Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (5)

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (5)

А, мій чоловік, обожнює їздити за кермом у таку погоду. От сьогодні, ніби і не конче йому було на роботу їхати, все одно поїхав. Маніяк .
Я вже було змирилася з тим, що прийшла весна, почала планувати літній відпочинок і не думала про лижі, а тут подивлюсь за вікно, почитаю Кввітку і також хочеться в гори . Цілий ранок наспівую - "такого снегопада, такого снегопада..."
Начиталась про еклери, йду і собі, тільки собі напечу. І побільше, побільше .
Я, недавно, відкрила секрет чоловікової дієти - істи, коли захочеш і скільки захочеш. Він від неї худне, то може і я спробую таку дієту .

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (5)

О! І в мене такий клопіт - ДН чоловіка у неділю, але має бути небагато гостей (приїдуть родичі чоловіка з села - наразі тільки свекруха і чоловікова братова з дочкою). У родичів з чоловікової сторони я вже маю репутацію непоганої господиньки, тому мушу тримати марку. Меню буде досить ситне, я особливо не видумувала, знаю, що зварю смачний питний червоний борщик з налисничками, зроблю напевно ліниві голубці, запечу свинну книжку, з салатів - грецький, і овочевий з майонезом, ну, і канапе будуть з рибкою, грінки з ковбаскою. На десерт планується тірамісу.

Сьогодні ледь доїхала на роботу (маршрут Сихів-Рясне), вже можна було помаленьку обживатися в маршрутці - добре хоч, що я всю дорогу сиділа, а не стояла. Тепер тре думати, як додому назад потрапити.
Шо то розчищувальної техніки в дії я не бачила на своєму маршруті... Було три тракторчики, але вони стояли на обочинах і цим створювали додаткові корки. А дорога на Рясне - то просто УЖОС, там взагалі не розчищали. Надіюсь до вечора щось зміниться з тою технікою, бо сніг обіцяють буде падати незмінно.

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (5)

Мдамс.
Записую себе в ряди екстремалів.
Зібралась я з Романом і санками сьогодні в банк...на маршрутці.
До зупинки ми добирались хвилин так з 20. В результаті врятувала бабуля, яка вчасно підіспіла і поволокла Романа з санками на гірку. А я кинулася з головою в ту завірюху.
Я от одного не розумію пріколу: чому дороги не прибирають? Щопару метрів з сугробів стирчать маршрутки-тролейбуси-машини. Все буксує, пасажири то все діло пхають ззаді, потім доганяють і на ходу заскакують в салон...Екстрім. Картина весела.
Тим не менше я все що мала зробити встигла, дітьо довольне, в мене настрій суперовий. На підвіконні зійшла моя експерементальна розсада. І незважаючи на те, що вікна до половини заметені снігом, я вже уявляю весну, квіточки, запах трави..ммм...Ще трошки...

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (5)

а я сьогодні ранком, коли йшла пішком на роботу всю дорогу співала "ветер в харю, а я шарю...". Половина співробітників так і не добралися, страшно подумати як буду повертатися додому.

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (5)

Я вчора пекла. Моя духовка з кожним разом все каже мені па-па, хоче на пенсію. Але купувати нову абсолютно не входить в плани. Тому вчора я вирішила, що даю їй останні шанс і якщо цього разу еклери не вийдуть, то буде її остання випічка. (Попередній раз мені вперше не вдались еклери. А печу я їх сама ще зі школи)
І шо ви думаєте? Такі гарненькі, рум'яненькі, підросли гарно))) Духовка конкретно злякалась...

Сьогодні настрій препаскудний. Мама вранці зламала руку. Я розклеїлась, поревіла, відчуваю себе якоюсь безпорадною. Мама там в лікарні, а я нічим помогти не можу. Як туди доберусь? Ше й з пузом боюсь навіть висовуватись на вулицю. А вона там сама. І поняття не маю шо далі чекає. Чи поїде додому, чи лишуть вже в лікарні, бо перелом дуже нездалий.

Чоловік ледь доїхав до роботи, сам незнає як повертатись додому. Чи пішки, чи таки пробувати машиною...
Ну шо за день...

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (5)

А ми так катулялись обоє з малим в снігу, юху))) Мені сніг вище колін, а малому вупше по пояс, екстрім. Валялись, що дурні, додому ледь дійшли, мокрі, голодні, тепер їмо тепий суп.

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (5)

В мене сьогодні рейд: завезла малого на санках від податкової до В. Великого в садок, потім пішки на Ст. Бандери, потім пішки з Ст. Бандери, забрала малого з садка і пішки до податкової. Чую кг так з 5 певно як небувало.. І ніякого фітнеса не треба. Тільки щоки печуть трохи.

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (5)

мій маніяк вчора вночі в Сколе їздив, ну але то скорше "бо треба", їхав дуже довго, я до першої чекала ще. набрала, а він каже що десь їде, де саме незнає. але до дачі ще не доїхав( гг дача то наша типу точка відліку , що до львова вже пів годинки)
Сьогодні з малими виходили на двір...аже до магазинчику в нашому будинку))Закупилась я так, ніби попереду ще як мінімум тиждень такої погодки- пів кіло печива, цукорок, рис, гречка, макарон і навіть шпроти(зачем?) В планах...нічогісенько, малий спить, другого завезли в Горішок, чоловік вернувся додому, а значить не буде мені спокійної години....буду сидіти за компом, паралельно читаючи ДП, шукаючи дизайн кухні а заодне збирати корисну інформацію про літній відпочинок.Зі мною два вірних друга- кава і стожари, скучно не буде

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (5)

Це вже, напевно, якась маршрутка трошки людей підібрала, бо було більше

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (5)

Гм... А чо я завжди була впевнена, що Ви в аеропорту працюєте?

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (5)

ледь заїхавши у Винники, і пішки пройшовшись до госпіталю, я зрозуміла, що то звичайним словом не назвеш.. комунальні служби... а що то таке і де воно сьогодні? Але світ не без добрих людей, назар їхала з жіночкою, що мене підібрали біля госпіталю. Зараз попиваю чайок а потім до роботи.

незнаю, чи то мені сьогодні так здалося, але люди якісь добріші стали, напевне через сніг і завали, хлопці не стояли як мумії а допомагали машинам виїхати, а в маршрутці взагалі комедія. Жінка з хутряною шапкою каже до мужчини позаду: Зтрясіть мені сніг з коміра-шапки, той стряс , жінка подякувала,а потім каже, я вам рукавичку давала шоб змести сніг, віддайте, а то й- та я немає.. може впала, ми обшукали сидіння і немає, та нема то нема, добре шо їду- каже жінка, за кілька хвилин мужчина витягує рукавицю із свого кулька і ми обертаємося назар і всі весело посміялися.

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (5)

Наша проза нині така, що я реально не знаю, як нам вдалось дійти додому з садочка знали би, що після 12 Кульпарківську перестануть прибирати взагалі - не вели би зранку Дмитра нікуди.
ну, тепер ми - вдома, молимось, щоб наш таточко прийшов нормально (пішки від Податкової на Кульпарківську, бо їхати нема чим - маршрутки не йдуть, таксі не викличеш...)

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (5)

Ну от, маємо такі дороги, що чоловік з пл. Митної пішком йшов. Все стоїть. Ужоссс. Добре що дорогу до хати знайшов, а то в нас від вулиці до хати сніг вище коліна. І на ранок те саме буде.
Якась я не виспана. Ромчик спить на своєму ліжку, під ранок приходить до нас і навалюється на мене так, що моя голова на тумбі приліжковій, а його ноги на чоловіковій подушці. Де чоловік спить, навіть уявити важко.
Спекла двійну "Кармеліту" на неділю і млинчики дитині. П"ю чай з подарованими мамою мигдалем в трюфелі . Ось вона, хвилька щастя...
На завтра стільки планів було, а як їх втілити з тою погодою поняття не маю. Хіба треба сани і оленів і бажано щоб вони літали, як в Санта Клауса. Завтра вихідні і то найбільша врочистіть. Файно...

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (5)

в нас лив дощ...і далі падає. я дітей лишила самих на 40 хв, а сама швиденько пробіглась на почту-магазин-банк.

ми вже визначились з тим ділом.
дні як дні...хіба Зізі вирішила шо то чогось не я її мама а вона моя...вже не маю сили, то спати мене заганяє, то клямку перевіряє чи двері добре закрили, то сяду на унітаз вона мене підтирати береться і все в такому роді...

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (5)

Дякую Богу що добралась з роботи і забрала Ярку, зранку як мене чоловік віз на роботу я сонна не повністю усвідомила всю "глубіну глубін" сніговоі стихіі, іхала з центру до Любінськоі дві години, але така рада що добралась до донечки. Закупилась продуктами, бо доставка попередила що можуть бути проблеми, хоч на цьому дякую. А Ярка йшла додому по пупець в снігу і така радісінька, мені б іі оптимізм! Я до відлиги з хати навіть не висунусь, а планували закривати лижний сезон. Попиваю післяобідню кавусю і сідаю переживати за чоловіка, як він догребе додому...

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (5)

так, машин перед будинком не видно, нашого пів віконечка на кухні замело, а ми сьогодні всі вдома. правда, чоловік вибігав помогти сусідові відкопати машину, але то сьогодні марна справа. тішусь, що на вихідні всі заплановані виїзди повідмінялись, будемо насолоджуватись один одним . в таку погодку дуже шкодую, що в нас нема каміна - моя мрія в таку погодку сидіти біля каміна з глінтвейником, гарною книжечкою і своїми хлопцями.
як не дивно, трохи та погодка мене "оживила", бо останні дні нікуди себе не могла подіти, якась така була розклеєна і втомлена. не люблю березень, бо все в тому місяці незрозуміле - ні погодка, ні плани, ні настрій, а тут така зміна стереотипів - все визначено .

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (5)

Мій якраз гребе. Дзвоню - злиться, бо тєжко йому йти, а тут ще я)))))

Зазвичай коли пішки за 20 хв вже вдома. А сьогодні вийшов перед 17 і ще нема і каже, що далеко ще..

..
Добре, що таки не брав машини, бо вичитала, що

ну і дороги до нас кажуть сусіди нема взагалі. Дарма, що той трактор мучився пів дня, прибирав сніг - результату його роботи не видно.
Діти весь день ломилися на вулицю, але я навіть не мала думки з ними виходити (Дмитра можна було загубити напевно в снігу). Нічого толком і не зробила, та і не хотілося нічого робити.
Зараз печеться картопелька з крильцями, малятам рибка. Ще б винця до того.......

Муж певно не здогадається, а як ще раз подзвоню - приб"є напевно

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (5)

Я сьогодні зла. На кумунальників та на пішоходів/уродів.
Двадцять перше століття на дворі, прогноз погоди могли б помоніторити вже пару днів тому й хоч якусь снігоочисну техніку приготувати. Так, ні знову на рівнім місці стихійне лихо. Какова ху-дожніка все стоїть? Чому за три години я не побачила жодної снігоочисної машини? Чому техніка не працювала зночі й хоча б не посипала магістральні вулиці? Так ті ж забуксовані машини й штовхнути годі, бо під снігом лід, і ті хто хочуть допомогти водіям не мають, як опертись.
Чому люди такі егоїсти? Зелене світло на світлофорі й вони посунули, як гуси, а те, що той водій щойно ледве вигріб і тільки но розігнався щоб прорватись всім наплювати. Я сьогодні лише в ролі пішохода й вже геть втратила віру в наших людей, як можна бути такими егоїстичними. Майже під самим пішохідним переходом хлопці виштовхали авто, а тут дві курки зібрались переходити і водій бідака знову застряг. Вулиця порожня в обидва боки, буксуючі авта значно віддаленіші, так ні, тим дівулям тре було конче в той момент переходити. Чи на ще одному світлофорі така ж картина перед машиною реанімації новонароджених.
Що ми за люди? Доки це все триватиме?

В мені все клекоче. Завтра маємо святкувати мамин ювілей. Як ми маємо добратись до того ресторану навіть не уявляю, мабуть пішки. Запхаю Мартина в слінг, вийдемо десь о першій та й до четвертої дочалапаємо певно. Сподіватись, що завтра картинка на вулицях буде іншою цілком наївно. А своє авто зі стоянки хіба лиш літом заберемо, як сніг зійде.

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (5)

Я теж зла як собака. Прибила би.
Все замело! Сніг по коліна! Вела малу в школу - тих комунальників можна було на пальцях порахувати. Йшла з роботи - жодного, люди добрі, жодного! Ні трактора, ні машини, ніякої техніки, ніхто ні чорта не робить. І то ж центральні вулиці. А що робиться на околицях? Люди ходять по вузеньких стежечках, які самі ж і протоптали. На дорогах кучугури, люди шпортаються, падають, продираються через ті сніги... Ну нема слів просто...

А в мене в неділю ДН. Скажу чоловікові, аби мені презент на санках привіз.

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (5)

якщо чесно мене та вся ситуація дивує. Дивлюся новини, фото, так то припідносять, ніби то щось вже невідомо що сталося-аномальний шторм, тра тата. Тільки ніхто не говорить, що по Європі той "шторм" вже більше тижня ходить, а значить можна було тої негоди очікувати. У нас тут так сипало снігом і за ніч стала глибока зима. Але тут паніки не було взагалі. Так, було людям тяжче достатися до роботи, бо треба було розчистити машини, подвір'я, але такого стихійного лиха я не бачила, хоча снішу було не менше, то по фотках бачу. Таке враження, що такий шум спецом розвозять, щоби відмити на тому гроші-наговорити скільки одиниць для очищення снігу виділено (хоча де вони, якщо люди пишуть, що дороги абсолютно не чищені...). Мене розсмішила фраза десь в новинах, що працівники лопатами згрібають сніг, але не встигають, бо знову випадає. А хіба то вихід лопатами розгрібати? То має сипатися спеціальною сіллю з додатками, щоб сніг не прилипав і плюс цілий час мають їздити машини і розчищувати сніг. Отоді можна було би говорити про якусь роботу. А то тільки шум-гам, всі новини про то трублять, а лиш бідні люди прості страждають від того, що не можуть нікуди добратися через негоду...

А по темі , в нас вже заспокоїлася погода, мороз тримається міцний, але виглянуло сонечко і то вже обнадіює. СЬогодні ввечір граємо концерт і попереду 4 вихідних дні!! Ще би чоловік не хворів, було б супер. А то він тільки виліз з бронхіту, так тепер у нього щось гупає сильно серце, давить, знову лікарі, аналізи... Нині хотів записатися до приватного кардіолога-найближча дата- 2ге квітня... Я не знаю, чому тут такий безлад, хоч тут часто говорять, що в держ.клініках можна безкоштовно лікуватися, проте тебе можуть записати лиш за кілька місяців на прийом, а як хочеш вже то до приватного. Але виходить , що і до приватного вже не вийде ніяк...