Мистецтво бути дружиною (2)

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Вже не раз хотіла написати, але думаю, як почну описувати які в нас стосунки - скажуть, що ідеалізую часом - так, закриваю очі на негатив, але в чоловіка можна знайти стільки позитиву, що й легко пропустити дещо...
Ми обоє виросли в неповних сім'ях і зразку того, як має бути - не було, але обоє прагнули щасливої сім'ї, і получилось... Я стараюсь часом змовчати, дякувати ( навіть за дрібниці, це ж неважко), підтримувати його бажання, які деколи здаються мені непотрібними, ще до одруження постановила собі, що такого-от "пиляння чоловіка"в мене не буде... І я маю величезну віддачу - постійні хороші слова, квіти, компліменти, допомога в хаті... Це окриляє і дає стимул йти далі і щось робити, але не кажу, що це я така хороша, просто мені Бог дав розуміючого, класного чоловіка... Хоча, багато вважають, що у нього важкий характер (часом мені буває нелегко щось прийняти, з чимось погодитись, але заради миру в сім'ї, хороших стосунків - я намагаюсь робити не лише так як я хочу), мені не раз говорила подруга, що не змогла б з ним жити. До чого я це веду - до кожного чоловіка є ключик, просто шукайте його, те,що підходить одному, не завжди підходить іншому, тут багато читали "П'ять мов любові"- знаєте про що я...

я дякую за різне-різне... за те, що виніс сміття, поправ одяг ( ми поки без пральної живемо ), вклав синочка спати, помив посуд. Не бачу в цьому поганого. Всім жінкам приємно, коли дякують за смачну їжу, гарно прибрану квартиру, випрані речі? Чи то лише в мене так? Я хочу, щоб чоловік бачив, що я ціную його роботу, допомогу по дому. Чому б і не подякувати?

Перечитала останні сторінки і здолось мені, що я сприймаю роботу по дому чоловіка, як допомогу мені, а багато-хто як його прямий обов'язок... Можливо подивитись з іншого боку?

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

То ви про таке хотіли почути? Та воно в нас є. Зимою правда я ніде з хати не вилазю, в розумінні прогулянок по-лісу, бо снігу не люблю, і лижів також. А в ресторани, кафе походи у нас є і досить часто. Я думала, ви взагалі коли я останньо кудись з чоловіком ходила, бо бачу його рідко і вихідних у нас разом нема. Розклад життя такий.

Але тут вже давно доведено, що у мене все ненормальне.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

от блін, знов не можу знайти свіжий нічний допис про "морди") потерли?

не обов'язково.
коли жінка балансує полярно від + до -, то вона наче скаче в чоловікових очах від ролі "рабині" до "істерички" чи "фурії".
далеко не всім таке підходить, здоровий баланс - десь посередині, для обох.

а можете розгорнути трохи ті роздуми? чому ви почали про це задумуватись?
питаю, бо цих вихідних зловила себе на схожій думці, правда зворотній... зараз якраз в процесі самокопання) була кілька днів одна, було і побутово абсолютно незвично, але ще важче морально.

в дитинстві в мене часто виникали такі не зовсім здорові думки - типу що б робили мої батьки без мене? і далі розвивалась в уяві "прекрасна картинка"...
то був класичний синдром власної величі чи значимості - самооцінка не дуже здорова, і реакція оточуючих породжує слабкість та ранимість, котрі в свою чергу заваджають почуватись щасливою.

почати з себе, робити собі добре самій, наповнитись, а вони точно підтягнуться.

і мені доброго слова не шкода, тим більше для найріднішої людини.
і я постійно дякую щиро, за все- все- все. І за те, що він є, і за те все, що робить, і за те, що не робить. Чоловіки дуже точно відчувають вдячність, і "повертають- винагороджують" її в квадраті.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Це читати як дуже голосне запитання?

Кожен читає через призму власних переживань. Все ж цікаво, в котрому місці ви знайшли осуд?
Знаю одну людину, в якої життєве кредо:"Своїм не дякують." А я дякую, і дітей вчу бути вдячними. Вдячність окрилює, це так просто і приємно.
- Дякую тату, що купив нам молочка! - говорять мої діти.
Чи хай не дякують, бо то обов"язок тата?

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

дуже слушне зауваження.
в нас вдома ніхто не має обов'язків, просто є речі, котрі хтось любить робити, хтось ні, хтось робить краще те чи інше. в процесі так і виходить - хтось "як правило" готує сніданок, хтось частіше купує продукти, кудись веде - забирає дітей і т.д.

якщо комусь "втирати", що щось є його прямим обов'язком, ніхто то радісно і щасливо не приймає, навпаки - факт обов'язку сприймається як тягар і відповідно породжується спротив та намагання того тягару уникнути;

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

У нас також нема того, що ти зобов’язаний бо ти хлоп, чи навпаки. Просто коли я вдома, то роблю те, що я можу, а коли він, тоді те, що він. Але є певні речі як я терпіти не можу, тому навіть якщо нема кому їх робити, я не буду. Онтака, вредна.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

у мене також немає з тим проблем. Спокійно дякую, і кажу йому, що він молодець. І так щодня. Попросити пробачення для мене також не проблема. Але також помічаю, що не всім жінкам то дається легко. Дехто з моїх подруг сприймає комплімент чоловіку майже як приниження. Так ніби їм корона з голови від того впаде. Чесно, такого не розумію. Якщо є за що, то невже так важко похвалити?
А щодо допомоги по хаті... Мій чоловік не з тих, що самі беруться за роботу. Тому, якщо я бачу, що потребую допомоги(змучилась, чи просто хочу швидше впоратись), то так і кажу - "коханий, допоможи"...

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Гм...То не я вас запитувалаТо хтось інший.

Зачароване коло якесь, нє?

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

"тобі сьогодні повезло, ти будеш моїм помічником на кухні", і чоловік без будь яких заперечень щось собі тихенько нарізає або миє, або підігріває! але зазвичай, я ще спершу питаюсь, чи він може має якусь іншу роботу!
коли ж все готово, кажу, що він в мене молодець, і приготував смакоту, або дуже допоміг мені!

дуже часто, чоловік багато мене перепитується, і щось не так робить, але головне на це не звертати увагу, спокійно реагувати, щось пояснити! навіть якщо все затягується на довше ніж хотілось, але я рада, що можу трішки спихнути на нього, і не

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Інфекція обіди, то складний стан направду.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

от якраз та образа береться від неправильно сформованої самооцінки -

виходить - "я така кльова, і ніхто то не цінує належно або замало дає і т.д. і т.п., що мене це ображає"

а має бути - "я така кльова, що ніхто мене не образить якимись дурницями- дрібницями, тим більше побутовими" (добре коли є довіра до партнера і невразливість)

але важливий момент - я така кльова не тільки тому що я гарна, добра і ціла купа інших прикметників, а тому що я роблю своїх близьких щасливими (перелік конкретних дій)

бо якщо свою значимість будувати і відчувати без опису дієвих характеристик, а тільки якісних, то не вийде ніц доброго - лиш самолюбство чистої води)

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

А що таке образа?
"Мені боляче, коли ти мене не чуєш... Я сумую за твоїми обіймами. Мені бракує допомоги."
Замість:
"Ти знову мене не слухаєш! Ніколи не підійдеш обняти! Все сама, сама, сама!"
А ще додати тиждень мовчання
Дурнувата гордість ображеної жінки перекриває реальні почуття до чоловіка. Театральна вистава одного актора. Чи будуть аплодисменти?
Новий день - новий початок. Забути про його помилки, посміхнутись, просто любити свого чоловіка. Що заважає? Нііі, не можна так, чоловік вилізе на голову, треба його провчити, бо ж він ваш чоловік, а значить зобов"язаний любити, догоджати, допомагати.
Нікого персонально не маю на увазі, узагальнення з життєвого досвіду.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Я тепер теж дивлюсь, а то на днях хотіла "загрузити" кухнею, а він врізав замок в комод, щоб малі до лікарств не лізли... А я вже планів на нього набудувала

---------- Додано в 16:46 ---------- Попередній допис був написаний в 16:44 ----------

Гарно сказано...

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

може, це, знову ж таки, демонстрація, що йому набридло, що

?
а перезавантажитися?:

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Ок. Одразу скажу, зі мною все добре, жити я збираюсь дуже довго і щасливо ;-)
А ловлю себе на думках і тих, що вище описала, і на зворотніх також. Я думаю, аналізую свої проблеми, життя загалом, такі думки якось виникають. Роздумую чи то лижі не їдуть, чи то я якась не така...

---------- Додано в 15:28 ---------- Попередній допис був написаний в 15:20 ----------

І..??
Я не пойняв, чесне слово, в чому різниця... Перечислити дії можу (а може й навіть всіх не зможу, не запам’ятовую).

Хм.. Заважає те, що новий день в точності повторює старий день. Ті ж помилки, ті ж проблеми. І чи ти усміхаєшся, чи ти плачеш - йому по барабану... І просто люблю свого чоловіка, і він про це знає, я незнаю чи він мене любить, поки що зробила для себе висновок, що ні (( принаймні мені недостатньо (знаю, що я Галя балувана, але від того я страждаю не менше). За це й ображаюсь - для чого, якщо не любиш, мучити один одного?

---------- Додано в 15:35 ---------- Попередній допис був написаний в 15:28 ----------

Картинка не сподобалася, тому й емоції такі (зазвичай мішки на головах у тих, кого страчувати збираються) - жах.
Я вважаю, люди все ж не сліпі кошенята, але все розрахувати, тим більше за іншу людину, ніхто не зможе.
По мистецтву багато питань, отже й розбираємось ;-)

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

ну мені така думка якось останній раз ще в дитинстві в голову полізла, потім такого не траплялось, а тепер от після чоловікового кількаденного Буковеля я двічі відганяла від себе вже зворотню думку - "а що би я робила?"

то певно на фоні частих дописів в цій темі) або то я себе так пошкодувала на фоні зміни часу)

мається на увазі, що особа має високу самооцінку не тільки якісно - безумовно, а тому, що робить добрі речі своїм близьким та оточуючим, робить їх щасливими, тобто більше оцінка вартісних дій.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Я відганяла, відганяла, а потім взяла і прийняла, і, думаю, мені б сподобалось... принаймні перший час...

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

А Ви його питали чи любить?

Я коли хочу почути, що чоловік мене любить (от бувають моменти, коли саме ця фраза мені в цей момент дуже необхідна), то так і питаю "Ти мене любиш?".. або кажу "Скажи, що ти мене любиш".. Але ми часто протягом дня говорим один одному такі слова, тому крайня потреба почути їх від чоловіка виникає дуже рідко..

От прочитала "А за що йому дякувати?" І виникло таке відчуття, що я якась неправильна, але почитавши повідомлення дівчат виявилось, що я не одна така.. Дякую своєму за все.. За кожну дрібничку - мені не важко, а йому приємно.. Мені самій так приємно чути від нього "Дякую" теж з найменших приводів - шкарпетки йому закинула в пральку, чай зробила, канапку принесла, покупала доню (то зазвичай він робить), забрала малу, щоб він поспав на годинку-дві довше ніж ми.. То ж так приємно.. Дівчата, не забирайте у своїх чоловіків такі приємні моменти відчути себе цінним і потрібним.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Відповіді різні. Але я ніколи не суджу по словам, я суджу по ділам.
Тому мені так важко переінакшити себе, і навчитися лити єлей йому у вуха... Вмію якось чітко і по суті... а виявляється так неправильно...

---------- Додано в 16:33 ---------- Попередній допис був написаний в 16:29 ----------

Я не зрозуміла чому я маю дякувати, за те що він просто є? (Між іншим, відповіді так і не отримала) А не за щось інше. Якщо щось зробить, звичайно ж, подякувати не шкода... хоч я останнім часом швидше дивуюсь, аніж дякую... ні, навіть не просто дивуюсь, я просто в шоці... ))