Відповідь: гроші: спільні чи особисті? жадібності, і то може бути коли раптом не стало грошей стільки ж як було, і коли їх стало більше в котрогось з подружжя, чи коли хтось не контролює витрати, а інший мусить якось рятувати сім.бюджет і т.д., причин може бути багато, але корінь один - жадібність
Відповідь: гроші: спільні чи особисті? А чого про неї думати постійно? Вирішили якийсь сталий % на неї класти та й по всьому. За місяць звикаєш і тих грошей ніби не існує. Правда якщо грошей в сімї РЕАЛЬНО мало, то навіть відкладена таким чином соточка все одно потім на хліб піде(((. В нас нічого хорошого не вийшло. Більше не експериментуємо))). Та бюджет час від часу обговорюємо, бо вічно дирки невідомо звідки появляються. Пора вже комусь знаючому курси по надиханню відкривати)). Народження дітей ой як все міняє. І ТАКе вилазить... Так що тут все одно ніяк не перестрахуєшся. А я ТАК люблю саме так пояснювати. І ще так губки гарно закотити і в шутку образитися, що коханий не зрозумів мою захцянку. І воно таки діє. Або я її скоро отримаю або вона сама собою відлетить (в мене так часто буває по причині мого вітряного характеру)) ). Раніше я ще казала- я САМА собі то куплю та з часом побачила, що то тільки гірше робить і тепер стараюся відійти від того все сама все сама. От від пятниці я хочу новий фотік. Кенон. Такий великий з висувним обєктивом. Нашо він мені? Фоткати я не люблю та й не буду. Для того в мене мужчина є. Але там так гламурно той об'єктив викручується. Мужа зразу про свою хотілку повідомила. Звісно зразу почав бурчати- нашо воно мені (і так фотік нормальний маю). Та я вже до того бурчання давно звикла. Цікаво- отримаю я той фотік чи сам по собі відпаде? Головне жоб жінка хоч інколи радість від таких спонтанних і нікому не нужних покупок відчувала. Ну бо на то ми і жінки- щоб гроші тринькати. Ніколи мабуть не забуду ту кризу 90-тих і ту вічну економію грошей заради куска хліба. Тепер у мене навіть не стоїть питання економії на всьому підряд заради машини, дрогого відпочинку чи кращої квартири. Нє, то звичайно потрібні речі та явно не за рахунок жорсткого бюджету. Та й не один рік. Доречі да. Мій як почув, що я кухарку хочу(ми так підрахували, що багато грошей тратимо на покупне солодке і що кухарка-прибиральниця 2 рази в тиждень нам дешевше вийде за ту справу)))- так перше питання було - та ж їй продуктів цілу купу накупляти треба буде? Він сам продукти купляє і знає ціни на моє натуральне)). Ціна питання самої кухарки його геть не турбувала. Я теж знаю, що я сама ЗМОЖУ забезпечити себе і сина. Та то радше від того, що є страх жити з чоловіком тільки заради грошей в разі потреби. Така собі впевненість в своїх силах.І де я того тільки понабиралася? Мені то явно не нра та поки з тим справитися не можу. Хоча активно працюю над собою. А тепер про наш бюджет. Він у нас до появи синочка спільно-роздільним завжди був. В тому значенні, що мужа заробляє на їжу, хату, відпочинок, а я на ремонти і якісь глобальні покупки. З\п у нас завжди +- однакові були. В декреті перший рік я якось вообще не задумавалася про гроші- попали до свекрів на рік, вони все необхідне купляли, КП платили і хоч чоловік їм завжди то віддавав, вони якимось чином вертали ті гроші нашій сімї у вигляді необхідних нам покупок. Ну і на фірмі мені 1 рік гроші на дитину платили, з якої ми собі купочку і зробили. Після року та купочка поступово пропала. І тут почалося. Продукти дорогі (а як переходиш на свіже і натуральне- так вообще дурдом), екозасоби дорогі, з одягу\взуття дитина швидко виростає... Отут ми і задумалися про те, що куди йде і на чому можна економити. Якщо що- мужа простий інженер в шарашкіній (читай державній) конторі. З\п +- стабільна і дозволити щось лишнє можемо собі хіба в разі премій. Бюджетом завідую я (за виключенням незначного періоду, коли муж вирішив що він меншу дірку в бюджеті лишить ніж я. Нажаль не вийшло((). Гроші ніби в мене, я ніби і купляю собі необхідні речі і інколи навіть певні забаганки, та ото почуття беріння з загальної купки мені спокою недавало. І от недавно домовилася з мужом, що кожному члену сімї йде певна стала сума (після отримання з\п забираємо певний % на купку,гроші на КП і на їжу а таком на мін. поточні витрати, а вся залишкова сума ділиться на 3). І мені так легше стало. Сума звичайно маленька і не знаю чи то дуже правильно і в що воно вильється, та так ні в мене, ні мужа навіть думка не проскакує, що хтось собі щось менше купив за рахунок другого (у нас це часто в плані дитини проскакує- від найнеобхіднішого собі відмовимося зарази нної машинки або хтось щось глобалене купив і дірка в бюджеті тут як тут). А так все чисто і прозоро. Нє, звичайно в разі потреби з тих грошей обоє купимо щось для всіх та все одно то класно. Ну і всі глобальні покупки довго обговорюємо і відкладаємо на них хто що може. ---------- Додано в 10:41 ---------- Попередній допис був написаний в 10:38 ---------- Мій на то каже- що на ДП одні крутелики зібралися, яким робити більше немаає що окрім того щоб в шопоголіках шмотками хизуватися і в темі про ресторани писати хто і де ніч провів. А прості жінки на такі дурості часу не мають, бо гроші в поті чола заробляють. Ну то звичайно утріровано, та щось в тому є. Нікого не хотіла образити. Та як подивитися в ті теми- то власне така думка і складається.
Відповідь: гроші: спільні чи особисті? "Жінка мусить мати свої гроші, щоб чоловіку в ласку не стояти, в писок не заглядати" Вихід: та заглянути вже в той писок, може там що цікавіше буде ніж гроші А ще є така установочка : "Жінка має збирати гроші ( читай- мати свої гроші, з великої букви С) бо якщо "він " буде гроші збирати, то як буде йти від тебе, то ти лишишсі з банєчками, а він піде до мулодої з відкладеними грошима". Вихід : зразу тратити всі його гроші По мому особистому опитуванню 90% сварок в сім"ях моїх знайомих є через гроші. Нажаль.
Відповідь: гроші: спільні чи особисті? а я не довго... Мені чоловік допоміг, ще коли була вагітною зрозуміти і розставити всі крапки над І. Я до декрету забеспечувала і себе і маму від А до Я, зі всіма комунальними-їжею-шмотками-відпустками (я їздила за кордон, мама в санаторії/Азов/Шацьк) з 17 і до 25 років (в мене мама інвалід). Коли я завагітніла і до мене дійшло, що виходити на робту найближчі три роки не буду, отже і дохід мій буде = 0, почала задумуватись і переживати - як воно має бути? Про це ми і говорили з чоловіком. Як воно правильно? Як мені навчитись "просити" в нього і не відчувати що принижуюсь? І не просто на себе-дитину? А як просити на подарунок для ньогож на ДН, до прикладу? На допомогу мамі, якщо їй не вистачає на комунальні чи лікування? Тоді я почула, що в сім"ї не має випрошування. Це є спільне. І поступово я розставила все по місцях. Звичайно мені пощастило, що брати зароблені ним кошти на такі потреби не доводиться, бо доля склалась так, що маю підробіток, не залишаючи дім і дитину, але...Але я знаю, що якщо я працювати не зможу (навіть зараз часу через побутові обов"язки на це все менше і менше), я буду мати ...бо я не боюсь сказати, що їх хочу мати, що хочу поїхати, що я вирішила купити (звичайно якщо бюджет дозволяє) ---------- Додано в 11:00 ---------- Попередній допис був написаний в 10:46 ---------- Ну чому ж неправильно. Все залежить, чому довелось просити тричі. Якщо я знаю що в нього амнезія, і що це непереборне, то нагадаю і п"ять разів. А якщо я прошу, а він каже - "ні" і все тут, то і вдруге не проситиму, доводиться шукати компроміс...типу, ну "якщо тобі шкода на таке коштів, давай це оплатимо з того, що заробиться мною". І чому таке б мало підірвати впевненість чоловіка? Навпаки...мій каже - "от, вона на то-то сама заробила", і мені бальзам на душу що він цінує, і йому приємно що знаю ціну його роботі. ну тут вже треба попрацювати жінці над тим, щоб її "нічим" не вважали...
Відповідь: гроші: спільні чи особисті? А мені здається навпаки, якщо в родині довірливі стосунки, то в скрутні часи гроші якраз і складаються копієчка до копієчки і не діляться на твої-мої, і витрачаються на найнеобхідніше, ще раз повторюсь, при умові, якщо в родині нема інших проблем, зокрема у стосунках, довірі... Я розумію, що кожна сім"я має право на можливо прийнятні тільки для них звички, правила, домовленості щодо розподілу грошей і не тільки, але просити в чоловіка гроші... Взагалі тут вже сплутались поняття просити гроші в чоловіка і витрачати гроші чоловіка. Ті хто ділить бюджет на твій і мій кажуть, що вони просять, я ж вважаю всі наші гроші спільними і будуть вони витрачені на 7-мі джинси мені, светр чоловікові, іграшку малому, чи продукти не важливо. Не знаю, ми особисто ще ніколи не сварились через гроші, хоч доходи в нас середньостатистичні. Зараз мій чоловік через скрутне становище на нашій залізниці отримує зарплату на тритину меншу. Звісно це вдарило по нашому сімейному бюджету, прийшлось оту статтю витрат, що "сьомі джинси" і розваги урізати, не зовсім під нуль, але помітно. Бо на харчах я не вмію економити. Але в мене навіть в думках не було ображатись за це на чоловіка, бо по-перше це тимчасово, а по-друге він не з тих хто цю ситуацію сприймає як належне, а старається, шукає варіанти приробітку, поки безрезультатно, але я в нього вірю, і знаю що знайде. А мені ще цікаво, в тих хто ділить бюджет, ви коли купляєте якусь річ за свої гроші, то як кажете "то ми купили", чи "я купила"? Просто уявила ситуацію, ось я хліб купила, а ти викладай свою ковбасу, поріж на бутерброди отим ножем, що ми разом купили)
Відповідь: гроші: спільні чи особисті? Я нарешті зрозуміла))) Просто у деяких жінок щастя часто вимірюєтться в одиницях - помади й кофтинки на місяць. Майже всі хто пише про свої гроші, пишуть про витрати на себеееееее. А я от не хочу наприклад навіть другої помади, якщо ситуація в сім`ї така, що це справді зайвае. А ще мені здається справа в любові до свого партнера й чіткого усвідомлення дійсності. Я б хотіла - мені б чоловік з останіх грошей 18 помаду купив б й ми б сиділи без хліба, а він б сказав хочу, то я б певно може на хліб залишила таки ( жінка все ж) але окрім того на хліб - все віддала б. Але я не прошу 18 помаду з останніх грошей, бо чітко розумію скільки ще маємо потреб й цілей, те саме й мій чоловік - цукорок купить собі, а телефон за енну тисяч ні, бо всі цілі й потреби у нас спільні. ПС згодна з деякими дописувачками, часом складається враження, що тут в основному спілкуються дуже заможні люди й їм мабуть справді фактично не розходиться в спільні чи окремі бюджети. Але от тим хто не може , наприклад, просто піти й купити хороший, дорогий телевізор, а мусить на нього збирати, окремі бюджети не варіант, бо замість пару місяців, можна рік збирати й то не факт що назбирається. ППС напевно пора зав`язувати з читанням цієї теми.
Відповідь: гроші: спільні чи особисті? неправда..от я писала про "свої",але 80% "своїх" грошей витрачаю на дітей..... і тут не так....в нас окремі бюджети, але ми прості-прості люди-чоловік - маляр, я - 7 років в декретній відпустці,підзаробляю репетиторством з укр.літ-ри.... на телевізор/холодильник/шафу теж відкладаємо певний час..одномоментно купити не можемо
Відповідь: гроші: спільні чи особисті? заможні по якій шкалі? тут є хтось зі списку Форбс?))) всі ми від когось багатші, а від когось бідніші я собі зразу згадала соцільну рекламу звідси
Відповідь: гроші: спільні чи особисті? часом мене просто дивують такі дописи.. І починаєш розуміти, що це інтернет і тут тобі можуть не порадіти, а позаздрити і отакі дурниці сказати. Що в тому є? У деяких чоловіків розвиваються якісь комплекси і вони на чужі досягнення спокійно дивитися не можуть і лепечуть такі дурниці. Сорі, але таки зачепили. Раз написали то відкрито на форумі, то реакцію думаю очікувано отримати... Ви типу про всіх нас написали...
Відповідь: гроші: спільні чи особисті? - викабельки? то в противагу))) без образ але, то мені нагадує дитсад:" а мій...а моя...
Відповідь: гроші: спільні чи особисті? Не чоловіча риса характеру. ---------- Додано в 21:01 ---------- Попередній допис був написаний в 20:57 ---------- А до чого тут комплекси і чиїсь досягнення? А рекція таки да, цікава. Значить дійсно зачепило.
Відповідь: гроші: спільні чи особисті? я би посперечалася, але просто "вид" інший, повязаний з чоловічим самолюбством, деколи комплексами, а деколи банальної простотою по житті але то загалом, не щодо вашого чоловіка... я знаю таких, в яких нічого з вищеперечисленого нема, всього собі досягнули і самореалізувалися, але теж так кажуть, бо вважають, що жінки не мають права на розваги так шо діагнози я би не ставила ні зі сторони вашого чоловіка, ні зі сторони форумлянок тут) але загалом --- чи то "українськість" так простежується чи то якась інфантильність "вони то-сьо мають, туди ходять-їздять, а звідки гроші? а чого в тих так?" та яка різниця??? багато-хто лазить по ресторанах, бо клієнтів по роботі водить, навіть копійки а то не тратить, ще когось на день народження і тд. запросили, а хтось собі і посидіти-розважитись любить - от і відгуки пишуть в нас хіба би "ярликів" навішати)) ну звичайно кожен себе ставить в кращому світлі, ми ж честолюбиві українці.. я от можу працювати на секонді, і натрапити на сумку дольче габана і виставити на форумі, яка ж я крута))) перестаньте судити людей по обгортках, чи їхніх вихвалялках, бо то далеке від реальності дуже мало людей є такими, якими себе показують п.с. це все до того, що тема про сімейний бюджет зайшла про "заможність", "легковажність у грошах"... хто собі як хоче, так хай і витрачає я б теж могла сказати, що всі ви тут багачі, раз маєте компютер і доступ до нету.. ану швидко поскидувалися для бідних жителей Африки)))
Відповідь: гроші: спільні чи особисті? звичайно, що зачепило, бо то брехня і неправда. І таки заздрість. Ну пробачте, але ви висловлюєте свою думку, а я свою. Я бага о кого з посиденьок знаю і знаю, що це дівчата , які працюють. І за свої зароблені гроші (власною працею) мають право купувати що хочуть і також мають право тим похвалитися. І нема чого заглядати в чужий гаманець і додумувати, хто що в тому житті робить і як ті гроші йому даються. До чого тут чоловіки крутелики, не розумію.. Зараз такий час, що жінці часто приємніше похвалитися своєю покупкою за свої зароблені гроші. Тому дууууже помиляється ваш чоловік, а найбільш дивно, що ви його підтримуєте, хоча тут на форумі ж зі всіма спілкуєтеся... Я чомусь дуже часто чую від наших людей, що от комусь там так все легко дається, а я такий нещасний, пахаю, а копійку маю.. А звідки обізнаність така, що тій людині так легко дається? Може просто той інший так не нарікає? А просто робить своє діло.
Відповідь: гроші: спільні чи особисті? Я не можу сказати, що ми ділемо бюджет, просто кожен має свої картки, і я думаю то глупо знімати гроші з картки і складати їх "в купку", кожен витрачає гроші, як вважає потрібним. Мені навітіть ніколи в голову не проходило питати, чи можу я собі купити сьому сукню або треті зелені туфлі, бо напевно важко чоловіку пояснити необхідність саме цієї пари. Навіть ніколи в голову не приходило так ділити, кажу "я купила", але ніколи не вкладаю в слова зміст "так, я така крута і купила хліб, тобі". Мені здається, це вже така тупа дріб'язковість, до якої нема бажання принижуватись.
Відповідь: гроші: спільні чи особисті? Дивна тут розмова почалась. Проясню на всяк випадок - бути заможним вважаю здорово, сама до цього прагну й колись таки буду Нікого образити не хотіла й не вважаю свій коментар образливим, якщо хтось вважає - перепрошою. Нікому не заздрю також, бо раз - нікого особисто не знаю , два - людина я не заздрісна взагалі і навіть тим кого знаю не заздрю
Відповідь: гроші: спільні чи особисті? мене на правду дуже вразили ці слова, ще вдень, думала над ними, якось воно взагалі показує загальну тенденцію в мисленні людей. Одні, коли бачать людину, яка добре виглядає, може собі дозволити щось більше думають, що вкрала, дали, повезло... Інші навпаки захоплються працьовитістью, надихатються тим. піду в шопоголіках "хизуватись"
Відповідь: гроші: спільні чи особисті? ага і не прийшла спочатку думка, що які молодці, їм вдається жити в такий непростий час для нашої країни і вони мають змогу себе одягнути гарно, мають можливість і настрій ходити в ресторан. А тут одразу таке-а, та то якісь крутелики, нормальні пахають і сидять тихенько... Для мене багато форумлян є показником і стимулом для того, щоби себе покращувати.
