Мистецтво бути дружиною

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

хз, є багато плюсів, але до мене вони недотичні останні роки (тобто для багатьох він найдійний друг, хороша людина). Хіба як батько і то, коли нету нема і телевізор не працює))) але того замало мені.

усе є - у вигляді антонімів))

тому що він притикає мені моїми ж грішми

востаннє приїхав, на другий день сів з папірчиком рахувати кіко я заробила за останні місяці і почались претензії "де гроші", капець якись. Сама, сидячи в декреті, заробила гроші, вивезла доню на море аж в Рибаковку, то він мені видав: ніколи тобі не пробачу, що ви поїхали! попри те, що він ні копійки не дав на поїздку. Бо, бачте, ми там відпочивати будемо, а він працює (ну робота в нього така, що ж зробиш)) Ага, сильно навідпочиваєшся з трирічною блискавкою)))

він тільки один може бути)) бо дивитись на нього іншими очима - це обман себе. Від того людина не зміниться, але собі психіку порушити можна.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Ну та ))), нема золота, вибачайте, не так виразилась, хотіла сказати "чиста правда".

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Все що читаю останні кілька сторінок Я, Я, Я, МЕНІ, МЕНІ, МЕНІ, а він поганий. Ну, то про що ще говорити?

Співайте і надалі ту пісеньку. Тут є багато тих хто плескатиме в долоні. Бо ж так легко нарікати...

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

мене то певно теж би знервувало.
Але вас турбує наслідок, я думаю варто розібратись у причині. Коли людина кричить - то наслідок, а причина - то її біль. Може вашого чоловіка якраз той факт і болить, що ви прекрасно можете обійтись без нього.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Довго я думала про ці слова.
Чи то я чогось не розумію чи як...
Це працює тоді, коли любов була, точно була, а не привидилось\не померещилось\не навіяло\надумала і т.д.. Була, у двох причому була, а потім з якихось різних причин (у кожного вони свої) вона десь затихла\запилилась.
А це мені попахує фразою "я его слепила из того что било а потом что било то и полюбила". (то не до тебе, а просто думки в голос) А насправді доліпити (читай дотягнути до своїх ідеалів не змогла) і пилить- пилить все життя.
В нашому суспільстві просто дуже добре вміють грати на почутті вини. Особливо жінки. Як то так- мужа кинула? Не курить\не пє\гроші додому несе і дітей любить. Та що їй ще треба?
А ми не ідеальні. Ну не ідеальні і все тут. Кожен може помилитись. І чого від того страждати все життя? Партнера мучити і дітей?
То така моя особиста думка.
Тепер можете кидати тапки. Мо якраз щось корисне з дискусії винесу.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

певно краще багато років співати "МЕНЕ, мене, МЕНЕ"?:umbrage::no:

напевно про мистецтво бути дружиною. Власне, раніше питала підказки, що можна зробити щоб змінити

прошу пані, я не співаю (навіть у школі на уроці музики).

о так, так

Згідна. Той факт, що я можу обійтись без нього виник з певних обставин - що мені довелось так робити. А навчитись знову РАЗОМ щось робити, досягати, жити поки щось не вдається. Закрадається думка, що і не варто марнувати час.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

А він що хробак якийсь, чи пес на шнурку аби його кудась тягнути. Просто прийняти особу такою як є виключається? Треба кудась тягнути...

---------- Додано в 21:33 ---------- Попередній допис був написаний в 21:29 ----------

Якщо квіти не поливати і не давати їм поживи, то вони зав’януть. Так само і з любов’ю.
Скільки вже тут про це написано... 215 сторінок!!!

---------- Додано в 21:34 ---------- Попередній допис був написаний в 21:33 ----------

215 сторінок про це написано... і знову те саме пишеться і пишеться.

Я вже чотири роки пишу.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Ви дискусію останніх сторінок 20 читали? Про надихання чоловіка і все що з тим зв'язано?
Я пишу виключно про цю позицію.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Я думаю, що ніколи не пізно почати з початку, бо зруйнувати легко. Не можу давати вам порад, бо ви самі повинні вирішити чи вам дійсно треба зберегети ці стосунки. Якщо так - то треба запастись терпінням і почати з маленьких кроків. Навчитись вибачати, бачити щось хороше, вчитись сприймати те, що не раніше прийняти не могли. Словом, хто шукає - той знаходить способи як врятувати ситуацію. Бажаю Вам успіху!

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Читала... і не лишень останніх 20 сторінок. Та тема стара, як бойків світ. І тягнути його нікуди не треба. Надихання то не тягнення когось кудась.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Тобто ви стверджуєте що любов таки може прийти з роками якщо її не було?

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Почнемо з того, що я не вірю, що її не було. Якщо люди свідомо одружуються без кохання а лишень з розрахунку то у них питань тягнення чи незадоволення чоловіком не виникає. Та навіть як виникає, то вони знають на що йшли і які очікування.

А більшість тут дописуючих не вийшли заміж з розрахунку чи примусу. Так, що говорити про те, що любові не було не маємо права.

А я вірю в те, що любов не завжди приходить бурхливо і часто приходить тихо. Вона багатогранна і неминаюча. Про це навіть в Біблії написано.

Як мене дратує повторюватись...

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

мам одну проблему, чим більше пробачаю, "закриваю очі" і т.д., тим більше "вилазять на шию", тут хош не хош хороше перестаєш помічати(((( Згідна, руйнувати - не будувати(( але коли в сім*ї хтось один намагається хоча б щось зробити, щоб її врятувати, стає прикро і опускаються руки((( Має приїхати в кінці березня, спробую ще раз, перечитаю 215 сторінок, мо щось получиться))

знову ж одна суттєва проблема: коли одружувалися, то він знав хто я і що я, і був згоден прийняти мене саме такою, яка я є. А після народження коханятка - ніби затьмарило, всіляко пробував мене перекроїти - ти мусиш, ти маєш і т.д. Ну не можу я стати такою як його мама - не хочу, не можу і не буду!!!!! А основне чого він прагне - зробити мене такою. Ні, вона не погана, вона чудова людина, я захоплююсь багатьма рисами її характеру, поважаю її, але водночас ЇЇ спосіб життя і ставлення до нього - НЕ МОЄ і я його не прийму, не зможу та й не хочу себе ламати. У тому-то й загвоздка

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Думаю, таки може прийти, якщо у серці нема любові до когось іншого. Якщо чоловік/дружина любить свою половинку, поважає, підтримує, довіряє, то "половинка" таки оцінить з часом такі старання.
Або і не оцінить...
"Любиш - люби, але не вимагай нічого взамін" - десь читала таку фразу.
Якщо чесно - можу зрозуміти всі сторони даної дискусії, зараз також перебуваю на роздоріжжі, криза стосунків.
І ніяке вирішення тої проблеми не буде легким і безболісним.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

А як може бути ваше, якщо то є МАМА, а ви ДРУЖИНА/ЖІНКА/ПАРТНЕР! Спокійно пояснити і усьо буде ґуд.

---------- Додано в 21:55 ---------- Попередній допис був написаний в 21:54 ----------

Вирішення проблеми справді дуже просте але нелегке!!!

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Він собі не жінку шукав, а маму. Заміну мами, яка його долюбить і додасть всього того, що йому мама не додала. Мабуть з отим і треба розбиратися. Але як поки що сама не знаю.

---------- Додано в 21:59 ---------- Попередній допис був написаний в 21:56 ----------

На мого то не діє.
Не брешу, таки діє. Роки так через 2-3. І то після цілої купи прочитаного\прослуханого\побаченого.
Думаю є й такі, які такого взагалі не приймуть .Ібо БОЛЯЧЕ. Дуже боляче лізти в дитинство і щось там колупати. Краще і легше жінку звинувачувати.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Легче. Але ж у жінки є розум, я так надіюсь. Може розпізнати де він говорить правду а де просто дитячі рани промовляють? Якщо говорить правду, то погодитись. А... помилилась але ж то не кінець світа. Переживемо. Проте погодитись не означає, себе принижувати і падати на коліна. А якщо й справді на рівному місті чіпляється, то сказати. Сказати так аби почув.

Ну мені зайняло набагато менше (пів року титанічної роботи над собою) навчитись говорити ТАК, щоб він почув і відключати слухавки тоді коли він просто говорить пусте.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

упс, може я неправильно пояснила. Ні, не маму, а саме жінку шукав. Але таку, з таким самим ставленням до життя - економити без кінця і краю, все в дім, нічого зайвого. Тільки про це я дізалась вже після народження дитини. Але ж я не маскувалась, не притворялась, що я якась інакша - я така, яка є, з такими звичками, з таким ставленням до грошей і їх витрачання. Я можу піти на поступки, можу намагатися змінити певні риси свого характеру для спільного щастя, але в 30 років змінити своє ставлення до життя і стати зовсім іншою, сама собі чужою - ніііі, не можу, не буду. Не хочу усе життя прожити як в анекдоті "люба, ти ще ковзани не зносила"

ага, нащо тобі 2 пари штанів, балетки, кросівки, мокасини?? це ж марнотратство!! який ресторан, яке кафе?? це ж викинуті в унітаз гроші!! і т.д. Ну соррі, я так жити наступні відпущені мені роки не хочу(((

---------- Додано в 20:08 ---------- Попередній допис був написаний в 20:05 ----------

якеееее?? будь-ласка, підкажіть

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Тю... фільтрувати те, що він каже треба. Мій також не розумів... і не розуміє. Бо чоловік. Зате його друг зробив нам шафу, то в тій шафі висить тільки одна пара його сподень - все решта моє. Він каже, а як ж то так? Шафу робили для нас, а вийшло, що вона твоя? А я кажу, ну що поробиш... так вже є.

Мириться і навіть сам мені купує подарунки. Дуже гарні і дорогі! Не любить, що я видаю на себе, але кажу, що треба. Я погодилась з ним в певних речах, і певні свої звички переглянула і признала йому, що він був правий. Він мене навчив бути більш бережливою з грошима, але це не означає, що ми собі не позволяємо кафе, чи те, що не можу купити собі нову пару чобіт (ха...ха... їх у мене 6) чи мештів (їх у мене БАГАТО!!! Ціла шафа!!!).

Полюбити себе! Полюбити свого чоловіка і прийняти його зі всім! без ніяких АЛЕ

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

я маю такого колегу у Львові, такий жмот, що ще пошукати треба. Мав дружину і її власне то дуже діставало. Вона не була транжирка, але коли тобі постійно капають на мозги, що то не можна, то не треба, а то взагалі караул-приходить край. То просто надто різні характери. Вони з великим скандалом розійшлися. Вони мали квартиру, яку купили батьки того хлопця власне перед одруженням (хитро досить). Але гроші за ту квартиру вони віддавали, по-трохи. У них був такий собі кредит у батьків. Гроші сплачували спільно кілька років. Просто розлучившись, дівчина була змушена йти знімати квартиру, бо хлоп так всьо класно зробив, що вона лишилася ні з чим... А він продовжив життя на тій квартирі і сильно почав шукати жінку одразу. Конче йому то треба було. І знайшов таки, навіть швидко. Дівчинка ніби непогана, не зі Львова, скромна. І от підійшла йому, бо певно та риса характеру її не дістає. Він їздить в поїздки з оркестром, то люди розповідають як він їй купує кофтинки в таких самих-самих дешевих магазинах( не C&A, чи H&M, хоч я їх сприймаю як цілком нормальні , та може хтось подумає, що то я їх маю на увазі , нє, то похлєще), дівчат то шокує, які то бачать, а він каже, що їй кращого не треба. А їй певно таки й не треба, мають двох діток. Тому моя думку-тут треба щоби то підходило половинці, ну тобто, що вона згодна і може то стерпіти і з тим змиритися. Змінити в даному випадку людину-як на мене неможливо.