Відповідь: Мамо, не вбивай... Близько-знайома мені жінка зробила три аборти. Це тільки те що я знаю, може бути що були і такі про які я не знаю. В років 18 народила сина, а потім мала стосунки на стороні. І дітей тих зальотних абортувала. А коли сину було 25 він помер від раку. Вона його дуже любила. Їй зараз за 50. Дітей більше не буде, внуків теж. І достаток є і два особняки. А кому воно треба тепер? Може статись і таке, що за гріхи доведеться платити ще в цьому житті
Відповідь: Мамо, не вбивай... Я теж думаю, що попри аборти мами люблять тих дітей, яких мають. Я вже писала в цій темі раніше, що в мене мама теж свого часу була за крок, слава Богу все обійшлося. Просто ми бачимо в цих жінках тільки вбивць, а вони навпаки бачать свою місію в порятунку - порятунку дітей, котрі вже живуть, порятунку родинного статус-кво, стосунків з чоловіком. Не завжди легко донести до жінки, що вона помиляється. Нею керують паніка, розпач, відчуття, що життя поставило їй чергову підніжку. Вона так само не спить ночами, плаче, переживає стрес. Аборт на той момент видається їй способом вирішити всі труднощі. Я цим не виправдовую тих жінок, просто я їх розумію і співчуваю їм, бо вони не знають, що роблять.
Відповідь: Мамо, не вбивай... то так, але я так одного разу задумалася то як лотерея? Мені повезло, що власне я народилася? Адже ж могло бути таке, що народилася сестра, потім друга вагітність, а я вже була третьою і якби мама не зробила аборт придругій тоді б мені не повезло? Сумно про таке думати, бо в цій ситуації людині якійсь не повезло появитися на світ.
Відповідь: Мамо, не вбивай... Просто тому, хто не з"явився, пощастило по-іншому. Нам тут доводиться переносити всі тягарі життя, а хтось оминув всіх труднощів і одразу перейшов до вічного життя, принаймні я, як християнка, саме такої думки.
Відповідь: Мамо, не вбивай... Почнемо із того, що мама багато років прожила із татом-алкашом, який з нас усіх знущався, і пояснювала це тим, що вона зараз нас із сестрою із ним живе і мучиться. Як то так: ми через неї жили у пеклі, але то була заради нас?! Де тут любов до дітей?! Коли мама завагітніла мною, то з татом одружена не була. Тоді вона аборту не зробила, а вийшла заміж за тата. Тобто, мене використали для того, аби заміж вийти. Мама цього не спростувала жодного разу! Потім поставили їй спіральку, але вона завагітніла. Їй зробили "чистку", бо "з там нічого би вже не було". То як? Наскільки мені відомо, нічого би малятку не було, якби просто забрали спіраль і вона виносила дитину. Потім вона народила сестру. А після сестри знову завагітніла - і далі "чистка"! Головне, мама не відчуває за собою вини, вона досі вважає, що не зробила нічого поганого... Не раз і не два вона підмовляла знайомих жінок, які непланово вагітніли, зробити аборт: "200 грн заплатити - і все, нема проблеми" - то її слова. Коли моя тітка завагітніла четвертою дитиною, мама їй промивала мозок варіантами, як краще позбутися "зайвої" дитини, а потім вона ж була хресною тієї дитинки. А коли з'ясувалося, що та п"ятий раз вагітна - мама знову розказувала, нащо їй стільки дітей! Як так можна?! Я пробувала мамі пояснити, що так не можна, а вона не хоче того розуміти... ---------- Додано в 12:37 ---------- Попередній допис був написаний в 12:31 ---------- Якщо дитинка почала жити у маминому животику, то ця дитинка має народитися! Якщо Бог забажає її забрати ще ненародженою, тоді він забере, а от мамі хто дав право вирішувати, народжувати чи ні? Приймати такі рішення - не її право.
Відповідь: Мамо, не вбивай... так,не її право...це її гріх....але осуджувати теж не маємо права...кожен вирішує,якої ваги їхній життєвий хрест.... маму пробачте,зрозумійте,виходить,що ви - вищі від неї духовно,отже, вже не даремно саме вас вона народила, як тут писалось, "в лотореї"
Відповідь: Мамо, не вбивай... Колись у мене був хлопець, який так мені сказав. А загалом, непогана людина... Я не робила абортів. Але до того, як народила Дмитрика, якесь ставлення таке було до того... невизначене, чи що... І тільки потримавши в руках новонароджене солоденьке лялюсіньке... я плачу навіть при думці про те, що десь хтось може таке робити. Ми маємо нет... але кожен в тому неті читає те, що хоче. Моя знайома казала, що медикаментозний аборт - то не аборт, то просто місячні почнуться. 2 вищі освіти, дитину має. Після Сергійчика мене питали в ЖК, чому я не перевязала труби. Типу, що з таким варикозом в тазу мені дітей вже досить. І сказали "ну тоді краще добре застерігайтесь, ніж потім переривати". Від одної думки, що мене можуть послати на переривання, аж ноги затрусились. Взагалі, нещодавно в мене в житті стались такі події, які багато чого похитнули і вкотре мені показали складність життя загалом. І я як ніколи зрозуміла, що проблеми - ну що ж, вирішимо, на те ми і дорослі. А діти - включно з тими, що розміром з хруща, - не мають за ті наші проблеми відповідати. Тим більше, життям своїм дрібоньким.
Відповідь: Мамо, не вбивай... І я коли лежала з токсикозом, то до нас прийшла на аборт така дівчинка років 18. Я не знаю, які причини підштовхнули її до того рішення, але я досі памятаю її перелякані, велечезні і дуже сумні очі. Як згадую, мені досі хочеться плакати. Мені здається, що в той час аборт не був чимось надзвичайним, я чула дуже багато історій про аборти від старших жінок, думаю їх значно більше, ніж ми знаємо, просто про те не прийнято розказувати. Але не слід забувати що це були радянські часи, і впринципі, тоді ніхто не розяснював, що добре і що погано з християнських принципів.ну і не було в той час УЗД, всім здавалося що то ще не дитина, а так...Я не захищаю цих жінок ні в якому разі, просто аналізую чому так могло бути.
Відповідь: Мамо, не вбивай... В ті часи ще жінок залякувати добре вміли. Починаючи лікарями і закінчуючи найближчими родичами. То нам тепер є де знання почерпнути. А тоді... Нє, я аборти теж не виправдовую. Та принаймі маму свою за аборт через батькову краснуху я ні в чому не упрекаю. Думаю, ій і без того важко.
Відповідь: Мамо, не вбивай... Дівчата, різні бувають ситуації. Аборт- це дуже страшно, і я навіть слова того боюся, ніколи б такого не зробила, але тих жінок не треба засуджувати. Мені мама недавно призналася, що їй теж аборт робили. Мама, будучи вже вагітною(але не знала про це), зробила рентген. Лікарі, коли про то взнали, категорично сказали робити чистку, бо дитина буде хвора. Мама була молода, не мала з ким поговорити, тато був на заробітках, поплакала пару днів і пішла на ту чистку. І я її не засуджую, а хіба співчуваю. І не можу сказати, що вона нас з сестрою не любить, бо знаю, що це не так.
Відповідь: Мамо, не вбивай... Зараз тоже добре вміють, а ще тиснути самі лікарі, коли бачуть що ти молоде-зелене, лиш для того, щоб гроші в кишеню покласти, не відповідаючи більше ні за що. Була в мене ситуація в житті, вже поділюся, раз за то мова пішла. Зустрічалася з хлопцем, дуже його любила, вірила, голову загубила напевно разом з мозгами. Так от тут бац- затримка, роблю тест і реагент сприймаю за другу смужку. я тоді вперше тест в руках тримала і реально прочитавши на інструкції, що навіть слабку другу смужку можна сприймати за вагітність подумала що це "воно". Спочатку паніка, потім серйозна розмова з хлопцем, а на другий день дізнаюсь що він утік, погнав в рідні краї (був не тутешній), забрав документи з ВУЗу, в якому вчився, поміняв номер мобільного... В мене мама взагалі дуже строга. Реально навіть не уявлю що би було якби вона дізналася що я могла бути вагітною. Але попри все, попри всі вмовлння подруг, які з радістю готові були скинутися на аборт, вирішила, точніше чітко знала, що не зможу ніколи в житті перервати вагітність і щоб там не було буду народжувати, бо то моя дитина, моя кровинка і вбити її ніколи не зможу і права на це не маю... Хоч тоді впринципі щиро вірила, що там просто згусток крові. Пішла до лікарки, перевірити чи все гаразд. І вона давай вмовляти мене зробити модний дуже на тоді вакуум. Вона настільки вдало мене переконувала, що мені зараз цієї дитини не треба раз горе-батько накивав пятами, що словами не передати. І хоч по житті я така людина, що мене зовсім не важко в чомусь переконати, я навіть її слухати не могла. Сказала за тиждень на УЗД, мовляв там вже буде добре видно і тоді на переривання і ще доправляючи слова тим, що радить мені як мама. Тоді я розчарувалась у всьому і всіх і почала продумувати план, як мені жити дальше зі своєю вагітністю і дитинкою в мабутньому. Вирішила поки мамі не зізнаватись, щоб і та не спровадила на переривання. Складала плани, що можливо варто на деякий час поїхати до бабусі в село... Але тут у мене почалася мазанина, далі місячні і все. Після того я пішла на УЗД, де вже нічого не побачили, хоч лікар мені сказав що скоріш за все там вагітності і не було, просто була затримка, коли показала йому тест- він засміявся і сказав що на ньому ніякої вагітності не видно. Питання чому лікарка провадил мене на вакуум -не відомо. І що вона хотіла там робити зі мною теж. Не думаю що лікар настільки тупа, що не бачила на тесті що там вагітності нема.
Відповідь: Мамо, не вбивай... я теж не можу засуджувати... Це теперішнє покоління більш освідчене. А нашим мамам реально у критичних ситуаціях лікарі "допомагали" визначитися. Бо і самі щиро вважали, що це просто згусток крові. Я завжди була противницею абортів. Але не можу засуджувати свою маму. Бо иеж знаю, що у її житті був такий випадок. Це були 80- і,на той час мені було років 11 , був молодший брат,тоді був не найкращий період у житті нашої сім ї у багатьох відношеннях . Я пригадую, як моїй мамі одного літа було щодня погано. Так тривало тижнів два. Я радила мамі обов язково сходити "перевірити шлунок". І одного разу вона повернулася від лікаря. Я щиро спитала: "це шлунок ?" Вона відповіла, що так. Але я чомусь почала у неї детально випитуватися. І тоді вона мені сказала прямо : у нашій сім ї могла бути ще одна дитина. Могла б... З того часу минуло вже 25 років. але і досі мама цей вчинок згадує із "мурашками". І каже, що нікому би не побажала опинитися на тому кріслі і переживати потім усе життя. До речі, у той час аборти у звичайних лікарнях робили без анестезії і жінка не лише відчувала, а і бачила все, що сьогодні можемо побачити на фото у інтернеті. Тому я узагалі не розумію, як після одного такого аборту дехто міг ходити на них "як на роботу", адже реально це яку психіку треба мати... Наша мама усе життя любила і любить нас з братом безмежно. Але такий вчинок, яким вона зовсім не пишається, був у її житті. Але я не маю права її засуджувати. Моя свекруха розповідала, що у її часи молодості ( тобто це 60-70 і роки) самі лікарі при найменших виділеннях на перших 12 тижнях відправляли жінок на "гарячі" уколи, бо вважали, що нема вже чого зберігати. Тому скільки наших колишніх родичок пройшли через такі процедури, навіть не усвідомлюючи,що реально проходять через переривання- ми навіть і уявити не можемо. А в рік аварії на ЧАЕС , у перші місяці після події,у гінекологіях лікарень узагалі конвеєр йшов- одних вивозили у коридор "відлежуватися" пісял чисток, інших- заводили. У мене тітка народила брата у цей рік. Вони жили у Києві. Розповідала, що у ЖК одразу при констатаціях факту вагітності. жінці "автоматом" виписували скерування на аборт. ---------- Додано в 18:25 ---------- Попередній допис був написаний в 18:19 ---------- у нас була родичка- надзвичайно світла і хороша жінка. Ніжна, любляча, чуйна. Вона безмежно любила свого єдиного сина, чоловіка, внуків. Після її смерті, коли ми розбирали речі, я знайшла її медичну картку. І серед сухої статистики тех вичитала таке речення: "роди- одні, абортів- три..."
Відповідь: Мамо, не вбивай... якщо їм було насаджено думку, що на малому терміні то ще не є дитина, то можуть. адже вони не сприймають аборт як вбивство дитини. але якщо роблять це особливо на пізніх термінах, то я не впевнена.
Відповідь: Мамо, не вбивай... Зі мною в палаті була дівчина, в неї аже була на той час дитина, я лежала з першою вагітністю. Прийшов час скринінгів і я категорично відмовилася від них, на її питання чому відмовилася?- Бо це і так нічого не змінить, я буду народжувати.- Ти просто ше мала і дурна і нічого не розумієш.Памятаю як я тоді закипіла і мої слова "що може я і молодша але маю якісь моральні принципи які не збираюся порушувати і вбивати дитину" заставив на 5 хв задуматися кожну з дівчат що були в палаті, ну принаймі 5 хв всі просто мовчали. І от мені цікаво- вона не розуміє що то вбивство чи їй на то по*іг?
Відповідь: Мамо, не вбивай... розуміє, просто не хоче ускладнювати собі життя у випадку виявлення пороків у майбутньої дитини. скільки людей, стільки думок.
Відповідь: Мамо, не вбивай... Я встигла народитися 3 дні після аварії. хоча думаю то все відносно, ну ж є купа дітей 87ого року
Відповідь: Мамо, не вбивай... Чоловік, сестра...Дякую Богу, обидвоє здорові. А от найстарша сестричка, котра на момент аварії була зовсім маленькою, вже давно на небі..Онкологія, як і у безлічі діток її віку...
Відповідь: Мамо, не вбивай... Я дивлюсь документальний серіал "Хтось народжується кожної хвилини" http://en.wikipedia.org/wiki/One_Born_Every_Minute, то в останній серії жінка народжувала третю дитину, а на узд ще на ранніх термінів показало, що в дитинки весь кишківник назовні. Плюс з тим пов'язані ризики інших хворіб. І тільки чоловік переконав її залишити дитинку. І народилася така красуня-донечка, інших вад крім цієї в неї не було, їй відразу зробили операцію (сховали кишківник в животик) і кажуть, що вона буде нормальна здорова дівчинка. А її ж могло не бути...
Відповідь: Мамо, не вбивай... Можливо, але це якось дико звучить...хіба ні? В моїх хороших знайомих на УЗД ще в животику донечці побачили кисту в нирці....всі лікарі в один голос казали мамі робити аборт, шо нічого доброго з того не буде. Мама сплакалася але народила, дитина народилася з хворою нирочкою, але їй зробили операцію, зараз дівчинці 3 роки і в неї одна нирочка, але вона живе і кожного дня тішить татка з мамою. А якби її мама вирішила послухати лікарів?
