Ну і файно, що переживає. І ніякий це не тягар для них. Мій теж переживає. Головне, щоби жінка була щаслива в тому, що робить і щоби завжди мала ще щось "своє", окрім чоловіка та дітей. То, вочевидь, обмежене коло спілкування дається взнаки, вибачте, що так скажу. Знаю дуже багато жінок, які сиділи майже 15 років удома з дітьми, а коли ті попідростали, жінки почали займатися власним бізнесом. Так що узагальнювати не варто. Котрійсь жінці треба завжди працювати, а котрась розвивається, коли має "паузу" в житті на такі важливі речі, як виховання дітей. І при тому живуть на одну середню зарплату.
Відповідь: Самодостатність і подружні стосунки мій чоловік вважає, що після трьох років дитину ТРЕБА в садок віддавати (або в щось типу того, в суспільство, коротше), а маму - заробляти досвід - на роботу. Мені цікаво чи зміниться його думка після народження дітей Я поки ще не визначилась зі своєю точкою зору на цю тему, чесно кажучи. ---------- Додано в 03:22 ---------- Попередній допис був написаний в 03:16 ---------- а як ви то визначили? дуже цікаво
Відповідь: Самодостатність і подружні стосунки Я не визначила, я ж написала, що "вочевидь", тобто це було припущення. А зробила його на основі ваших слів. Гиг, зразу пригадуються слова про те, що для того, аби вимерла якась ідеологія, мають вмерти кілька поколінь. У мого теж схожі ідеологічні погляди... були. Мені видається, що мій чоловік теж так колись вважав, але якось у нас щодо дітей я вирішую, або спільно, але точно він не вказує, що і як робити. (Я не кажу, що ваш вказує, але знаю таких, що там не дуже поапелюєш.) Тобто він нераз категорично висловлюється, але якщо для виконання чогось я маю переступити через свої материнські почуття, питання з обговорення знімається. Було приємно, коли розповідаючи про свою співпрацівницю та її доньку, сказав, що донька "теж така як ти, що все дуже натурально робить". Свого роду визнання, хай і непряме. )))
Відповідь: Самодостатність і подружні стосунки То залежить) В мого змінились погляди тільки тепер, після другої дитини, але тому посприяли інші фактори - змінилось оточення, і взагалі, мій чоловік почав міняти світогляд, і якщо ще пів року тому він стверджував, що пора мені виходити на роботу, а я той процес мяко відтягувала, то буквально недавно він абсолютно свідомо визначив для себе, що я повинна ще кілька років присвятити дітям, щоб потім не було пізно. не маленьку роль у цьому відіграло спостереження мого мужа за дітьми колег та друзів, тобто результат в багато чому вже "на ліцо". Але щоб це відбулось - то ми завше обговорюємо ситуації разом, мій чоловік довіряє моїм методам виховання і бере активну, по мірі можливості, участь в їх реалізації.
Відповідь: Самодостатність і подружні стосунки Значить я не помилилася в своїх відчуттях)). Саме про це я й писала. Жінці як повітря потрібно мати щось своє особисте поза межами сім'ї. Не в образу- зараз просто цікаво, а потім біжать в тему "мистецтво бути жінкою" і плачутся як все зле. Такі нюанси треба напред хоча б прощупати (щоб знати куди рухатися і бути готовою відстояти якщо що свою позицію). Яка звичайно після пологів має властивість кардинально змінюватися.
Відповідь: Самодостатність і подружні стосунки ні, в нас є речі, які є чисто односторонні. про роль домогосподарки з дітьми я мріяла 5 років подружнього життя, коли спочатку успішно працювала, а потім мусила крутитись між роботою, навчанням і маленьким Дмитриком. І коли нарешті захистила свій червоний диплом, відмовилась від підробітку, з яким на пізніх термінах вагітності не справлялась і за 2 місяці до народження Сергійчика змогла дозволити собі займатись виключно домом і дітьми, - все стало на свої місця. Не сидіти вдома... не скрізь можна піти з дітьми. Коли діти вже можуть лишитись самі, це одне. А поки - мені і не хочеться. Самодостатність - це щось типу рівноправності, принаймні, мені так бачиться. Десь чула про те, що жінка має постійно спонукати чоловіка, щоб її втримував... так от, я знаю, що мій мене не втримує. Як ніколи мене не добивався, ніколи не завойовував. Я завжди для нього просто була поряд, ніколи не приховуючи своїх почуттів. І роками знаючи, що мені ці стосунки потрібні більше, ніж йому. Зараз я маю винагороду - його взаємність у почуттях. У нас дуже щаслива сім'я. Він - на зовнішньому "фронті", я - на внутрішньому. У мене ще ніколи не було такої чудової "ролі" як роль домогосподарки - ЙОГО дружини, яка йому прасує сорочки і ліпить вареники. Можливо, вдома стане нудно, коли я стану аж дуже вже добре справлятись зі всіма хатніми справами. Але я тільки вчуся. І за рік "вдома", хоча вдома - це відносно, бо в Дмитрика - гуртки, бо треба гуляти з дітьми і показувати їм світ, і ще в мої обовязки входять багато "позадомових", - відкриваю для себе новий світ. це інше трохи... трохи зовсім В мене чоловік цілими днями на роботі, і я маю час витягнути бігуді і змити огірки
Відповідь: Самодостатність і подружні стосунки бігуді, в даному контексті - це стан душі. ну і для дітей теж треба гарно виглядати. Але найперше для себе. я теж подумала про певне коло спілкування... чи виховання. Але це зовсім не для того щоб вас образити, просто це факт, що оточення впливає так чи інакше. от і ілюстрація
Відповідь: Самодостатність і подружні стосунки Завжди вважала себе самодостатньою. До сьогодні. Не хочу бути занудною, та глянула значення слова самодостатній у тлумачному словнику. Є 2 значення: 1) Який має цінність сам по собі; який має цілком самостійне значення. 2) Який обмежується самим собою, не має потреби в чому-небудь іншому. І от це друге значення геть мені не підходить, бо я маю потребу в щасливій сім'ї. Поки Бог не подарував нам з чоловіком діток. Я все шукаю причину, а не борюсь з наслідками. Так і тут. Почала задумуватись, що це моя внутрішня самодостатність є причиною. Мені важко пояснити це у декількох реченнях на форумі... Можливо, воно того і не варте, адже у кожного свій погляд на життя і своя таємниця щасливих подружніх стосунків... Я знаю, що я та жінка, якій озираються вслід, якій, можливо, заздрять, можливо, бояться, захоплюються... Я, та, про яку кажуть - самодостатня, незалежна. Мене це тішило...колись... А зараз я хочу мати дітей, сім'ю, піклуватись про чоловіка, готувати їсти, надихати його... Найголовніше, відчувати гармонію. І неважливо, розпочинати кар"єру у 20, 30 чи у 50... Жінка може все і може бути різною, головне признатись собі - чого насправді хочеш.
Відповідь: Самодостатність і подружні стосунки Чоловік моєї знайомої з такого переживання застрахувався на життя. І ніякий для нього це не тягар. В часи, коли дружина "заказує" чоловіка через бізнес, така турбота є високим показником довіри... Ех, нашим відносинам ще далеко до такого... Он мій теж систематично стверджує, що я засиділась вдома і пора виходити в люди...незважаючи на те, що малий багато хворіє і нема на кого більше розраховувати... Ще й постійно стверджує, що він самодостатній, а я типу безпорадна, залежна , хоч так прямо і не говорить, але відчуваю, бо і скільки не толкую не доходить, можливо, ще не час... ---------- Додано в 16:43 ---------- Попередній допис був написаний в 16:39 ---------- шукати причину - це добре, але тут перефантазовуєте, як на мене.
Відповідь: Самодостатність і подружні стосунки мій хотів отако: спланувати вагітність так, щоби дитя народилось у травні-червні, а потім щоб я не брала академвідпустки і, лишивши 3-місячного Дмитрика виходила на стаціонарне навчання. Дмитрик почав руйнувати ті плани, вирішивши зачатись пізніше і народитись в останній день вересня. А за рік, виходячи з академу, я плакала, бо розуміла, що ще рік вдома - і не зможу більше ніколи нормально закінчити хоча б бакалаврат, а з іншого боку 1 рік - це ДУЖЕ і дуже маленьке дитя. В нас було щось типу усної форми шлюбного контракту. І він наперед казав, що хоче, щоб я працювала - не для грошей, а тому, що жінка мусить бути доглянута, а не в халаті. Коли я зараз йому то нагадую, сміється: що я тоді знав про жінок і сім'ю...
Відповідь: Самодостатність і подружні стосунки А може якщо прямо не говорить, той не думати так? Я розумію, що більшість наших чоловіків були виховані в родинах де мама працювала, тому його бачення жінки яка лишень вдома займається сім’єю чи всім в хаті займається видається "неповноцінною". Ми як жінки хочемо звичайного визнання, будь-то те, що ходимо на роботу чи те, що сидимо вдома і робимо всю хатню роботу. А то нераз виходить, що жінка викладає себе на роботі цілий день а потім ще отримує вдома піґулки за те, що домашня робота не зроблена. Думаю, що треба дати тому час. Цікаво так, що в нас тут самі жінки зневажають тих жінок які обирають бути матерями. Ну то що вже говорити про чоловіків, якщо жінки-можновладці роблять все, щоб поширити поняття домогосподарка, то зле. Занадто, як на мене, пропагується думка, що мати-одиначка це не так вже і зле, і нашо тобі ВІН, якщо ти маєш дитину. Щось мене не в ту степ понесло, але мені здається, що саме таким і виховується бачення, що жінка яка не ходить на роботу це щось таке в старих спортивних заплямлених штанах з 2-3 річною дитиною в руках. Глупо, як на мене.
Відповідь: Самодостатність і подружні стосунки Мій чоловік жодного разу не докоряв , але натяки щодо того а чи не зайняти мій вільний час (поки діти сплять і я щось читаю або дивлюсь) чимось корисним були. Корисним в сенсі, щоб я гроші заробляла. Але як тільки я собі і йому твердо сказала, що НЕ ХОЧУ. Аргументувала. І всі натяки скінчились. Більше того, всі ті аргументи я тепер чую від нього як його власні.
Відповідь: Самодостатність і подружні стосунки От тут всі про маму в заплямлени штанах... А я, коли ще до заміжжя і материнства було далеко дуже, могла 2-3 дні не спати, нормально не їсти, бути вся нечесана в фарбі обмазана як бомж останній, бо в мене перло натхнення і най трава не росте, а я поки є натхнення - домалюю Зараз таке часто не буває, але волію вдома не виодягатися особливо. Є бажання - буду виглядати чепурно, нема - буду ходити в халаті. І не залежало то ніяк від виходу в люди - я приходила додому з "людей" і шусь в свої шкарпетки і улюблені розтягнуті штани))) І ніц поганого дуже в тому не бачу. Чого чоловіки пов"язують це лише з сидінням вдома?
Відповідь: Самодостатність і подружні стосунки для мене поняття самодостатості жінки виражається в її вмінні бути цікавою і потрібною іншим, не важливо, чи вона займає якусь керівну посаду на роботі чи створює вдома сімейний затишок (готує, прибирає, проводить час з дітьми, вишиває і т.п.). всі ж ми до заміжжя є самодостатніми людьми зі своїми поглядами, зацікавленнями, і подружжя має просто відкривати якісь нові горизонти для людини, а не позбавляти її самодостатності. наприклад, якщо чоловік приходить з роботи додому, і вони з дружиною не мають спільних тем для обговорення, то напевне проблема, але якщо є нормальне спілкування, жінка відчуває себе щасливою і задоволеною насамперед з себе, то все ок. зрештою, всі напевне погодяться, що якщо щаслива жінка, тоді щаслива вся сім'я
Відповідь: Самодостатність і подружні стосунки [/OFF] от саме словосполучення мене в "Забилам-би!" спрямовує... та хто з них/нас/вас СИДИТЬ? як на мене, то дієслово тут вкрай треба замінити. розумію, що "перебуває" - найповніше, але канцеляризм ще той. наразі спинилася на "я працюю вдома" звісно - нашо вільний час? а заробляти! а діти встануть - знов робота почнеться (уже невільний час), але ж вона безплатна! ніц в дім не приносить! то й не вважати її роботою. Як то підпис у когось тут є: роботу жінки вдома не видно; її видно ,коли вона незроблена. у мене таке саме було.і я велася! тримала вишиття напоготові, чи вязання: якщо я дивлюся тб, а прийде чоловік, то вхоплю і показуватиму вид (ну молода була, глупа, мама мене в тому підтримувала, на жаль). найсмішніше, що з тої ери ніц не вив'язано і не вишито) тепер активно протестую: я вдома працюю, в т.ч. виконую роботу, за яку платять, а між тим і відпочиваю, і розважаюся, і по хаті працюю. не так давно прийшов він з роботи разом з сином ,якого забрав по дорозі з садочка. я двері відкрила, поцілувала, і пішла назад до Роксолани. знаю, що вечеря готова, зразу їсти не будуть, скоро реклама - накрию на стіл. то він заходить і каже: от яка ти молодець, дивишся собі - і дивишся, видно, що тобі то в кайф. я аж прифігіла - 20 років тому було "що ти просто в телевізор дивишся? хоч би щось робила одночасно...". але промовчала... "кто старое помянет, тому глаз вон, а кто забудет- тому два"
Відповідь: Самодостатність і подружні стосунки Це стереотипне мишлення говорить, а не ваш чоловік. Будуть у вас діти, буде все інакше. Або не буде, бо деякі люди так все життя і живуть стереотипами. Знаєте, мій чоловік теж так колись думав, але для нас обох завжди на першому плані була сім"я, просто коли не було дітей, то було інакше, можна було розглагольствувати про роль жінки у суспільстві, а з появою дітей пріоритети зміщуються. Тепер роль жінки в сім"ї визначається тим, що добре для дітей. Саме тому я пішла з роботи, яка поглинала той час, який був потрібний нашим дітям. Але це не означає, що я живу тільки тим і що я немаю інших інтересів чи занятть. Вони у мене є, рівно у тій мірі, щоб всім було комфортно: діти мають маму, мама має розвиток, тато має жінку, яку не придавило баняками і бігудями і доглянутих дітей. Ну і стисло по темі: самодостатня людина, то не та котра може сама оплатити рахунок в ресторані чи квиток на літак, а та, чий рівень розвитку та інтелекту дозволяє мати сформовану думку на речі та події, вміти відповідати за свої вчинки і приймати рішення. А шлюб цьому не заважає. Принаймні, не повинен
Відповідь: Самодостатність і подружні стосунки Не мала наміру взагалі фантазувати. Маєте на увазі, шукаю причину не там? Не знаю... Мабуть, ніхто не знає... Але в будь-якому випадку маю бачення, що усі фізичні прояви є наслідком наших внутрішніх переживань/хвилювань (як позитивних, так і негативних).
Відповідь: Самодостатність і подружні стосунки Я особисто так не думаю і пояснюю часто чому. Але для нього є чіткий поділ: що він воює на зовнішньому фронті, а я сиджу на внутрішньому, ну і фрази типу "а шо тут такого просто сидіти вдома з дитиною і робити всю хатню роботу, не роби з того подвигу!" Натомість вважає, що всі його вчинки - це подвиги, а мої - фі*ня.
