Мистецтво бути дружиною

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

А я вірю, що в нас забагато списують на характер, хоча на справді йдеться про набуті звички. Ну і ще велике питання, коли людину можна вважати дорослою і сформованою.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

жінка 25 р, чоловік 30. Ну може трохи швидше, але не швидше, ніж жінка в 20, чоловік в 25. Згрубшого.. Хоча, деякі психологи кажуть, що характер людини закладається до 5 років, і потім вже ніц не зміниш.. Характер - як фундамент, який вже є і ніц не зробиш.. А стіни, вікна, двері, дах, ремонт всередині (звички, погляди, комплекси, ставлення, реакція і т.д.) - щось важче, щось легше, але змінити можна..

---------- Додано в 13:56 ---------- Попередній допис був написаний в 12:59 ----------

переважаюча більшість - після 20 років, то можу сказати не дивлячись у статистику.. тим більше - люди можуть одружуватиь по декілька разів за життя.. цікавіше знати в якому віці зазвичай буває перший шлюб, а на держкомстаті не зустрічала подібної статистики, хоча може хтось таке і рахує..

цікаво що частка дітей народжених жінками, які не перебували у зареєстрованому шлюбі з 1990 року до 2011 р. зросла у 2 рази - з 11 до 21 %, якщо я правильно розумію - колись кожна десята дитина народжувалась не в шлюбі, а тепер - кожна пята..

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Що тут такого цікавого? Ви з чимось це пов"язуєте?
Я це пов"язую з виплатами, самотні матері отримують більше. Дехто спеціально розлучається, щоб більше грошей отримувати, тому діти рахуються народженими поза шлюбом.

напевно шлюби складені в такому віці і є самими міцними, бо є в наявності:

не завжди, але))

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

ага, а йому, зна, не треба)) тіко жінкам)

ага, мій скандалити починає, коли я щось перестаю робити - Є РОЛЬ ЖІНКИ В СІМ*Ї, читай - обов*язок - шаг влево, шаг вправо - расстрєл на мєстє

а що саме негаразд, з вашої сторони, було?

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

а чому обов язково це самотня матір? Дитина народжена не у шлюбі- це не автоматично дитина матері одиначки. Це дитина батьків, які перебувають не у офіційних відносинах. А у свідоцтві про народження дитини є і батько і матір. Просто при процедурі реєстрації дитини, народженої не у зареєс. шлюбі не подається свідоцтво про одруження, а подаються паспорти обох батьків і заява підписується обома батьками. От у загальних статистичних даних це випадок, який проходить як народжена не у шлюбі. Але це не означає дитина самотньої матері. І не впливає на статус дитини чи на оформлення її документів особливим чином.

багато пар не спішать узаконювати свої стосунки після народження дитини. Живуть так багато-багато років разом, але не узаконюють відносини. На юридичний статус дитини це не впливає. У нас от друзі лише зараз зареєстрували свої відносини- через 15 років спільного життя і наявності 13-річної дитини. А у коліжанки доня два тижні тому народила синочка. І хоч із своїм молодим чоловіком вони проживають разом, офіційно заявила, що у найближчий час узаконювати відносини не збирається- їм і так добре. І поява синочка на це ніяк не впливає.. От вам два приклади: дитина юридично має і тата і маму, її свідоцтво про народження не відрізняється від дитини, народженої у зареєстрованому шлюбі, але у офіційній статистиці на загальнодержавному рівні вона підпадає під отой відсоток народженої

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Мій також такий. Якщо я не виконую обов’язки які він, чи його бачення/виховання приписали жінці, то все - шквал овбинувачень, образ, бла, бла, бла... Істеричка одним словом. Я на це старалась не реагувати, і певні речі виконувала тільки по-можливості. Маю можливість прибрати, приберу. Хоч він вже зрозумів і навчився, що для мене прибирати в хаті, то всеодно, що примусові роботи на каторзі. Терпіти того не можу!!! Ванну помити люблю, а он прибирати в великій кімнаті - не моє.
Так от. Повертаючись до його істерик. Одного разу я просто не витримала. Я спокійно але дуже строго сказала - досить бути істеричкою! Вже досить. Істериш як баба, або як голубий в якого ніготь на пальці зламався.
І вже. Розвернулась і пішла геть і навіть не слухала, чи він ще щось хотів сказати. Все що змінилось це моя реакція на його істерику. Бо колись, то я б плакала, оправдовувалась, пробувала щось довести. А кому це треба?

З моєї було те, що я його не дуже розуміла і не вміла з ним говорити. Близкості як такої я боялась, і вона у мене носила характер ко-залежності. А коли зрозуміла, що близькість це добре і можна буди близькою з іншими і окреслити чіткі границі дозволеного, і це не перечить одне одному, той можна було говорити. І віддача прийшла. Я не мушу прибирати якщо не хочу. Навіть якщо він бурчить я розрізняю де то бурчання безпідставне, а де воно має підгрунтя.
А ще я навчилась що таке егоїзм а що таке смиренність.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

А інші кажуть, що сформована особистість це людина не молодша за 35 років. І жодна з тих теорій не є доведена якимось направду фундаментальними дослідженнями. Це так між іншим.
І до речі на думку тих самих психологів, власне характер можна коригувати. Визнають що з віком це тяжче, але абсолютно реально, якщо людина сама цього хоче. В що я не вірю, це в перевиховання зі сторони іншої людини, максимум можна мотивувати, надихнути, підштовхнути, але без бажання змінитися нічого доброго не вийде.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Я не писала, що це обов"язково тільки так і саме так
Як частина ситуації і таке є, а є і таке як писалося про ваших коліжанок.

Основне- я не думаю, що за десять років світ зіпсувся на стільки, що раптом стали більше народжувати дітей не у шлюбі. Це те що я мала на увазі.
Світ нікуди не покотився, все ок.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

так власне говорилося якраз навпаки:

Так що все "в порядку" )))

Ой Боже!!! Як то говориться, "если любимая уходит к другому, еще неизвестно кому повезло". ))))

Емм-м-м.. Якесь таке відчуття ніби в школі опинилась...

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

То дуже корисно вчитись.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

та ніхто й не говорив, що дитина не у шлюбі - значить в неї самотня матір..

мабуть я занадто старомодна, раз вважаю, що діти мають народжуватись у зареєстрованому шлюбі.. раз сімя - значить перед Богом і перед суспільством.. а так - співжильці, хлопець і дівчина, ну не чоловік і дружина (нехай хоч 20 років разом живуть - якось не можу назвати їх чоловіком і дружиною).. якщо штамп в паспорті нічого не змінює, то не розумію чому його не поставити?.. ну, але я багато ще речей не розумію і не зрозумію.. то так - думки вслух.. хтось хоче - ставить, хтось не хоче - не ставить той штамп.. кожному своє.. давайте вже свої тапки і гнилі помідори.. )))

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

це є ваше право не розуміти , бо у кожного свої погляди і переконання. особисто я лояльно ставлюся до таких речей- кожен має право жити так, як важає за потрібне сам.Зрештою, брати шлюб у церкві, а потім подавати на церковний розвід- не менш "незрозуміла" річ ( особисто для мене), натомість знаю не одну пару, які спочатку обітницю у церкві давали, а потім із спокійною душею писали підстави для розлучення.

---------- Додано в 23:10 ---------- Попередній допис був написаний в 23:00 ----------

ага... І взагалі- "как страшно жить...", особливо переживаючи, щоб твої "сподні "раптом не прибрала якась хтива дамочка. ( От чесно, не дуже мені у голові вкладається якийсь підсвідомий страх частини наших жінок, що якщо чоловік " не п є, не б є і не гуляє", то все- за нього треба триматися руками і ногами. Бо а раптом знайдеться жіночка, яку це буде влаштовувати і їй цього буде достатньо. І то нічого, що у сім ї може бути ціла купа різних інших нюансів, досить серйозних, які ставлять під загрозу нормальну психологічну обстановку . І при цьому- є факт небажання чоловіка робити хоч найменший крок до переговорів і вирішення проблем. І жінка може роками працювати над стосунками, але це все виявляється марним. Бо чоловік давно для себе вже все вирішив. І толку з того, що не п є і не гуляє? ( питання риторичне)

А взагалі- ніхто не знає, що є насправді по ту сторону монітора. А писати можна..Зрештою, як кажуть психологи, виписуватися- річ корисна. Так не лише для себе розставляються усі крапки над "і" ( що рано чи пізно призводить до прийняття тих чи ніших рішень), так і можлива матеріалізація своїх думок. Тому- корисно для усіх. Видавання бажаного за дійсне і можливість таким чином у це повірити самій теж має місце. Не варто боятися здаватися "неправильною", бо " а що люди подумають"

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

згідна з Вами на 100%! Тримати чоловіка в хаті як "мебель" - нема змісту.. Тому я теж не розумію тих жінок, які скачуть біля чоловіків "понад себе", тільки б він був. Я бачила, що наші стосунки прямують якраз до такої моделі, тому й стала шукати як щось змінити.. А мої знайомі сміються з мене, що в мене (на їхній погляд) ітак суперкласний чоловік і чого мені ще шукати.. А мені мало того, що він не пє, не курить, не гуляє і гроші додому приносить! І ті знайомі що сміються, постійно жаліються що їхні чоловіки не приділяють їм увагу, нема теплоти, нема взаєморозуміння, нема підтримки, а коли я кажу - "Ну то роби щось, почитай те і то, послухай ще оце", то махають рукою "Нема часу, якось пізніше. В мене інакша ситуація, і ніц не зміниш". І кожен раз тільки жаліються, нічого (крім скандалів, пиляння і величезного терпіння - одночасно) не роблять.. Але ж я не є мудра, щоб все знати самій, і досвід моєї мами мені зовсім не підходить, тому й читаю, бо ж звідки ще взяти якісь знання? метод "спроб і помилок" довгий і болючий.. зараз при церквах проводять різні зібрання для подружніх пар, а так - ніхто ж не вчить як бути дружиною.. Я починала вчитись тут, з цієї теми, прочитала енну кількість сторінок, дивилась відео, що ще Левандівка (земля йому пухом), скидав, посилання на статті, які давали дівчата і так потроху-потроху відчула певні хороші результати, чим далі - тим більше.. і пишу тут, бо хочу поділитись своїм позитивним досвідом, і вибачайте, що може не так пояснюю чи хочу, щоб жінки повірили в себе..

мені нема змісту когось обманювати, тим більше - на форумі є люди, які знають мене особисто.. я не мрійниця ))) і коли говорю, що змінити до себе ставлення свого чоловіка - цілком реально, то говорю з власного досвіду.. Хто хоче - той вірить і шукає можливості, а хто не хоче - то нема на то ради..

і пишу я тут, щоб жінки не жалілись про невдачі, не опускали руки, а шукали далі той спосіб, який їм допоможе.. Бо ж кожен - народжений для щастя і то не пусті слова.. сніжна, я не Вас хочу переконати, що стосунки в сімї можливо змінити і не Наталю (Ailatan), бо ви вирішили для себе, що нічого зробити не можна і не сумніваєтесь в тому.. Я хочу переконати тих дівчат, які читають нашу дискусію і ще сподіваються щось змінити, ще сумніваються що все втрачено..

Маруся говорила про ланцюгову реакцію. Якщо змінити ставлення до чоловіка (найперше - в думках, а тоді вже в спілкуванні з ним), то він змінить своє ставлення до жінки. Стосунки - як бумеранг. Що ти запускаєш (на психологічному рівні), то й отримуєш у відповідь.. Просто не так легко навчитись тим бумерангом користуватись... якщо чоловік не хоче сам навчитись і навчити дружину - значить треба навчитись самій, а тоді вже вчити його..

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

можливо. звичайно. Коли цього хочуть обоє і над цим працюють обоє. Бо результат є тоді, коли обоє дивляться в одну сторону, а не у різні.

дівчат, а у мене таке питання: от чому у дописах багатьох звучить " я навчилася не істерити, кричати і т.п.". Просто я то мені і дивно: невже істерики-це найпростіший і найлегший спосіб? І коли його позбуваються, тоді і змінюються відносини. Ні , я вірю, що вони тоді частково зміняться, бо істеричок мало хто біля себе би терпів і чоловіки уміють не реагувати на істерики та крики. Але якщо жінка ніколи не вдавалася до такого способу "впливу", а було присутнє і

. а чоловік то все сприймав "як належне" і гра далі йшла у "одні ворота". Може тоді навпаки такій жінці почати істерити. кричатиі т.п.?

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Ой, дівчата, читаю-не начитаюся. Скільки помилок я сама наробила, то й страшно уявити. Так і дійшло до того, що чоловік поїхав працювати до Донецька, а мне з дитиню полишив, щоби виправляти стосунки. Сама у тому винна, бо окрм істерик нічого кращого не могла придумати, точніш - придумувала, але все в мне потім зкочувалося до примітивних криків та обвинувачень. Тепер працюю над тим, аби стало по-новому. Він хоче оного - щоби спокійніше було в домі, а я така натура - мені треба щоби емоції били фонтаном, він інтровертний, а я - екстравертна дуже.
Але розумію, що дотого ж і егоїстична стала за 11 спільних років, 6 з яких ми у шлюбі. А все тому, що була, як тут писали "все сама-сама-сама" (і заробляла, і дитину захотіла, і вийшла працювати, коли дитинка мала була, бо в нього заробіток не виходив і мені завалося - ну, нічо, зараз я молоко зцежу дитині та й піду грошей принесу, щоб він знав!) А треба було напаки - його шлях до цілі підтримувати, бо коли він все ж таки влаштувався на роботу і ми стали жити окремо - дивлюсь (і до свого ж сорому розумію), що він угору пішов. І так мені стало боляче, що я (така вся вумниця-працівниця-годувальниця) немов пригнічувала чоловіка увесь наш шлях.
Ну і логічно, що тут з*явилася і інша, до якої він відчув симпатію (хоча, каже що нічого в них не було сер*ойзного крім флірту, який він сам і провокував). От тоді я й замислилася - багато років пройшло, а я всьо ту ж шарманку кручу, а треба змінювати своє ставлення до подружнього життя, до чоловіка. Багато тут написано про полмилки жіночі, так от нема здається тої, якої я не наробила((( І мабуть тільки йому треба дякувати, що він все-одно з нами й згоден спробувати жити разом. Для мене то чужина (їхати туди не хотілося ніколи), але чи не рідна земля та, на якій твоя сім*я живе?
Тепер дуже важко буде змінити ставлення знайомих-родичів до нього, адже я сама формувала. Але варто спробувати, бо люблю цю людину за його людські якості, синочок кожен день про нього зі мною розмовляє, бо тата обожнює.
і хоча був завдав мені болю й образи, і не один місяць потрібно аби вибачити, та варто почати. Як кажуть - реабілітуватися самій і його реабілітувати у своїх очах для початку.

P.S.
Я хочу тут порадити ще одну книжку, може комусь знадобиться (а може вже ії раніше ви читали) "Чоловіки з Марсу, Жінки - з Венери", Джон Грей.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

А проблеми в стосунках з дитиною?
Важко, мабуть, дистанційно щось виправляти, то він, напевно , дав Вам час обдумати свою поведінку, ну, а далі - чужина-не чужина, а люди всюди живуть пакуйте валізи тим більше, що, судячи по профілю, думками Ви вже там

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

це правда. але дуже важливо, щоб і чоловік знайшов для себе ту єдину з якою йому затишно і добре. мій он повернувся із вимушеної дороги і тішиться як дитина: хто би що не казав, а вдома найкраще. каже, що біля мене відпочиває від усіх суєт і від усього світу. справді: найкращий подарунок до 8 березня

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

проблеми в наших стосунках, а дитина в нас золота )))
і справді, я сприйняла це полишення типу "от виправишся, я тебе назад прийму". образилася, бо й він мені болю завдавав, намагалася знову включити "а ти! а на себе подивись!" Але приїхав на свята, то я трохи охолола й думаю - та треба ж комусь першому заспокоїтися, піти на примирення, пора якості жінки проявляти, а не вбачати в ньому суперника або ворога і знов "хто кого".
Так і малому спокійніше, і є сили, щоб мені якесь заняття обрати (бо гарувати "на дядю" по 10 годин на добу вже не дуже хочеться, адже з сином цікавіше теревеніти про Лунтіка, якщо чесно )

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

То виходить так, що Ви свої помилки визнали, а він - ні?

---------- Додано в 16:59 ---------- Попередній допис був написаний в 16:55 ----------

Я думала сюди за дружніми порадами приходять або просто поділитись, а не на навчання...