Мистецтво бути дружиною (2)

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

нагадалося: колись був у мене такий шеф

доїжджаючий з Парижа, з колишніх радянських посольських чиновників, які в 90му вчасно зістрибнули на роботу в міжнародні організації - це я до того, що хитрий і спритний

старший уже, недалеко до 70. то казав, що сварки з жінкою у них остаточно пройшли, коли вона на його прохання стала писати на видному місці список усіх справ для нього. і коли він мав час і/чи натхнення, то робив доручення з того списку.
в мене то модернізувалося. я пишу, що мені треба від чоловіка, і коли він удома раніше, чи в суботу, чи коли там ще - я туди заглядаю і вже маю готове, що мені від нього тре...
так що це цілком може бути один із "секретів мистецтва", не офтоп)) якщо комусь підходить

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

от у мене був такий список близько 3-х місяців, за цей час ні одного плюса... на видному місці... часу і натхнення ніколи нема???

не так просила чи ситуація/настрій не підходящі?

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

важко сказати, не знаючи ситуації.
однозначно, що час був, а от натхнення ні...
мотивація його до тої роботи? допомогти коханій жінці (як варіант "для ...": який бонус він би отримав? усмішку, страву, секс...?) почуття обов'язку? ...?
чи питали ви його через кілька днів/тиждень: а що ти зробив? а чому не зробив? а коли зробиш?
та й як він до того списку спочатку поставився?

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Коли мій мене таке питає, то я його хочу забити. Прям капцем в голову. Просто я творча людина і розуміння часу в просторі у мене зовсім інакше ніж у нього. Якщо я сказала, що зроблю, то зроблю, але он вказати вам на час коли це буде зроблене не можу. А он мій чоловік, то до того зовсім інакше відноситься. Він якщо сказав, що зараз зроблю, то це так і означає - іде, і зразу робить. А якщо сказав, що не знаю коли зроблю, то це означає, що зробить коли буде вихідний.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

казав, що потрохи буде робити, а з часом всьо спливало на нет...
ніяка мотивація крім чарівних пенделів не спрацьовувала, а це в свою чергу коштувало мені нервів, попсутого настрою і постійно напруженої психіки...

я прийшла до того, що перенапрягаюсь в сімейних відносинах і моїм мистецтвом на сьогоднішній день у відносинах є мистецтво полюбити себе, як би воно не звучало, тільки так я почуваюсь краще морально і психічно.
окремо дякую за фразу

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Супер , те що вам потрібні ті цьоми то + мільйон Це дуже важливо і гарно, і означає , що не все так зле.
Я ( не ставлю в приклад, але так є) просто кажу ВЖЕ мене поцьомати бігом, зі сміхом, а хто не хоче то силою заставлю. Незалежно від настрою і що би там не відбувалося.

а ТАК не було ЗАВЖДИ??? Ви тільки ПОЧАЛИ таке робити?
вибачте, але ж це нормально!!! За таке навіть дякувати ненормально, це значить дякувати за те що він взагалі Є.
Люди, як так?

Тсс, тихіше таке кажіть, бо дівчата почують, що то чоловік щось вирішує, і розчаруються

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

а так... в кожної людини своя самооцінка, своє уявлення про "правильно", отак і живем, в міру того... ну, ту міру мож розширити, було б бажання

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Лажа в тому, що мало би бути тільки з чоловіком, напевно про це і йшлося.

---------- Додано в 00:48 ---------- Попередній допис був написаний в 00:43 ----------

Роночка, з усією повагою, не роби "дежавю"

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Наталю, в тому суть, на мій погляд... не можливо налити нової чистої води в розбитий глек, треба перше його залатати

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

І за те що він є, і за те що його нема, і за те що я є, і всі є. Це називається нормальне і позитивне відношення до життя.
А за те що він банки в підвал винесе дуже дякувати і поважати його за це ?

Насправді, тяжка робота чекає жінку яка починає латати глек з клітинного рівня.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Ну бачите, то в кого який характер і пріорітети. В нас прийнято проводити час тільки вдвох, діти це прекрасно але ми потребуємо гуляння за ручку по лісі, парку, розмов, походів в клуби, кав" ярні, поїздок в інше місто з ночівлею в готелі і таке різне Бо на мою думку, діти все- одно підуть окремо, а ми залишимось і тоді якщо не було до того цікаво тільки двом, то наверстати буде дуже важко, а то й неможливо. Та і банальна потреба, не нести хоч трошки ні за кого відповідальність, хоч вечір в тиждень.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

То у вас діти вже певно дорослі, і ви забули, що таке дрібнота...

Я он навіть на 15 хв в тиждень не маю де залишити малявку, щоб бодай кудась вирватись... а тим більше з чоловіком...

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

у мене ще не дуже доросла дитина, хоча і не мальота. Але навіть коли був мальотою ( років з 2,5-3), то потребувала з чоловіком часу лише для двох .Вірніше навіть не так- часу для двох потребували і раніше, до досягнення дитиною 2-3 років, просто мальоту теж не було з ким залишити. Але коли відчули, що відносини вже дійшли до певної межі, через "не можу" почадли домовлятися хоч дуже зрідка з бабусями, щоб вони приїжджали і хоч трішки побули з внуком. В крайньому випадку- для кількох годин на місяць можна скористатися послугами няні)По-іншому реально не знаю, чи проіснувала би сім я до сьогоднішнього дня, бо в оті кризові періоди допомагав час, проведений лише вдвох. І коли дитина підросла, то чудово усвідомлюю, що багатьох каменів у стосунках з чоловіком можна було оминути, якби було більше часу лише на двох. В дитячих клопотах забуваєш ( а часом і часу не вистачає) достатньо уваги приділити чоловіку,один одному, просто сісти і поговорити без того, щоб щохвилинно тебе не тягнули "побавитися-дати пити-помити попу і т.п.). І навіть того часу, коли дитина засинає ( а деякі малюки, як наприклад мій був, ніколи не засинають раніше 24 год) вже недостатньо для часу лише вдвох.

100%

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Старший так, а молодшому тільки 11, так що ще не дуже забула
Але навіть як були зовсім малі, а бабуся коб"єта працуйонца, то використовували якраз це---

І не доводили

Але ще раз кажу, це мій погляд і моє ставлення, іншим напевно підходить інший тип стосунків.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Скажіть будь-ласка, а для чого йому дякувати за те, що він є? За те, що він є зі мною, чи просто є на світі? То краще тоді його мамі подякувати і Богу. Він тут до чого?
А якщо за те, що зі мною, то це вже якось занадто (це певно в тему "Ноги йому мити і ту воду пити" - ніколи не розуміла, і, вже й "забила" зрозуміти). Можна радіти і виказувати йому ту радість за те, що все так склалося, що він такий хороший (бла-бла-бла) і ви разом.
"Я дякую за те, що ти поклав мою дитину спати, помив за собою тарілку, прибрав шкарпетки".... Але змилуйтесь, за що дякувати??? Це що тільки моя робота??? Якщо це тільки моя робота, то тоді так, можна подякувати.
В принципі, все що завгодно можна сказати і подякувати за що завгодно, потрібен просто потрібний (пардон за тавтологію) настрій. Але звідки його взяти, якщо ти незадоволена, а йому начхати.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Одна з моїх улюблених картин

Це доволі частий початок сімейного життя... А далі хіба мистецтво зарадить.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

Ви впевнені? І можете ткнути пальцем на будь-яку пару і визначити хто так починав, а хто не так??
Все могло бути так просто, якби не було так складно.
За когось легше судити звісно...

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

не то слово... робота не на один рік може бути, зате результат на все життя, у всіх сферах

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (2)

А нашо пальцями тикати?
Я теж цю картину дуже люблю. І теж вважаю, що у кожної сім'ї такий початок. Я зі своїм мужом 7 років зустрічалася, тим не менше після одруження всерівно багато чого змінилося і впевнена, що і далі буде мінятися вилазити щось нове. Головне бути до того готовим і працювати над собою.