Мистецтво бути дружиною (2)

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

простіше прийти додому і спитати: Ти мене любиш? Хоч зі мною жити? Якщо хоч то поясни як????І жити по-людськи?! а не щоб я просила, ублажала. Мені не 50, щоб чекати пенсії, а мені хочеться щасливої сімї!!! А то ходити вокруг да окола можна все життя.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Вороги порозуміння в суперечці чи простій розмові, яка через ці слова і так переросте в суперечцку то: "ти завжди" і "ти як твоя мама/тато etc." Домовтесь із чоловіком, що для себе ті слова викинете з лексикону. Бо від слів "та ти вічно/завжди/постійно" починається відчуття безвиході, бо як щось міняти, якщо неможливість змін вже закладана в пункті виходу? Ну і ніколи не порівнювати партера в негативному плані із кимось. То також погано закінчується.
Взагалі, важко змушувати людину розмовляти "по душам", якщо вона не хоче, а чоловіки переважно не хочуть. Їх лякає сама фраза "нам треба поговорити", бо вони відчувають для себе якусь загрозу, закриваються і ніякої розмови не буде. Він буде мовчати, вона говорити, результат може бути навіть мінусовим, бо чоловік вирішить, що жінка єндза і це його озлобить і розчарує (чоловіки такі делікатні створіння). Проблеми добре вирішувати по мірі їх поступлення, коли ще не виробилась агресія і злість. Коли ще можна сказати, а не тоді, коли вже тільки кричати хочеться і плакати. Але буває всяко, тому якщо вже назріло багато проблем, які треба вирішити на вчора, то краще їх "посортувати" за "вагою" і вирішувати "між іншим" - лагідно (я маю на увазі не сю-сю, а без крику) і не спеціально сідати один на проти одного, з вимогою "в глаза мнє сматрєть!", а в процесі роблення чогось, просто ніби щось розказуєте, а не намагаєтесь його виховувти. Не виключено, що прийдеться то "розказати" кілька разів різними словами, але мені здається, що то буде ефективніше ніж висувати "ноту протесту" з переліком обов"язкових пунктів до направи. Мені такий метод здається ефективнішим. 100% гарантії не даю, бо люди є різні, декого треба "притиснути до стіни і запхати пальці між двері" (образно), щоб чогось добитись, але не думаю, що таких багато.
Я дуже люблю цю цитату від Апостола Павла: "Сваріться, але не гнівайтесь - нехай над вашими непорозуміннями не заходить сонце".

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

А якщо відповідь не влаштує, то вийти? ))
(по правді питала, мовчав як пень партизан)

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Мене колись психолог дуже визбирала за такі запитання. Вона мені сказала, - А для чого себе настроювати на якусь відповідь. Якщо запитуєте такі запитання, то будьте готові до будь-якої відповіді. Якщо ж не готові сприйняти відповідь, що не знає чи зараз не може відповідсти, той не запитуйте.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Любов має бути видно по вчинках. Я так вважаю. А якщо не видно, то чого варті слова? Але буває і таке, що любов ще є, але є якісь внутрішні бар"єри, щоб її показувати, демонструвати вчинками, ласкати слух словами, то як тоді вивести людину на "чисту воду"? Як той лід зламати? Треба ж довідатись, чому саме людина має той бар"єр, що її стримує. Треба якось вертатись до початку, до часів, коли було добре, до причин, з яких одружились. Нагадати собі і чоловікові.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Мені один файний дядько радив ламати той лід ніжністю, і ніжними дотиками. Он скажімо, подала їсти, відходжу, доторкнулась до його плечей і поцілувала в голову. Хоч чоловік буде зразу відкидати такі знаки уваги, і навіть дратуватись, але з часом йому буде бракувати саме тої ласки і він сам почне її проявляти.
Але то треба мати бажання почекати, бо без бажання і тепла ніц не вийде.

А щодо похвал за зроблену роботу, то скажу вам так. Я на Великдень наготувала як порядна вкраїнська господиня, бо готувала на дві хаті. Для себе і сестри. За те, що наготувала для чоловіка і його друзів почула неодноразово дякую, і пошану, і похвалу за кожну страву зокрема і не тільки, як попробували, а щей на наступний день. А від сестри отримала сухе "дякую". Як думаєте для кого мені буде приємніше готувати наступного разу?

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

тоді показуйте своє бажання до покращення так, як пише Маруся - ніжний цьом, просто за шийку обняти, прилягти, сказати...типу..ти мені снився...мммм..так було добре..не словами, а ніжністю. Тіки Ви знаєте, на що реагує Ваш чоловік

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

В мене щось таке ж було останній рік-півроку стосунків. Спочатку казав, так, але якось невпевнено (раніше, направду, то завжди була його ініціатива таке казати), щось не звернула увагу на таку невпевненість, потім просто мовчав, не хотів ні казати, ні приймати якихось рішень.

Як мала дитина, яка нашкодила і продовжує шкодити, але не має сміливості признатися, навіть коли факти перед ним.

А щодо очікуваної реакції - ну хочеш почути - так, але тре думати, що буш робити з відповіддю "ні". А як неготовий нічо робити -краще таких питань не задавати.

Щось сьогодні думала над сторінками, які були написані вчора-позавчора в цій темі, про рішення, про обовязки, про сім'ю. І щось прийшло мені на думку, що чоловік в більшості вважається чи то неповноправним, чи то неповносправним членом сім'ї.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Ви собі не уявляєте ЯК то ТЯЖКО зробити !...

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

ну і Ви не партесь )) говоріть те, що думаєте; робіть те, що хочете - звісно не перегинаючи палку до егоїзму..

не знаю наскільки правильно я вловила трактування заповіді, але скажу те, що я зрозуміла.. Є друга заповідь любові "Люби ближнього свого, як самого себе." Так от, колись чула трактування її (тільки не памятаю чи читала в неті, чи о священник колись говорив - ну зараз точно не згадаю): ми настільки хочемо віддати себе, що звертаємо увагу тільки на пешу частину заповіді - люби ближнього свого.. і думаєм, що в тій любові треба віддати себе повністю.. А то не так. Друга частина заповіді передбачає, що ми перше маєм любити себе. Ми маєм вміти любити себе. Але, щоб та любов не перетворювалась в егоїзм то Бог нам говорить "Не забувай про ближнього".. Тобто любов до себе є "само собою розуміється"..

Трохи порилась в неті і таки знайшла..

джерело книга: "Адаме, де ти?" Юзеф Авґустин, видавництво Свічадо..

цю книжку не читала, знайшла тільки анотацію, але щось підказує мені інтуїція що почитати варто..

Виходить, що коли кажуть "Почни зміни з себе, зміни себе" То мається на увазі перш за все полюбити себе. Прийняти себе. Дати відповідь на запитання "Чи люблю я себе? Чи вмію себе любити?", а тоді дати відповідь на питання "Чи люблю ближнього свого?"..

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

о, а я б хотіла аби начальство мене хвалило. І люблю, як мені дякують. І сама часто дякую, не тільки чоловіку. Завжди думала, що людині то дає зрозуміти, що вона робить щось потрібне і що її цінують.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Хтось може пояснити по-простому, чи дати інструкцію, що значить полюбити себе? бо по ідеї всі себе любимо..типу я себе в обіду не дам(розмовне). А по пунктах? як молодій дружині(тіки після весілля показати, що вона себе любить). Приймається до уваги досвід будь-якого стажу

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

ну Чому? Чому..... А як же миле жіноче кокетство? Подурачитись, погратись...Перевести все в жарт, якщо важко " по-серйозному"...

---------- Додано в 16:57 ---------- Попередній допис був написаний в 16:53 ----------

Я чоловіку в перші тижні видала фразу: " Ми повинні проговорювати все, що нас турбує. Особливо - Я" Чоловік реготав, ледь з крісла не впав. Тепер це дивіз нашої сім'ї

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

то тільки так здається.. ніфіга наші жінки не вміють себе любити.. віддати себе "без залишку, без решти" - оце вміють, а любити - та де там.. тут і корінь проблеми..

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

ось

Я довго не знала, що це значить і не впевнена, що зараз знаю)))
бо ніхто ніколи в дитинстві не показував...

- Але перше і дуже важливе (мені) - не можна критикувати себе (свої дії) в жодному разі!

А так як в дитинстві мене тільки сварили і карали за непослух, то по-іншому я сама до себе відноситись не вмію.

Помилки признати можна і треба, але не наказувати (картати) себе за то, бо всі помиляються.

- Прислуховуватись до своїх бажань, не робити щось через не хочу.

- Ну і радіти кожному дню, радіти, що живемо, що світить сонце/падає дощ ...

але це по ходу оффтоп...

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

звичайно, тяжко, Ви ж бачите свого чоловіка як під лупою (знаєте всі його 153 недоліки, як чистить зуби, як сопе, який вираз обличчя має, як дивиться фільми, як регоче, як смішно носить штани і т.і.), але уявіть, він теж Вас так бачить

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

ну та бо тому...
уявіть, що ви

ще їсти, пити, гладити, любе-голубе...
а вас в несподіваний (а іноді і важкий) момент - то копнули, то вдарили, то накричали, то образили, то плюнули
і так роками...
а ви несете ті копняки/образи в мішку на плечах і ще валізу тащите...

дуже важко то просто викинути і знов цьомати-гладити...
довіри більше немає і бажання

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

а чо несете? скиньте, то самі си двигнули на плечі, 100% ніхто не завдавав

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Rona, 100% правда... я скидаю... і легше дихати стає

просто молодим дружинам не зрозуміло ЧОМУ так важко, і я б не зрозуміла 5 років тому
пишу, щоб ніхто таких помилок не допускав ))

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

цитата Стіва Харві

саме закінчила читати

:
"«Нам нужно поговорить». Для мужчины нет более угрожающих слов, чем эти три слова, особенно когда он слышит их от женщины. Для нас эти три слова могут означать только две вещи: или мы сделали что-то не так, или, что хуже, вы на самом деле просто хотите поговорить. Да, мы понимаем, что не являемся пределом совершенства и что бывают времена, когда вы недовольны нами и хотите заявить об этом, — понимаем, и для этого совсем не обязательно выслушивать часовую гневную лекцию о том, насколько мы никудышны."

взагалі, дуже раджу почитати... на багато що інший погляд відкривається. я б то давала на обов'язкове читання (з заліком у кінці ) класі у 8, особливо дівчатам, хлопцям можна і в 11 якби мені у 16 та книжка попалася... я б інакше життя влаштовувала... я б його влаштовувала! уже тоді! а не порухалася за тим після 30... ох вже те виховання і дитячі травми.