Відповідь: Ми і наші мами Щойно розмовляла з своєю мамою. Не скажу, що діалог приємним був. Справа в тому, що в суботу в мене день народження. Я його не справляю, бо в нас немає грошей. Не так щоб суто на святкування немає, а взагалі немає. Дзвоню до мами, кажу, що в суботу я свого дня народження святкувати не буду, бо не маю грошей. Якщо хочуть посвяткувати, то нехай беруть курку, ковбасу на канапки і приїжджають, а решту я там щось придумаю. Мама витримала паузу і сказала - ну а що я тобі зроблю, що в тебе немає грошей. Ми не приїдемо. Потім я запитала як в них справи, що роблять, але настрій у мами був вже не той, щоб розказувати мені все, сказала мені нервово кілька слів і поклала трубку. Для чого я тут то все написала? Просто виговоритись нікому. Можете сміливо кидати в мене тапками, я відхилятись не буду.
Відповідь: Ми і наші мами Читаю сторінки цієї теми -і волосся дибки стає... Я ще можу зрозуміти такі гострі дописи дівчат, які не мають власних дітей. Взагалі відносини Мама-Дочка дуже часто бувають як між суперницями... Дуже часто мами через дітей хочуть щось досягнути, чогось добитись , того чого їм не вдалось...Звичайно, що доросла донька буде конфліктувати, коли їй нав"язують свій сценарій життя-буття... В мене з моєю мамою були дуже гострі стосунки поки я жила вдома, значно покращились, коли вийшла заміж і переїхала, але тільки тепер, коли перевалило за 30, -дійшло, яка я була в 20, 25 ...(слів не підберу). Тепер Мама та Свекруха для мене мають статус, який Некритикується. Що це для мене означає? Я їх любую, ціную, приймаю з всіма їх особливостями...і ще дуже їм вдячна за життя, яке подарували, що турбувались -направляли... Бажаю всім дівчатам, які конфліктують з мамами вирішати непорозуміння...Можливо деколи треба просто сказати, що Ви їх любите, цінуєте..Зробити приємний презент, виділити час, вислухати...Всім мудрості...і повірте те як Ви сприймаєте ситуацію в 20, 25 років, після 30-ти буде зовсім інша пісня.
Відповідь: Ми і наші мами А чого кидати... Тут пожаліти треба, підтримати... Боляче і важко, і часом справа не в словах, які хтось комусь сказав, а в інтонації, підтексті... Тримайтесь, дасть Бог, все у вас налагодиться...
Відповідь: Ми і наші мами Тому, що хтось зрозуміє, а хтось засудить. Люди є різні Справа дійсно в інтонації. Коли чекаєш підтримки в рідної людини, а вона відвертається. Далеко не вперше. І справа тут не тільки в грошах.
Відповідь: Ми і наші мами Мені здається, що в цій темі засуджують більше ті, хто сам не мав складних стосунків з мамою... Хоча, може я помиляюсь... На сьогоднішній день мені нарікати нема на що, але... було... І воно так далеко засіло в мені, що я коли тут читаю, то чудово розумію дівчат, і деколи робиться так боляче, що доводиться собі ж нагадувати, що в нас все ок...
Відповідь: Ми і наші мами Набуте ІМХО (не в образу, просто ділюся своїм)- нема чого в мам підтримки шукати. Тим більше в більшості наших мам, яким і так несолодко жилося (а декому і зараз несолодко). Ну немає їм що давати більше, немає. І так всі сили протягом нашого життя нам віддавали. То їм підтримка потрібна, навіть якщо вони від неї відмахуються всіма руками. А от на неї справді інколи ні сил, ні бажання не має... Бажаю вам в собі ці сили віднайти принаймі на себе. Щоб так гостро на то все не реагувати. Ну і підтримки від чоловіка звичайно.
Відповідь: Ми і наші мами То не гостро насправді. Написала пояснень три абзаци, але потім стерла. Не хочу заглиблюватись в роз*яснення наших стосунків. Як є, так є. Так жила вчора, живу сьогодні і житиму завтра.
Відповідь: Ми і наші мами Якось воно трагічно звучить. Життя одне. І воно прекрасне. Подумайте про це.
Відповідь: Ми і наші мами В малої температура, на другий день в мене, уже в чоловіка. Мама питається чи щось треба. Попросила хліб, каплі до носа ну і всяке таке. Їсти нічого не просила, бо все було та і чоловік вчоре ще чуток на ногах був. Ввечері дзвінок від мами, вона запекла одне ябко для малої і зараз принесе. Мене від такого пів вечора тиліпало. По телефону не визказалась, бо Мійка вчасно захотіла по телефону поспілкуватись. Ну то є нормально?! Я коли хвора, з температурою, взагалі троха нервова.
Відповідь: Ми і наші мами І знову я тут. Мала щойно розмову з братом молодшим. Дитина абсолютно не вчиться. Перевели його з гімназії в легшу школу, бо йому було там дуже важко. Так в легшій він теж не вчиться. На уроках сидить з телефону в Контакті, прийде додому, теж постійно онлайн. Я вже протягом дня йому повідомлення час від часу писала, бо думала може просто сторінка відкрита, але ж ні. Відразу відкривав і відписував. До ночі в тих соцмережах сидить. Може навіть до 1 години вночі сидіти, потім я вже не сліжкую, бо сама засинаю. Старший брат сказав, що малий з*їхав, нічого не хоче вчити, тільки списує. Я вирішила трохи його налякати. Подзвонила сьогодні по Скайпу і питаю про навчання. Що вчать зараз, які оцінки, чи написав уроки. Я кілька років тому працювала в тій школі, де брат зараз вчиться. От думаю, обману його трохи, скажу що поїду за своїми документами і відразу в журнал гляну, як брат вчиться. Він як розплакався, як впав в істерику, давай кричати на мене, що я там знаю, що я там бачу. Менше з тим, поплакав, заспокоївся, сказав що йде вчитись. За хвильку дзвонить мені мама. Теж з криками. Яке ж то я право маю дивитись його оцінки, я маю своїх дітей, і маю пильнувати їх, ане брата, для того є мама. Я кажу, що мама їх не пильнує, бо бачу, що малий цілодобово в соцмережах сидить, коли ж він вчиться. А мама як розкричалась на мене, що я не маю права пхати свого носа не у свої справи, що я диитну до істерики доводжу, а хто я така, щоб вирішувати чи мама пильнує за дітьми, чи ні, скільки хоче, стільки хай собі сидить. Поістерила, сказала, щоб вона мене в школі не бачила, сказала що розмова закінчена і кинула трубку. Передзвонюю - збиває. І питаю себе - треба було воно мені? З одного боку так, не треба було, бо в мене вже інша сім*я, свої діти ітд, а з іншого боку - ну то ж мій рідний брат, так хочеться, щоб він не був якимось тупеньким двірником, чи сантехніком, чи грузчиком. Хочу гордитись ним, хочу щоб він в тому житті не пахав як кінь, а мав хорошу роботу. Не знаю, на мою думку, мама би мала мене підтримати, якось би сказати - що добре. що я його трохи вструснула, може налякається, трохи вчитись почне. Може добре, що я за нього взялась, раз мама часу не має. А тут навпаки. Якось так....... аж плакати хочеться, чесно.....
Відповідь: Ми і наші мами на злодію шапка горить, або кращий захист - це напад. Відчуває провину ось і нервує (імхо) от і маєте повне право як старша сестра. а я б навпаки одразу до школи побігла , і не звертала уваги на мамині крики - ну але то Ви самі маєте вирішувати. ---------- Додано в 18:55 ---------- Попередній допис був написаний в 18:54 ---------- взагалі слів нема ---------- Додано в 18:58 ---------- Попередній допис був написаний в 18:55 ---------- І дарма, маєте не плакати, а злитись. Як потім будуть проблеми з братом - буде гірше. Може брат так себе і поводить, бо ніхто уваги не звертає на нього. А він думає, що всім байдуже.
Відповідь: Ми і наші мами Його в школі ображають, а він не може заступитись за себе. В контакті з нього всі сміються, я знаю це, бо він мені неодноразово казав, я просила всіх хто ображає, заносити в чорний список, ну але ж він не хоче, каже, що хоче бути популярним, щоб в нього в контакті багато друзів було. Шкода дитину, бо мама його затуркала. Постійно каже, що Максимкові важко вчитись, бо в нього колись був сальмонельоз, йому капельницю в голову ставили і це тепер дає ускладнення. Не вірю я тому! Бо коли ще була не заміжня, займалась братами, то молодший добре вчився, уроки робив кожного дня. А тепер ніхто ним не займається, тому з*їхав. Та я злюсь, ще й як злюсь, але що то дає. Нікому до тої дитини нема діла, ні мамі, ні татові, ні старшому братові. Сумно.
Відповідь: Ми і наші мами Співчуваю. Як Вас то так болить - то помагайте йому чим можете, і не звертайте уваги ні на кого. Я думаю, що брату Вас теж не вистачає, якщо Ви колись про нього дбали.
Відповідь: Ми і наші мами в мене молодша сестра вона має трохи іншого плану проблеми, але моя мама має точно таку позицію, і інтерпритацію Вашої ситуації я мала купу разів
Відповідь: Ми і наші мами Та я так бачу, що йому і без мене добре. Йому зараз взагалі тільки друзі потрібні. Навіть з друзів Вконтакті мене видалив, так образився за те, що оцінки хочу перевірити.Але то вже певне в іншу тему.
Відповідь: Ми і наші мами Ви правда не в правильну тему з тим, але ви не маєте права до молодших братів чи сестер. Ви не можете їх виховувати, як би вам цього не хотілось. Це робота мами. Якщо мама цього не робить, то ви можете тільки помолитись за ту дитину. Я знаю, що коли моя сестра до мене лізла мене то страшенно дратувало. І вона також дуже хотіла аби можна було гордитись мною. Але чому не можна гордитись братом двірником, що в тому поганого. Треба за нього просто молитись. Я знаю одного дуже доброго священника, який був наркоманом і алкоголіком, але все що робила його мама, то за нього молилась. А коли він повернувся додому, то вона і надалі за нього молилась, але грошей не давала, тож він не мав відкіля купити собі наркотиків чи алкоголю. Виховання, це робота мами а не старшої сестри. Так я це бачу. Тепер, щодо хлопця який не хоче вчитись. Якщо така справа, то чому йому дозволяється мати телефон і компютер з інтернетом. Або простий телефон яким він може зв’язатись з батьками і друзями, або компютер без інтернету. Якщо йому на все дозволяється, той не дивно, що у нього проблеми в школі. Мама на вас нервується, бо по-перше ви молодші і не маєте права їй вказувати (це так, якщо зверхньо дивитись) а по-друге, вона сама все бачить і ваше нагадування її ранить ще глибше. Замість того аби виховувати брата, краще підіть до мами і скажіть, що ви бачите цю ситуацію не надто здоровою в першу чергу для брата/сестри. Ви б хотіли допомогти але не знаєте як це зробити (навіть, якщо вам здається, що знаєте це ще не означає, що воно саме так і є) і хотіли б разом з мамою пошукати можливість вплинути на поведінку вашого брата/сестри. Звичайно, що мама спочатку відкине цю пропозицію, бо буде вважати, що ви на неї "наїжджаєте". Але згодом, якщо ви дасьте тому час, то мама сама побачить, що треба дитину рятувати. Поки мама не хоче цього робити, ви не можете. Тільки вона має право виховувати вашого брата/сестру. Говорю з власного досвіду. Я дуже незлюбила сестру за її повчання. Ми з нею дуже далекі і через її постійне повчання ЯК маю жити, ніколи не зблизимось. Подумайте, ЩО важливіше. Бути близьким з братом/сестрою, чи хотіти їх підладнати на свій манер. Нехай буде сантехніком, але якщо це його зробить щасливим, то може нехай таким і стане? Не всі мусять бути бізнесменами. В Божих очах він Боже дитя. Подумайте над цим. PS. А телефон я б забрала. Я дуже проти телефонів з інтернетом для дітей, які не вміють бути відповідальними.
Відповідь: Ми і наші мами Чекала ваших коментарів, чесно. Дуже вам дякую за таке добре роз*яснення, є над чим подумати, направду. Мама вважає що з братом все гаразд, що це нормально що він сидить так довго в інтернеті, хай собі сидить. скільки хоче. Ніхто забирати телефону не буде, йому для того і купили телефон з інтернетом, щоб він міг ним користуватись. Так сказала мама.
Відповідь: Ми і наші мами Скажіть мамі свою думку, але тільки й всього. Нажаль вона в своїй любові не бачить, що вона дозволяє вашому братові виробити залежність від інтернету. Нажаль. Шкода, якщо мама так цього ніколи не усвідомить, бо надлюбов’ю можна скалічити життя своїй дитині. PS. Чомусь дуже часто в наших українських мамів така надлюбов до своїх хлопців. Маю наочний приклад в родині. Дуже шкода.
