Еміграція з України

Відповідь: Еміграція з України

Однозначної відповіді немає, там я була дуже добре влаштована, пристойна робота, достойна зарплатня ну і відповідно всі блага які виходять з вищепереліченого. Проблема в тому, що в силу певних обставин, я залишилась сама. Ну і доля так конкретно втрутилась, протагом моїх вагань де мені жити знайшовся мій однокласник, який зараз є моїм чоловіком, і категорично не хоче їхати до Америки, хоча маємо таку можливість. Всім хто хоче виїхати я б радила спробувати, але за єдиної умови! Не їхати по одинці, а сім'єю, якщо така можливість є! І не розраховувути на манну з неба, вона, можливо, і буде, але не одразу і дістанеться важкою працею. А вже потім Ви самі вирішите, що краще.

 

Відповідь: Еміграція з України

Цікаво почути відповідь - що саме конкретного бажаючого приваблює закордоном? Чим саме плануєте там займатися?
Натура така людська є, що завжди людині мало грошей, і здається, що "десь там" краще, що в українців особливо добре проявляється. Деколи вважають, що проблеми тут в побуті. Виїжджають - і зясовується, що проблема в самій людині - її комплексах, моралі, поведінці, лінощах і тд. У новому середовищі особливо потрібно бути сильним духом і впевненому в тому що робиш. Адже їдеш в іншу країну, де тобі за ту ж роботу платять менше, ніж місцевим - чи є в них привід гарно до вас ставитися, бо ви відібрали у них роботу? Звичайно, є винятки, коли українці просто роблять ту роботу, яку й місцеві робити не хочуть, або то вже багаторічна традиція як в Італії - там доглядальниці і прибиральниці то українці та інші такі ж емігранти. Зовсім не хочеться узагальнювати, і я впевнена, що "там" здебільшого і є краще, бо більшість отримує соціальну захищеність та покращення фінансових умов. Одна справа ще якщо сімями виїжджають, а що ж масово робиться тут із сімями заробітчан, що емігрували поодинці? Але знову ж таки - втекти завжди легше ніж боротися. Не вважаю себе ортодоксальним націоналістом, і сама не раз задумувалася над еміграцією, але з часом зрозуміла, що то не завжди правильний вихід. Деколи треба боротися й тут. Знаєте, кажуть Бог дає кожному хреста. Не відношу себе до фаталістів, але вважаю, що можли в чомусь є той Божий задум, що ми народилися саме тут. Може в тім і є наш хрест.

 

Відповідь: Еміграція з України

то точно якось фаталістично звучить. Людина не дерево і не зобов"язана все життя жити в одному місті. Ми народились на планеті Земля і якщо є можливість побачити якнайбільше її закуточків, то чому тим не скористатись?

---------- Додано в 22:10 ---------- Попередній допис був написаний в 22:08 ----------

просто побачити інший світ, інше життя. Для вас це привабливо?

 

Відповідь: Еміграція з України

для цього необов"язково емігрувати

 

Відповідь: Еміграція з України

Не тільки українці емігрують в інші країни.В Німеччині зараз більш-менш сприятлива ситуація на ринку , а багато молодих людей в країнах Євросоюзу не мають роботи, тому молодь з Греції, Іспанії запрошується на працевлаштування чи навчання на фірмах.
Інша справа , що це нелегко, бо

Чому їдуть?В когось це навчання, в когось- краща робота, хтось хоче вивчити мову, у когось- кохання.

 

Відповідь: Еміграція з України

зовсім необов"язково, але йе може бути однією з причин. До речі, еміграція - то коли на все життя їдуть в іншу країну? а якщо на декілька років, потім на декілька років ще в іншу країну - то як то назвати?

 

Відповідь: Еміграція з України

Фігаро тут, Фігаро там )

міграція?

Як людина собі місця не може знайти, то трудно (Хіба що робота така).

 

Відповідь: Еміграція з України

Для цього є подорожі на відпочинок та екскурсії
Власне, що всі ми різні.
Я не проти подорожей, змін обстановки, роботи, кола знайомих і тд. Я просто не бачу змісту в тому, щоб шукати щось нове і краще тільки "там".

 

Відповідь: Еміграція з України

Циркулююча міграція, хоча варіант з Фігаро теж файний))

 

Відповідь: Еміграція з України

Оце вже питання того для кого в чому і де щастя

 

Відповідь: Еміграція з України

Дві мої коліжанки-лікарі виїхали до Польщі. Одна сама і вже там створила сім"ю. Друга з чоловіком, також лікарем, і дитиною трьох років.
Обидві дуже задоволені.
Я щиро не розуміла чому так. Пояснили, що тут, закінчивши медичний, де мусіли платити вічні взятки, мали заплатити круглу сумму за працевлаштування. Потім працювати за дуже скромні гроші і заглядати пацієнтам в кишеню? не хотіли того... Ну не потрібні нашій державі молоді спеціалісти. А сусідній державі потрібні і вона їм створює всі умови.
То є абсолюно нормально як на мене, що людина шукає кращого життя для себе і рідних. Звичайно що ніде медом не намазано, але я розумію людей, які шукають в житті перспективу.

 

Відповідь: Еміграція з України

не згідна. Я виїхала і зараз всіма силами стараюсь зубами вчіпитися за кордоном. І я із забезпеченої високоповажної родини у Львові, місце робоче і без взяток мене чекає в будь-який момент в престижній фірмі. І в мене все було. Я все кинула. Більше того, я вибрала країну, де в мене нікого нема, але то була країна моєї мрії, попри можливість жити з родиною і в Сша, де було б значно легше, адже під боком був би тато. Правда? Я лишила все, більше того, тато відмовився будь-як мені помагати. І тут в мене НАРАЗІ нічого нема. І роботу шалено важко знайти і ото ще й в університет поступила, то копійку до копійки збираю. І Я НЕ ХОЧУ ПОВЕРТАТИСЯ. Ліпше я тут скромніше і довше сама на ноги ставатиму і матиму якусь стабільність і людське ставлення (а до мене тут навіть в банку з нульовим рахунком ставляться з повагою), ніж житиму в розкоші в Україні. Закидайте тапками, я у Львові була два тижні тому і мене з ніг збиває то хамство, безпорядність і злість. Ось моє коротке особисте пояснення того, що мене потягло полишити Україну.

Хочу наголосити, що не хочу ніц доказувати, сперечатися і тощо. Просто відповіла на дані питання суто базуючих на СВОЇХ відчуттях і бажаннях, які можуть бути взагалі унікально-єдино-неповторно-неправильними

 

Відповідь: Еміграція з України

за кордоном повно всього. для кожного своє приваблює. Мені доводилось жити потрохи багатенько де тому особливої звички до чогось одного нема. це скоріше зле ніж добре... але може так легше. Люблю Львів але як маєш з чим порівняти то розчарування велике. адже там треба не лише на архітектуру споглядати... а жити за щось - якщо ти не працівник більш менш величенької серйозної структури , значить ти деректор фірми послуг , інформації , купи-продай (магазин-супермаркет), або ж середньостатистичний громадянин який боїться втратити роботу бо найти важко... ми не належали до вищеперечисленого , мали іншу сферу легальної діяльності , сказати що надоїло годувати полчище держслужб це не сказати нічого ( ті рожі, їх слова, вічно мало, вічно треба особливо треба перед кожними святами... ну хоч на 200грн штрафик проплати офіційно (бо мали бугалтерів пару, добротних велись доки файно) бо ТРЕБА... бо ПЛАН... а ну на кишеню то святе) . Сьогодні ти його в церкві зустрічаєш а вчора він до тебе за хабарем приходив ) ті двійні стандарти. Але якось так склалось що все змінилось в тому плані що те чим хотів займатись чоловік у Львові нема, а я не проти легше дихати ) і головне дитині моїй подобається школа, їй взагалі все подобається мене то тішить дуже, а і додам.. наше укр громадянство сприймається добре, дитині дозволяють в школі розказувати гімн України, робити доповіді про міста України, є навіть для бажаючих укр мова ) тільки бажаючих двоє всього) правда з прививками доводиться воювати.
Ну і ми не їхали внікуди в пошуках щастя, була пропозиція, з житлом теж не було проблем.

 

Відповідь: Еміграція з України

В першу чергу ставлення до себе формує сама людина! В житті трапляється різне і у кожного свої причини для виїзду, але самоповага повинна бути. Боляче, коли чула як наші емігранти на всі боки критикують нашу країну, замість сказати що в нас не все так добре, що не змогли знайти роботи чи кохання вдома от і вирішили спробувати себе в інший спосіб. Зрештою, ми є частиною тої країни з якої приїхали і коли жаліємось чи принижуємо, чи відверто зневажаємо, то як можемо чекати поваги до себе?

 

Відповідь: Еміграція з України

кожному своє. я, наприклад, за кордоном не любила того, що вони не ходять по гостям. а тут в Україні- у нас гості кожного тижня, і ми часто ходимо в гості



Для мене основним в значенні "дім-затишок-добре" є мова. ЗА кордоном ( 3 роки жила) було все добре, і люди, і достаток, і можливість проводити вільний час- але дуже дратувала мова. Для мене українська мова- це моя душа, це історія, це моє рідне, це мама і цього мені бракувало. Бракувало українських пейзажів, українського гумору і енергетики рідної Землі. Тому ми з чоловіком повернулися і влаштовуем своє життя тут.
Так , тут буває важко і стикаємся з несправедливістю, але радує те, що наш народ стоїть, живе і не стає біороботами, які не мають власної думки.
"Добре " - це стан душі для мене, а моїй душі добре тут. Мені краще пісні макарони на рідній землі, ніж шніцель з салатом на чужині.

 

Відповідь: Еміграція з України

А що ви вкладаєте у поняття розкіш? Бо для кожного вони різні для когось це телевізор, а для когось яхта і вілла десь в Італії. Чесно кажучи трохи дивна позиція, бо як на мене то таки краще жити в розкоші в Україні ніж робити хот-доги, чи ходити мити чужі туалети в Америці. (я не вас маю наувазі, це так в цілому)
Зрештою, в основному і емігрують саме з метою покращення свого матеріального становища. І дуже добре коли людина може там працювати за своєю спеціальністю. Бо ситуація тут був лікарем, а там санітар - то таки сумно.

 

Відповідь: Еміграція з України

точно не великі гроші і життя як в маслі . Я можу сказати про себе, так як Ліля про свого чоловіка, я хотіла знайти себе. Я страшенно люблю свою професію, для мене грати в оркестрі-то моє, я то відчуваю і ніколи в житті того кидати не хочу. Але навіть за ті короткі 2 роки праці у Львові в філармонії я зрозуміла, що я просто деградую. Коли тобі цілий час показують, що ти ніхто, ти нічого не вмієш і нічого не вартий, то просто стає зле. Ви не уявляєте як то було важко на то все дивитися. На то хамське відношення, на людей в колективі, котрих знаєш з конси прекрасно і знаєш, хто чого вартий і бачиш як там процвітає -для прібліжонних все. А щоб бути прибліжонним треба усякими силами леститися до того , кого треба. І від того так було гидко... Тому коли я навіть лиш тільки пройшла тут конкурс на роботу, у мене вже з'явилася якась самоповага, я зрозуміла, що я таки можу щось більше зробити. І тих півроку, коли я ще сиділа у Львові, але вже знала про те, що мене взяли сюди-дали мені силу витерпіти то все , що було. Я не кажу, що я вже досягнула максимуму, може ще дасть Бог і вдасться ще чогось досягнути, але принаймні тут я маю нормальну спокійну роботу, культурне відношення до людей, з повагою. Тут директор боїться якось не так зробити працівникам, бо система тут така, що колектив може піти проти і звалити з роботи директора. Може то навіть через то так все гарно, мені всерівно. Головне, що так, а не ходять тобі по голові, як у Львові. Україну я завжди буду любити, Львів то поза конкуренцією. Рідна моя мова-українська і я тут з гордістю всім про це кажу. А як далі буде, побачимо..

Плюс до того всього, я з чоловіком працюю разом. То була моя мрія. Я вже не одноразово писала, що моя сім'я повністю заіснувала лише з вересня 2012 року. До того то було щось таке незрозуміле. Постійні поїздки з Да Капо, мені то не під силу. А я точно знала, що щоби нам прожити, нічого не зміниться. Я реально дивилася на речі. Ну не можу також щаставити чоловіка кинути ту професію, яку він щиро любить і добрий в ній, заради того, щоби гроші заробляти. Тому чесно, я не їхала сюди зараз заробітку, він тут зовсім не є великий, але слава Богу наразі ми собі даємо самі раду, а товже для мене головне, ну і разом-найприємніше .

 

Відповідь: Еміграція з України

Я волію так дивно. Тому що навіть при хатах, машинах, великих грошах в Україні навіть багатії не захищені від поганих доріг, від хамства і від байдужості лікарів

знаю купу випадків коли трагедія, чоловік кажу я маю гроші, привезу, рятуйте жінку (наприклад), а ніхто не рипається, поки гроші не привіз, а було пізно

. І я тіки виїхали, в мене ця ситуація тимчасова, бо я працюю над своїм розвитком.

З досвіду кажу - то вина не чужої держави, а людей. Тут лікар - по зайомству, взятках, легше стати таки, бо в своїй державі. А там, бачте, треба вивчити мову і ще трохи повчитися, прикласти зусиль. Мій тато тут був лікарем, виїхав, жив в підвалі і мив машини. Його жінка аналогічно. Тепер - вона високопрофесійний дентист, він - гінеколог. В них там абсолютно нікого не було і мови навіть не знали, як виїжджали.

до речі, часто від них чула фразу "ми стали занадто чесні, щоб вертатися жити в Україну"

Ще приклад, знаю маму і сина з України, в обох однакова освіта - геодезисти (де ні перевчатися ніц не треба) Мама стала громадянкою, за 13 років ні мови толком не вивчила, і тіки сири продає в магазині. Син - за півроку вивчив мову, за рік знайшов престижну фірму де працює по спеціальності, при чому ще не маючи громадянства.

В мене не дивна позиція, а твереза.

Я НАРАЗІ з тими копійками все-рівно можу позволити собі купувати щотижня лосося, всякі смаколики, молоко, зліб, яйця і все необхідне. І БУТИ СПОКІЙНОЮ за якість і свіжість. В нас навіть коли я купувала дорогезні сердельки, ковбасу чи сир багато випадків розрізаючи попадала на мушине гніздо чи запліснявілий сир. На відповідь у магазині казали "та то так має бути". Ось ще одне моє пояснення до "ліпше скромніше тут"

 

Відповідь: Еміграція з України

Мене престиж, так званий, не приваблює. Головне - це дотримання прав людей, гарантії соціальні. А не так, як тут -працюєш, маєш якийсь статус, ніби, а завдяки чиїмсь грошам і зв"язкам це все в один прекрасний момент знецінюють.