Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? почитала попередні дописи і зрозуміла, що я така не одна у мого сина якесь загострення характеру почалось, як тільки нам виповнилось 2 рочки. я спершу подумала, що це малий після святкування, після купи гостей ніяк не вгомониться, але де там...уже два тижні майже кожного дня я себе ледь стримую цілий день він вимагає, щоб я постійно тільки з ним бавилась, ніякої хатньої роботи толком зробити не можу, постійні істерики..тяне мене за руки до нього і все, ледь вечерю чоловікові з плачами встигаю приготувати, а якщо і тишина, то точно капостить, а під вечір то взагалі якась гіперактивність, і тоді моя нервова система не витримує коли я йому щось забороняю то взагалі включається ігнор, лише коли прийде чоловік то його слухається! будь-лаааска підкажіть, що можна почитати, щоб не сварити постійно дитину за неслухняність, бо щось я себе почуваю найгіршою мамою на світі!
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? В мене нова методика, експерементальна. Намагаюся по японській системі попереджати, а не виправляти. Тобто не допускаю ситуацій, які можуть викликати істерику, ні до чого не примушую: хочешь бігати голий - прошу дуже, побігає так трошки і сам приходить, намагається кофту вдягати, не хоче спати - не треба, втомлюється, залазить до мене на ручки і сам засинає і т.і. Не стаю в позу коли він впирається: йому ж два рочки, а не мені. День минув дуже мирно, спокійно і безконфліктно..Мені, щоправда, в тому плані з чоловіком пощастило, бо він завжди згідний, або сам собі приготувати або почекати, лише аби в домі спокій був, я не дратувалася, а малий не істерив. В на безлад йому байдуже. ( Тільки мені ні=))) В випадках вимог цукру, мультиків (те що ми нормуємо, типу шкідливе), відволікаю, складно, але вдається. Наразі один день, але подивлюсь як піде. Вони ще дуже маленькі в нас, тому треба дуже обережно....Банальщина?
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? В якійсь статті прочитала : чим більше ви сварите дитину, тим гірше вона поводитиметься. Як на мене, щось в тому є....
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? Практикую "японську систему" переважно тоді, коли синок мене доводить до стадії "а, роби собі що хочеш!" Із засинанням найважче, якось до 2ї ночі чекала, поки "набігається - сам засне", і таке враження, що дай йому волю - до ранку буде бігати.
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? Мені вчора довелось чекати до другої:khomyak::khomyak:, але в другій ліг порч і мною і сам заснув... Мами, в яких чемні діти, поділіться досвідом, що Ви робили? Як Вам вдалось? Чиатю-читаю-читаю: з"ясовую, що все роблю правильно, але чому тоді, результатів немає? Набратися терпіння і чекати? Боюсь розпестити, аби потім піздно не було... Боюсь зірватися... Думаю лише про те ЯК ВИХОВАТИ ХОРОШУ ЛЮДИНУ?
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? Типу Ваш приклад? Ну я не знаю чи мому мій нра, але наслідувати мене він наразі не поспішає... Якщо з когось з домашніх він приклад бере, це мабуть, кіт...
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? Ага. Якби я так мало спала і в мене були б такі проблеми зі сном, як в нього- певне я була б вже не жилець... А бо як мін була б ходячою мигееерою. Тут чогось ця теорія провалюється по повній. А так вона мені дуже навіть нра.
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? І мене мучать ті ж питання.... Стараюся робити все як найкраще, щоб було правильно, а результати мінімальні. Чоловік заспокоює, що в нормальній сім'ї (якою я вважаю ми є) дитина теж буде доброю, вихованою і т.д. Тоді звідки в такої дитини якась агресія чи щось дурне береться? Мені здається, що зі всього, що він баче чи чує, він черпає те, що не треба. Пояснюю, що битися не можна, кричати не гарно, треба бути чемним. На все каже добре, я буду чемним, а тільки щось не по його починається істєріка. Остані тиждень-два стараюся що б він не наробив, говорити ніжно і спокійно, навіть на трошки не підвищувати голос. Здається получається, принаймі в мене, а до дитини надіюсь дойде з часом, або справді переросте, бо іншого шляху наразі не бачу
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? Видно, мені бракує трохи японського спокою, щоб таки дочекатися, коли синок таки сам засне.
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? Чоловік виручає. Деколи забирає малого і я посплю. Деколи тупо вирубуюсь при них. От так і живем. Душа в душу(((.
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? ще зверніть увагу на мультики і ТВ, навіть фонове. то здається, що дитина дуже зайнята і не звертає увагу, насправді вони то всотують, як губка!
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? Весело=)) Весело живем... і якось в усіх схоже. Це дуже заспокоює насправді, а то часами здається "що тільки в мене не як в людей... я некомпетентна мама і т.і" Дякую, дівчата усім, що не даєте так почуватись=). Усі старання винагороджуються і в нас виростуть прекрасні синочки=) І дочки=)
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? На цій оптимістичній мантрі і тримаємося)). Ну принаймі наразі. Я купу всього про вихований процес перечитала. І хорошого і поганого. І ніде там не пише, що робити з дитиною, яка мало спить і трудно засинає)). А нє- пишуть)). Що виросте і буде до 2 ночі вже комусь іншому спати не давати)).
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? Може мелісу попити? В невролога проконсультуватись? Може, ттт, глисти?, може ще щось непокоїть. Я завжди шукаю причину в самопочутті. І консультуюсь з лікарями. А мій практично не їсть
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? Так в нього то все ок)). Йому то ДОБРЕ. Самопочуття прекрасне. Таке враження що йому підходить так мало спати. А нам то не дуже(((.
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? Це не японській спокій, я йой який холерик, я наразі тільки треную волю, щоб не зриватися, бо крики мого сина чують всі сусіди, але принаймі ніхто не звинуватить мене в тому, що кричу я може вони думають, що я його мовчки лупцюю?
