Мистецтво бути дружиною

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

так-так, бо потім залишаються з дитинства неприємні спогади.. Моя мама все після роботи в муз.школі приходила виснажена і вся на нервах і на своїх дітях ті нерви зривала. Ну бо ж на чужих дітей нільзя, а то з кожним позаймайся, поясни, витерпи, я то зараз ніби розумію, що викладацька робота не легка, але всерівно не можна на своїх зривати свій гнів..

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Ні на своїх, ні чужих. З гнівом, якщо вже так сталося і він присутній, чи просто настрій не той треба вміти боротися самому. Особисто я надто не люблю, коли на мене гарчать, тільки через те, що в них просто не має настрою. Я таких людей відмовляюся розуміти категорично.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Та не стимул. Бо це має бути результатом, а якось не хочеться йти за результом, хочеться діставати задоволення від процесу, результ як бонус.
От, то я зараз в пошуку стимула, причому конкретного. Молитва- є таке, вспокоює, врівноважує.
Ще щось пробую знайти, нема. Стимули, які я маю для гарного САМОпочуття я знаходжу: в роботі, в дітях, ну і в чоловіку. Де взяти сил, щоб і їх надихнути- не знаю. Потребую допінгу і від них. Але привчила до вампірства, от що зле в теорії вічної любові , приймання і підтримки. Що би не сталося- жінка підтримає, не сліпо, але відчуття поруки є і було.
не треба писати, що може забагато віддавала, чи ще якусь гарну і правильну..... "річ". Мораль в тому, що зараз Я ( ага, егоїстка) потребую підтримки, а нема, бо вампір звик до постійних вливань. А мені пофіг, тому що ЯЯЯЯ хочу і витребовую, бо саме тепер потребую , інакше не зможу жити. Не хочуть віддати- і я не даю. і починається повний розвал, який зробила я сама отим прийняттям, любов"ю безумовною, підтримкою, відчуттям комфорту.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Буквально сьогодні ще один випадок (не в мене, хоч то "радує"), вона його підтримувала, він без роботи вічно, без грошей, дитину йому родила, старається, щоб і в хаті порядок, причому квартиру винаймають (здогадайтесь хто платить), підпрацьовує, хоч і дитина грудна, а він за те, що сміла покритикувати, так її "покрив" матом, з брудом перемішав. Псих неврівноважений, а раніше - янголятко з крильцями. А тепер чому собі таке дозволяє? Бо забагато любові дала?
Гуру сімейної гармонії, ваш діагноз?

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

а пагаваріть? отако вивалити всьо шо є, га?

(нагадався діалог з реклами:
" - Як я Вас розумію
- Ні, не розумієте
- Ще й як розумію...")

Наталь, я в такому випадку їду геть, сама, йду в гори (наприклад), тяжко рішити проблему, будучи в ній, тра відійти, то як мінімум, а далі буде видко
(ну але в тебе мацьопа, навіть не знаю, що порадити...)

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Гори- це відтермінування. Треба вирішувати отут і з тими.
Мені ,по характеру, подобається втікти і подумати, але це не вирішує проблем.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

ні, то можливість глянути на ситуацію тверезими очима і прийняти адекватне рішення, ну принаймі для мене то так
ну і ще - домашні побудуть без мами, будуть мати можливість порівняти (правда, тут на день-два не підійде, тра хоч на тиждень, щоб вони собі виробили нові звички... догляду за собою самотужки...) во, яка я мудра в теорії, ще б на практиці так всьо файно лягало... ех...

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

це добра порада. Але коли вдома маленька дитина- сама не поїдеш. І не кинеш.

я вас понімам...Але зараз теж розповім про "свіженький"

, який мене увів у "ступор": сім я хороших знайомих, разом 16 років, є дитина. Усі 16 років дружина була такою, як має бути дружина- їздила за чоловіком по містам і селам ( бо професія у нього така),засунула усі свої амбіції "далеко",щоб створювати сімейний затишок ( а жінка, між іншим- вчитель, відмовилася від роботи в останні роки, щоб створювати комфорт і допомагати чоловіку кар єрно зростати. За цей час він справді досягнув шалених кар єрних висот і... звалив із сім ї . Як виявилося, останні кілька місяців він уже жив на дві сім ї. Коли дружина дізналася про зраду, довго перварювала цю інформацію, але відпустила. Чоловік через деякий час призадумався і навіть подумував вернутися. Але дружина не змогла його назад прийняти, бо це був не випадковий зв язок, а реально зрада. І от ситуація: на протязі багатьох років дружина робила усе для чоловіка, була тим тилом , який допомагав йому розвиватися. А зараз- вона одна з дитиною у чужому місті, чоловік після того, як пішов із сім ї і його назад не прийняли, таки-живе із другою жінкою, постійно тепер поливаючи брудом попередню дружину, що вона "ніщо без нього".

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

мораль? шо дєлать, щоб не бути в становищі тої пані? на Вашу думку, конєшно

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

якби ж то знати. Мабуть, все-таки не можна віддавати "усю себе". Ібо коли щодня їсти торт, захочеться квашеної капусти.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

AilataN, ше згадала, читала колись про одну жінку (бізнес-леді), в якої чоловік був підкаблучником, фактично, вирішувала все вона, нікому не довіряючи, ну але втомилась, капєц... чоловіка все ж любила і йти з сім"ї не збиралась, придумала собі гру, тихенько, міліметровими кроками зробила зі свого мужа Мужчину
почала передоручати (тіпі голова в неї болить, не може сама поїхати щось там залагодити) справи йому, в неї пішов на то рік
якесь залізне терпіння треба мати, або дійсно, азарт поміняти все чи що...

---------- Додано в 00:44 ---------- Попередній допис був написаний в 00:42 ----------

залишатись самодостатньою, в хорошому сенсі цього слова? (то по-моєму в сусідній темці обговорюється)
тра якісь курси чи що)))

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

у мого батька ( коли мама намагалася таким чином передоручати мілімітровими кроками щось йому) на таке була одна відповідь: "болить голова? йди полеж. " Але і сам не ворухнувся, щось зробити, ні не переймався, що того ніхто тоді не зробить. І мама врешті-решт мусила вставати і робити сама. І так з року в рік- на роботі, вдома, хвора чи здорова...І це при цьому мій батько з тих, хто ніколи голосу на жінку не підвищить.Але він по житті "довольствується малим". І його основний принцип- я вас не чіпаю і ви мене теж не чіпайте. Болить у дружини голова( вірніше, навіть так- хвора дружина ), а в хаті двоє малесеньких ще тоді діток і немає вечері? Та не біда- сам хлібчиком переб юся, а діти- .... Але ти полеж кохана, полеж... От тільки 5-річним дітям не будеш пояснювати, чому ніхто вечерею не годує. То встає жінка і йде готує і годує. Тече кран? То нічого. Добре, дружина чекає і так ніжно " коханий, я в тому нічого не тямлю, мені потрібна твоя допомога..."Тобі то сьогодні треба? І то "сьогодні " тягнеться з дня в день. А кран тече. І через тиждень дружина сама його лагодить ( чи майстрів викликає). І так - у всіх питаннях- домашніх, заробляння грошей, виховання дітей... От не знаю, моїй мамі так і не вдалося за 37 років подружнього життя , граючи в отакі ігри, при залізному терпінні і т.п. щось змінити.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

сніжна, мій тато теж мамі не допомагає (вона так вважає, хоча моя думка інша, мама звикла все сама, горда трохи, а він і посуд за собою миє, і їсти сам собі візьме, не тра під ніс класти, і торби тяжкі до хати занесе і т.д.), а мені допомагає, думаю тому, що знає, що я його люблю, можу його нормально щось попросити допомогти і він допоможе без зайвих слів, ще ні разу не відмовив
хочу відійти від прикладів, суб"єктів, я би навряд чи помагала людині, яка мене не поважає, не любить, кричить, і всім своїм виглядом показує свою самостійність... от хай і мастить собі голову... може в чоловіка стереотипи якісь в голові, що як буде робити (хоча би інколи) типу жіночу роботу, то він не мужик... з тим як дати раду - не знаю, буду вдячна за допомогу

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Я не гуру, і попрошу так зверхньо не звертатись..

Скажу з власного досвіду.. Поки не змінила ставлення до чоловіка в своїх думках, то в мене теж так і було - вся хата на мені, а його обовязок заробити гроші (причому яких ледве на прожиття вистарчало), і просидіти весь вечір за компутером.. І ще кілька раз в тиждень сходити на пиво.. З моєї точки зору - чоловік егоїст, з його точки зору - жінка пилка..
Вже кілька місяців все по-іншому.. Я не кажу, що ми тепер перестали сваритись і живемо ідеально, просто зараз я себе почуваю набагато краще, ніж тоді.. Сварки тепер інші і дуже рідко, ми навчились говорити.. Я щасливіша, і задоволена своїм шлюбом.. А недавно просто не витримувала такого його ставлення.. Якого саме ставлення - не буду уточнювати..

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Незнаю дівки, мій вердикт: виходити заміж років так в 30, не раніше, поживши так добре з ним рік чи два, а ще через декілька років дітей заводити. А то по молодості наївність в попі грає, рожеві окуляри напялила і вже тобі "дружина". І по фіг, що людина він хороша, а в сімейному житті, як слон в посудній лавці (чи то мо я Галя балувана, та таки балувана все ж).
Тяжко мені дивитись на тих бідних жінок - тягнуть на собі все, ну бо така їх природа, дітей народити, нагодувати, в домі затишок підтримувати, а чоловіки? А в чоловіків - криза, мля, як не одна, то друга, як не внутрішня, то зовнішня. А в жінок криз не буває... їм ніколи...

---------- Додано в 08:02 ---------- Попередній допис був написаний в 07:57 ----------

А ще щодо поради лягти на диван, і нех сам робить. Дуже хочеться якось це примінити в життя, але на жаль не виходить. По-перше, він не спішитиме, бо йому й так все добре, по-друге, буде рипенити, що ти за жінка така (те що він як чоловік не дуже справляється зі своїми обов’язками не обговорюється), приведе групу підтримки і почнуть тебе виховувати. Самі знаєте, ті самі жінки завжди на боці чоловіків ;-). Та й плюс ще й діти є, на них не заб’єш.
Колись читала притчу, як жінка замістть вечері поклала сім’ї сіна, бо невдячні. От мені цікаво, таке вдома вчворити, яку реакцію би отримала..? І більш ніж впевнена, що не спрацювало б, однозначно.

---------- Додано в 08:04 ---------- Попередній допис був написаний в 08:02 ----------

Як змінили? З позитивного на негативне?

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Ясне діло ))) А як ж іще? я ж тут пишу-пишу, а ніхто не панімає "Козли вони і тунеядці" )) Нафіг здались? Ми жінки сильні - самі проживем-виживем! Самі-самі-самі ))) І нікого нам не тра! ну хіба нє?

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Ніколи не натягувала чоловіка на домашню роботу. Спеціально не просила,не привчала. Час від часу якась допомога, якщо справді не встигаю. Навіть можу відмовитися від допомоги, якщо вона пропонується)). Не часто, але буває, що відмовляюся)) . Тим не менш, при всій моїй самостійності чоловік сам любить щось приготувати, помити посуд, як мене нема вдома так і робить, і поприбирати може, поскладати... За його речами я взагалі не дивлюся, деколи прошу попрасувати йому сорочки.
Дивно. Чому?
мало би бути давно не так, вже мав би на шию вилізти і там і їсти.
Якщо відверто то взагалі не розумію чому таким речам надають великого значення, і ще й сваряться через них.

Ви звикли до такої поведінки? Т.ск. "прийняли його повністю" )))

І самі в тому числі)).

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

не знаю.. я от читаю що пишуть прийняти повністю і т.д., але сказати що "я от прийняла його повністю і безповоротно" - ще не можу.. ніби все й розтлумачено - написати на одному листочку що в ньому подобається, на іншому - що не подобається.. але того ще не робила.. Усвідомила, що його (на мій погляд) недоліки не такі вже й страшні і особливо нема чого в ньому змінювати, але сказати "прийняла повністю" - ще не можу )) я в процесі.. совершенству нєт прєдєла, я тепер хоч знаю яке то севєршенство має бути ))) Насправді я лінива людина, мене важко заставити щось робити, якщо я того не хочу.. І я не є дуже терпляча.. Тому як не бачу результату - аналізую і щось змінюю.. Моя нетерплячість - то трохи недобре, але в даному випадку результат є, причому настільки неочікуваний! Тому мені то приємно і не важко..

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

AilataN, то що тоді не так?

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Що ти маєш на увазі?
Якщо допомагає на кухні і в хаті то тоді все має бути так?