Відповідь: Мамо, не вбивай... Ой, ті радянські роки. То були суцільні плани/показники/терміни... Жінка мусила за станком стоями, на полі пахати, коров доїти... а не лежати на збереженнях, берегтися, якщо треба, годувати грудьми, доглядати маленьких діток... Дали пару тижнів-місяців і хватить сачкувати. На роботу! То була така система. Іншого варіанту не було. Тому кругом і скеровували на аборт, бо так простіше і ніхто не псує статистику, затримує терміни... Все там було продумано. Чому казали жінкам по годинах кормити і догодовувати? Чому відразу в ПБ забирали дитинку від мами і приносили по годинах? Чому всім манку пхали, дурники? Бо в таких умовах нереально ГВ налагодити, а жінка без проблем віддасть дитинку в яслі, буде менше прив'язаною... Тому інформація в той час була однобокою. Такою, як треба. І в часи аварії на ЧАЕС лікарів і випускників мед.закладів примушували їхати в приближені зони і всім аборти робити, бо ніколи лікарем більше не будеш, якщо відмовишся... Для чого тій системі були хворі діти? Вони ж догляду потребують. А статистика в першу чергу. Направду, тоді аборти мало не як засоби контрацепції використовували. І в моїй родині були такі вумні, що казали, що до 12 тижня там ніц нема, то і проблем жодних в тому не бачили і не всі і досі бачать. З тим минулим вже нічого зробити не можемо. Хіба молитися за тих бідних дітом і їх горе-мам. І самим хоч одну жінку надоумити. Бодай одну відмовити. І то вже буде великим чудом і успіхом)
Відповідь: Мамо, не вбивай... я мала на увазі Чорнобильсьаку зону, в т.ч. - Київ. І це стосувалося тих жінок, які були у першому триместрі на час аварії та у перші місяці після неї ( тобто ставали на облік у ЖК, адже тоді для виплати декретних обов язковою умовою була постановка на облік до 12 тижня).У Львові такого не було- у мене сестра народжена у 1986 р. Ну і у чорнобильській зоні теж примусом жінок за руку у маніпуляційну не вели. У ЖК розповідали про усі можливі наслідки, виписували скерування- а далі жінка сама вирішувала. Хтось народжував ( як моя тітка, хоча потім у брата справді проявилося певне захворювання крові, підозрювали найгірше, але- не підтвердилося), хтось- боявся. Просто тих, хто боявся і приймав реадикальне рішення- справді було дуже багато.
Відповідь: Мамо, не вбивай... Особисто я проти абортів, але життя вже навчило не бути категоричною. Тому засуджувати жінку, яка це зробила я не наважусь. Це - її рішення, її життя, її гріх. І не мені виношувати, родити, дбати про цю дитину, може ще ін. старших дітей то ... Тому, контрацепція - моє все, якби таки завагітніла, то родила б, але... я маю де жити, маю чоловіка, якусь підтримку. Бувають жінки, які такого не мають. Залетіла, значить моя контрацепція була недостатньою, винна Я а не дитина, вона ні при чому. Ця дитина важлива, випадково нічого в світі не робиться. Може колись вона мене пошкодує чи врятує від самотності. Якось так мої думки. Але я так кажу з мого становища. В інших по-іншому. В мене росте 2 дівчат і ось мої думки. Дівчинці потрібно розказати про материнство, вагітність і статеве життя, коли в неї починаються місячні. Так! З цього моменту вона має нести повну відповідальність за свої дії, своє тіло і розуміти наслідки. Любов-любов`ю, а головою завжди треба думати. Мама може бути дурна, але дитина ні в чому не винна. Коли моя мама побачила мої перші КД, в нас була щира розмова двох жінок. Це дуже "прочистило мозок" мені. КОЖЕН статевий акт може закінчитися ванітністю, тому - ДУМАЙ коли і з ким!!! Найкраща 100% контрацепція - утримання. І церква тому вчить не дарма. Тіло людини - храм (подумайте, як тонко сказано). І тут я вже якась не модна, я категорично проти ранніх статевих стосунків. Лягати в ліжко з чоловіком можна, коли тобі не страшно від нього завагітніти. Може тому я мала перший ст. досвід у 20 років і з моїм коханим чоловіком. То все тільки моя сукупна скромна думка.
Відповідь: Мамо, не вбивай... Засуджувати ніхто не засуджує, але ми маємо право не розуміти як можна вбити не народжену дитину, в якої б"ється крихітне сердечко і яка вже там у животику у мами живе своїм дуже "серйозним" зі сторони природи життям. В кількаміліметровому зародку б"ється серце, є відчуття, його крихітний організм має безліч функцій, всі з яких направлені на те, щоб жити, щоб готуватися до життя поза лоном матері... Колись дивилась відео, як проходить операція аборту і воно мені впялось в мізки на все життя. То садизм вищої степені, хоч відео було про аборт на ранніх термінах, а на пізніших, то взагалі важко уявити. А не засуджувати особисто я не засуджую ні вбивць, ні педефілів, ні всяких збоченців і жінок, які чинять так зі своїми кровними не народженими дітками також. Це їх гріх, але це наше життя, яке не проходить повз. І те що хтось так чинить зі своїм дитятком, іншого може дуже боліти і пекти. Тому я і писала я всі подушки зревіла, коли моя студенська подруга зробила аборт. І не тому що її засуджувала, не тому що шкодувала, чи ненавиділа за це, а тільки тому що душа країлась за крихітним не народженим життям, хоч і не моїм...
Відповідь: Мамо, не вбивай... Я думаю, що переконати жінок старшого і свого покоління марно. Все вони розуміють, що роблять. Зробила аборт - вирішила проблему. А вже яку? То в кожної своє. Не знайшла, як можна по-іншому вирішити, знайшла, але не захотіла по-іншому вирішити, піддалася тиску, щоб так вирішити. Я Вам більше скажу, багато жінок живуть після того спокійно і щасливо, а дехто шкодує все життя. І тим і іншим вже все склалося, їх мозок не переробиш. І ще, поінформування когось про аборт - це дуже жорстоко, це психологічно завдає травму і ніби робить тебе співучасником вбивства без шансу щось змінити. "Працювати" треба з молодшим поколінням, з дівчатками, які не знають, які піддаються ще впливу старших. А саме зі своїх дітей, племінників, похресників. Знайти вільні півгодини, повірити, що дитина зрозуміє, подумати і підібрати слова. Можна сказати, що "не дійде", але спробувати варто.
Відповідь: Мамо, не вбивай... Хочу коротку розказати про історію моєї співробітниці братової яка сталась 2а роки тому. Після народження першої дитинки і після завершення ГВ в неї знайшли якусь пухлину в грудях. Виявили рак.Призначили хіміютерапію. Жінка облисіла, похудала......і відчула рухи. Як виявилось лікар помилився то була не пухлина, а правильно незнаю як бо не хочу збрехати і помилитись (забита трошки грудь після залишиного ГВ чи як) Короче я так розумію що жінка цілком і повністю йому довірилась (Незнаю що там з аналізами). Лікар коли побачив що помилився, прийшов до неї до дому почав навколішках просити вибачення і казав, що якщо вона подасть в суд він ВСЕ ПРИЗНАЄ в т.ч що помилився і лишить практикуати. Всі як почули благали її зробити аборт оскільки всі розуміли, що народжувати просто немає кого....але вона таки дала життя всоїй дитинці...нехай коротке...пару годин...вона не вбила, хоча і знала, що виносить приречену дитину. Дійсно після пологів там було жахіття.Але знімаю перед нею капелюха, що знала і пішла наперекір усім!
Відповідь: Мамо, не вбивай... наприклад, Ваша покірна слуга мама моя дуже переживала. Але вони з татом 5 років по лікарях лазили, щоб я получилась. Тому про аборт не йшлося. ---------- Додано в 14:29 ---------- Попередній допис був написаний в 14:26 ---------- Підтримую. Правда, тут можна дискутувати, чи 16-17 років для дівчини - рано чи не рано... Зараз я думаю, що рано і тішусь, що в мене сини... хай чоловік біде їхнім прикладом, бо він значно кращий приклад, ніж я, нажаль
Відповідь: Мамо, не вбивай... моя мама також в ті часи робила аборт, і впринципі також через складні сімейні обставини і складне життя в той час. То вона родповідала що памьятає що жінки сильно кричали. Вона запиталась чого кричать, а лікар сказала що під час абортів, мол їх колять снодійне але не знеболююче. І відповідно вони сплять але все відчувають, при тому кричать, але коли просинаються то цього не памьятають..... ото гуманніть, блін. Свого аборту мама також не памьятає, заснула і проснулась...
Відповідь: Мамо, не вбивай... і я, і я! Звичайно здоров"я бажає кращого, але нічого, якось справимось! Коли лежала в патології, то були в нас в палаті і дівчата на підтримці, і дівчата що втратили дитя, і ті , що після абортів. тяжко... особливо переживали дівчатка що втратили дитинку. Бачити на свої очі тих, хто своїми руками вбив кровиночку.
Відповідь: Мамо, не вбивай... знов ж таки, моя мама, зробивши аборт, і кажучи що воно їй не легко це рішення далось, буквальон недавно коли я щось сказала " от якби завагітніли втретє..." і не встигла продовжити, як мама перервала зі словами" Ой, доню, нашо тобі троє, аборт зробиш, випадковий зальот ще не підстава народжувати, то ж троє дітей на все життя, нашо вам так багато" А колись мама побачила мого однокласника який гуляв з дітками - дівчатами двійнятами, і каже мені от я його бачила, дві дівчинки в нього, я кажу що не лише дівчата, у нього ще старший хлопчик є, мама закотила очі зі словами " О Боже... троє дітей"... І вот що з цим зробиш, в її голові чітко засіло що двоє це максимально допустима норма, а троє це вже зайво. І хоча свідомо третього ми не плануємо, мені десь глибоко в душі здається що Андрюшка не остання наша дитина, але вже з мамою на цю тему не говорю...
Відповідь: Мамо, не вбивай... Ой дівчата, сумно, страшно... Давайте помолимося за тих жінок і за тих ненароджених малят. Більше ми не можемо їм нічим допомогти. ---------- Додано в 15:09 ---------- Попередній допис був написаний в 15:03 ---------- А мені після Петрика казали, що мушу застерігатися, бо після кесарського аборт не можна робити. Жахіття просто. До сьогодні трусить мене від тих слів. Тоді ще пригадую мама із хресною спокійно так обговорювали, що мені не пощастило. Боляче.
Відповідь: Мамо, не вбивай... Ніколь, у мене мама також мусіла в житті зробити важке вирішення щодо припинення вагітності, і в голові у неї також завше сиділа і надалі сидить думка, що двоє то МАКСИМУМ ДОПУСТИМОГО!!! Проте, коли я приходила і казала, що вагітна знову вона мені забороняла будь-що робити. З останньою дитиною то вона таки надіялась, що природа візьме верх і мої гормони самі припинять вагітність... але Бог вирішив інакше. Багато дітей це дуже лячно і важко, але водночас це так прекрасно. Це як горобчики які налітають на маму. Я нераз думала, що напевне якщо б щось сталось то може б припинити... але я знаю, що не зможу. Просто морально не зможу цього зробити. Для мене таке просто незрозуміле, що до 12-ти тижнів там ще нічого нема. Для мене воно вже є з першого дня.
Відповідь: Мамо, не вбивай... Коли була вагітна, то був дуже тяжкий момент з вагітністю, то свекруха мене заспокоювала, мовляв, три місяці - то ще навіть і не дитина, почистять, забуду, відпочину і ще кращого собі народжу... може я зла, але коли вона тішилася потім малим, я їй ті слова пригадала...
Відповідь: Мамо, не вбивай... Коли втретє завагітніла - і мама, і свекруха якось так спокійно сказали, що ще є аборт. Думаю, що це їхнє радянське виховання, коли аборт - це просто операція. Не більше, не вбивство.І двоє дітей - це теж максисум. Мама відразу побачила, що аборт - не для нас, а ось свекруха ще довго наполягала. Дуже їй не подобалось, що ми перед тим з нею не порадились. Ми залетіли, і від того подарунку навіть на секунду не хотіли відмовитись. Посварилась я тоді з нею вперше так серйозно. Не розмовляли місяць, хоча я така, що навіть коли права - вибачусь, бо те мене мучить. А потім пішла на УЗД, а там завмерла вагітність, якраз вже місяць. Я нікого не звинувачую, сама дуже переживала. Але осад якийсь залишився...
Відповідь: Мамо, не вбивай... Маю дуже непростий життєвий досвід. В 19 років через власну дурість завагітніла від одруженого чоловіка (ідіотка, що взагалі з ним зв'язалась і дурепа, що повірила, ніби після якогось там випадку він більше не може запліднити жінку і контрацептивів не треба). Тоді якось зразу вирішила робити аборт, інших варіантів навіть не розглядала ("автор" дитини одружений, повна фінансова залежність від батьків, тільки почала навчатись в інституті, хто ж мене з дитиною потім заміж візьме і т.д) стільки років минуло, але я ніколи проце не забуваю. Часто вираховую, скільки років було б моїй дитині... картаю себе і прошу в неї і в Бога вибачення...
Відповідь: Мамо, не вбивай... Сьогодні, з "однокласників" - для тих, хто вважає, що в 12 тижнів ще не людина...
Відповідь: Мамо, не вбивай... Тепер вже є точні УЗД-апарати в всі бачать на власні очі, що в 12 тижнів- цілком сформована лялічка. Мій старший синочок навіть усвідомив це в свої 3,5р. Лікарка на УЗД-огляді так намагалась йому показати дитинку, щоб навіть він все зрозумів. Коли я нахилялася, щоб підняти сніжку, то він казав :"Мамо, не нахиляйся! Ти лялю поламаєш!!!" Чистив мені 2 горішки і один з них я мала ніби собі з'їсти, а другий ковтнути- щоб ляля сама з'їла... То дитятко таке маленьке і беззасисне. Для нього мама- цілий Всесвіт. А та мачуха йде і гроші дохтіру платить, щоб вбив... Слів немає. Не дає жодного шансу власній кровиночці на життя. Ніхто їй допомогти вже не може, бо вона мамі рідній непотрібна... Була недавно на реколекціях. Не знаю, чи це офіційна статистика, але казав священник, що з 1991 до 2005р (якщо не помиляюсь) в Україні зроблено 20 000 000 абортів. Половина населення країни!!! Боже милосердний, чи то люди коли-небудь схаменуться((( Як вони з тим живуть??? Як потім дивляться на діток на вулицях, які би мали бути ровесниками їх вбитих у утробі лялічок??? Просто серце на куски розривається...
Відповідь: Мамо, не вбивай... До питання ставлення наших мам до абортів. Моя мама все каже, що "куди вам друге..", але додає, що як завагітнію, то обов"язково треба народжувати, не робити аборт. А вона знає, що це таке, бо вдруге завагітніла, коли мені було близько року. Я не знаю, що саме тоді остаточно підштовхнуло її до аборту, але після цього вона вирішила, що більше ніколи на аборт не піде, і ще народила мого брата. Для жінки, яка має мозок і хоч якісь почуття, це така травма - на все життя.
Відповідь: Мамо, не вбивай... Вчора дізналася, що моя троюрідна сестра за кілька місяців після народження синочка завагітніла, і зробила аборт, бо чоловік поганий, зарплату спускає на гральні автомати, і живуть вони тепер окремо. Але от що мені цікаво: навіщо було взагалі заміж за нього виходити, що засліпило в той момент? А ДИТИНКА то в чому винна??? То мене вчора бабця заспокоювала: "Ти тішся, що не вагітнієш, бо аборт, то тоже важко", я була в шоці від тих слів.
