Мистецтво бути дружиною

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

вірно - це незрадливо. а чи "правильно"

...
поняття "правильно" таке індивідуальне...от деякі тут діляться своїми успішними (з їх точки зору!) вчинками/тенденціями/лініями/секретами чи чим там ще, тратять час на це, а інші продовжують сипати однотипною чорнухою...

анекдот в тему з розділу "чорний гумор":
поїхав чоловік в Америку на заробітки, був там 15 років, слав гроші, жінка на ті гроші господарку і хату будувала. приїхав. назовсім. ну привезли його вже дорослі діти автівкою з аеропорту, то й жінка водить його по обійстю, показує, куди його заробітки вклала - стайня з плиткою, обігрівом і теплою водою, альпійська гірка, поЩИкатурена хата мін. ЩИкатуркою (авторський правопис збережено)... ходять-ходять, а тут він їй на поділ яяяк плюне! вона в сльози: за що? відповідь: а так всюди вилизано, що й плюнути нема де; а я їхав - ти була в старому халаті, і зараз в старому халаті... хіба на нього й плюнути

або ще інший - збудував хату-стайню-льох, а сам... самі знаєте

так що я дедалі більше розумію Марусю...

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

згідна, але писати всякі ужастікі теж не варто, правда? Бо тоді виникає враження, що щоб б жінка не робила - все одно все буде пічально...

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Щось подібне заставляє мене робити мій спонсор щодня. Він мене заставляє підійти до дзеркала і повторювати - "хто ця красива, розумна, кмітлива і неповторна жінка переді мною? Я!" Його пояснення таке - якщо я сама в це повірю, то Бог мені це дасть. Коли я не вірю і дивлюсь на все через призму негативу, той так мені життя складатиметься.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

А хіба хтось писав так категорично?
Звичайно, що потрібно старатись, щоб у сім'ї все було добре, йти на компроміси, старатись знаходити спільну мову з чоловіком, пробувати усякі методи і т.д. І деякі поради дійсно допомагають, але ці поради не є універсальними для усіх людей. Бо те, що підходить/має вплив на одну людину - може зовсім не підійти іншій людині.
І коли людина пише, що все безрезультатно, і жоден метод не діє - то потрібно усвідомити, що так дійсно буває (але це не означає, що у всіх так буде і не потрібно нічого робити), дехто не хоче цього розуміти, бо кожен судить по собі і по своїй ситуації, і іноді люди думають, що якщо певний метод підійшов у їхній сім'ї - то він підходить усім.
Я писала в загальному, не маючи нікого на увазі.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Ой! Дівчата! Начиталася, аж голова обертом. Тема перетворилася і "полє боя", хто є ідеальною дружиною, думка така склалася. Нема нічого ідеального в сімейному житті, навіть самі люблячі, красуні, господині, і тд, десь-колись втупають в тертя з супругом. Мистецтво - це вийти з тих "трєній" без взаємної образи, без нальоту в думках, що ось знову! він то і так! я йому покажу. Але читаю, бачу як ви чіпляєтеся за слова, яро реагуєте, коли цитують ваш допис, і виникає питання, чи пропускаєте ви повз вуха якісь слова неправильні мужа. Занадто, як на мене, висока швидкість реакції, і колючість слів.

Тема дуже хороша, і може стати корисною для молодих дружин, якщо не узагальнювати, а писати кожен про своє. Наприклад, мій прийшов не в настрої, а я от так і настрій підняла і шкандалю уникнула, чи як я переконала, що мені важливо працювати, які аргументи привела. Бо життя Люсі/Марусі і тд - не є показовим, бо достаменно ніхто незнає, що робиться в іншій сім"ї.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Вони не одинокі, вони - мудрі Вибачте, не змогла втриматися

Цікаво те, що мене працювати над стосунками у шлюбі, а точніше над собою у цих стосунках, спонукає зокрема і приклад невдало побудованих стосунків перед очима. Ну не хочу я через 30 років прокидатися із чужою, озлобленою і розчарованою людиною. Ні, я наразі зумисно не вичитую і не вишукую якихось порад. Те на чому я зосереджена нині - це навчитися чути чоловіка. Не фиркнути невдоволено на прохання знайти якусь річ, мовляв сам загубив - то й вперед, а допомогти. Не переходити на крик, а видихнути і спокійно сказати що не так. Якщо брати згрубша, то я просто вчуся бути доброю у стосунках. Не все гладко, але воно того вартує.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Тіко будь-ласка без наїздів. Ніколи не прагнула показати, що моє життя є показовим, а завжди пишу, що воно може послужити комусь прикладом. А що ж такого достеменного робиться в моїй сім’ї? Та нічого гіршого ніж в будь-кого іншого, і сварки є, бо вони повинні бути і суперечки. У моєї доброї подруги такий чоловік, що я з ним точно б 24-ри години не прожила, а вона живе і щаслива. І їх сім’я щаслива і вона осягнула те мистецтво для себе в свому конкретному випадку. Я це зробила для себе. Рецептуру яку ми використовували була така сама, тільки кількість піґулок їй скажімо треба було менше а мені більше, і навпаки.

Так, що не треба тут на Марусю наїжджати.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Ну ЦЯ жінка точно!

Чоловік, який має потребу міняти жінок, - не вміє любити !

З дітьми направду важко прийняти таке рішення...

---------- Додано в 14:57 ---------- Попередній допис був написаний в 14:49 ----------

Та то, певно, не вас конкретно малось на увазі)

---------- Додано в 15:00 ---------- Попередній допис був написаний в 14:57 ----------

Як можна, відштовхуючись від негативу і того, чого не хочете, і досягнути ЩАСТЯ? Все що малює наша уява має великі шанси збутися, при тому "не" наш високий розум не розуміє...

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Зовсім не мала Вас на увазі. Вибачте, якщо я так образила Вас і Ваше ім"я в своєму дописі. Сорі.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Чудове узагальнення.

Ну чому не вірю. Вірю. Але якщо ви раптом би читали всі речення, то мабуть би зрозуміли, що мова йде про те, що корисними є як позитивні, так і негативні приклади сімейного життя. І позитивні дописи теж треба критично оцінювати, щоб винести з них практичну користь. Особливо в цій темі. І я направду, не впевнена, що кожен допис, в якому звучить - я щаслива, бо (почала носити спідницю, почала хвалити чоловіка, хоч і не дуже є за що, зрозуміла, як користувати з місячної енергії чи там читати Валяєву і тп.), не є проміжним етапом в слідуванні черговому гуру по принципу "як ви човен назвете, так він і попливе". Воно безумовно для когось працює, але не для всіх.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

так, все вірно, негативні так само аналізуєш і робиш для себе висновки. З позитивних береш щось для себе, так само робиш висновки. Але останні сторінки цієї теми були насичені негативними прикладами не для того, щоб взяти з них щось корисне, а для того, щоб показати що ситуацію виправити не можливо, або що такі стосунки рятувати не варто. Варто чи не варто - особиста справа кожного.
Моя думка - як хтось хоче змінити ситуацію - він її змінить. Як і якими способами - то інша справа. Але це краще ніж шукати виправдання, щоб нічого не робити. Тема перетворилась на суцільний оффтоп...

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

абсолютно з Вами згідна.
от тільки на рахунок таких дописів не згідна... де? хто?? писав, "я щаслива, бо..."???

ааа, Ви мали на увазі "мені стало ліпше, бо..."? так би й сказали.

і тут є гуру? як звати?? і їх багато-чергуються??? і їм хтось слідує????

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Ні, ви мене не образили аж ТАК.

Тому я і поставила плюса. А мінус, щоб іншим неповадно було моє священне ім’я використовувати. (Шютка!)

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Якби то знати...

На мою думку - він таким зразу був по своїй суті (збоку видніше). Але коли вони зустрічались, то він оббивав її пороги, була страшна любов, у той же час на їх весіллі говорив на перекурі, що йому "пофіг це весілля" і не проти був позалицятись до її коліжанок. Але вона була осліплена коханням і вагітна і не помічала цього. Тоді йому було 20 років, їй 18, це триває уже десь 15 років таке їх "життя". Хлоп вже потроху сивиною вкрився, з пацана виріс у великого бугая, а розуму не побільшало ні краплі.

ну я ж писала, що якщо комусь жодні методи не допомагають, то це не означає, що не потрібно нічого робити. Ви не пропускайте рядки, коли читаєте і не робіть висновки з вибіркових речень.

Я собі так думаю, що спостерігаючи за кимось - краще видно чужі помилки і як наслідок - можна уникнути таких помилок у своїй сім'ї. У в деяких ситуаціях можна побачити і себе збоку. От наприклад, тут описували жінку, яка постійно кричить на чоловіка і дитину, і як це виглядає збоку. Думаю, що у цій жінці не одна людина може побачити себе і зробить певні висновки. Кожен випадок (як позитивний, так і негативний) можна проаналізувати і щось для себе з нього почерпнути (що добре, а що не слід було робити, а де б можна було по-іншому поступити і т.д.).

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Мова не йде про відштовхування від негативу, тому в реченні і вжито слово зокрема. А щодо прикладу "невдало побудованих стосунків" перед очима, то йшлося про те, що якщо верещати на чоловіка де треба і де не треба, коли треба і не треба, закатувати істерики і сипати звинуваченнями чи є то на то підстави, чи нема, то й результат буде відповідний, мабуть таки? Ну а якщо я прагну іншого у житті, то певно і поводитися, і ставитися варто по іншому?

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

моя думка така, що краще мати багато тих проміжних етапів, коли відчуваєш себе щасливою (але щиро відчуваєш! не кривлячи душею, не так: пишу на форумі "Я щаслива", а на чоловіка нагиркала, бо брудні шкарпетки не вкинув до корзини), ніж не мати їх в житті взагалі..

для мене життя - то пошук.. то процес.. то рух.. то не просто поставила ціль і сиджу, склавши руки.. життя - це ПРОЦЕС досягнення цих цілей, здійснення бажань.. а вже з чого той процес буде складатись - буде залежати від моїх цілей.. від моїх методів.. від моїх думок.. одним словом - від мене..

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Та воно напевне малось на увазі, що це чергова мода наслідувати когось, а потім з’явиться хтось інший, ітд, ітп. Ну але ж це нормально. Сьогодні ми розуміємо саме так (щоб бути щасливою ношу спідницю) а завтра поглиблю своє розуміння і додам щось нове. Бо ж це так чудово рости у своїх пізнаннях.
Як на мене, то єдиним універсальним рецептом на все є наблизитись до Бога і пізнати його. Він робить чуда тим, хто готовий їх прийняти.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Та чого- най сі ідеалізують.
Головне щоб дівчат і жінок ідеалізували не менше.

---------- Додано в 15:39 ---------- Попередній допис був написаний в 15:38 ----------

У мене одна така на межі розлучення...

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Багато разів переконалась, що все можна виправити і щасливо жити коли того хочуть двоє. А як хтось один тільки старається - то ніц не вийде.
А коли бажання є в обох, то неможливе можливе.
Головне - поговорити і розібратися - кому чого бракує, що для кого є важливим. Бо для одних - чиста хата і смачна вечеря, для інших - щоб жінка не пиляла, чи щоб була доглянена і красива, чи ще щось... Ми часто думаємо, що робимо все що треба, а виявляється що воно непотрібне, а треба зовсім інше.
Ну і справді важливо - полюбити себе. Тоді від людини йде позитив, який притягує. Ніхто не хоче проводити час з вічнонезадоволеними людьми, правда?
А з часом легко відчути, що саме зараз треба половинці - чи прийшов з роботи стомлений і злий - тоді краще не рухати, чи обняти і сказати щось приємне.
Все-таки дійсно багато залежить від жінки. І якщо жінка знайде правильний підхід до чоловіка, то буде мир і злагода.
Але є чоловіки, яких не виправиш, то від таких тре втікати, або жити і не скаржитися.

Говорили багато з коліжанкою про ситуацію, коли через багато років подружнього життя нічого не ладиться - нема любові, нема бажання шось робити. Ніби нічого критичного, без бійок, скандалів, але... То як правильно - так жити до смерті, існувати? Чи розійтися і шукати щастя окремо? Ну як себе заставити полюбити, чи де взяти бажання працювати якщо його нема? З одного боку якщо є шлюб, то його не можна так просто розривати, а з іншого боку - ну язик в мене не повертається сказати їй, що так нормально і так треба. Насправді колись думала ще таке - чи багато я знаю щасливих сімей? І чесно - ні. Так, є багато нерозлучених, які живуть разом, але там нема любові, це просто спільне співжиття яке більш вигідне. То що вони роблять не так? Чи правда що любов живе тільки кілька років, а далі - сила звички, або життя бо так легше? Ну шось не хочеться в таке вірити.