Мистецтво бути дружиною (2)

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Скорпіонша, півділа вже є.. тепер залишилось навчитись сприймати його допомогу як нормальну справу.. як звичний порядок і не приділяти тому зайвої уваги.. вкласти в голові, що так буде ЗАВЖДИ.. (чесно - мені ще дотепер десь глибоко в душі не віриться що то норма, але якраз над тим працюю, потрохи викорінюю той сумнів).. ну і дякувати - ясне діло )) і тішитись тим, що допомагає.. але вміру тішитись!

без "телячого восторга" ))

досягнути чогось важко і непросто, але ще важче оце досягнення втримати.. навчитись жити з тим щастям, з тим, що чоловік файний )) то ж непросто кілька років мати одну думку про чоловіка, а потім взяти і змінити на іншу.. і чим довше сиділа в голові негативна думка, тим важче її потім викорінити.. але воно того варте

щодо дякувати за те, що він є.. довго думала над тою фразою (гризе мене).. Чому ж психологи радять так говорити один одному? І якось мені оте "Дякую, за те що ти є" починає сприйматись як подяка чоловіку за його вибір.. Він - вільна людина, яка має вибір бути там, де хоче і з тим, з ким хоче.. І він вибрав мене.. Це важливо. Він міг не вибрати (звісно хтось скаже "Ну і зробив мені краще, ліпше бим його не знала") Але хто точно може сказати, що якби він не зробив саме такий вибір - то чи справді без нього наше життя було б в ен разів краще? Ніхто того не знає.. Не знаю чи правильно трактую оту фразу, хто знає більше - виправте мене, бо то тільки мої припущення..

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Та я розумію, що ви хочете саме з чоловіком, але може подивитись на нього, що він не хоче бо щось його стримує? Може приклад батьків був таким, що ніде не ходили і просто вдома телевізор дивились. Знаю, що у мене так. Моя мама ніде не ходила з татом, ну принаймі за моєї свідомої пам’яті, а тільки лежала на ліжку і дивилась телевізор, а тато в тім часі сидів на кухні курив і читав книжку. То для мене такий розклад сил завжди здавався нормальним.
Але ж то не означає, що моя мама ніколи нікуди не ходила взагалі. Просто в дитинстві у мене закарбувалась саме така картина. Тому, коли ми поженились з моїм чоловіком, то був час коли я хотіла дуже кудись ходити а він не хотів, а потім сталось навпаки, що він хотів кудись вийти а я не хотіла обтяжувати маму а няню нам брати не можна. Почала над своїм комплексом працювати, той вже мене совість не мучить коли хочемо кудись вийти в люди. Плюс, сама тепер виходжу дуже часто і не вважаю це якимсь криміналом, що піду з знайомими (навіть не коліжанками) на каву ввечері, або що поїдемо кудись з чоловіком погуляти-повечеряти до Нью Йорку. Я знаю, що дітей залишаю на них самих і знаю які будуть наслідки. Тепер я просто тих наслідків не боюсь, хоч вони і неприємні.

То я до того веду, що хоч ви і хочете з чоловіком вийти в люди, постарайтесь його зрозуміти. І порада виходити з товаришками дуже навіть корисна. Бо вона заставляє просто мобілізуватись, зібратись і відволіктись від всього.

---------- Додано в 15:39 ---------- Попередній допис був написаний в 15:26 ----------

А я також над тим думаю, бо ж у нас не дуже було так, що ходили роками і думали а чи женитись, чи не женитись... Це справді був вибір перекреслити все життя заради мене. Я того не дуже усвідомлювала, бо ж вважала, що роблю йому послугу... але таки з часом зрозуміла, що не тільки я йому зробила послугу. Багато чого від нього навчилась, і дякуючи йому не засіла в кам’яному колі.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Я не те, щоб дякую йому, я кажу: "Дякую, Богу, що ми разом. Як уявлю, що я так би і не приїхала в Київ і ми могли б так і не бути разом...".
А йому можу подякувати, що має ще терпіння до мене (особливо в цей останній тиждень )

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

та просто лінтяй, ще й погода тому сприяє. Мого теж в погану погоду з дому не виженеш, а як сонечко, то сам каже "Йдем гуляти".

оооо, я б сама нікуди ходити не хотіла, тільки спати, спати...
Думаю, вам треба шукати нові знайомства, нових друзів, групу по інтересах. Треба почати кудись ходити самій, а там і чоловік підтягнеться. Бо ходити кудись постійно лише вдвох теж скучно.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

у нас така проблема була і в принципі є
те, що ти кажеш, буцімто у вас нема кола друзів, ну то в нас воно є, але воно її не вирішило.
Я її перенесла (трансформувала) в те про що питала Ліля, тобто я виходжу з коліжанками.
Навіть часто, можете сміятись, але чекаю, шоби наторелла написала "буде форумівка" - всьо - агонь - ну так, то ж з дитиною, ну то шо то за вихід... але то вихід! бо дитина мала, вона виросте і за 2 роки чи за 3, наприклад, залишиться з татом подивитись кіно, а я піду тоді на нічні суші з Укою. Сама себе так переналаштувала.
Шопінг роблю сама, або в неті, або в кінг-кросі. От мене ірушка бачила саму в КК. Ну нема в мене товаришок, з якими я можу так як ти кажеш "просто вискочити зараз, бо власне зараз є час", хочеш, можем разом якось вискочити.
Повезло мені з Усмішкою. Якось так сталось після нового року, шо ми кілька раз бачились, по темпераменту підійшли одна одній, а ше троха попрацюєм над своїм влаштуванням ходити на Ківі-маму і супер.
Тобто можу порадити тільки таке: треба спробувати не тільки "шось робити для вас двох", а й для "себе окремо" і не просто "для себе", а "для себе з кимось".
Радо можем раз в тиждень чи раз в два тижні десь вилізти, тим більше зараз буде тепло (ну колись буде, я знаю, я питала) і то ж можна і за місто на цілий день кудась там чи на півдня ну чи якось там.
Тобто вилазити з 4х чи більше стін треба однозначно, бо то тяжко.

Але хочеться і з чоловіком.
От з цим в нас проблема. Мама тричі на тиждень є для Софії. Двічі на тиждень Софія в мами до вечора, раз на тиждень мама в нас. Ввечері чи на вихах побути з внуками, то треба наперед "рішати", бо типу у всіх свої плани, ну і три дні в тижні з внуками то багато, словом реально, я не просто так написала в іншій темі, якщо хтось може поділитись "бебіситтером" на вечір, то Марта підростає, і я б запросто раз в два тижні таким користувалась з осені. Я не знаю де таке знайти, свою колишню няню не хочу.
Але направду, от це не зовсмі правда

мому чоловіку вдома комфортно. він не має потреби десь сильно вилазити. То я вдома, а він має на роботі компанію, тобто співробітники - як коло спілкування.
Друзі. Дадада. Але в них теж роботи, діти, якось в нас виходить перетинатись тілько на дитячі дні народження або ювілейні дні народження.

Ще я "перенесла ресторан частково додому". Мене влаштовує. То дуже навіть недешево, але дуже навіть прикольно. Тепер є купа блогів, купа всяких простеньких і не дуже рецептів, ну то я так виходжу з ситуації, бо з Мартою вилізти можна раз в місяць - на більше мого чоловіка не вистарчає. Але ж і Марта не все буде мала.
Мало того шо страви, я ше й купила для нас посуд гарний - бо для гостей ми все стараємся а для себе чого економити?
от зараз шукаю гарний чайник-глечик чеської кераміки і 2 чайні горнята.

і лишилась того ровера "давай поговоримо". Десь ше півтора року тому почала то викидати і між вечерею чи якось там про шось говорити - хоч ше вилазить часом, але працюю. З часу як то "давай поговоримо" почала викидати - більше вдається обговорити.

а взагалі почитала тему трохи - в багатьох дописах знайшла багато того, з чим стикалась і стикаюсь сама. дуже корисна темка.

---------- Додано в 16:39 ---------- Попередній допис був написаний в 16:37 ----------

до Мазераті ще уточню: мій чоловік так находжується за робочий час, шо він направду не лінтяй - але на вихах хоче і просто побути в хаті. Моєї потреби, "а я на вихах хочу вийти" то звичайно не знімає. Але так, ви праві - є різні пори року, і в холод і в дощ виходити не хочеться.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

про "давай поговоримо"..

мені та фраза нстільки проїлась з фільмів, що терпіти її не можу.. мене аж передьоргує від неї.. але "по душам" з чоловіком час від часу говорю.. взагалі я любітєль пофілософстувавти, висловити якісь свої припущення, послухати якісь його контраргументи.. стараюсь вибрати час, щоб він був настроєний на розмову і розповідаю якусь історію з мого дитинства, або просто якусь цікаву для мене новину, починаю розпитувати його думки і якось розмова сама собою виходить.. взагалі після відео з Донцовою "Почему мужья уходят..." я зрозуміла що про дитинство чоловіка знаю ну дуже мало.. тобто знаю де вчився, з ким дружив, перше кохання і теде.. але от психологічних аспектів - чого боявся, чим дорожив, про його спілкування з батьками, а батьків з ним, з сестрою і т.д. такого знаю мало.. і от час від часу розмовляєм на цю тему - я йому про себе, він мені про себе..

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

на мою думку "пагаваріть па душам" з чоловіком - це вибратись разом в затишне місце, де ніхто не заважає (діти/друзі/сусіди і.т.д.), взяти по чашці кави/"до кави" і все, це може бути вечір

дуже пізній

після якоїсь забави, коли вже мозги розслаблені, ну але можуть слухати і розуміти
а не на кухні, в фартуху, з іскрами в очах і ножем в руці: "нам треба поговорити"

п.с.почала читати ту книжку "Поступай как женщина, думай как мужчина", такшо скоро відпишусь

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

по тій книзі навіть фільм зняли. Фільм художній, книжку в ньому рекламують, і всіляко обігрують слова автора. Так сказати, прочитане використовують на практиці))

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Роночко, але з згодься, шо потреба поговорити з чоловіком про шось там є в мами 3-місячної грудної дитини і в жінки 8-ми-річної дитини, рівно ж як і у бездітної дружини чи дружини, яка вже бабуся.
То все має часто різні можливості для забезпечення такої потреби, ну тобто в нашому випаду

то є дообідній час хіба і то треба мужу спеціально взяти вихідний

(ггг - уявила його фейс і зразу посміялась)))

тому в нас так і думаю в Натулі подібна ситуація
діти грудні, малі і десь вибратись вечірком то на разі не на часі

хоч погоджуюсь цілком "обстановка" то важливий фактор
от нам дає завжди дуже багато відпочинок, тому я ніколи не стараюсь шукати "компанійський відпочинок", ніби і шукаю, бо вродь чоловік хоче..., але шукаю дуже вже пасивно і ще ні разу не було скучно, чи то тиждень чи півмісяця
В вересні мені чоловік взагалі сказав, шо ше б пару днів міг з нами відпочити, відпочивали ми 16 днів

---------- Додано в 18:41 ---------- Попередній допис був написаний в 18:26 ----------

Ще зауважила, колись товаришка питає. а ви шо в театр не ходите? пам'ятаєш, як ми часто ходили в театр в студентські часи. Я шоь задумалась - точно, останній раз була в театрі на балеті Михайловського, то було до одруження ще, тобто рочків 7 тому.
Намовила чоловіка 2 роки тому піти на концерт Пікардійської терції. Сказати "кайфанули" не можу, я була капець-капець задоволена , а він - ну зробив приємне жінці. Пізніше дійшла сама до того шо то я його "заставила" (говорила як то кльово-кльово-кльов, як я хочу-хочу-хочу), і пішла з ним на пивко з двома друзями, бо один з тих друзів все бере жінку, вони то роблять під футбол, і вона футбол лю. Поняла теж, шо це взагалі не моє, і відтоді муж ходить сам на футбол часом, я на якісь там заходи, які мені цікаві (поки такого було мало, бо вагітність-народження), всеодно є прогрес.
Тобто, кльово коли обидва члени сім'ї люблять футбол чи цирк чи театр. А в багатьох так? Ну а чи мусить так бути? Моя особиста думка, шо ні.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

в нас не так.. я люблю вазонки (рослини), чоловік любить техніку )))

театр - він любить, але за всі 5 років ходили разом аж 1 раз ))) любим ходити в кіно.. отуди найчастіше і ходим удвох.. хоча останнім часом кіно піднадоїло.. хочу активнішого відпочинку - подала чоловіку ідею - навчитись грати в більярд (мене то завжди колись цікавило, але не вмію).. от почнеться літо - любим їздити на озеро і їсти фафлики )) то вже не треба буде вишукувати чим би то зайнятись на вихідних.. взимку вихідні то якось тєжко, особливо якщо ні снігу толком нема ні погоди нормальної..

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Надибала в ВК, як вам?
- Хорошего мужика надо самой делать, а не готовым получать.
© Москва слезам не верит

Люблю цей фільм

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Я зробила подарунок собі і сюрприз для чоловіка - замовила білети в Київ на концерт Земфіри!!! Ще й у фан зону

ніколи не була на таких заходах, чоловік теж. Якщо хтось обізнаний, дайте інструктаж, коли там місця займати в тій фанці, і чи дуже тісно.

Залишилось прилаштувати дітей .
Чим більше спільних нових вражень - тим гостріше відчуття близькості. А навчання чомусь новому разом - це просто рятівне коло, для тих, хто вичерпався і зациклився на побуті.
Дозволю собі ще запостити епізод з "Секс в великому місті 2", на жаль, не знайшла з перекладом. Спеціально для мамусь.
http://www.youtube.com/watch?v=f3lmrb73VHc

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

розумію, мій син теж колись був мацьопим, і коли він спав, ми з чоловіком виходили на балкон, сідали на підлогу, пили чай і довго балакали про все на світі... він мені багато розповідав, я все слухала-слухала... в такі моменти мож було поговорити про сокровенне, коли темна нічка, коли тебе більше ніхто не почує, коли не видно обличчя і можеш висказати все, не дивлячись в очі, але щиро, як на сповіді
в один з таких вечорів я сказала, що мушу виходити бодай 1 вечір в тиждень (чоловік працював допізна, робив кар"єру) з хати, хоч на годинку-2, бо я здурію інакше, і він мене зрозумів, тому суботні вечори були як ковток свіжого повітря! я знала, що мене ніхто не буде шукати/видзвонювати/ображатись, що нема довго, ходила з подругою на прогулянки/каву, могла побути сама і просто не думати про обов"язки мами і дружини

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

я б теж могла так сказати
або я якась странна, або не знаю, ану дівки з дітьми на ГВ, я не можу лишити Марту, вона не лишається. Взагалі.
А Софія почала без мене лишатись так, щоб її бодай тато міг вкласти спати (не просто щоби вона заснула), а щоб спала і не прокинулась, бо мами нема і якшо прокинулась то не ридала за мамою, дуже після двох років
не виглядає, що моя друга дитина буде інакшою, вона в часі доби до другої-третьої дня може випустити мене на півтора години, а недавно я поїхала забирати ввечері коло восьмої Софію з малювання, сумарно мене не було 25 хв, з них 15 хв - Марта істерила...
Такщо про вихід не йдеться на разі, або я це не вмію організувати, ну і робити навмисні дитячі стреси, шоб "дитину навчити" я не зможу
Тому поки так

---------- Додано в 22:07 ---------- Попередній допис був написаний в 22:03 ----------

З мамою моєю Марта гуляє півгодини, як вона то знає, шо я пішла кудись - не знаю, лишила сплячу в візку - мама дзвонить за 25 хв - вертайся-встала-нервується-тебе шукає
так категорично то навіть з дуже-маминою Софією не було.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

ту фразу важко і практично нереально сказати нещиро, бо вона дуууже безумовна
тим, хто не бачить змісту в таких словах і говорить "навіщо або чому я маю йому дякувати за те, що він є?" раджу подумати - а ви готові дякувати своїй дитині за те, що вона є?
для мене то ті ж самі відчуття, що й з дітьми - дивлюсь на людину, і на серці та на душі світліє та тепліє. ті слова я говорю не для чоловіка, то є більше моя внутрішня потреба, вони звідкись глибоко зсередини.

в слова кожен вкладає своє -

наприклад, я й справді щиро вдячна за те, що він є на цьому світі.
За те, що він так посміхається, і в нього такі очі, і такі руки. Люблю за сам факт його існування, це таке суперове відчуття! Коли так говорю, хочу щоб знав, що він для мене ідеальний та найдорожчий!
Ну і фактично це визнання того, що я дуже ціную його і те, що маю на даний момент в стосунках з ним.

в мене з тим проблем не було, але маю інші - мені останнім часом часто виглядає на те, що він "дає" більше ніж я, і по балах я явно програю); але то певно просто період такий.


а стосовно "виходів в світ" - я без них не можу.
якщо йду кудись сама, то чоловік залишається без проблем, а от коли хочемо йти вдвох, приходиться з кимось домовлятись.

дуже потребую часу з чоловіком власне вдвох, без дітей - то є одночасно і розрядка, і перезарядка; ну і ще коли ми вдвох десь йдемо, намагаємось про дітей не говорити, бо вдома і так навколо них переважно все крутиться;

перші місяці народження дітей до уваги не беру, бо там і ГВ нон-стоп, і гормони не "хочуть" відлучатись, в такий час - максимум година - півтори, за цей час ми встигали погуляти з чоловіком в парку чи піти на каву, чи просто романтично посидіти в авто) головне, що вдвох.

а вже починаючи з 8-9 місяців, без проблем залишала дітей на 2-3 години - і в кіно, концерт, кав'ярню...

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

О, в мене також нераз таке відчуття, що я десь в тих балах програю. Але он тільки не розумію, чому тоді у мене так страшенно спина болить. Значить, десь він бачить, що я ті бали набираю, тому робить більше ніж я. Ну принаймі мені так здається, що більше.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Факт. не дивлячися в очі. Ми коли поряд- то нормальна бесіда виходить, а коли мужу в очі - то зразу несприйняття. Гарно коли сидимо і кіно дивимося, або фото переглянути, поряд. Інтуїтивно навть в кафе сідаю поряд з мужем, так щоб плечиком доторкатися і разом щось робити, без розділу предметами і без прямих поглядів в очі. От натура пре з тих мужчин, капець)).

А може тому?

та певно, сестра сиділа і думала " знову Маруська краща за мене". Ну і де то таке простити?
не знаю, що би то мене сподвигло готувати на дві сім"ї. А ви тим гордитеся, пра?

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Аж ніяк... я то люблю i сама напрошуюсь аби на всіх готувати, бо то моя пасія. А люблю готувати саме вночі. Просто у мене сестра "холодна", як мама.
Якщо ви дійшли такого висновку, то ви мене ген не знаєте. А спина болить, бо пора йогою зайнятись. Старість не радість!

Моя сестра ніколи так не подумає, а може і подумала, тільки явно не через готування. Через щось інше, що я зробила а вона ні, то можливо так. Але то не тому, що крутіша і тим горджусь, а просто бо вона боїться. А я її дуже люблю і завжди любила дуже сильно і хочу їй допомогти побороти страх, тільки вона з іншої планети. Я з планети "миролюбивців", а вона з планети "самих правильних." ( в Ґанґора поцікавтесь)

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Та не знаю, Маруся, не знаю))

Ой пора, точно ви кажете, то як ...0 підходть одразу треба йогу))) Жартую))

Ну то не чекайте подяки, подяка то є те що вам дали це зробити)) А могли би й сказати- та ну, ми в ресторані замовимо.