами Та чого мені боятись того? Якби то так було, то було б чудово. Але ж дитина не просто так плаче, відповідно "просто заспокоїти" - не так просто, тут і танці з бубном не завжди допомагають. На днях мама була рада, що їй вдалось його заколисати на руках, але ж малій так спати не буде (коли поруч нема мене) то через 2 хвилини знов відкрив очка.
Відповідь: Ми і наші мами У мене мама чудова!Завжди їй про це кажу!Останє мені відасть..іноді з нею сперечаюсь,але мама таки переконає зробити по її,і о диво!!!!!Вона була права!!!А ще моя мамочка любить щось переробляти за мною))))от застелю я ліжко,мама перестелить ,бо каже не так як вона)))ми з цього посміємся і йдемо на кухню пити чай,поки я бурчу )))
Відповідь: Ми і наші мами І в мене таке було з синочком, тільки на мамині такі слова я ще спокійно реагувала, а от свекрушині... Ой-йой... Як то - мені не дають заспокоїти мою ж дитину, та й взагалі, я ж знаю, що добре йому і заспокоїться він лише в мене мною аж тіпало, а зараз зовсім інакше. Розумію, що вони хочуть допомогти, та й рідше вже пропонують, частіше мені несуть але це прийшло з часом... Дуже важко дивитись, коли твоя дитина плаче в когось на руках, хоч це і твоя мама...
Відповідь: Ми і наші мами То найбільше болить... дивитись і не мати змоги щось зробити. Вчора було продовження. Але ми вже не витримали (моя мама палить і допомагати прийшла чомусь саме після перекуру. Після 15 хв її старань краще не ставало, а дивитись як йому болить ставало все важче) Моя свекруха за 40 км, тож...
Відповідь: Ми і наші мами Ооо, мені полєгчало А я то думала, то зі мною щось не так. У мене реально кілька раз був випадок, коли я "здавала" мамі малу, бо не могла заспокоїти, і вона затихала. Я раз аж мало не заплакала, що не можу свою власну дитину заспокоїти. Ну і теж так буває, що мама не витримує і сама прибігає з пропозицією поносити. Найбільша комедія була, коли прийшли свекри в гості, а мала чогось почала сильно плакати. Ой, що то було. Всі по черзі нервуються - "а що ж то з дитиною", всі по черзі носять, свекруха висуває теорії від "дати укропної водички" до "може вона не наїлася". Я тоді псіханула, забрала малу і ми пішли цицятися. Найбільше мені не подобається, як моя мама прибігає "жаліти" малу, коли вона плаче при одяганні після купання. Бере її на руки з жалісними зойками і починає заспокоювати "ходи я тебе пожалію". Так ніби батьки-ізвєрги незрозуміло що з тою дитиною роблять, а бабця її рятує Дуже не хочу, щоб то потім переросло в "добра бабця - погані батьки". Та й свекри на днях висували теорію, що діти бабців-дідусів більше люблять, бо ті їх жаліють.
Відповідь: Ми і наші мами Не думайте різні глупоти. Я он свою бабцю не люблю більше ніж маму, бо вона мене не надто жаліла, тай і мама також. Не суть в жалінні. Мама є для того аби встановляти рамки/закони в хаті і щодо виховання дитини також. Бабці і дідусі вже то пережили і тепер не мусять перейматись які ті рамки і хто їх встановляє, тому вони радше бавляться собі з внуками як котиками чи песиками. Тобто їсти можливо дадуть, але з задоволенням принесуть шоколадку, цукерку чи ще щось, аби задобрити внуків. Це треба розрізняти і на таке не нервуватись. Любов до мами і до бабці завжди буде різна.
Відповідь: Ми і наші мами Та ясно, що не мусять перейматися, бо зазвичай потім тато-мама "розгрібають" наслідки, тим більше, віддалені.
Відповідь: Ми і наші мами А хто має розгрібати? Ви для того і є мама. Якщо щось не подобається встановляєте рамки в любові і повазі до батьків. Треба розрізняти що таке МАМА а що таке БАБЦЯ!!! Я он не хочу, щоб моя мама виховувала мені дітей. Не бажаю того. Нехай їх балує, нехай дає їм цукорки, чеколядки, ягідки (вона завжди купує внучку малинку, бо він її любить)... але щодо того коли їм лягати чи вставати, це моя парафія. Щодо того чи вони роблять уроки чи ні, моя парафія. Зараз у нас так і є, і я цим дуже задоволена. Якщо нароблю помилок, то САМА! А вплив виховання мами на мого сина зараз розгрібаю також я з чоловіком. Мама думала, що робить добре, а я не намалювала межу. Той тепер Я розгрібаю ті проблеми. Нехай мама залишається бабцею, яка балує дітей. У мене такої не було.
Відповідь: Ми і наші мами Та, а деякі речі ніколи не вдається "розгребти", на жаль. І до дописів вище. Коли до нас приходили з питанням: що ви з дитиною робите? коли малий плакав, то ми спокійно відповідали, що руки-ноги викручуємо, а що робити? А це не є частиною виховання? Особливо оте "балує".
Відповідь: Ми і наші мами Ой, як мені знайома ця ситуація, але мені добре, що ми живемо самі і такі прибігання стаються час від часу, коли батьки приїздять до нас. Мені дуже не подобається, коли мама, як дитина плаче чи хниче говорить: "Чого ти плачеш? Що тобі та погана мама робить?" Тай свекруха може таке собі дозволити, каже: "Ой, вже ті погані батьки" або "нездала мама, нездала". Капець просто :umbrage:. Не розумію навіщо так казати, мене спочатку так це ображало, а зараз просто не беру так близько до серця. Просила маму так не говорити, то вона каже, що вона так жартує, дитина так нічого не розуміє або ще на додачу може на мене образитися, що я їй звертаю увагу на такі дурниці. Як відівчити так говорити, навіть не знаю?
Відповідь: Ми і наші мами Нє, не є. Бо все робиться з мого дозволу і з мого відома, і в мене на очах. Я бачу і на те дозволяю. Якщо я не хочу, щоб вона давала, то я на це не дозволю я скажу, не треба і не давайте. Вона ображається часами, але я на то не реагую. Не хочу, і крапка. А якщо ти хочеш сказати, що виховується певне поняття про бабцю, то я волію аби виховувалось саме таке розуміння бабці, ніж таке, що вона вказує їм на всі їхні помилки, страшить їх, що виб’є за те, що вони поводяться так а не інакше в церкві, чи будь-де. Кричить на них чи обзиває. Я бажаю нехай мої діти розуміють, що бабця є для того аби з нею бавитись і крапка!
