Мистецтво бути дружиною

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

коли чую чийсь крик (свій в т.ч.) одразу згадую фразу: "людина кричить, коли їй боляче", ну а тоді починаю розмотувати клубочок... або просто заспокоююсь, бо розумію, що я тут ні при чому

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Гарні слова Спробую їх згадати, коли почую крик.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

неправда! В декого вже просто звичка виробилась кричати постійно, і йому не обов’язково боляче, а просто щось не подобається + небажання опановувати себе (дивним чином на роботі всі вміють себе опановувати). Це аж ніяк не виправдовує того, хто кричить, правда ж?

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

А то як в тому кавалку.
Що таке дзінь-дзінь, мяу-мяу?
Трамвай переїхав кота.
Що таке дзінь-дзінь, гав-гав?
Трамвай переїхав пса!? НІ!!! Мама прийшла з роботи!!!

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

У мене так сусідка за стінкою - кричить (я б навіть сказала, РИПИТЬ) постійно- на чоловіка, на сина, по сходах іде по телефону говорить - теж кричить.
А кілька днів тому бачила таку картину: спускається по сходах її чоловік, веде малого за руку, а вона іде позаду і кричить: "Ти як малого взяв -руку відірвеш! Під ноги дивіться! Дай, я сама візьму його!" Шарпає сина за руку, дитя плаче, а вона тоді до малого: "Не реви, чого ревеш! Зара ше дістанеш!" От таке-то мистецтво... ніби і смішно, якщо просто подивитись; а якщо вникнути, то дитину, на яку постійно гавкає (інакше не сказеш) мама, дуже шкода.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Та дитина виросте з залежністю, або від алкоголю, або від наркотиків, або від їжі. Це гарантовано!!! Це дуже прикро.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

висновок? мамі така робота не потрібна...

в мене таке бажання буває, якщо дуже втомлена. приповзаєш до тої доми в 9 вечора, хочеться тиші і спокою, а діти іграшки порозкидали - не пройти, побачили маму згадали що їсти хочуть або солдатиків-кулеметчиків "ізобразіть", то я дам вказівки на прибирання і тихенько зразу у ванну, в гарячий довгий душ а коли я така вся файна після ванни, то вже нема настрОю на розгони

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

та ж то не тільки від роботи залежить.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

ага, ну канєшна, не правда... так легше сказати, ніж з"ясувати причину...
а ще дуже неправда, що якщо тебе щось дуже дратує в іншій людині, то та сама риса є в тобі... бо якби не було, то б не помічалось
усьо то суцільна брехня дівки, та-та
ой, ше згадала одну мудрість: в тобі є стільки добра, скільки ти його бачиш в інших людях

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

О- то больне місце мого коханого))).

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Дивно, чогось добрих рис, тих, що би хтілося щоб були, а нема, а погані є, та?

Я не психолог, щоб чиїсь причини вирішувати. Ніколи і нікому не дозволяла піднімати на себе голос, бо то є неповага до мене, а як людина мене не поважає, то для чого мені взагалі її слухати?

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

ну.. причини чоловіка я б не назвала аж так дуже "чиїсь".. вони вже як свої, як рідні.. дуже великий вплив його причини мають на моє життя, на мій настрій.. тому психологом бути не треба, а помогти йому розібратись в собі, деколи не завадить.. це ж не стільки для нього, скільки для себе коханої ))) але для того треба хоч чуть-чуть розбиратись в собі самій..

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Які б вони там рідні не були.
Я вже написала:

Крапка.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

то лиш кут зору, але є й інші кути, щоб їх побачити, треба відійти, дистанціюватись, глянути збоку, побалакати з кимось, хто зможе бути "дзеркалом" ситуації
бо ото "до мене" - то говорить Его... а не серце, воно в цей момент закрито, наглухо
Furore, нікого ніц не вчу, самій ще вчитись і вчитись... просто ділюсь

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

100% его, рівнозначно як чисте его говорить у репліках на останніх сторінках - я не буду ніц починати, бо то справа обох;
то ж не лиш мені одній треба, то чого Я маю щось міняти? і т.д. в тому ж дусі...

мій платтє-спідничний період триває вже більше 4-ох років, штани і шорти одягаю ну вкрай рідко (до 2-3 , вдома виключно сукні та халатики...
Сукні на мене дуже позитивно впливають, не тільки зовнішньо, а й внутрішньо... я стала мягшою, добрішою, врівноваженішою, жіночнішою, затишнішою та більш творчою.
то не був свідомий вибір, просто якось так склалось, що я все частіше і частіше почала одягати сукні і помітила зміни...
Ті зміни мене і моїх рідних тішать, єдиний, кому вони останньо не дуже сподобались – то певно мій київський шеф - минулого місяця приїжджав до нас на рев’ю і опосля вже в неформальній обстановці прокоментував мене і колегу – "слишком много романтики, слишком мало амбиций..."
Ну що ж, частково він має рацію, але він просто не знає, що вектор цінностей та амбіцій в мене інший, та й той вектор в принципі не впливає на мої бізнес-результати, а лиш на моє відношення до кар’єрної драбини...

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

о, давайте поговоримо про "мистецтво бути дружиною і начальником" в мене часто крайнощі виходять... як стаю дуже домашня, то негат.впливає на роботу, як стаю дуже ділова, то негат.впливає на домашніх де ж той баланс... мозгами то я панімаю, що "вдома забувати про роботу" і т.д., річ в тім, що на роботі про дім забути не можу... принаймі на разі то виходить дуже рідко...
може хтось поділиться досвідом?

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

До народження малого оце "переключення" давалось мені без проблем. Ну, ясно, бувало, що приходила з роботи втомлена, тоді просто треба було якийсь час відпочити, відійти. Зараз в декреті. Чесно, на сьогодні не дуже уявляю, як бути дружиною/мамою і *начальником* водночас - дається таки 2-х річна перерва взнаки. Точно знаю, що за таким графіком, як працювала (9-18.30 і довше) зараз вже роботи не хочу...
І по темі - скачала книжку рекомендовану, буду читати, бо в нас чи то яка криза (що там психологи кажуть, є криза 5 років ?), чи то що...

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Ок. Більшу частину життя я жила для когось, дбала, переживала, переймалась, розбиралась, книжки психологічні читала, і т.д, і т.п. І знаєте що? Як то говориться, чим ширше ти відкриваєш серце, тим легше в нього плюнути. Ні я не втратила тих якостей своєї душі, просто тепер набагато обережніша і навчилася себе поважати в першу чергу, а тоді вже всіх інших. Я дивилась з різних кутів зору, обрала для себе саме цей, і вважаю правильним. Крики - це моральний терор. І Ви навряд чи будете розбиратись, коли Вам фізично вгамселять, які причини привели до цього (ну хіба самі напроситесь), правда ж?

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

З віком жінки починають себе більше цінувати і шанувати свій труд)
Стають економніші при роздачі своїх ресурсів, ну і хочуть більше взамін)

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Якби то хтось нас вчив, що в шлюбі себе треба відразу цінувати і не втрачати власну гідність, то може б все було по-іншому.. може б стільки і не розлучалось, і проблем би було менше.. а то спочатку дозволяєм, щоб нам на голову вилізли, а тоді ображаємось, що він там міцно засів.. і навіть не те що дозволяєм - самі чоловіка собі на голову висаджуєм.. звичайно, то не всі так, але судячи з досвіду моєї мами і багатьох знайомих, то виглядає саме так..

але найцікавіше, що коли я це говорю коліжанкам, то дехто вперто заперечує "Я не дозволяла собі на голову вилізти".. Або "І що я мала зробити?"..