Мистецтво бути дружиною

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Ну тут тре чітко поставити межі - що я готова робити а що ні.

А от це просіння і постійне нагадування чоловіки теж часто сприймають як пиляння. Ну і є закон - чим більше тебе шось просять, тим менше хочеться то робити
Нема ніц однозначно правильного, все від характеру і виховання залежить.

---------- Додано в 17:21 ---------- Попередній допис був написаний в 17:15 ----------

Якщо чесно, то доля правди в тому є. В 20 років важко зрозуміти яка людина насправді, чи передбачити яка буде в побуті. А закохатися тоді дуже просто, і тоді все виглядає ідеальним. І дійсно віриш, шо таке сліпе кохання буде завжди, а коли воно проходить, то починаються реалії. І тут вже стає видно, чи можливо працювати і все налагодити чи ні. Є люди яких не зміниш, то кому фортуна такого пошле, то важко буде.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

А хто казав, що суперечить. Це ж щастя і призначення жінки збирати його шкарпетки і прати їх в п'ятницю поки він п'є пиво. Жартую. Це був приклад, щось таке уявне і не обов'язково реальне, яке для когось іншого може мати принципово інше значення і не дає відчути себе щасливою з таким чоловіком.

Кожному своє. Маю життєві приклади, які дозволяють мені проводити такі порівняння. Якщо для вас вони неприйнятні навіть в контексті дискусії -

Ну це я з ваших слів перепитую. А хто у що вірить і так вже більш менш ясно.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

але дуже легко побачити основні риси характеру та його недоліки. при чому дивитись треба не на відношення коханого до себе, а на його відношення до оточуючого світу, батьків, родичів, друзів, тварин, предметів і т.д.
основні моменти проявляються досить швидко, ну або дівчина "засліплена" наніц...

погоджусь з останніми дописувачами в питанні того, що є гострий брак дошлюбної науки та проствітництва.
все-таки з дитинства, дівчаткам частіше розказували про те, які мужики сво... що хороших практично нема і вони ледь не занесені в Червону книгу;
розкажу про свій досвід, може комусь то допоможе... моя родина не вийняток, багато жінок займались саме таким зомбуванням, проте як натрапити власне на "червонокнижника" рецептів не давали... швидше говорили щось на зразок того, що тут писали – "ви ж не знаєте що по той бік монітору", але просто іншими словами – "ми ж не знаємо що в них там вдома, то може лиш тільки обгортка..."
але вдома і в школі мене прекрасно навчили думати, аналізувати, систематезувати та робити правильні висновки... хороше оточення відіграло велику роль і з часом я почала сприймати тих "червонокнижників" не як вимираючий вид, а як особисту норму, то був особистий переворот свідомості (замітьте, багато скептиків такий переворот свідомості може назвати рожевими окулярами і зробить велику помилку, жирно окресливши зайвий раз перед собою кордони), а вже потім і не розглядала їх окремо, а виключно в парі з їх жінками і думала-аналізувала-думала; сильним поштовхом до ще глибших роздумів стало одруження моєї старшої на 10 років сестри і мій шок, і подальші спостереження-аналіз- висновки дедалі більше набували причинно-наслідкових логічних зв'язків...
важливу роль зіграла старша пані-сусідка, з котрою ми часто гуляли разом парком і вели життєві бесіди, вона мене вчила бути впевненою в собі і розповіла про "теорію недоліків", за що я їй щиро дякую і сьогодні...

цікаво, хтось ходив за тим лінком і дав відповідь на питання вкінці?

Купили? так цікаво почути коментарі...

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Знаєте- его ніяк не дає ото зробити))).
Боїться певне, що то я вся така-сяка погана, а муж- ідеальний)).
А ви купили))?

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

теорія недоліків розказує про те, що немає ідеальних людей, кожен має свої недоліки, більші чи менші... рівно ж як кожен по-своєму реагує на недоліки свого ближнього - одні дратують безмежно, на інші взагалі можна "закрити очі" та не звертати уваги...
теорія каже, що щасливим шлюб буде коли або є повне співпадіння пазлу в цьому плані, себто недоліки, котрі дратують відсутні з обох боків, або ж треба працювати над собою і полюбити існуючі недоліки в процесі.

на практиці - мене дуже дратували в чоловікові 2 моменти)
перший недолік я собі перетворила в свідомості в перевагу, з часом тільки так його і сприймаю, а другий недолік... мучилась кілька років... боролась, щось доказувала... потім намагалась не звертати уваги, намагалась ставитись з байдужістю, але то також не помагало... допоки щиро не подякувала і не полюбила... десь 8,5 років на то пішло...

що цікаво, спочатку мені особисто воно видалось абсолютно недоречним, може тому, що я "свої персики" купила ще до шлюбу, і вони для мене завжди були найкращого сорту)))
але однозначно так, я би їх купувала знову і знову!

загалом метод дуже дієвий, в кого є потреба переоцінити і заново полюбити "свої персики", спробуйте скористатись ним! і одразу список для роботи з недоліками буде готовенький...

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Купила. З роками кохання стає міцніше але тихше і деколи за гонкою у часі ми забуваємо чому ми вибрали собі чоловіком саме його.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Дуже гарна книжка, дякую.

А чому, власне, вирішили, що жінки, которі є в позиції "чорних" тут пишуть негативні речі бо у них щось не вийшло?
Все у всіх вийшло , при сім"ях, чи хтось пише одинокий?
так, старі цьоці вже навчилися, як граціозні лані, перескакувати через завали пляшок пива і шкарпеток, щоб дати солодкий поцілунок свому єлєню))).
Можливо вже захцянки не такі примітивні ?
Наприклад Фурор ( вибачте, що втикаюся знову)
жінка знає, що їй потрібно і знає, що потрібно її чоловіку. Єдине, що методи які впливають на нього, не зовсім їй підходять по духу ( на теперешній момент). А з вєрі пінк сторінок сайту Валяєвої звучить , що тільки такі методи ( пінкпінк)працюють, а вони, упс, не працюють.
З тим щось треба робити, а як? Шукає.
Хоча, імхо, кожна жінка знає, що їй потрібно робити, і коли пише "порадьте" або " допоможіть", то чекає тільки но підтримки її власної думки, все інше- вода.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

імхо ніхто нічого не вирішив, оте чіпляння до уявних "ярликів" - абсолютно надумане... дівчата поділились власним досвідом і спостереженнями зі сторони... я, наприклад, написала про его, бо сама ще досі вчуся його приструнювати...

і з сім'єю чи без, то ж не показник того, чи щось вийшло і як? не нам судити, основний показник - внутрішнє щастя і гармонія...
ну і коли хтось пише, що дивиться на чоловіка і хоче йому зарядити в мо....., - ніхто ж також однозначно не скаже, вийшло чи ні

раніше Sera задавала питання про те, як чоловік починає любити? як починаються стосунки?

спробую пояснити, як це бачу я -

чоловіча енергія найчастіше активізується фізичним зацікавленням, вона сублімує, піднімається вище і мужчина починає звертати увагу на інші риси та якості.

наступний рівень – інтелектуальний, жінка захоплює, дивує, зацікавлює і надихає своїми поглядами та своїм розумом.

ну і вершина – духовний рівень.

рідко, але трапляється так, що мужчину зацікавлюють спочатку власне духовні якості або ж інтелект. в таких стосунках роботи менше, бо мужчина вже зі старту знаходиться на вищому рівні.

поясню чому, - якщо зацікавлення чоловіка почалось з фізичного рівня (мужчина), а більшість жінок в чоловіках приваблює дух або інтелект (вона на початку стосунків вже на вищому рівні), то чим швидше чоловік в розвитку підніметься догори, тим краще, і чим повільніше жінка опуститься донизу, тим також краще...

тому абсолютно неварто починати фізичну близкість допоки немає духовної гармонії. Форсаж з боку жінки веде до чоловічої деградації. Чоловіча логіка така – навіщо вдосконалюватись і єднатись на вищих рівнях, якщо і так все працює)

так само вже і в подружньому побуті – надмірна жертовність жінки та нехтування її бажаннями часто веде до чоловічої деградації. Чому? Бо не дає чоловічій енергії рухатись вгору, розвивати і досягати духовної гармонії.

ну і як любить чоловік? з чого та любов береться? а якщо його не навчили?

чоловік на підсвідомому рівні має від природи інстинкт захисника, він просто має гостру потребу захищати, відповідно шукає собі пару для застосування своїх вмінь та навиків, але аж ніяк для лежання на дивані і нічогонероблення...
він має гостру потребу турбуватись про когось, він хоче знати щохвилини що він потрібен! та отримувати у відповідь любов - захоплення – натхнення до подальших подвигів.
ну і якщо від нього нічого не потребується, жінка береться все сама-сама-сама, то його основна роль деградує, дехто отак деградовано і залишатиметься лежати, дехто піде приміняти свій основний інстинкт десь в іншому місці...

основні дуже важливі якості, котрі приваблюють найбільше на початках – висока самооцінка та самовпевненість. про самооцінку вже трохи говорили, а от самовпевненість – то не пиха, не надмірна впевненість у своїх силах, а у власне чужих силах – такий собі внутрішній спокій та впевненість в тому що завжди знайдеться той, хто про неї потурбується та захистить її, зробить її щасливою. таких жінок помітно одразу – чи на пероні з важкою валізою, котру жінка навіть не пробуватиме зрушити з місця, чи біля закритої дверки таксі, котру жінка не намагатиметься відкрити сама.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

є такий погляд на любов ось, виходить, що до любові ще дожити тра, і постаратися не мало
а те, що є спочатку (в букетно-конфетний період), то як рекламний ролик, що показує, які можуть бути стосунки, якщо працювати над ними, ролик закінчується, лишається проза... і думаєш собі, всьо, капець... пройшло... розлучатись чи що? ну бо як то жити і не любити? а то ще ген-ген де любов, справжня (та що просто, а не "через")

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Дуже цікава стаття, але її треба прочитати від початку і до кінця.. Інакше ніяк..

ніхто не казав що легко буде )))

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

він має гостру потребу турбуватись про когось, він хоче знати щохвилини що він потрібен! та отримувати у відповідь любов - захоплення – натхнення до подальших подвигів.
ну і якщо від нього нічого не потребується, жінка береться все сама-сама-сама, то його основна роль деградує, дехто отак деградовано і залишатиметься лежати, дехто піде приміняти свій основний інстинкт десь в іншому місці...
а коли хоче захоплення, слова потрібності вдячності..але решту сама, люба, сама...що тоді?
Не знаю, не вірю я чогось у те, що любов приходить з роками. Якщо нема почуттів спочатку, то далі звідки їм взятись? чи то любов-дяка, любов-звичка. Вірю, що коли є напочатку то надалі в житті вона ставатиме міцнішою. Але це моя особиста думка.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

тоді як в тій рекламі - сам, любий, сам

---------- Додано в 09:33 ---------- Попередній допис був написаний в 09:31 ----------

моя ще не зріла думка, що їх можна розвивати, було б бажання. Ну і перш за все поважати партнера, навіть якщо в даний момент немає до нього шалених почуттів.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

то як виходить: познайомилась з МЧ, сподобався, цікаво з ним, але не млію від нього, не бється серце в очікуванні його. Але він заміж запропонував, то виходити з надією, що почуття прийдуть з роками на 20-му році чи скорше. Попрацюєм над тим трохи і все буде "солодко". На мою думку, має бути хоч щось, хоч якась пародія кохання. (Слово любов для мене має інакше значення).

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

ну то вам вирішувати. Ніхто ж не заставляє?

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

про половинку.
зразу згадала про цитату з Раневської (ну або їй приписують): "я не чья-то половинка - я изначально целая". Десь от таке у мене зараз (вже кілька років) самовідчуття. те, про що пише Роксі, я називаю "прирости до когось, мати до кого прихилитися-притулитися і бути цілком упевненою, що не відштовхнуть - з якої б то не було причини". тобто і сама я справлюся, і добре мені з собою, але треба мати довіру

треба мати її до кого мати (сорі за тавтологію, не виходить інакше сказати)

і ЗНАТИ беззаперечно, що коли втомишся, захочеш/запотребуєш ласки-опіки, буде тобі зле/боляче/прикро

а хоч би "порізала пальчик, та й болить", а тим більше коли горе в родині

- ти МАЄШ до кого прихилитися.
оце для мене той персик, який я куплю за велику ціну.

хтось би розказав мені про персики років 25 тому... то мала б інше життя, та не перевіриш, чи краще...

наразі мій муж не усвідомлює МОЄЇ глибини вислову, кинутого спересердя "А чи маю я коло кого постаріти?". то працюю над тим. Оранжерея для 1 персика називається. але властивості сорту задані наперед. то пам'ятаю про досвід Едісона і працюю)

бо рік-два тому

в період активного розглядання давно купленого персика, на загал цілком непоганого, з купою позитиву

зловила себе на ось чому: чи хотіла б я зараз нового-свіжого? ооой, це ж скільки праці треба вкласти! а чекати знов 10-15 років!! нєєє, хоцю вже! най вже буде який є))

то лірика була.
трохи про фізику:

а через що тоді одружувалися? яка ціна шлюбу? вона неодмінно була і, скоріше за все, працює й зараз.

а її теж відчутно - думаю, в мене зараз така. вона вже "за щось" - дякуєш "за щось", звикаєш "до чогось". НМД, якщо намацується, "за що" саме - тоді вона, така любов. якщо ж взагалі любові не було - то звідки дяка? хіба що якийсь суперджентльмен з архіпорядної родини з мегапрекрасними манерами попався

тіпа Крістіан Грей без БДСМ замашок))

а такі є? чудово розумію, як хтось має і не похвалиться...

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

маю подругу (34-річну), то якби з нею таке трапилось, що зустріла б людину, яка їй сподобалась, мали б спільні інтереси, адекватну, то вона б вийшла заміж, чого ж ні? любити - то дивитись в один бік, а не один на одного (пинятно, коли ти молодий, і серце тьохкає, бо він подзвонив, то одне діло, а коли вже хочеться дітей і сім"ю і бачиш цілком підходящу на ту роль людину, то чого б не спробувати розвити ті стосунки? авось тьохне ) тому, думаю, не все так однозначно, просто кожен міркує зі своєї дзвіниці

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

НМД якщо Ви зважитеся прийняти пропозицію, він має знати про це - умови задачі мають бути відомими.
приклад шлюбу не з кохання: одна знайома, якій уже років 46-47, на середніх курсах запропонувала однокурснику розписатися "просто так" заради отримання більшої квартири (були тоді такі реалії), він їй просто був симпатичний. Жили, як зараз багато живуть "на віру", - то він у неї переночує, то вона в нього, ну бо ж розписані все-таки, то не бачаться, бо зайняті. за 3 роки знайшлася дитинка, з великими труднощами далася (резус-несумісність), більше й не ризикували. живуть донині разом, досить успішні за побутовими мірками.
ІМХО плюси такого шлюбу в тому, що ніхто нічого нікому не хоче доказувати-показувати (зокрема жінка - от яка я господиня, скажімо), позаяк рожеві окуляри відсутні як такі. тобто ЗРАЗУ є реальний погляд на речі. але повторюся - ціна має бути відкритою з обох боків, тоді така гра має шанси на успіх.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Колись слухала пораду як вибирати чоловіка.. Тоді не звернула на то увагу, а зараз якось "всплило" в памяті: виходити заміж треба за того, з ким є про що поговорити, з ким цікаво.. Бо пристрасть з роками проходить, інтиму хочеться все менше, а залишаються тільки розмови..

Де то чула і хто то радив - не скажу, бо давно то було.. запамяталась лиш порада..

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

та я вже свого знайшла 9 років тому. Просто тема цікава і можна багато для себе почитати і спробувати на власному прикладі.