Мистецтво бути дружиною (2)

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Та власне, що я просто часами шукаю меду не в тих місцях. Часами хочу забагато

Ой підходить... паскуда

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

круто
троха "біло-заздрю"
і крім тебе ніхто не відповів. У вас дівчата теж так?
А як твої діти так тебе відпускали? ти їх привчала по-трошки, чи всіх разом по-трохи лишала на няню/бабусю?
не знаю, я ніби дорадна, але як няня подзвонила через 15 хв, як я виїхала з хати, Марті було 5 міс, шо вона не знає шо робити, то я гнала по кульпарківській додому так, ніби за мною 100 вовків гнало...
тобто я не знаю, (знаю точно шо в наторелли теж так), чи то я така ГВ-діто-залежна і той зв'язок (гв-спільний сон-носіння-возіння-завжди мама є) так емоційно прив'язує дитину до мами, чи то тільки в мене так, не знаю, але от навіть ще з Софією: святкувала кума 30-річчя, Софка мала тоді неповних 2 (рік і 10 міс). Ми були втрьох в гостях, потім чоловік з Софійкою поїхав додому. Лишив мене ше на дві-три годинки на бабскі теревєні і шо? приїжджаю додому, перша ночі, тато кімарить-спить, Софійка сидить і сумно чекає маму. Не плаче, але і не думає лягати без мами спати. І потім десь місяць раз в два-три дні, Софійка говорила мені десь вже в районі 9-ї вечора, шо мамочка нікуди не йде, мама з Софійкою вдома. Дитина була грудною до 2х років і 9-10 міс. Це не піврочку випадіння "вечірньої кави", це добрих 2 з хвостом.
Зараз Марті 9+ місяців. Марта взагалі не лишається, просто взагалі. Чоловік сміється з мене, шо маю "живий хвостик" і йому то на нашу піврічну зиму суперпідійшло, бо як тільки я пропонувала, ну давай вилізем десь пообідати (навіть всі разом), то ж завжди є відмазка - Марта там шо буде робити? Марті добре вдома. І навіть сам скаже, шо зробить чи плов чи... І шо? звучить все кльово, придертись нема до чого, багато-хто взагалі думає, шо я невідомо-шо від свого чоловіка хочу
Отаке.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

В мене так само. Старшу раніше практично нереально було лишити. Якщо вдень вона могла ще побавитись годинку-дві, то на сон мала бути мама і все. Два рази зривались з чоловіком в розгарі забави, бо бабуся звонила, що не може заспокоіти (дитині було в районі двох років). Більше того, вона і зараз спати без мами або тата йде дууууже важко, буде гарно бавитись і тд. Але як йде до сну, то тре маму або хоча б тата, а дівчині то 4 роки минуло. Хлопці вроді не настільки мамозалежні, тобто вдень на години 2 лишалися з моіми батьками кілька раз, ну але на сон все ще має бути циця. Ну і бажаючих навіть вдень лишитись з ними трьома не так просто знайти )). Йти з ними всіма в ресторан чи ще десь "на вихід" нереально. Тому теж вдома переважно, макисимум вгості до родичів-друзів.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

дівчаааатаааа
то трохи іііншааа тееема...

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

а яка то тема? а як то не зриватись часом?
колись мені товаришка сказала, у вас все добре і ти шукаєш гудз там де його нема
але моя "вечірня кава" згрубша поки відсутня ВЖЕ майже 4 роки з 2-місячною перервою... от мені її бракує
шось в принципі так і думала спочатку, що то скоріш інша тема, не знайшла де таке обговорюють

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Та воно то ніби не та тема, але все-таки та, бо жінки з народженням дітей часто забувають за чоловіків, і що цікаво, і за себе, і повністю переключаються на діток. То добре, але якщо занадто, то може через якийсь час добряче вилізти боком. Дітки підростуть, а жінка в якийсь момент зрозуміє, що вона трохи чужа собі самій, не говорячи вже про чоловіка.

по-трошки, просто завжди практично з народження зникала, прощаючись, на якийсь час – 15- 30- 45 хв – усамітнювалась в сусідній кімнаті/ кухні чи ванній, йшла в магазин або просто прогулятись. Діти таким чином звикали, що мама кудись ходить без них, ну і далі по потребі і по наростаючій.

Зараз найменшій 1,3 р., найдовший час, на який я її залишала – 6 годин (і в нас ГВ).

Форс-мажорів було декілька – один раз чи два "на алярм" дзвонила мама, двічі чи тричі чоловік, няня жодного разу не дзвонила (ну але вона наша кума, - хресна мама найменшої, в них особливий зв'язок)
ну і в кого тих алярмів нема... всі вони були у вечірній час, коли діти явно гостріше потребують мами; тому намагаємось ходити в кіно і т.д. переважно на денні сеанси), театр - на 18.00/19.00, аж ніяк не на 21.00.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

це класно і могло б на суботу підійти
але... без мене в дообідній час кохана Мартуся лишається Тільки! з татком))) - отакі діти-квіти
з моєю мамою - 20 хв і крик і вона просто кричить
то тяжко віриться, хто нас знає, загалом Марта така: дитина дуже чемна, дуже добре їсть (все і гв і все взагалі), вона дуже гарно бавиться, вона дуже довго спить, але то всьо спокійно і довго і добре доки з нею мама, ну або на крайняк тато.
Знаєте до чого це привело в мене зараз? недавно я одягнула каблучки, осінню, і не дуже могла в них йти... - я забула як то) - верталась до хати переодягнутись

тобто з таким

однозначно погоджуюсь

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Поки бачу тільки мамів, які з радістю хотіли би кудись вийти, а чоловіки чудово возлежать на всьому, що горизонтальне і тим не переймаються))).

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Фiяно, в мене як у вас эдине що я не усамiтнююсь по кiмнатах.. але дуже завдячую своiй свекрусi, до пiв року я виодила максимум на годину кудись. далi довше.. зараз нема проблем. на годину не часто i Анастасiя залишаэться з малою, я годую i можу йти по справах. як треба то вона i помиэ i переодягне. але як я дома то тим ii не нагружаю. свекруха моя як ми десь хочем пiти каже - все все йдiть, i реально Зi з нею нiколи не плаче. правда довше нiж на 4 год ми не залишаэм ще. ходити любимо разом.. дiти дiтьми але весь час з ними бути я не можу . переключитись на себе i на шось iнше менi необхiдно.

---------- Додано в 10:44 ---------- Попередній допис був написаний в 10:38 ----------

правда свекруха каже кидай гв.. i ходiть собi скiльки хочете , Зi проти а менi поки достатньо i так як э вийти.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

мами не жінки?

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Як то- мами не жінки?
А хто тоді тати?

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

От цікавить мене ситуація з його мамою. Бачиться він з нею дуже рідко. Але після їхнього спільного проведення часу я чомусь потерпаю...
Йде з дому - все нормально. Приходить - іншою людиною. Починаються неадекватні заявочки з його сторони типу "А ти ніколи про мене не дбаєш", "Тобі абсолютно пофіг на мене" і т.п., питаю звідки таке взяв, відповідає "бо ти погана дружина, господиня і мама!" :shok: .... в мене чесно кажучи стан холодного душа після такого, навіть мову віднімає...Розумію, що він ПОРІВНЮЄ мене зі своєю мамою! Але ж я не мама йому і не можу і не маю поводитись як мама ! Може це брак материнської уваги, а я тут ні при чім?...

Але це його недовольство (безпідставне і неадекватне) продовжується не день, не два, а значно довше... я стаю автоматично ворогом №1.
Розумію, що мама, яка не бачить його по півроку, розглядає на ньому кожну пилинку, ну бо така вже функція мами, і в них відбувється психо-емоційна єдність...але звідки береться такий негатив до мене? Знаю на 99%, що вона проти мене не говорить, і ми з нею в чудових відносинах. Навіть коли дзвоню і кажу, що він агресивно-настроєний, і питаю чи в розмові не жалівся на мене, вона каже, що не говорили про мене взагалі, і я їй вірю.
Тоді що воно таке? Може мені хтось розтолкувати?
Як попередити чи розрядити напружену обстановку в стосунках після таких зустрічей?

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

от тут я б впевнена така не була. мама є мама, дружина є дружина. я на ті ваші 99% впевнена, що мама проводить вливання тими словами, які чуєте в свою адресу від чоловіка. Якщо мій тато подарує мені на 8 березня більшу суму, ніж вартує чоловіків подарунок, мені й в голову не прийде звинувачувати в чомусь чоловіка, бо то є мій чоловік, а то є мій тато. Але якщо тато скаже, чи дає мені чоловік кишенькові гроші, а як почує у відповідь ні і каже, а де ж він ті гроші діває і чому мені, його донечці золотенькій, нічого не дає, почнуть тєрзать мєня смутниє сомнєнья.
наведений приклад не з реалного життя, то я собі уявляла, щоб відчула в такому випадку

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

А ви з ним не їздите до свекрухи? Якраз і побачите, що там і як відбувається і чому він такий стає.
Але ваше запитання мабуть в тему по свекруху-бабусю.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

мені теж )))

вона сама говорила, шо якшо його покину - то він пропаде))) І якшо портапляла на нашу сварку - завжди нас примирювала і вливала йому...

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

В мене колись таке було Причому не тільки від спілкування з мамою, а й з братом його. І свекруха ніколи нічого проти мене не казала, я це точно знаю. З часом вилізло чому так відбувалось, бачились вони рідко, дитячі образи були запхані в глибину і тягнулось незадоволення своєю мамою. Їй він не міг виказати своє незадоволення і образи, тому ніс їх додому і вивалював на мене.Але тут головне розібратись чому так відбувається,бажано з психоаналітиком, можливо у вас теж щось схоже

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

моє запитання не про відносини зі свекрухою (ви читаєте зі своїм наголосом ), а про те, як по-мистецьки поводитись в даній ситуації, щоб зберегти наші стосунки з чоловіком і оминути сварки.

---------- Додано в 09:51 ---------- Попередній допис був написаний в 09:47 ----------

Так Ви найближче написали...
Цікавить, як Ви поводились тоді?
Ну бо мені дуже образливо, коли нізащо відхвачую, а він ще й не думає вибачатись, типу так і має бути...

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Спочатку теж не розуміла, чому так було..ну і це полягало в якихось таких дурницях і дрібних придирках,теж нервувалась і відгавкувалась. Потім коли вилізло, що це не до мене претензії, а загальний нервовий стан після спілкування з нею і претензії до неї, які вже не зміниш і не виправиш(((можна тільки прийняти і змиритися, що щось вона недодала, що нема почуття гумору, що він був завжди "гірший" і не такий як його брат, що є почуття провини-бо рідна мама викликає тільки негативні емоції і т.д. Тому думаю найкраще, по приході НЕ питатися, як справи, що казала, а просто зустріти і обняти мовчки. Побачить вашу потульність і сам розкаже...але на це треба час.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Ви серйозно? як мама сина Вам кажу, що я б ніколи сина не підставила, що би мене невістка не питала, то моя половинка, моє серце...
читаю далі Харві, ту книжку дійсно тра включати в обов"язкову шкільну програму для дівчат, і про стосунки чоловіка і його мами там теж є