Мистецтво бути дружиною

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

була (може, ще й є) така викладач Рубанова (проф. античної літератури) на ін'язі - маленька, з горбом. інакше, як у чорних брючних костюмах, я її не пам'ятаю. Говорила таке: "Девочки, не ходите в брюках, умоляю вас! не смотрите на меня - я горбатая, мне по-другому нельзя! кроме того я старая дева! будете носить брюки - будет у Вас мужское мышление! это закон жизни!" Чомусь мене її слова тоді дуже вразили.
відтоді я все вдягаю спідницю, якщо не тре бігом вбиратися і летіти. ну і ще хіба в сильний мороз. а в таку погоду як нині - теплі колготи і вовняна спідниця до коліна чи й довша: супер! і поділ штанів не забрьохуєш (раз вбрала - і вже прати або в мокрих унизу ходити, якщо багато часу надворі)

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

аякжеж. А ще - довге волосся. Зовнішність здатна змінити внутрішній світ...

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Була... На жаль, улітку 2011 р. вона померла... А викладала все - "від Гомера до Флобера", як сама казала, але от античну ніколи не викладала, а була спеціалістом з медієвістики. І вона доцентом була) А на рахунок старой дєви - за чоловіка нічого не знаю, а от донька її померла в дуже юному віці, ще школяркою була, кажуть...




Я мала честь знати її і працювати з нею на одній кафедрі впродовж 11 років. І весь цей час вона носила елегантні костюми, ніжні ангорові светри, спідниці, шалики, а помада яскраво-рожева! Набридли, мабуть, брючні костюми)) І я ніколи не бачила її сивою, фарбувала волосся - і ніяких відрослих коренів. А почуття гумору яке мала! І навіть перед самою своєю смертю казала коліжанці, що залежалася вдома, а треба би на Південний сходити і купити собі новий жакет перед новим навчальним роком... І вона ж казала "Спешите говорить друг другу комплименты! Жизнь так коротка..."

Перепрошую за довгий оффтоп.
Але щось у її словах таки є. Вона взагалі була жіночка прикольна)
І до дівчат у топіках з голими животами казала: девочки, это уже не модно! в Париже такое не носят!

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Дякую Тепер і мене ці слова вразили. А то завше важко відмовити собі у зручності вдягнути штани і летіти у справах. І хоч я знаю, що чоловіку подобається, що я вся така "делаю дела", але інколи хочеться бути для нього (чи, може, насправді, для себе) іншою...жіночною... Останнім часом почала задумуватись, що мало в мені господині (в хорошому розумінні слова), такої домашньої, затишної, смачної... Не знаю, як в собі це вбудувати, але пробую... Чим смішу і себе, і чоловіка часом. Та все ж це мої маленькі успіхи. Знаю, що чоловіка я закохала якраз своєю впевненістю, неприступністю, антидомогосподаркою і т.д. і т.п., а зараз ми обоє хочемо, щоб був сімейний затишок, тому і працюємо в цьому напрямку.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

А я щось зимою ну ніяк не вилізу з сподень. До церкви, то в мене як закон - тільки спідниця або сукня, а он на щодень, то сподні. Щось ніяк не переключусь на спідниці зимою. Не наю! А он літом, то вже інша справа. Літом, то в шортах і бріджах (чи як там вони) майже не ходжу. Люблю спідниці різного роду і сукні. І справді інакше себе в них почуваю, але на зиму маю "бльок!"
Волосся було довге, але мені не пасує.

Муж сказав обрізати. Я обрізала. Тепер жалію трохи. Але мені направду не пасує довге волосся. Коротке в мене в’ється, а довге лежить пляцком дуже нефайно.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Я довго слідкувала за цією темою, останні дні тут дуже весело було . Хоч мені здається що відео Олега Годецького які виставив пан Віктор в цій темі все сказали. Ну принаймні мені здається хто хотів почав діяти, а решта - їм цього не потрібно. Пам'ятаю я своєму чоловіку тоді сказала як хочеш щасливу і міцну сім'ю подивись це відео можеш нічого не казати і нічого не робити просто подивись. Я багато читала, слухала і робила і тепер знаю що як що міняти себе то і чоловік зміниться. Він недавно мені сказав що я в нього вірю більше ніж він сам в себе і він не може не виправдати мою віру
Може ця ссилка комусь допоможе визначитись і почати рух до ідеальних відносин.http://www.valyaeva.ru/?p=4055
На-жаль нас не вчили бути дружиною, мамою і жінкою

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Почала читати "Очарование женственности". ...
Наразі дуже багато думок, вражень, запитань, протиріч і т.п. Навіть важко зараз щось конкретно сформулювати. Єдине що можу сказати однозначно - це особлива книжка, навіть у якомусь сенсі магічна, ))) принаймні для мене. )))) Магія в тому, що я бралася її читати дуже скептично настроєна, але раптом все почало змінюватись... ...Незнаю це книжка, чи ще щось.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Це правда. Я тоді справді задумалась над всім тим. Але бачите як цікаво... якщо на форумі хтось скаже повір в свого чоловіка, молись за нього, переміни себе, то людину закидають капцями. Ще бідний Віктор (Бозю коханий, його вже рік нема ) тут воював про одне і теж, і тільки дехто прислухався.

Я просто говорю до того, що людина таке сотворіння, що сама собі будує бар’єри і створює проблеми, особливо жінка. А потім пробує їх вирішувати

Оце точно. У мене в родині все само собою розумілось. Моя тета, як вийшла заміж, то її щойно почали вчити ЩО це таке бути жінкою, бо родина куди вона пішла була стара львівська інтеліґенція, якої залишилось ДУЖЕ мало. А он моя мама мене нічого не вчила, і розуміння що таке бути жінкою у мене не було. Чомусь не бачила того розуміння у багатьох своїх одногрупниць і ніхто про таке не говорив. Але я бачила правдивих жінок, і чомусь всі вони були єврейки. Моя вчителька музики була саме такою. Вона завжди була намальована, ходила в дуже гарних сукнях, і дуже мило говорила до свого чоловіка. Ніколи від неї не чула, що мій матолок. Шкода, що наших дівчаток радянсько-виховані матері в першу чергу вчать виживати, а не вчать жити.
Але щось мене понесло не в ту стєпь.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

та якраз в ту степь.. нас в школі, в інституті напихають тими знаннями, які в житті рідко коли стають в пригоді.. Максимум чого вчать дівчат - урок праці, і ще бувають уроки етики.. А все решта - для загального розвитку.. І виходить, що ми знаєм стільки-стільки всього!! А того, чого треба - нас не вчать.. Все перекладається на батьків, а батьки і самі не завжди знають якою є роль жінки і чоловіка в сімї..

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Чого ж не в ту стєпь?! Як на мене, як раз в ту! Адже, мистецтво бути дружиною - це в першу чергу, мистецтво бути жінкою - доглянутою, жіночною, сексуальною, ніжною, мудрою.

---------- Додано в 15:53 ---------- Попередній допис був написаний в 15:43 ----------

Моя мама, наприклад, ніколи не говорить ,що її чоловік (мій тато) такий-сякий. Вона завжди каже: мій чоловік - найкращий чоловік на світі, і мама для нього -найкраща! І досі вони гуляють, взявшись за руки, і тато маму на руках носить у прямому розумінні цього слова.
І я так само не говорю, що мій чоловік поганий (хоч бувало часом, що гиркались). Для мене мій чоловік - найкращий, і сім'я моя -так само найкраща.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Точно не по темі, але згадалося, як наша "трудовичка" десь в класі 7-8 безуспішно намагалася примусити нас слухати щось там про ікебану, і в кінці кінців видала: "От ви зараз не слухаєте, а підете коли з хлопцем на побачення, і він спитає:" А що таке ікебана? ", а ви не будете знати!!!"

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

А як ж інакше... Розвалити можна дуже швидко, а он побудувати? І чи так легко побудуватись щось коли не даєш шансу іншій людині. У нас у всіх є свої мухи, і часами ті мухи більше жужать б голові, а часами менше.

Коли я писала про двері які хочу тримати зачинені, то мала саме те на увазі. У кожного з нас є потаємні закапелки наших емоцій, з якими ми б воліли ніколи не спілкуватись і ніколи не витягувати на зовні. Знаю, що у мене є такі. І коли мене щось дратує в іншій особі, то дуже часто то щось в чому я сама собі не хочу признатись або дратуюсь з заздрості.

А якщо повертатись до жіночності, і догляду за собою, то мій чоловік зауважує коли я задоволена собою. В дні коли я себе люблю ходжу інакше. Прогну спинку, задеру носика і стіляю оченятами на ліво і на право. В такі дні і чоловік чомусь осипає компліментами.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Звичайно, коли жінка задоволена собою, коли вона усвідомлює себе ГАРНОЮ ЖІНКОЮ, вона світиться зсередини і цим дарує позитив оточуючим на енергетичному рівні. І, відповідно, отримує такий же позитив у відповідь у вигляді компліментів, посмішок і т.д.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

АААаа! ми єйо тєряєм!!

))))

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Причому самі ж доклалися))).

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

))))))))))))))
Незнаю, все ж навряд чи патєрялі. )))))))))
Бо я таки (поки що! ))))) притримуюсь і далі своєї точки зору, а саме: іноді й справді не варто продовжувати боротись за щось, що не вартує того. Кожен, звичайно ж, вирішує в міру своїх сил і можливостей. Я вже порівнювала партнера з роботою (так може не дуже коректне порівняння), але боятися цього не потрібно. І я дуже рада, що зараз за це вже так не судять як колись, хоч пережитки залишились. Та й багато прикладів інших жінок, які не захотіли продовжувати своє пекло, знаходять все ж того, з яким будують своє подальше життя і щасливі з того.
Все-таки багато шлюбів по молодості, коли ще фіялки в голові, і про серйозні речі не задумуються, а навіть як задумуються, то не обговорюють, або навіть як і обговорюють (як у моєму випадку), то коли наступають ті самі серйозні речі, не завжди поступають так, як колись говорили.

Стосовно книжки... Незнаю-незнаю... Питань дуже багато. Дуже шкода, звичайно, що вона мені раніше з самого початку не попалась, коли я робила помилки (як виявилось !!!))) і навіть не підозрювала про це. З другого боку, там такі речі описані з боку чоловіків - реакції і т. ін., ну просто маразм чистої води. Як от, реакція на прагнення або бажання дружини стосовно нього - дитячий садочок просто махровий, але блін!!!!! як же це в точку відображає дійсність. Уф!! Зло бере! Ну чому так?? Адже коли зустрічались, він готовий був заради неї практично на все, а тут такий егоїзм, чи швидше егоцентризм?
Що мене здивувало.. Я реально аналізую все що я робила і не робила, вже бачу де саме і що саме робила не так, тобто помилки. Правда, незнаю чи ще можливо щось поправити... Але найдивніше - це поведінка чоловіка, мабуть це все-таки співпадіння (ну не можу я поки що логічним своїм розумом пояснити це), я абсолютно нічого не робила, зовсім нічого, поводила себе як завжди, але в той же день (як я почала читати) він ніби змінився і до дитини якось інакше почав ставитися (не кричить, спокійний ) - це мене поки що шокує. (Здивуванню моєму немає меж)
Звичайно,великі сумніви ще залишаються... Але я ще навіть й чверті книжки не прочитала ;-)

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

ух, я тримаю хрещені пальці

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

і недовіра до чоловіків теж чи не від народження є...

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

А ще, між іншим, в книжці дуже розумно і коротко пояснюється один пункт, а саме: утримування сім’ї чоловіком. Там чітко і категорично вказано, що якщо чоловік не заробляє на життя сім’ї, то його або гнати, або самій з дітьми десь валити і вставати на соцзабезпечення .
Все, без варіантів.
То мені цікаво, а як чинити, коли він роками вже звик не забезпечувати сім’ю? То таки такій сім’ї кінець?

---------- Додано в 20:20 ---------- Попередній допис був написаний в 20:17 ----------

Дякую за турботу! Направду, незалежно від того як все складеться, книжка беззаперечно геніальна і помічна! Дуже дякую за пораду її прочитати! Тепер сама радитиму її всім

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Тут так радять ту книжку, що я заради цікавості погуглила і прочитала декілька уривків... маразм, ще й тошнотворний. Але це моя особиста думка, можливо в мене не такий характер, та й світогляд, але те що там писало викликало відразу. Це не в образу Вам, просто процитувала вас допис. Нарахунок відомої тут валяєвої - що в ній аж такого, що нею так зачитуються??? Статті (ті що я читала) в основному це написані її словами думки і фрази різних "гуру щасливого і безтурботного життя", занадто все рожево-приторно солодке. І тим-більше на її курси "женственности" я б не пішла, не побачила в ній нічого аж такого жіночного, та й чогось навчитися сумніваюся що б могла. Мабуть не дано мені опанувати "мистецтво бути дружиною", зате в нас веселе сімейство.

Даремно я в школі в 10-11 класі ходила на автосправу, от якби відвідувала уроки праці, то може б вийшов і з мене толк.