Відповідь: гроші: спільні чи особисті? А що, переважна більшість не думає взагалі? Та перестаньте. От описує людина якусь ситуацію, і тут починається: де очі були, чим думали... Знач думали про щось інше, а проблеми виникли там, де не подумали. Можливо продумати наперед всі сфери життя? Банальний приклад з мого власного сімейного життя: в чоловіка купа плюсів, і молодець він в мене, і заробляє, і не п"є - не гуляє, з дружками незрозумілими не шляється, мене жаліє-леліє. Але два моменти. Перший: до народження малої я була майже впевнена, що перші роки батько буде з нього не дуже, бо ні до дітей знайомих інтересу не проявляв, і взагалі батько його пофігіст в тому плані, тому має приклад не дуже. Я вирішила, що будем якось цей мінус коригувати і переживати по ходу, хоч то дуже слизький шлях. І якимось чудом мій чоловік пройнявся до дитини такою увагою і любов"ю, що взагалі в нас тепер доця татова. Момент два: після весілля мій чоловік навідріз відмовляється виходити кудись в люди. Я певно сліпа була, але до одруження ми разом і на весілля ходили, і просто кудись посидіти. Щось недобачила. Тепер або силою витягую, або кидаю той ровер і йду сама. Цікаво, то я зле дивилася, чи то він так вміло приховував?
Відповідь: гроші: спільні чи особисті? Та не шукайте ви всебачачого і всепередбачаючого методу Немає його. Щось можна передбачити, щось ні. Ну але таке життя. Все стається для чогось
Відповідь: гроші: спільні чи особисті? Ну я ж те саме маю на увазі Ото дуже гарна фраза, часто її згадую
Відповідь: гроші: спільні чи особисті? ну, забезпечувати сім*ю і "вміти заробляти гроші", як на мене, то дуже різні речі.
Відповідь: гроші: спільні чи особисті? ой ну давайте-давайте... віковий ценз який буде? реальний треш, чоужтам. І як тільки хтось пише, що вони той треш самі собі закалатали, то зразу стає "максималістом". Логіка залізна - вчаться в тих в кого все погано, а тих в кого все добре не слухають, бо вони типу "пороху не нюхали". Нюхали, не переживайте... просто дехто мозок використвує зразу, а дехто ... ніколи дівчата, хто ж це вас навчив? Як ви хочете щоб чоловік вам шоколадкою не докоряв, як ви самі до себе так ставитесь? Такими категоріями мислите?..
Відповідь: гроші: спільні чи особисті? а хто писав про всі? мова йшла про речі важливі та принципові розшифруйте, що для вас що і приклади треба щоразу неадекватніші наводити, щоб інші думали, що в них ще не все дуже зле
Відповідь: гроші: спільні чи особисті? Мій не підходить... бо я уже ногов в могилі. Берем 30. Це іше не там, але вже близько.
Відповідь: гроші: спільні чи особисті? а буває, ті принципові і важливі речі в одну мить рівняються "0" і всі принципи тоді по житті котяться під три чорти, а залишається розуміння того, що нічого в тому житті не можна вирахувати, визначити на майбутнє... але поки людина живе, мусить чимось займатись... просто розчарування більше, коли розумієш, що прорахувалась...
Відповідь: гроші: спільні чи особисті? тобто аби не "прорахуватися" не треба взагалі "рахувати", щоб не було розчарування? до речі, які прорахунки ви мали на увазі?
Відповідь: гроші: спільні чи особисті? А ви точно всі мої дописи на попередніх сторінках перечитали? Чи тільки ось останній побачили і потрібний вираз знайшли? Мій чоловік мені не докоряє, бо немає чому. Все чого хочу я - хоче він і навпаки. А як і не хоче, то просто про це ще не знає (що хоче)Шутю. А ото що я востаннє написала, не означає, яка я модна, сама себе забезпечую (тим більше то не так) це до того, що хоч він і наш тил і опора зараз, і все тримається на його плечах, але і я можу підтримати його, і так само бути тою ж опорою, коли йому тяжко.А таке в нашому житті вже було.
Відповідь: гроші: спільні чи особисті? ну для мене так, утримувати, заробляти на сім*ю це старатися забезпечити своїй сім*ї більш-менш гідне життя. у когось це вдається краще у когось гірше, але чоловік старається. а от "вміння заробляти гроші" це вже віртуоз у цій справі. це людина, яка наділена якимись особливими талантами. за що не візьметься, все приносить прибуток. знаєте, як про деяких людей говорять, що у них і палка яку вони вставлять в землю урожай принесе. то це десь, приблизно так само.
Відповідь: гроші: спільні чи особисті? я ж написала скажу так: для того, щоб жити треба їсти, пити і т.д., тому фінанси потрібні, для того, щоб сім"я була, омріяна для кожного своя, теж потрібно докласти немало зусиль. Та думати, що в мене буде так і не інакше, чи має бути так - для мене, коли таке чую, то подумки хіба можу попросити Бога, щоб в тої людини так і було, як собі стверджує... Ті прорахунки про які я кажу, "в голос" не озвучую, тільки молюсь, щоб нікого таке не спіткало. І, скажу Вам, що колись була ох, яка... мислила десь так, як Ви...)
Відповідь: гроші: спільні чи особисті? тобто колись ви вважали, що для того, щоб побудувати міцну і здорову сім"ю, треба щонайменше доброго/достойного чоловіка, а тепер ви подорослішали і вважаєте, що для міцної/здорової/щасливої сім"ї це є річ неважлива, і не треба ні на що розраховувати, бо потім дуже боляче помилятися?
Відповідь: гроші: спільні чи особисті? це дуже важливо "нє по годам") справді, не в роках справа. не найважливіша... є ще третя складова, крім чоловіка і жінки, найважливіша- діти, здорові діти... Але тема про гроші і скупердяїв, то більше не офф)))
Відповідь: гроші: спільні чи особисті? питання-а чому ти лижі не можеш/не хочеш купити собі сама??ти ж маєш можливість- заробляєш, то чому сама собі не купуєш? хочеш зекономити/не витрачати заначку/первірити купить/не купить, буде бурчати/не буде... ---------- Додано в 22:39 ---------- Попередній допис був написаний в 22:33 ---------- і взагалі питання-скупість/екомність чи як ще це назвати у ваших чоловіків йде в одному напрямку-жінка/сім"я чи у всіх напрямках - економлю на подарунках мамі/тещі/брату/другу...?
Відповідь: гроші: спільні чи особисті? відповідь - а що ж він мені даруватиме, якщо я ті речі, про які він знає, що я хочу, купуватиму собі сама? Труси-майки-косметику-лахи? Він знає що я від того не шизію. А от щось едакає, телефон, лижі, якусь ювелірку(щось таке що купується рідко не є предметом першочергової необхідності, але є захцянкою, яку б хотілось мати) - для мене подарунок особливий...ну десь так. перевірить/заначка/бурчання нідочого, як і можливість-не можливість...Сьогодні маю можливість - завтра не маю...так муж має, ми ж сім"я, вірно? Яка різниця хто шо має? Я завжди маю відповідь на запитання - що ти б хотіла в подарунок на то-то свято. В розумних межах звичайно...бентлі не прошу, але скромнічати - "нічого не треба" чи "дай грошима" теж не буду. Бо вважаю що подарунки один одному таки треба робити. А як один з пари не вміє, то треба його/її навчити. Якщо скрутно фінансово, то можна просто квітку, улюблені цукерки, якщо є можливість, то вже по ситуації. Але це потрібно. Це один з виявів почуттів для мене особисто. От те що я той подарунок можу отримати деколи через три-чотири місяці-пів року після свята - особливість моєї другої половинки, але я таки його отримую, тобто він не забуває (ходить, пристрілюється, фінанси довго виділяє, збирає, бо то немає, то є щось важливіше, чи шо він там робить...) і це який-не який плюс. Тому на попередньому мінусі дуже не зациклююсь, бо як писала раніше, разом заледь пять років, прарвьомся Хіба можу в жовтні так ненароком запитати - "де там мій годинник, що ти мені хотів подарувати на ДН в червні?"...Отримую відповідь - "на заводі, достойного ще не виготовили". А що? Маю право! Слово треба тримати От і щодо лиж: сказала, що хочу. Не купив би - не вмерла б, каталась би на прокатних. Сама б не купувала, не через вищенаписане тобою, а тому, що то не є предмет першочергової необхідності, яким аж так марю (як було з деякою технікою,гг). Але це чудовий подарунок для мене...який кстать дав можливість чоловікові відчути що він мені добряче вгодив. І це теж потрібно. І взагалі нервує мене ота дільожка - твоє-моє, не хочу я такого в себе. Я не проти заначок, вони мають бути. Але вони не мають переховуватись один від одного. (я кажись Марусю повторюю вже) І я більше прихильник не розділяння імущєства і заробітків, а життя як такого і користування тим всім (твоїм-моїм, без різниці) разом, в міру наших можливостей. Благо мій муж теж вважає, що працювати треба щоб жити, а не навпаки... Щодо: то тут взагалі все просто. Як маєм можливість купити/поїхати/побалувати себе чимось - робим. Нє - працюємо і сидимо тишком нишком, перебиваємся. Те саме з подарунками. Маємо на даний момент - даруємо більше, і не обовязково в честь якоїсь події, а як немаємо - в борги залазити, щоб виділитись великою сумою, чи ексклюзивом не практикуємо. Подарунки як в середині нашої маленької сім"ї, так і друзям-родині робимо в міру наповненості гаманця на даний момент.
Відповідь: гроші: спільні чи особисті? чесно,я б не хотіла вже того подарунка, про який маю п"ять раз нагадувати... а ще сьогодні, перечитавши усю дискусію, дійшла висновку, що: 1. краще мати 3 купки-моя, його,наша 2.бурчить-значить любить 3.мій муж мислить раціональніше стосовно сімейного бюджету, він вміє економити 4.я таки - транжир, але "гуляю на свої" п.с. тут писалося про "стратегію" і "вміння" вибирати чоловіків, про "вміння все передбачити/розрахувати"...ніфіга..ніц з того не вийде...мені 31, з них 16 я разом своїм хлопцем/мужом..пережили різне-щасливе безтурботне наполовину студентське життя, народження дітей/їх ненародження, втрата близьких, веселі канікули/сльозливі будні тощо..на кожному етапі ми змінювались і то нормально, одні якості втрачалися,інші приходили чи то з роками, чи з досвідом,чи ще з чимось, але незмінним залишилось одне-бажання бути разом,а чи з спільним,чи з окремими бюджетами,то це не важливо... ---------- Додано в 01:13 ---------- Попередній допис був написаний в 01:07 ---------- що таке заначка?це гроші, про які ти підозрюєш, що муж має окремо від тебе,ти не знаєш суми і т.д...чи це конвертик,куди складається зарплата..твоя і мужа... бо в моєму розумінні заначка-то щось приховане...
Відповідь: гроші: спільні чи особисті? тому-то ти не я, а я - не ти. Я його все-таки хочу. І прийде час, отримуватиму без нагадування і вчасно. Я не горда, можу почекати пару десятків років того моменту. А також нічого поганому в проханні/нагадуванні не бачу....про котлети вже писала Ніякого ніяковіння, стидання, гордості і решти уті-путі в своїй сім"ї правильним не вважаю. Не хочу я через десяток років, якщо Бозя дасть ще п"ятірко дітей, і я перетворюсь в домосєдку (ну всяке ж може бути), обмежуватись у чомусь необхідному, бо навчилась бути гоноровою, проте потратила все життя на сім"ю, розівчилась заробляти, а муж не дасть, бо звик, що я горда. А ще - гординя то гріх(то я до того що можу почекати) Тай скільки сімей - стільки моделей. Кожен має те, що дозволяє собі мати.
Відповідь: гроші: спільні чи особисті? тюю..від коли не нагадувати про обіцяний подарунок то бути гоноровою? в тому і родзинка подарунку - коли дарувальник за власним бажанням дарує з метою принести задоволення,користь...а не за принципом - блін забув,вже 5 раз мені нагадує, треба купити...
Відповідь: гроші: спільні чи особисті? Ага, ну щас я взяла і все так розказала:blum1: Не думала над тим питанням аж так всерйоз. Де має бути, чия має бути, скільки має бути і хто про що має знати. Вони мають бути, але поки в нас з тим туго. Ми застрягли в стадії ремонту-обмеблювання, і заначки нам тільки сняться. ---------- Додано в 00:55 ---------- Попередній допис був написаний в 00:44 ---------- Якби я думала таке про свого мужа - то подарунків би взагалі не отримувала. Але ж я так не думаю. І ото прочитала, і не вірю, що людина, яка десь-там любить другу, аж так через зуби робить приємне іншій. Може я наївна (але краще я буду такою ніж накручуватиму себе бздурами), але моєму чоловікові просто не привито таке, як і пунктуальнісь наприклад. Тому і писала: або мовчатиму і миритимусь і так буде, або ж розкажу-покажу-навчу, і на власному прикладі теж. Якби не хотів - не питав би, що хочу, а пішов купив ромашки. А раз питає, знач бажання має принести задоволення і користь. Можливість може і не мати а от бажання має. Зрештою потім може забути...так-так, то про мого чоловіка теж. Тому навчилась не ображатись, не стидатись, а цікавитись і розмовляти. Між нами недомовок немає. Якщо не хоче чогось робити, не буде приховувати чи скакати через голову, скаже як є. То вже перевірено.
