Мистецтво бути дружиною

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

може й так. ще-м не доросла))

це я про інтим

а розмови, як показує з цієї теми досвід дружин навіть першого десятиріччя, справа ой яка потрібна нє атхадя ат касси

знов анекдот згадала, про діда і бабу, троха баян, звиняйте, хто чув:
питає баба діда: - а ти мені зраджував? - та один раз було... - вона його бах черпаком по лобі: - а як би той раз зара пригодився!

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

те, що є спочатку - це закоханість, фізика
любов розвивається в процесі...
навіть науковці дослідили, що за ці 2 почуття відповідають абсолютно різні ділянки мозку.
і ще, перший етап, фізика, триває максимум 7 років, тому ота славнозвісна криза 7 років починається і особливо загострюється в тих, хто недостатньо розвинув любов...


Давайте тепер продовжимо хто-кому-що-дає і скільки? Як збалансувати процес?

важко балансувати коли в жінки з дитинства є проблеми з самооцінкою, в таких випадках їй завжди буде здаватись, що вона не вартує чогось, або що вона не може отримати щось просто так...

але навіть у жінок зі здоровою самооцінкою є проблеми з віддачею...

чоловікам в цьому плані легше, вони від природи слідують принципу рівноправ’я – вони роблять рівно стільки, скільки треба, щоб вирівняти кількість зробленого в балах. тобто жінка мені зробила приємностей на 10 балів, і я їй відповім на 10, так буде добре всім.
таким принципом користуються чоловіки не тільки у стосунках з жінками, але й з друзями, знайомими і т.д. Вони в життєвих ситуаціях завжди вирівнюють бали, щоб не почуватись зобов’язаними.

а в жінок все геть по-іншому, вони некорисливі, вони готові одномоментно віддати всю себе, все, що мають, абсолютно не рахуючи балів) Жінки дають до тих пір, поки мають що давати. А чоловіки в цей час думають, що жінки слідують чоловічому принципу, тобто власне компенсовують дельту, наздоганяючи їх і нічого не роблять, чекаючи поки жінка їх наздожене, чекаючи балансу в їх розумінні! А жінка не зупиняється, тоді що робить чоловік? Пригальмовує! Перестає давати якийсь час, бо і далі чекає, що вона його наздожене по очках, і лягає на диван... в чоловіків прекрасно працюють гальма, а в жінок з тим проблема, особливо на початках, тому усім на початках треба пригальмовувати, щоб самому не зробити кризову ситуацію, коли жінка надавала вже на 300 балів, а чоловік на 10, але при цьому він думає, що вона ще досі його наздоганяє...

і от коли та перевага в балах досягає критичної точки, в психіці жінки наступає переломний момент – вона починає віднімати! так як хтось і писав кілька сторінок назад – "я давала, давала, а тепер хочу щось взамін, а нема("

і коли жінка провела оте віднімання і побачила дельту, починається пиляння і фрази –"та я тобі", "а ти мені", "а ти завжди", "а ти б хоч раз..."

чоловік тоді взагалі в шокови, він не розуміє, що жінка в нього хоче... він виправдовується, свариться, втрачає натхення і перестає турбуватись вза-га-лі.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Цікава теорія...
Від якої я теж в шокови...

В мене своя теорія, знову ж таки, прирівняю до роботи. Людина (безвідносно до статі) влаштовується на якесь місце роботи, працює, здобуває досвід, їй платять з/п, вона можливо стає працювати краще, їй ще підвищують з/п, дають якісь бонуси і соц.пакети. Минає кілька років, той працівник вже відчуває себе профі, в них абсолютний симбіоз з роботодавцем, все добре. Але минає ще кілька років, людина звикає до такого ходу речей, дещо робиться на автоматі, дещо перепоручається ще комусь, в принципі все робиться, але вже віддача не та. Працівник розуміє, більшої з/п не виб’є (це максимум при його кваліфікації). От він починає розслаблятися, той розслаблений стан працівника з часом прогресує, він вважає, що він стільки зробив для цієї фірми, він стільки вклав моральних і фізичних сил і праці, що вони навіть не глянуть на ці його "маленькі недоліки". А між тим, фірма втрачає якісь ресурси, з часом і довіру до цього працівника. Терпить його за колишні заслуги, але невідомо наскільки вистачить того терпіння.
Ось така мені аналогія бачиться в більшості сімей. Просто робота є робота, там чужі люди і набагато легше знаходиться заміна задля успішного розвитку. А тут люди, які вже поріднилися давно, але один з них дозволяє собі "розслабитися", а інший мусить за ним "розгрібати". Таке може тягнутися довгими роками, ну бо це ж "сім’я - ячейка общества", "у вас же діти, а як вони?", "це ж чоловік, що ти хочеш від нього, а ти жінка - ти повинна, бо мудріша", і т.д., і т.п.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

чому мусить? хто змушує?

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Так, змушує. Ви залишите своїх дітей голодними, хату неприбраною, самі на дієту сядете?
))))) Тобто, все що вище написане (в моєму дописі) не береться до уваги??? І немає значення хтось "халявить" чи ні?

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Правильніше: я не вірю, що кохання приходить з роками. А мудрість і кохання - це різне. Одне в серці, друге в голові.

---------- Додано в 11:20 ---------- Попередній допис був написаний в 11:12 ----------

вот, про що я говорю. Якщо от цього нема спочатку то і процесу не буде.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Класна позиція, пра?

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

ви прирівняли сім'ю до роботи, що абсолютно непорівнювано і не береться до уваги... бо процеси не рівнозначні абсолютно...

"халява" має значення, я спробувала чітко описати звідки вона береться з боку чоловіків - від жінки! і тільки жінка може ту "халяву" зупинити

яким чином? прості 3 пункти -

1. зрозуміти, що вона "перестаралась" і зрозуміти свою відповідальність і сили до змін
2. припинити давати надміру ("лягти на диван")
3. навчитись і почати отримувати реальну насолоду від того, що дає вам чоловік; бути чуйною, вдячною і надихати його на подальші подвиги...

ну в мене інше мислення (зі сторони - і вас ніхто не змушує, лиш ви самі себе; загострене почуття обов'язку, хіба ж над вами стоїть хтось з косою чи дулом і каже - вари! прибирай!?).

он я ніц не мушу. все що я мушу - бути в гармонії і бути щасливою.

і якщо я не готую, бо не хочу або не маю настрою, то мене ніхто не змусить.
і мої діти голодними не залишаться - є чоловік, котрий може приготувати. а як і він не хоче (він в мене готує хіба щось дуже елементарне), то є бабці, сестри, готова їжа в магазинах, служби доставки чи кафе/ ресторани... і він про це потурбується...

а від того, що хата неприбрана ще взагалі ніхто ніколи не вмер)

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

оце ключове слово. чесно - якщо б я почувалася як Ви - то зварила б, сіла з дітьми і з'їла сама. пішла б кудись. якщо б хотіла таки показати, що "моя дельта зависока" - я б знайшла як зробити.

і знайшла ж)) свого часу. поставила в центрі "я", а не "він", коло себе діти. але дверима не гримала. я собі з дітьми. живу, їм, перу, прибираю. собі з дітьми. його "ніби" нема. ну як ще пояснити?? діє безвідмовно

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

шось мені цей Ваш допис треба перечитувати не один раз, аби вкурити)) ну я спробую, бо актуально

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Вам повезло у цьому, бо на мого таке не діє, нажаль((( Після перечитання цієї теми, згадались слова пісеньки: "Люби меня такой, какая я есть".

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

оце не можу зрозуміти, як перше речення пов"язане з 2-м,
чи можете пояснити цей момент детальніше чи іншими словами? хелп!

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

а ви пробували "лягти на диван"?
що чоловік робив в такому випадку?
життя ж не передбачуване - окрім поганого настрою жінка ж може захворіти, поїхати у відрядження, то що, не помирати ж голодною смертю йому і дітям?

більшість моїх подружок так і казало - на мого то не діє, поки не спробували, найважче дається перший пункт з 3-ьох - зрозуміти і взяти на себе відповідальність, перелаштувати свою свідомість.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

я не про цей варіант. А мій різне говорить у такому випадку, але я вже фільтрую, що коментувати йому, а що проковтнути.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

чоловіки сприймають оте "давання" зі свого боку, боку своєї природи - вони апріорі не припускають, що жінка вже дала більше ніж вони самі, бо їхня власна природа "балансує" - вони самі дають рівно стільки, щоб не почуватись зобов'язаними.

тому коли жінка дає забагато - чоловіки пригальмовують, чекаючи щоб вона їх "наздогнала" і вирівняла баланс, хоча вона в цей момент їх насправді вже перегнала в кілька разів...

писи. пошукаю в себе ще психологічні лекції про "балансування", точно маю в закромах, бо цікавлюсь питанням давно)

а про який? ви в себе вдома не маєте права робити те, що вам хочеться?
просто лягти і лежати?

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Це все образно говорячи - їсти, прибирати, заробляти (є щу купа інших обов’язків). Так, ніхто не зобов’язує, але їсти і добре жити хотять всі, правда ж? Та й звикли вже, і завжди хочеться ще краще. Це, мабуть, головний конфлікт. Бо він не хоче краще, при цьому впевнений, що я й сама зможу.
Отже, вибір є, звичайно ж: або я відмовляюсь від нормального (по моїм міркам) життя і "лягаю на диван", довольствуюсь тим малим, що він дає (поки що, а невідомо ще скільки так даватиме може й до кінця життя), починаю різко нахвалювати і гордитись, або живу й далі, як вже звикла, але без нього.
В нього між іншим, також є вибір: життя з давно звичною сім’єю в теплі, затишку, любові і розвитку !!! або починати нове життя, але вже без нас.
Вибір, здається, очевидний, але він руками і ногами впирається, може не розуміє (швидше не хоче розуміти), що інакше не буде, баламутить воду, коротше намагається уникнути того вибору, який рано чи пізно доведеться зробити.
Я більш ніж впевнена, що дуже в багатьох така ж сама проблема.

Це не жарт?
...бо в мене не діє, вже довгий час так і є.

---------- Додано в 11:00 ---------- Попередній допис був написаний в 10:58 ----------

Чому нерівнозначні? Людська натура скрізь однакова.

---------- Додано в 11:04 ---------- Попередній допис був написаний в 11:00 ----------

[/quote]
А якщо нема бабців, сестер і т.д. довго по кафешкам годуватиметесь? Цікаво скільки материнське серце таке витримає?

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Вчора як раз про це слухала http://audioveda.ru/audio?id=131
Суть така: чоловік дає коли вважає що йому дали і рівно стільки щоб не бути винним, а жінка віддає усю себе поки має що дати. І чоловіки зі своєю логікою вважають раз жінка стільки дає значить вона ніяк не може наздогнати чоловіка. Коли жінка вже змучилась і немає що віддати вона починає докоряти "я тобі усе а ти нічого" на що чоловік щиро не розуміє за що.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Ні, я ж написала:

Але це також додатковий інструмент в його руках для маніпулювання мною і далі.