Мистецтво бути дружиною

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Чесно кажучи, я вже добряче змучилась рулити і тягти все сама (це і пошуку золотої середини стосується), "а в ответ тишина" (тобто відгуку позитивного ніякого). Руки опустилися. Питається, на фіга козі баян? Якось так...

---------- Додано в 10:21 ---------- Попередній допис був написаний в 10:15 ----------

Холєра! (вибачте, больна мозоль) То як не вдалося тобі, то послухай інших, вже навіть не мене, а тих, кому вдалося. І роби що-небудь, а не ний, і не зривайся на сім’ї. За це від мене неповага і неготовність його підтримувати й далі. Якось зовсім не готова я була до такого повороту його особистості.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Чоловіки навіть дорогу не спитають, коли заблукають, бо як то? Це ж образа гонору.

Передчасна криза середнього віку? Скільки років чоловікові?

Може вам треба переглянути власне відношення до того всього. Відпустити певні справи, не тиснути на чоловіка і себе не пригнічувати.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Ну то може не треба бути таким гоноровим? Гордість - це великий гріх.

42 (таке враження, що криза - це його "я" )

Я відпустила, давно відпустила, і його відпустила теж, але він чомусь не йде. І все б ще нічого, можна і далі роками шукати якісь позитиви в ньому, але в 1-кімнатній квартирі це дуже важко, а він при цьому продовжує "їсти" мене і дитину, і нічого не міняти, бо його "все влаштовує".

---------- Додано в 10:54 ---------- Попередній допис був написаний в 10:50 ----------

Дуже класний блог! Поки трохи почитала - дуже все подобається. Головне чітко і в точку! І про прийняття мені сподобалося, все саме так як я і думаю.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

вітаю- ви на початку "кризи середнього віку". Мусите шукати нові підходи до свого чоловіка, бо те, "чим брали " раніше, уже може не діяти. На власному досвіді переконалася ( та і на досвіді своїх коліжанок, чиїм чоловікам зараз по 42-46 років), що у цей період дружина має бути особливим психологом. З хлопчиком-підлітком часом легше, ніж з чоловіком у "кризі середнього віку". Тому можу лише побажати набратися терпіння , мудрості , бо цей період триватиме ще не один рік.

---------- Додано в 11:09 ---------- Попередній допис був написаний в 11:06 ----------

. знайомо...спробуйте змінити свій погляд на ситуацію. І вже від того відштовхуватися і шукати шляхи виходу.Просто не чекайте на моментальний результат. На це потрібен час, часом дуже довгий період .

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Чесно- за дитину вбила б.
Нє, ну я ще розумію -сама собі вибрала сама собі винна. Діти тут до чого? Тільки от не треба писати що діти собі самі батьків вибирають і мають через те пройти все.
Тим більще якщо

Тут думати вже треба і щось вирішувати.
Щоб потім сумно і образливо не було за "бесцельно прожитие годи".

За Валяєву дякую. Давно вже не читала.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Згадала, що так і не написала про "волшебный пендель". Так от це єдине, що спрацьовує (випробувано всі інші мислимі і немислимі способи, і розмови, і капання, і спроби змінитися самій, і дивитися іншими очима, і приймати те що є з вдячністю, але результати нульові, тобто мінялась тільки я, а все навколо лишалося таким як і було, але моя сутність таки бере гору і нічого з тим не поробиш). Так от, тільки коли встанеш на роги і почнеш ставити питання руба, причому з умовами і погрозами, тільки тоді він починає рухатись, причому якось так зразу дивно тихо і спокійно стає. Тобто тільки такий спосіб подачі до нього доходить, він зразу приходить до тями, підбирає булки і починає рухатись, причому мовчки без криків і доказувань.
Проблема в тім, що я не така. І щоб все було добре цей мій "залізний кулак" не має розслаблятися. А я так не можу, все-одно потім десь схиблю і дам послаблення, і все, дуже швиденько залазиться назад на нагріте на моїй голові містечко.
Між іншим, дуже часто бачу, що саме цей спосіб для дуже багатьох чоловіків найдієвіший чомусь. На жаль... (((

---------- Додано в 11:26 ---------- Попередній допис був написаний в 11:16 ----------

Прочитала "Семь типов жен" http://www.valyaeva.ru/?p=13973. Так от, ідеальні для мене відносини, це партнери-друзі. Він же швидше за все хоче служанку, а причому сам зі свого боку не рухнеться. Де б нам такого мудреця знайти, який би йому підказав?

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Скиньте йому якось ссилку. Мо почитає)). Тільки як скаже правду- то скандал зразу не закатуйте)). Бо більше ніц сказати не захоче.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Ми це пережили, хоча мому ще нема 42 років. У нас просто почалось передчасне старіння, через режим праці який був у нього. Я тут на форумі (ой ще на ЛФ) якраз про це писала, коли у нас була ВЕЛИЧЕЗНА криза. Я перечитала купу книжок, пробувала психологів але мені не працювало аж поки я не почала серйозну багатогранну працю над собою. Он тоді зуміла все перебудувати.
Моя мама мені радила щось на кшталт, "нафіга козі баян"... з її бачення, розуміння і виховання вона пропонувала найкращий варіант. Адже люди її покоління до психологів не ходять, бо все вміють вирішувати самі. Я пробувала мамин варіант, але я не мама і не зуміла жити її розумом.
Сьогодні, я щаслива. Я люблю його за те, що він просто у мене є. Такий он бурчун, скупердяй (це навіть дуже гарна риса, бо він бережливий і дбає про наше фінансове становище), зарадний, нервус, добрий тато, за бажанням і при потребі домогосподар і кухар, мій вчитель і коханець.

Он з того посилання, що давалось вище пише, що жінка повинна служити чоловіку. Служити не означає принижуватись, чи бути йому помивачкою. Бути доброю жінкою.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Не треба Вам того мудреця. Ви - той мудрець. Бо вже ту притчу прочитали.

Якщо чоловік не вважає за потрібне змінюватись, якщо йому і так добре, то він прочитає статтю і подумає "То жінка має починати змінюватись", буде думати, що то поради для жінки, а не для чоловіка і так і буде замкнуте коло, бо Ви будете думати, що то він має перший робити якісь кроки до змін..

Ви говоріть йому, що не відчуваєте його чоловічого захисту.. Не відчуваєте емоційної і психологічної підтримки.. Але Ви перші мусите почати його підтримувати і найважливіше - відкинути для себе варіант розлучення.. Уявіть, що нема такого виходу, що для Вашої сімї розлучення нема, що в нашій державі розлучень не дають. І тоді шукайте вихід.

А ще я помітила, як позитивно на чоловіка впливає коли його хвалять.. Правда при цьому варто деколи нагадувати, щоб не зазнавався..

А то дістане крила і такий окрилений полетить і за жінку забуде )))

Чоловіка треба хвалити навіть за найменші його досягнення, але хвалити розумно і щиро.. Не підлизуватись, а дійсно говорити про те, що для вас важливе і потрібне. І при знайомих чи родичах його захищати і щиро хвалити, коли приходиться до слова. Та що там чоловік - я й сама люблю коли мене щиро хвалять ))) Не буду душею кривити )))

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Та говорила вже мільйони разів раніше, і плакала, і ображалась, а потім якось навчилась і звикла сама собі жити своїм життям і вирішувати свої і сімейні проблеми. Змирилась з тим, радію життю і стараюсь не заморочуватись.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Молодець. Може й чоловік коло вас радіти навчиться.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Дуже на це сподіваюсь і хочу цього. Проблема в тім, що якби він ще сам якісь зусилля прикладав процес би набагато швидше пішов, і всі тільки б виграли від того, а то все моїми силами, тягну його, а він впирається (образно кажучи). Щоб захотіти вилізти з кризи і розвернутися в напрямку позитивних змін, потрібна сила характеру, а тут я вже ніяк не допоможу. Набагато простіше і спокійніше не вилазити з тої зони комфорту і ніц не робити. "Тепло и сыро" - ляпота!

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

основне - спокійно на те все реагувати.. ніхто не каже, що то легко! Але то реально, і ті, хто цього навчився - зберіг сімю, затишок, чоловіка, а хто плюнув - не зберіг і жаліється, що життя не влаштувалось..

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

і живе собі щасливо без лозунга " вся жізнь барьба", без додаткового подразнюючого фактора, знайшовши повноцінного мужчину, який буде радо з жінкою ділити життя, а не тупо його проживати. А якщо "не знайшовши" - не біда, теж приємно можна собі жити.
Затишок дуже можливий без зайвих штанів у домі))

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Тримати штани вдома, заради того щоб сказати, що вони Є - неварто! І якщо зробила вибір відокремитись від чоловіка проживаючи з ним під одним дахом, то також, якщо це вибір свідомий то дуже добре.

Я особисто не змогла. Я не змогла відокремитись від чоловіка ТАК, щоб робити для сім’ї все самій і вирішувати все самій. Я частково так робила, але була з того дуже нещаслива. Так обрала жити моя мама. Я не змогла. Тому мусіла переглянути себе з середини і скажу вам по-секрету, що я дуже добре влаштувалась.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

і нащо тоді всі так рвуться на той заміж?.. дівки, агов! нафік він вам здався? народи собі дитятко та й не шукай чоловіка )) або і не народжуй )))
коли заміж виходять, то і сонечко, і котик, і най-най-най, а потім - подразнюючий фактор, неповноцінний мужчина... жизнь - жестянка, аднака.. паскудить вона тих наших котиків-зайчиків, що за 10 років ми їх і не впізнаєм, а за 20 взагалі - чужа людина..

скажіть то коханкам, які йдуть на всякі хитрощі і переконані, що колись він таки піде із сімї )) мабуть сподіваються, що нарешті знайшли повноцінного мужчину, та й хапаються ))

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Гм.. Я б так не змогла і не захотіла. Жити в одній хаті і лягати в ліжко з по-суті чужою людиною, не знаю, це не для мене.

А для чого "таке" влаштоване життя? Дуже багато жінок так і живуть, чоловік для них ніщо, ні надії, ні опори, ні підтримки. Противно якось...Зайві штани.

Точно. Коли є розуміння в сім"ї і любов, то можна говорити про мистецтво бути дружиною і мистецтво бути чоловіком, а коли все мистецтво полягає в тому, щоб не залишитись самій і мати штани в хаті, то до одного місця то мистецтво...

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Не жизнь паскудить, а самі дівки то роблять. Про це говорив навіть онтой пастор, про якого згадувала Ліля. Жінки дають, дають, дають сподіваючись, що він побачить і зрозуміє. А все, що він розуміє, це те, що жінці так треба ну то нехай і надалі так робить. Адже вона мовчить, і робить, або скандалить але надалі те саме робить. А он якби сказала і перестала робити. ОГО! Щось змінилось. Мужчини не такі товстошкірі і обмежені як ми собі це думаємо.