Відповідь: як ви відчули що хочете стати мамою? до появи дітей треба бути готовими не лише матеріально, а й морально. Тому якщо хтось має сумніви щодо своєї готовності - значить, ще не час. Окрім фізіологічного віку, є ще психологічний, зрештою. Я народила малого в 27,5 і дуже задоволена: і в кар'єрі встигла щось зробити, і "нагулялася"
Відповідь: як ви відчули що хочете стати мамою? І я свого народила в 27,5 Додано через 8 хвилин Щодо обмежень. До 12 тижня ми з малюсиком здійснили 36 польотних сегментів, 4 з яких трансатлантичних. А потім я просто перестала рахувати ) Ше за 2 тижні до народження синочка ми гуляли по Варшаві, то тепер я думаю, а шо було б якщо все в дорозі почалося ?
Відповідь: як ви відчули що хочете стати мамою? Я свої 5 копiйок теж втну. Щоб не тратити багато часу i писанини, Лулу, скажу вам дуже просто - якщо ви шукаєте вiдмазки для того щоб завести дитину, значить ви 100% не готовi!!! Ви будете готовi тодi коли одного дня зрозумiєте що у вас все є крiм дитини! I тодi, нi робота чидова пречудова, нi нездiйсненнi подорожi, нi гулянки не стануть вам на шляху, ви вiзьмете свого чоловiка за одне мiсце i потягнете його до дiла отак i буде. Я своїм подружкам так кажу - щоб нормально опанувати стан материнства з усiма питаннями i можливими проблемами треба бути дуже свiдомим про це i хотiти дитину в загальному. Тодi вам всi труднощi будуть "нi по чьом"! Я вiдчула готовнiсть в 24 так солiдно, бо до того я до дiтей ставилась досить "безразлiчно". Менi зараз 25(майже 26) я чесне слово всi дiскатєкi вiдгуляла, менi в радiсть бути з доцькою. Я не хочу волочитись з друзями по ночах. Так, я не кажу що я взагалi хочу приклеїти себе до дитини, але я можу мати збалансоване життя, друзi, робота, подружжя, iтд... i ПЛЮС мати чудову дитину, i незабаром мати ще одну i бути дуже ззадоволеною. А подорожi по свiту - вони нiкуди не втечуть. Завжди можна попросити одну з бабусь подивитись за малюком на тиждень i поїхати вiдпочити. Я правда нiкуда не збираюсь їхати поки малiй не буде рочок, але потiм я 100% хочу десь поїхати з нею чи без.
Відповідь: як ви відчули що хочете стати мамою? коротче кажучи мораль сей басні такова не паритись а далі видно буде я так розумію дуже вдячна вам о розпрекрасні дівоньки почитала-почитала і подумала що я тим особливо і не парилась а от оточуючі-дуже тра і їм дати почитати думоньки прекрасних дівоньок (ну або які вони можуть бути коли з ТАКИМИ кайфовими іменами) і жізнь налагодиться... ще раз дякую всім і навіть тим хто тільки збирається тут шось накалякати ну та бо дійсно полегшало:y: :shy: :shy: :y:
Відповідь: як ви відчули що хочете стати мамою? Я мамою хотіла бути ще з дитинства - возила іграшковий візочок з ляльками. В 13 я була впевнена що в 18 в мене вже буде дитина, в 18 я думала що треба народити в 20, в 20 що в 25, в 25 ну ніяк часу на то небуло тільки на кар"єру, так час йшов 30ка вже виднілася з-за гір , все частіше на очі почали потрапляти статті про те що ідеальний вік жінки для народження першої дитини - 35 років, і тут бац, Бозя послала нам малятко. Так би через ту роботу певно до пенсії дотягнула б.
Відповідь: як ви відчули що хочете стати мамою? Я також не готова до дітей, і не тому, що відсутній матеріальний фундамент, чи є якісь незалатані дірки в моєму житті, а просто я відчуваю, що не готова. І вважаю, що народжувати дитину під тиском чоловіка чи рідні, бо "вже пора", це помилка. Дитина має бути бажаною в сім"ї, навіть не в повній, і вона повинна відчувати те, що її люблять повноцінною батьківською любов"ю і її поява на світ була св"ятом.
Відповідь: як ви відчули що хочете стати мамою? Лулу, я тобі пораджу одне: живи так, щоб бути щасливою. Якщо ти відчуваєш, що до дитини не готова, то не звертай жодної уваги на слова інших. Йди лише за покликом свого серця і внутрішнього стану! Дитина - то надзвичайна відповідальність і до неї необхідно бути готовим. А я так розумію, тобі ще хочеться у повноті насолодитися волею і безтурботністю. Кажу з досвіду, в мене в коліжанки-художниці ідентична ситуація була, народила вона все ж дитину і тепер її сином всі на світі займаються, крім самої мами (бо її до іншого тягне).
Відповідь: як ви відчули що хочете стати мамою? ну я теж думала над цим... але я досить довго жила сама і... насолоджувалась але певно таки ще МАЛО-О-О-О-О!!!! а крім того що таке безтурботність хіба турботи в житті тільки з дитиною пов"язані... все відносно...навіть дуже відносно дякую Додано через 6 хвилин погоджуюсь але в декого за ідеалізованим святом і бажанням повстали жахливі розчаруваня... ну але ж то не про нас а про чиюсь максималістичну юність... і зрештою ті мої знайомі вже переросли свої проблемки ...хм..а інколи ще й замкнутість на ребьонку в мами виникає бо дуже прагнулось... так все складно і щонайгірше...дуже НЕОДНОЗНАЧНО факт
Відповідь: як ви відчули що хочете стати мамою? А я в 21 і дуже тішуся, бо зараз би у мене часу взагалі не було на маленьку дитину. А от зі своїм 4-річним якраз даю собі раду. Є така річ, як егоїзм. І він буває в однієї людини, а буває у пари. І якщо егоїзм у пари, то завести дитину дуже важко. Для егоїзму завжди не час, завжди нема готовности чи то матеріяльної, чи то моральної. Не кажу про когось на форумі, просто знаю такі пари особисто (в Україні і Польщі). Мають хату, по машині, а то й по дві, а от на дитину ще матеріально не готові. Додано через 7 хвилин Цілковито підтримую. На жаль, в Україні родина хоче вирішувати проблеми, які до неї не належать і до якого не має права. Та й поштовх у них чисто про людське око. Слухати таке ніколи не варто. У мене так подруга заміж вийшла, бо вже час. І дитину народила. А тепер і вона нещасна, і дитина. Зате родичі свого добилися. І тепер ту дитину й доглядають.
Відповідь: як ви відчули що хочете стати мамою? Лілю, дитину не "заводять", це ж не хом'ячок якийсь Егоїзм притаманний кожній людині, комусь більше, комусь менше, залежить від виховання, мабуть. А щодо готовності створити дитину (так, саме створити ), то хтось психологічно дозріває до відповідальності раніше, а хтось - пізніше. А ще хтось - ніколи
Відповідь: як ви відчули що хочете стати мамою? А й справді.. Це ж не обов'язково кожна жінка має народити дитину.. Думаю, якщо жінка цього не хоче, то краще взагалі не родити. Щоб не було "небажаних" дітей. А якщо хоче, то відчуття готовності колись та й з'явиться
Відповідь: як ви відчули що хочете стати мамою? Такі пари тільки так і говорять. На жаль. Тому я так написала.
Відповідь: як ви відчули що хочете стати мамою? ... а чомуб вам як глибоко творчєскiй лiчностi не дозволити такiй само глибоко творчєскiй лiчностi мати дiтей на сторонi, дуже навiть глибоко творчєскiй пiдхiд... , а взагалi такi теми обговорюються з безпосередньою участю чоловiка...
Відповідь: як ви відчули що хочете стати мамою? Знаю я одну "глубоко творчєску лічность" в якого різниця між дітьми 4 місяці
Відповідь: як ви відчули що хочете стати мамою? Ну не знаю... Мене фактично виростили бабуся і дідусь, в батьків завжди були свої проблеми... Так от, спочатку помер дідо, потім за два роки злягла з інсультом бабуся Доглядати за нею довелось мені - і уколи робила, і мила, і переодягала... І жодного разу навіть не задумалась, що вона може мені бути тягарем. Вона ж також мені була потрібна не менше, ніж я їй - поділитись проблемами, пожартувати, попліткувати врешті-решт! Та навіть посваритись, щоб потім все без образ було! З батьками чи друзями так не виходить Тепер, коли її більше нема, я готова все, що завгодно, віддати, щоб вона хоч трошки довше пожила... Звичайно, я не хочу сказати, що діти нам щось винні, але чому не припустити, що ми їм будемо потрібні не тільки тоді, коли вони ще маленькі?
Відповідь: як ви відчули що хочете стати мамою? У мене з бабусею теж кращі відносини ніж із мамою. У мене взагалі з мамою дивні відносини. Я татова доня, але через обставини, а не за власним бажанням. Але це в тому моє щастя також. Бачите, ви властиво висловили те саме, що і я, але іншими словами. Ви опікувалися бабусею із вдячности, за власним вибором. Вас ніхто не змушував, не казав, от я тебе виростила, життя тобі віддала і т.д. Батьки часто думають, що діти їхня власніть, але вони помиляються. Щоразу, коли так думають чи чинять відповідно до такого думання.
Відповідь: як ви відчули що хочете стати мамою? Моя мама коли мене родила ( в 24) казала що їй як тягар на шию повiсили. Вона то i замiж не дуже хотiла а тим бiльше дитини, але їй було вже 23 i вже було конче ТРЕБА! От вона i мучилась. Хоча, я свою маму дуже люблю i у нас гарнi вiдносини (хоча вона любить мозги полкєпати троха час вiд часу). I навiть то що вона мене з братом "покинула" на бабу з дiдом коли поїхала на заробiтки дало менi нагоду цiнити її ще бiльше! Коли я зрозумiла що це таке жити фактично без мами 3.5 роки! Отак буває.
Відповідь: як ви відчули що хочете стати мамою? а ви мужчіна фантазьор :y: якщо так то тілько обопільно... тєлєфончік оставітє:cowboy: Додано через 7 хвилин а я все життя хотіла і хочу бути татовою донею але це неможливо бо він не хотів щоб я в нього була і пішов я просто переконана що татові доці-прекрасні і впевнені в собі впродовж всього життя маю прекрасні приклади мені завжди цього не вистачало...ееееех:shy:
Відповідь: як ви відчули що хочете стати мамою? Знаєте, кожен має когось рідного, близького. Я колись дуже мріяла, аби мама не була така мені чужа та далека. Потім змирилася. Але досі важко усвідомлювати, що мама, на жаль, остання людина, до якої би я зверталася по допомогу чи могла довіритися. Ми з нею можемо говорити лише на побутові теми. Я на тому стараюся просто не зосереджуватися. З бабусею у нас просто велика любов, але вона мене не розуміє, на жаль, бо просто у різних середовищах росли. Тому єдиною людиною, яка мене розуміє, відчуває, знає і поділяє мої смаки, був лише тато. З ним я ділилася своїми пригодами із хлопцями, з ним ходила купувати собі сукні, перфуми. І, здається, саме він найбільше сумував, коли ми з чоловіком переїхали на своє помешкання. Як на мене татові доці просто не мають крайніх жіночих рис. А якою хто є людиною і який має характер, то, мені видається, залежить уже від самовиховання. Якщо над собою працювати, можна багато чого досягнути.
