Відповідь: гроші: спільні чи особисті? тобто сама платить за квартиру, їжу, комунальні послуги, одяг, косметику, кафешки? і чоловік переживає, що йому вже бідному нема за що платити? думаю, то було би щастям любого чоловіка. Але я, якщо чесно, не зустрічала таких сімей. Щоб жінка повністю себе забезпечувала. Серед моїх знайомих, навіть якщо жінка працює, то всеодно є пункти по яких платить і забезпечує її чоловік, ті ж комунальні, наприклад.
Відповідь: гроші: спільні чи особисті? я писала сторінок 3 назад,що без мужа ніяк, але якщо я маю гроші,то в нього не прошу,аби тільки "свої"" не тратити, але коли доводиться,то доводиться..зайвий раз того не роблю, бо часто чую, що "багато тратиш"і "тиху музику бурчання"..мені легше "перекрутитися" своїми силами...але купую я дрібне - одяг,взуття, забавки,канцелярку,кави/піци з дівчатами теж своїм коштом...таке як комп, холодильник, машина купити, на жаль, сама не можу..
Відповідь: гроші: спільні чи особисті? я це читала і зрозуміла. Вашу фразу процитувала трохи в іншому контексті просто дівчата на попередніх сторінках писали, що чоловік буде якось себе погано почувати, якщо жінка не буде в нього грошей просити. Я з тим категорично не згідна. ---------- Додано в 23:19 ---------- Попередній допис був написаний в 23:16 ---------- отаке більш властиво чоловікам, але щоб чоловік переживав, що жінка грошей не просить - ще такого не чула
Відповідь: гроші: спільні чи особисті? в нас часто я розраховуюсь, бо в чоловіка практично ніколи не має готівки, але мені то ніякого дискомфорту не приносить, я коли незаміжня була то щоб хлопець заплатив за мою каву мав дуже то заслужити і були хлопці яким то подобалось і такі, які цього не сприймали от чим я займаюсь останнім часом мені то тяжко дається, але ніби так всім краще) хоча по великому рахунку я в шоколаді: чоловік ввечері привіз продукти і поки я читаю дп (цю тему вже 2-гу годину) прогрів духовку, яку сам вибрав і купив і спік нам з сином рибу ( то до того що і здоровий і працює і готує, дай Боже йому здоров"ячка) при тому якщо я зараз покажу 2 сумки між якими вагаюсь він скаже-бери дві а я розповідаю сама, але чоловік такого не слухає, в нього в голові важливіші думки то про мене, в нас в сім"ї бурчу я (дівчата-форумлянки, що мене знають в житті підтвердять) не зовсім погоджуюсь, для когось в сім"ї поняття "мої-твої" просто є та й усе відчула себе "недожінкою" +1 не думаю що в задрощів є стать))) просто зараз є мало людей які вміють щиро радіти і їм простіше для себе чиїсь здобутки розцінювати як вихваляння, або що зараз ще частіше зустрічається, висвітлити це в принизливому тоні, мол "всі такі круті і гламурні, а я така проста на секонді затарилась" бо легше плакатись і жалітись, але є такі як Багіра написала, які просто про це не думають власне, але тих другий все менше ага мій злиться коли я пишу про ресторани, каже кому треба що ми їли? але коли я нагадую про ту і ту страву яку ми замовили бо її радили на дп він каже:" та! напиши, тільки швиденько"))) і я вже давно розумію, що хтось сприймає ті дописи як інформацію і "поділилась досвідом" і є вдячний, а хтось як "повиЙо ой повимахувалась" і то свідчить лише про внутрішню культуру і сприйняття людини, що робить ті чи інші висновки і я тішусь, що взнаю для себе ху із ху хтось пише що на 20 грн купив надцять лахів, а хтось що bottega veneta взуває тільки щоб до машини перейтись, всі різні, то нормально, але оте вішання ярликів можуть , але то не зовсім ображання я знаю як мінімум 2-х але знаєте в чому парадокс? жінки тих чоловіків не люблять тратити гроші, не вміють користуватися картками тому чоловіки просто питають скільки дати і дають зазвичай більше ніж жінка каже то мій тато і мій чоловік) при тому тато каже, що мама не дає йому стимулу заробляти більше мій чоловік жаліється, що я не даю йому змоги заробляти більше тобто про наш бюджет напевно зрозуміло, він спільний але він в чоловіка і він тратить більше ніж я я не прошу про гроші я просто кажу " мені треба" і в сім"ї то нормально, хоч спочатку оте " треба" мені важко давалось, бо тато виховав мене незалежною, і то потім важко викорінити, але я собі згадую слова Сюзі, особливо зараз коли декрет добігає кінця і заспокоююсь))) я ще студенкою пішла працювати ( а підробляла ще в гімназії, мені завжди подобалось мати "свої" гроші), звичайно зимові чоботи-куртки купували батьки але на косметику/гулянки/навчання я витрачала свої гроші при тому степендію я не тратила, а відкладала (за моїми підрахунками на кінець навчання ( степендію я отримувала тільки останні два роки) я б мала мати суму що дорівнювала мін сумі фін забезпечення тої справи якою я хотіла займатись) ну і зароблені гроші я теж відкладала, так я любитель тих "купок" коли ми одружились то перші пів року всі мої відкладенні конвертики і студентська карточка все пішло просто на життя, бо в чоловіка були проблеми з роботою, тому в мене не має тих "моїх" грошей, їх витратили, а мене забрали з роботи і посадили в декреті тому гроші "наші", але чоловік мені мої ще "винний" я можу розповісти, бо мій переживає, в основному на всі покупки він мене підбиває, завжди питає чи в мене є гроші, мої "купки" навіть з відкладених грошей, що він дає не раз нас виручали якось в нас нетипово
Відповідь: гроші: спільні чи особисті? Я, може, і немудра як жінка, Читаючи багато гілок все частіше приходжу до того висновку але як писала одна форумлянка, "в ті золоті часи до розлучення" у нас був бюджет спільний, не мій, його і наш, а повністю спільний. Все складалось в одну купочку і брали, кому скільки треба, а покупки робили завжди разом. Заробляла я у 80% часу більше, ніж чоловік (основна робота і підробіток). Не скажу, що мені була приємна така ситуація, але кагби не заробляти ж мені менше. А мотивувати, відать, не вміла чи не змогла чи хз що. Був час, коли я отримувала зп в доларах, то жили ми на чоловікові гривні, а долари міняли тільки коли треба, а решту відкладали. Але то все були наші гроші. І навіть при розлученні розділили все, що накопичили, навпіл та й юж. Важко мені уявити іншу ситуацію в сім'ї. Ми власне є партнерами, рівними частинками одного цілого, то чому раптом хтось комусь винен (окрім ситуацій, коли дружина не може працювати: декрет, хвороба і т.д).
Відповідь: гроші: спільні чи особисті? Mazerati, або я не зрозуміло написала, або ви не так зрозуміли написане. Не сам про сам факт просіння, а власне про те, що жінка приймає від чоловіка. І не тільки приймає, а й вміє сказати про свої потреби і бажання чоловіку.
Відповідь: гроші: спільні чи особисті? Я от все гілку цю читаю і мене зацікавило от що. Якщо жінка заробляє на порядок більше, а бюджет спільний. Чисто гіпотетично, якщо жінка йде в декрет, то сім'я позбавляється левової частки доходів. Як тоді сім'я діє, може хто має приклади? Адаптується до нижчого рівня доходів?
Відповідь: гроші: спільні чи особисті? Чоловік дбає(дбав)про наповнення вашого гаманця. Вважав це нормальною річчю і не чекав, щоб ви просили. Він вважав, що це його обов"язок - дбати про вас і у цій сфері також. Він сам про це пам"ятав. От якби ви сказали - мені твої гроші наф не тре, я і сама можу на себе заробити, то самі розумієте... Нам жінкам може й не тільки, але от чоловік (я про нормальних) має чітку становку на матеріальне(крім всього іншого). В них то закладено - дати своїй сім"ї найкраще з того, на що він спроможний і тому чоловіків "зачіпають" розповіді дружин про все побачене в магазинах (напр.), бо вони думають, що жінка натякає, що хотіла би все це мати, а він не все може купити в силу матеріального становища. В сім"ях, де жінка не вміє декларувати чітко і ясно свої потреби і хотіння, ділення інформацією і натяки зливаються в одне ціле - деяких чоловіків це стресує. Особливо тих, які немають золотої картки і мусять вникати в трати дружини, щоб не залишитися без майток. Та тема тихо перетворюється на "переливання з пустого в порожнє": гроші можуть бути спільні, можуть бути особисто кожного, можуть бути, а можуть і не бути, поки люди в сім"ї щасливі, але якщо матеріальне становище кожного члена сім"ї не є однаковим, а при тому існує чіткий поділ коштів на твоє і моє, то як це назвати сім"єю? Чоловік заробляє багато і одягається в брендових магазинах, а дружина на секонді, бо на більше її з/п не стане, з неї ж іще треба віддати на комунальні до спілки і прдукти? Може бути і навпаки - жінка гарно заробляє, має можливість тратити на себе гроші і користується цим, а чоловік держслужбовець чи викладач з державною зарплатою... Словом, добрим є те, де немає крайнощів, егоцентризму і зневаги. Крім того, схема "мої гроші - мої, а його - наші" працює без збоїв тоді, коли чоловік вважає(і фактично ним є) себе основним годувальником сім"ї, його грошей на все вистарчає, а жінчина зарплата то таке: що ті гроші є, що їх немає - на фінансову погоду в сім"ї вони і так не впливають. Але навіть при таких розклАдах навряд чи жінка спустить все до копійки на непотрібні шмати не порадившись із чоловіком. Я би не спустила.
Відповідь: гроші: спільні чи особисті? Маю хіба 1 негативний приклад. Ніфіга сім'я не адаптувалася, чуть не дійшло до розводу і жінка змушена була швидко вийти на роботу. Що в них зараз у відносинах- мені не відомо. Можливо це ще від суми доходу за місяць залежить. Ну в плані якщо муж заробляє на побут, а жінка на Канари і кабріолети, то думаю пару років перебються. Та й не до того буде. А якщо грошей чоловіка заледве на нього одного вистарчає - то як тут адаптуєшся((. Моя думка- це треба ще перед вагітність обговорювати- що чоловік стає добитчиком як мін на пару років і йому треба наперед подумати як йому забезпечити сімю в цей час. ---------- Додано в 21:51 ---------- Попередній допис був написаний в 21:49 ---------- Ооо, як мене ото дістало. Ну не можу ж я постійно при собі мати подругу з якою легко можна обговорити побачене))).
Відповідь: гроші: спільні чи особисті? Читаю активну цю гілку. Зацікавив вислів, що раз жінка не "бере/просить/вимагає" в чоловіка гроші - то це його принижує. Якось так. Стало цікаво, як ставиться до цього мій. Коротенько переказала йому суть дискусії з різними моделями. Муж сказав, що його б це зачепило. І взагалі - сім"я на то і є, що гроші мають бути спільними й не тре звітуватися...Скільки тре -стільки й трать. п.с. хоч я переконана, що чоловік мусить мати якусь частку суто "своїх " грошей - за які куплятиме мені спонтанні подарунки й водитиме в кафе-ресторан, ну бо то якось нецікаво мені інакше...Зараз я в декреті, "державні" грошв ще не надходять, а апетити в мене ті, що й до декрету..Ну але це вже швидше я сама себе стримую - бо не треба мені гарних платтячок чи нових туфельок поки що - стиль одягу ближчим часом буде інакши, а на вихід в мене є достатній вибір...
Відповідь: гроші: спільні чи особисті? Теж постійно читаю темку і прийшла мені така думка: а якщо я сиджу в декреті і не працюю, то як формувати ту "свою" заначку? Просто забирати собі якусь суму із зароблених чоловіком грошей? Гроші у нас спільні, заначка теж... Просити у чоловіка не треба, просто я його і він мене повідомляє про те, що треба, щось велике плануємо і вирішуємо разом... Ніразу не чула і не думала, що в нас можуть бути його і мої гроші (і він теж)... Чи, можливо, в таких умовах "своя" заначка і не потрібна
Відповідь: гроші: спільні чи особисті? Якщо я правильно зрозуміла, то мова йшла про те, щоб не просити в чоловіка/брати з бюджету гроші на свої, жіночі потреби... Чи не так? Відчути себе, в якійсь мірі, самостійною...
Відповідь: гроші: спільні чи особисті? не знаю, чи можна віднести до мети, але, наприклад, для того, щоб купити чоловіку подарунок до свята. Бо якось брати із купки на домашнє господарство, яка "формується" тим же чоловіком на подарунок йому ж? Тобто за чоловікові гроші купувати йому ж подарунок? Чи як вирішується таке питання у тих сім ях, де жінка не має узагалі ніякого свого доходу?
Відповідь: гроші: спільні чи особисті? Я маю, правда тільки один. Чоловік пішов в декрет. Сидів вдома няньчив дітьо. Дружина вийшла на роботу за місяць після пологів...
Відповідь: гроші: спільні чи особисті? В нас так і вирішується Я беру ту суму, яка мені потрібна і купляю йому подарунок... В нас просто не існує поняття "свого доходу". Просто є гроші, які ми витрачаємо на потреби... Саме тому я і задумалась, чи потрібна мені "своя" заначка, звучить досить спокусливо, але...
Відповідь: гроші: спільні чи особисті? просто поясню. чому у мене виникло таке питання: коли я була у декреті, то бюджет у нас певний час формувався одноосібно- чоловіком. оскільки "дитячі" кошти тоді ще нараховувалися за місцем праці, а моїм місцем праці була власне компанія чоловіка, то "дитячих" ( сума яких тоді була дуже і дуже мізерна в принципі) у реальності я теж не бачила. І от щоразу, беручи певну суму з сімейного бюджету, який формувався одноосібно. на подарунок чоловіку, я почувалася дуже незручно. Ні, не тому, що мені б цим хтось дорікнув- чоловік жодного разу навіть мови про це не вів. Але він людина- яка звикла усе контролювати самостійно. Тому все, що йому потрібно- завджи волів купувати сам ( від дрібничок до глобальних речей), причому "загальний" бюджет у тому участі не приймав ( тобто це було рішення чоловіка- сімейний бюджет і кошти, які він самостійно витрачав на обслуговування машини чи свої потреби). Тому я почувалася незручно, беручи кошти із загального бюджету на подарунки, знаючи, що , можливо, ці речі йому і не потрібні ( хоч ні разу про це мені не сказалося). Ну ось такий "пунктик" у мене був. ---------- Додано в 11:46 ---------- Попередній допис був написаний в 11:43 ---------- у колишньої бухгалтера мого чоловіка була така ж ситуація: через два місяці вона вийшла на роботу, а у декрет пішов чоловік ( просто її заробітки на той час були у кілька разів вищими, тому вони прийшли до такого рішення).
Відповідь: гроші: спільні чи особисті? так, чоловіку купується подарунок за його ж гроші. те, що він хотів, але сам би собі не купив (не дозволив би собі). я вибираю, придивляюсь, оцінюю. а іноді і чоловіка прошу допомогти, якщо він в тому більше розуміється.
Відповідь: гроші: спільні чи особисті? приєднуюсь справа ж не тільки в грошах, а в тому, щоб догодити, найбільше порадувати. Бо за одну і ту ж суму можна купити подарунки дуже різної емоційної цінності. ну і, зрештою, подарунок може бути і саморобний (від торта до вірша ) (якщо чоловік таке любить)...
Відповідь: гроші: спільні чи особисті? дякую-дякую-дякую!!! з вашим дописом прийшла гарна ідея!!!!! п.с. продукти на торт за чоловікові гроші буду купувати)))
