Мистецтво бути дружиною

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Ну в цьому мабуть таки щось є.
Недаром же ж кажуть що є жіночні чоловіки і баби-грім. Багато кого з нас так виховували. Та це теж можна поміняти з часом.
Мені на це троюрідна сестричка якось намікнула. З боку як то кажуть видніше)). І таки да- деякі штуки я за собою і за чоловіком помітила. І я з себе оті чоловічі риси харатеру поступово скидати почала. І о диво- чоловік почав брати на себе набагато більше відповідальності і т.д.)).

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

А як у вас з таким добрим наміром - як подати їсти чоловіку на стіл готове? Бо чула різні "правильні" позиції, не горда-подам, мій сам бере, ще подавати? я ж готую. А що рук не має і так далі, а жінка й має подавати, вона ж господиня-берегиня

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Ніц не маю проти і допис зовсім не до вас.
Коли одна дитина в хаті, то можна трошки чоловіку попустити. Всетаки одна дитина, то не 4-ри. Треба і уроки зі всіма зробити, і кожного пролеліяти... і готувати на 7 осіб щодня, це не те саме, що на трьох, ну добре 5-ть, якщо мама й тато (тоді мені ще додайте двох, бо в нас ще тоді буде тато+бабця моя). Тому в моїй ситуації я собі не дозволяю такого, щоб чоловік НЕ допомагав.
Я також виходила заміж за особу, яка не планувала нічого допомагати і нічого робити по-хаті. Але з часом він побачив, що якщо не помагатиме, то я нічого не робитиму, бо фізично не встигатиму.

І це не питання встати швидше на годину перед роботою. У мене просто характер інакший. З іншими жінками себе не порівнюю, бо я є я, а вони є вони.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Мені приємно подати коханому їсти. Люблю при можливості ще й якось гарно все засервірувати\прикрасити. Іноді буває й таке, що чоловік нам двом гріє вечерю і подає на стіл. Проблеми в подаванні не бачу, це всього 5 хв нашого часу, ато й менше. Якщо вже з таких дрібниць проблему робити, то буде не життя, а якесь торгування "ти мені - я тобі". В нас так не прийнято.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Я відповім, але можна не читати .

Якщо я готую, то я подаю. Якщо чоловік, то він подає. Не бачу нічого поганого в тому, щоб йому подати їсти. Хіба я хвора лежу пляцком, тоді сам візьме і щей мені подасть.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

і ви теж вважаєте, що ніжність та лагідність - це суто жіночі риси, а принциповість та строгість - суто чоловічі? )))))))
Ох... як же часом встановлені суспільством стереотипи заважють щасливому життю )

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

радо б сходила, але після роботи бігла на гурток з малим. А де то і коли то буде ще? і що говорили?

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

В нас то якось і не виражене толком. Хто менш зайнятий- той і подає.
Та як я дома і можу сама все до приходу чоловіка на столі розставити- то з радістю роблю. Ну бо це мені в кайф.

І я теж уявляєте)).

Та можна хоч цілу вічність проти природи пертися))). Хто ж заваджає. Демократія як не як)).

---------- Додано в 20:34 ---------- Попередній допис був написаний в 20:32 ----------

Сьогодні був такий собі міні вступ. Записи дадуть. Наступний буде у вівторок.
Ось тут я писала про то:
http://posydenky.lvivport.com/showpost.php?p=1501915&postcount=2671

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

трудно (с) )

гг ) а з чого ви взяли, що природа саме такий задум мала? ) Може то хтось інший проти неї пре, а? ))
Якщо дозволите, задм досить осоисте питання, можна?
Свого сина ви також вчите, що мужчини не плачуть, не ніжнічають і посуд не миють?

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Тут не в тому суть. Та щось не маю ні сил ні бажання дискутувати на дану тему. Кому треба- той поняв.
P.S.: Тео в нас ще та пісьоха))).

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

шкода, мені було б цікаво послухати (ой, почитати тобто ), чесно ) Мені теж треба, але я не поняфф

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Нє- сьогодні я вже точно не рожу толкового поста на ту тему.
Мо прийде хтось толковий і ще щось нам скаже)).

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

завжди подаю, чоловік від того кайфує, по-доброму. Часом прийде, сяде за стіл і каже, а ти мені їсти подаси? Я подаю і теж від того отримую задоволення.
Але то зараз так, а раніше я хіба дідусеві своєму їсти подавала (ну бо бабця його так навчила, що завжди вона подає, що жіночий обов'язок, і то для мене було нормально). Але от подати їсти комусь іншому - то була проблема.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

а як визначити цінність праці?

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

елементарно ) те, що приносить користь, задоволення - те цінне. Відповідно, чим більше користі/задоволення - тим цінніша праця.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

той, хто ту працю творить, той і визначає, базуючись виключно на особистих відчуттях.
основне, щоб був внутрішній баланс - головне не переоцінити і не "продешевити"... щоб жодна зі сторін в результаті просто-напросто не почувалась недооціненою... ну і щоб попит був

обговорення останніх сторінок звелось до аптек, посудомийок, подачі їжі...
смішно рівнятись на когось, ви робіть так, як добре вам! хочете поміняти якусь деталь - міняйте!
в кожній сім'ї деталі будуть свої, головне щоб був міцний фундамент (отут вже база буде всюди практично однакова), розуміння причинно-наслідкових зв'язків, власної відповідальності і внутрішня подвійна гармонія як результат...

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Як на мене SERA права. Не в тому суть. Вчити хлопчика, що він сильніший, привчати до відповідальності, розказувати і показувати на прикладі батька яким має бути чоловік і забороняти плакати і не навчити мити посуд це різні речі.
Є декілька знайомих жінок які навіть дорослому(15 років) сину звонять і питають чи їв котлетку і чи ходив на пару, через годину дзвінок повторюється... і т.і. А потім виростає такий хлопчик і попадається якійсь дівчинці ... яка в шоці від його невміння вирішити самому будь-яке питання. Так, я не маю своїх дітей і мені важко судити як воно, коли переживаєш і не годен працювати, бо може він там котлетки не їв... але ж тре себе стримувати? Невже голодний хлопець в 13-15 років не знайде щось сам в холодильнику?!
Говорити можна багато на цю тему. Суть лишається незмінною. Є жіночі риси характеру і є чоловічі. Це не означає, що в чоловіка мають бути тільки чоловічі а в жінки, навпаки, суто жіночі. Деколи звичайно тре включати "чоловіка" (на роботі, при хамстві в маршрутках і т.і.) так само і чоловік може бути і ніжним деколи. Те саме і у обов'язках. Чоловік може помити посуд. Як небудь, всюди вода і губка потім не на місці. Помиє ! Але, ну не його це обов'язки ! Не його... не притаманно це його природі... От чому справжній чоловік вкрай рідко приходить і ласкається до дружини... от чому йому простіше якимсь поступком шаленим показати своє кохання. Чоловіча справа-діяти ! А жіноча-надихати.
І природа саме такий задум мала. Бо щасливі шлюби власне такі... в такому +/- середовищі щаслива жінка, це їй притаманно, вона поступливіша, гнучкіша, чуттєвіша. А чоловік з народження впертіший,"бачу ціль-небачу перешкод", вивчає світ і йде на пролом і т.і.(поспостерігайте за малими дітками).
Якось так. Тапками не кидайте, то моя скромна думка.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

тапки кидати не буду, але я "нєдоумєваю" (пробачте, не можу підібрати точного слова українською)... Мені видається не зовсім нормальним, що чоловічі прояви ніжності, лагідності вважаються непритаманнамим для них... Це сумно насправді. Бо ніжність, увага, впертість, жорстокість - вони не мають статі.
А те що ви вище приклад наводили - то це не прояви жіночого чи чоловічого характеру, а прояв надмірної опіки

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

... який призводять до виховання чоловіка жіночним, невміючим самостійно приймати рішення і брати за них на себе відповіальність.
Шкода, що ви дивуєтеся жіночій і чоловічій природі, яка існує відколи існує земля.
Мені це все вияснити допомогли лекції Торсунова і Городецького, Нарушевича. Але в кожного свій шлях і своя правда.