Мистецтво бути дружиною

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

100% погоджуюсь. Такий розвиток стосунків, почуттів, як на мене, частіше приводить до міцного, стабільного і щасливого майбутнього сімейної пари.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

так. Для мене то є риса характеру. А люди ж не змінюються.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

ох.. зовсім навіть не обман!! і коли Ви в це повірите і зрозумієте - буде Вам щастя ))

просто для прикладу - захворів хлопець і потрапив в лікарню.. добре то чи погано? погано! а в лікарні познайомився з своєю майбутньою дружиною.. добре то чи погано? добре.. отже і те, що потрапив в лікарню - теж певною мірою добре..

або інше.. лиє дощ.. добре то чи погано? для мене погано, бо під ногами болото і не піду з малою гуляти в парк.. а для природи - добре, бо поливає..

До чого я веду - в кожній події, можна знайти добре і погане.. От почався дощ, і не треба думати "Фу, знов буде болото", а треба думати "О! Красота, скоро все зазеленіє і зацвіте"

Тому дивитись на події іншими очима і шукати в них позитив, це не обман себе!! Це багатогранність..

і в Ваших сварках з чоловіком є позитив - Ви почали шукати як виправити стосунки, Ви захотіли щось змінити, бо зайшли в "глухий кут".. Написати на форумі про свою проблему і відкрити душу купі знайомих і незнайомих людей - зовсім непросто.. А Ви змогли )) Тому не варто вішати носа і вперто говорити "Не буду".. самі до себе кажіть "спробую", як не буде покращення в стосунках - лишитись того ровера завжди можна.. але памятайте, що на початках найважче, і муж буде "брикатись", то як частина "видужування" і той етап треба спокійно перечекати..

чоловік від того не зміниться, але від того змінитесь Ви.. тобто не те, що Ви змінитесь (я не вірю, що люди можуть змінитись), зміниться Ваше ставлення до подій.. Ваша реакція на події.. і побачите, що чоловік це відчує, побачить і змінить своє ставлення до Вас..

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

З установками такого плану можна працювати. Але того має хотіти сама людина. Сама має зрозуміти цю проблему і відчути що вона їй жити заваджає.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

то треба розібратись що таке скупість, її причини, і трохи її згладити.. з нею ж можна якось боротись, як і з іншими маніями чи фобіями... скупість, як на мене, породжується з того, що людина вважає себе недостойною дорогих речей, занижена самооцінка.. людина сама себе обмежує, приділяє грошам надмірну увагу.. одним словом - треба допомогти чоловіку з його самооцінкою, переконати, що він і його жінка достойні найдорожчого..

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Я не буду прикидатись, що то я така розумна і відразу признаюсь, що вичитала це в одного дуже мудрого протестантського пастора, готуючись до лекції. Я просто почитую цю тему час від часу і мені все ніяк не вдавалося знайти якусь однозначну відповідь на питання чому одні жінки зі шкіри лізуть, щоб опанувати оте міфічне "мистецтво", а чоловіки їх залишають, або їм самим набридає і вони йдуть, а інші живуть не напрягаючись, але тим не менше все у них з чоловіком добре. Звісно, то я зараз про крайні випадки, але суть така.
Так пастор пише, що є три види любові. Перший вид, то є "любов якщо": її суть в тому, що ставляться певні умови. Люди дають щось один одному, щоб отримати любов, вимагають щось одне від одного, щоб ту любов дати. "Якщо ти ....(тут можна вписати все, що завгодно: ліквідуєш своїх друзів/подруг, будеш за собою краще слідкувати, гарно варити їсти, тримати хату в чистоті, і ще вагон різних якщо, які можуть змінюватися в залежності від потреб партнера, який хоче вигідно "продати" свої почуття), тоді я буду тебе любити". Це егоїстична форма почуттів, дешева підробка, але в результаті дорого коштує, бо є люди, які не вміють любити інакше і вони шукають людей, які не знають, що можна інакше. Але рано чи пізно такі стосунки закінчаться, бо любов у цій формі існує доти, доки виконуються умови.
Другий вид: "любов тому що ". Людину люблять тому що вона: гарна, багата, розумна, має зв"язки, має слву, популярність, не схожа на інших.... От тільки халепа: завжди може прийти хтось, хто буде кращий у тому, що ми вважаємо своєю сильною стороною. І що тоді? То як на змаганнях: не розслабишся, бо конкуренти не сплять. Біжиш, як загнаний кінь і переживаєш, чи не наздоганяє тебе якась вища, краща і сильніша?(розумніша, хазяйновитіша, успішніша в кар"єрі, талановитіша...) Звичайно, що всім приємно знати, що є в ньому таке щось особливе, за що його люблять, але якщо ця риса зникне, або знайдеться хтось кращий, то все закінчиться тут і почнеться в іншому місці.

Самодостатня жінка-кар"єристка, яка пишається своїми досягненнями, стане мамою і чоловік, який був зачарований бізнес-вумен, поміняє її на ту, що ще не має тяги до материнства, а відточує навики акули бізнесу. Жінка, яка покинула чоловіка-тюхтія заради пробивного та ділового, поміняє його на більш успішного, як тільки такий з"явиться на горизонті (і я знаю такі випадки).

Є ще одна проблема у такого типу любові - замкнутість і скритність. Люди, які отримують любов "тому що" більше за все не хочуть і бояться, що хтось взнає, які вони насправді. Вони звикли демонструвати свої кращі якості і смертельно бояться, що слабкі сторони відштовхнуть партнера і він забере свою любов.
І тут на мою думку "собака порилась" (с) От звідси і ростуть всі ті ноги мистецього буття дружиною, творчий підхід до проблеми щастя в сім"ї. Одні жінки ставлять на форму - як буду вся така "вау!", то не піде, інші на зміст - від мудрої жінки до дурної не піде, ще інші на кулінарію - до серця через шлунок, хтось намагається все це об"єднати в міру спритності і природних талантів, коротше - хто на що хлопа злапав, тим і старається втримати. А це так втомлює - постійний театр, або ще гірше - цирк. В тому всьому кудись дівається основне(вертаюсь знову до пастора):
"Любов і крапка", любов без умов, без заслуг, без понтів...То не сліпа любов, вона просто терпляча і вміє пробачати, бути поблажливою до слабостей, не залежати від фізичних чи фінансових змін. То реальне почуття, але воно можливе тільки тоді, коли людина працює над собою, своєю гординею, пихою,таку любов може досвідчити тільки той, хто не мусить самостверджуватись за рахунок партнера, хто не має потреби міняти любов на послуги, зповнювати пустоту використовуючи відносини.
То для людей, які вже дозріли до того, щоб давати і не вимагати нічого взамін. І тут найцікавіше: такі люди все отримують сторицею. Бо якщо хтось дбає про тебе, хоче щоб тобі було добре, затишно, щоб ти була щаслива, то це надихає і на дбання про себе, і на кулінарні шедеври і на милі сюрпризи, і на великі подвиги, на відданість, самозречення, бо ти бачиш, що отримуєш велике почуття просто так, а не за щось, чи тому що і все це вдається значно легше, бо інша мотивація. Все це таксамо діє і на чоловіків.
Найприємніше у цьому, що така безумовна любов цілком досяжна, просто треба над цим працювати: над собою, над своїм світосприйняттям, над цінностями і пріоритетами. Тоді не треба буде вилазити зі шкіри, намагаючись стати ідеальною дружиною, бо для люблячого чоловіка ідеальною бути не тяжко, та й не треба - вистарчить бути собою.

Ну я і наваяла...Сподіваюсь, що в тій кількості буквів(буквей гг) змогла донести зміст і не втратила сенс.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

у мого одне бажання - змінити мене... легше таки замінити, як виявилося

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

дуже гарно і "доходчиво"

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Зануда, то як в тому старому радянському мультику "А за що?" - "А просто так" )))

Дуже файно написали, тепер я розумію, що на початках я хотіла, щоб мене "любили тому що.. " і воно настільки засіло в мене в голові, що як читала Ваш допис - аж мурашки поповзли по шкірі.. І десь, глибоко в душі, я розуміла, що в мені щось не так, але не знала що саме.. В мене була якась така прихована образа, що я стараюсь ще більше, а мене від того не люблять ще більше.. тобто мої зусилля не приводили до бажаного результату.. Тому й почала заглядати в цю темку, підчитувати статті і шукати в чому справа..

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Так, згідна про те, що треба себе заставити подивитися на нього іншими очима, прийняти його таким як він на даний момент (і вже декілька років) є (а колись не був, це до питання де очі були, коли заміж виходила), але тоді виходить що все добре - він хороший і добре те, що він каже і робить (чи не робить), але ти ж все-одно не та, яка спокійно сприйме це і зможе з цим жити. То хіба наступити на горло своїй пісні і повинуватися йому, бо він мужчина (дурніший), а я жінка (розумніша). Так???
Вибачте, якийсь самообман виходить.
І так, згідна, розвалити легше, ніж збудувати. Але вже також мільйон раз повторюсь, будувати мають обоє!!!, а не одна жінка, бо вона мудріша.
А то якась гра в одні вороті виходить. І ті хто стверджують, що чоловіка треба прийняти таким як є, можете собі уявити ніяких позитивних реакцій на терпіння вже стільки років, з його боку взагалі ніяких!
Тільки пиляння, пиляння, намагання тебе змінити і дітей, підлаштувати під себе, а сам, чого вартий??
Хіба тут можна щось вдіяти без ламання себе?
І щодо закидів "бачили очі що купували", тоді якось не бачили, бачили тільки позитив і перспективи, а коли ті перспективи почали рушитись, то тут виявилось, що ми різні і в таких речах різні, які не дають спокійно жити разом.
От чому так?? І хіба тут є вихід без розлучення?

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Я не психолог, і не вмію переконувати, не знаю які навести аргументи, але на власному досвіді знаю, що то не самообман..

Себе ламати не потрібно, якраз навпаки. Треба почати робити те, що хочеш. Але не до крайнощів, а до комфортного психологічного стану. Почати любити себе, робити те, що хочеш (хоч час від часу себе тішити), треба бути собою, а як це зробити - тут форум Вам не дасть поради, бо у кожного свій характер, своя душа і свої речі, які приносять задоволення.. Треба прислухатиссь до себе.. Я знаю, що то загальні фрази, і Ви хочете почути конкретно "Зробіть оте і оце.. " але Вам таких порад ніхто не дасть, бо ніхто не знає Вас краще від Вас самої.. Треба спочатку в собі розібратись, навчитись любити себе, а тоді побачите, що Ваші погляди на речі, на події самі зміняться.. Але треба почати, бо ніхто інший того не зробить...

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Не треба себе змушувати. Треба старатися побачите те, що бачили в тій людині раніше, але через ряд причин перестали. Зосередитися на тому, що хороше і намагатися "проговорити" проблеми. Жінки схильні очікувати, що чоловік здогадається сам, тому довго терпляче мовчать, а тоді зриваються на крики і скандалять, бо їхні сподівання чоловік так і не виправдав, а чоловіки думають - раз ніхто нічого не каже, значить все добре і їх до смерті лякає жінка-скандалістка, яка на рівному (в їхньому уявленні) місці підняла хай. І ще одне - більшість чоловіків бояться виясняти стосунки, для них фраза "нам треба поговорити" є синонімом претензій, образ і сварки. Жінкам варто навчитись вирішувати проблеми по мірі їх поступлення, до того, як клубок намотається настільки, що буде важко знайти початок і робити це зичливо, позитивно і конструктивно.

Коли люди один одного тільки починають взнавати, то на підсвідомому рівні повертаються до "об"єкта" кращим боком. Демонструють свої найкращі якості, прикрашають реальність, щоб справити враження.

Дехто робить це свідомо, бо хоче отримати бажане будь-якою ціною, але то швидше йдеться про тих, хто хоче швидко "розкрутити на секс" без подальших спільних планів, або вигідно одружитись з грішми потенційної жертви

Якщо одружитись на такому етапі стосунків, коли бачиш тільки хороше, перебуваєш в ейфорії від людини, від романтичних жестів, то за якийсь час наступає розчарування, бо так не може тривати вічно, але навіть така пара має шанс, якщо той набір недоліків, які випливуть на поверхню, не буде грати головну роль, тобто це будуть речі, з якими можна змиритись і з часом перестати звертати увагу. Не терпіти, а власне не звертати увагу.
Коли ж пара дасть собі шанс добре познайомитись і взнати одне одного зі всіх сторін, тоді настане момент, коли треба буде вирішувати: чи все те, що я знаю про нього мені підходить, зможу я жити з тим, чи я сподіваюсь перевиховати і переробити?
Деякі жінки йдуть на такий крок - думають, що зможуть перевиховати партнера і беруться за це закотивши рукави і їм пощастить, якщо від того виховного процесу чоловік не втече якнайдалі, а просто буде то терпіти. Деяким жінкам гордість не дозволяє "виховувати" і вони терплять, зціпивши зуби, нарікаючи, стогнучи, але терплять і сподіваються, що чоловік прозріє.
Найважче знайти між тим всім середину. Виробити таку тактику, яка би нікого не принижувала, не псувала атмосферу в сім"ї. Головне навчитися називати проблеми по імені і у їх вирішенні триматися конкретної теми, а не приплітати те, що вже було обговорено і пробачено, не порівнювати з батьками, колєгами, взагалі не порівнювати і не приплітати до розмови сторонніх, не кричати, не говорити слів, які потім не можливо буде повернути і за які доведеться просити пробачення, бо навіть, якщо ви його отримаєте, то рана від тих слів не зникне і довго буде даватися взнаки.
Багато хто пише про мотивацію, а я думаю, що справа у відношенні до людини, у тому як ти її сприймаєш. Мотивація тоді нарожується в самій людині. Крім того, думаю, якщо для чоловіка сім"я пріоритетна, то це і є його мотивація. А як нє, то хоч там в бікіні скач, хоч без, хоч погрожуй...

1. Котя, скоро нас стане більше, але ти не хвилюйся - ти будеш гарним татом, я знаю, просто чудовим. Цьом-цьом...
2. Я від тебе в шоці! Скоро народиться дитина, я піду в декрет і що ми будемо робити? Що ти собі думаєш? Дитині стільки всього треба, то ж багато грошей! Де ми їх візьмем, з твоїми то копійками, десь інші люди вміють заробити. он Васька як крутиться, а ти? А! Про що тут говорити? Ти, як твій тато - канапа і телевізор твоє все.
1.Сонечко, ти поїв? Смачно? Постав будь ласка тарілку в раковину/посудомийку. Дякую! Цьом.
2. Блін! Ну шо таке? Наївся, накришив, а посуд то вже впадло за собою прибрати? Свиня.

Ми самі вибираємо тих, з ким будемо жити решту нашого життя і якщо наступають в процесі якісь зміни, які не можливо передбачити наперед, тоді треба міняти своє ставлення до того, що відбувається. Якщо акцентувати на тому, що людина з тобою назавжди, тоді буде більше стимулів шукати вихід із ситуації. Якщо допускати хоч на секунду, що все це можна припинити подавши на розлучення, то це велика спокуса перестати шукати способи і можливості щось змінити на краще в межах тої самої сім"ї.
Коротше, хто казав, що буде легко? Сім"я, то тяжка праця, головне хотіти її робити. Чоловік також має дати відповідь на питання - чого він хотів і чи далі цього хоче, чи його сім"я надалі має для нього значення і якщо так, то через все можна пройти і вийти переможцями.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

При нагоді, як буде можливість, почитайте книгу Хелен Анделин "Очарование женственности"... Мені вона багато чого показала, відкрила як сприймати чоловіка, як подивитись на нього іншими очима...

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Так, справді, можна багато говорити, але факт залишається фактом, або ти миришся з тим і "любиш" те що маєш, або щось міняєш. Ну бо роки минають, а віз і нині там. Починали обоє з маленького, перспективи у обох були величезні, головне не боятись, а робити, але воно чомусь не робиться, хоч ніби і надихання було (золота і здорова дитинка, вже, здається, надихання), все звелося до незадоволення всім і всіма, тільки не собою коханим і скандалів з його боку.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

мені сподобалась оця стаття "Год без брюк".. може там і є трохи перебільшень, але для мене стаття була невеличким відкриттям себе...

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Людина страждає від того, що не вдалося реалізувати задумане, боїться, що його за це зневажатимуть і переходить у наступ сам. То його самозахист такий. Треба докопатися до суті тої поведінки, дати зрозуміти, що його люблять не за щось, а просто так. Може тут проблема? Знаєте, коли все життя людині доводилось заслуговувати любов: будеш чемний - всі будуть тебе любити, ти такий харизматичний - як тебе за це не любити, ну і тиди. Починаєш вірити, що мало чого вартий без своїх досягнень, а це пригнічує особливо сильно, коли є якісь невдачі.