Відповідь: Мамо, не вбивай... таких людей я боюсь, бо то вже не люди, коли в серці живе гадина. п.с.кидайте тапки
Відповідь: Мамо, не вбивай... Вона не розуміє. "Не тямить, що робить". В мене була дуже неприємна ситуація на цю тему. Ми дуже близько спілкуємося з родичкою чоловіка, старшою жінкою, їй вже за 70. Я дуже її поважаю і ціную, і чоловік як до другої мами відноситься. От коли я завагітніла, в перших рядах подзвонила до неї сказати новину. Вона спитала, який термін, було 4 тижні. На що була репліка: "А, ну то ше таке, не ясно, що з того буде". В мене був дуже неприємний осад, я ніяк не могла зрозуміти, чому така реакція. Вже коли я була на 7 місяці, ми з нею пили собі чай і розмовляли про всяке різне. І тут її потягнуло на відвертість. Вирішила розказати, що в неї була третя вагітність, але вона вирішила зробити аборт. В той час, коли старшу дочку найкращі світила Союзу витягали з того світу після вродженої вади серця. Мене всю трусило. На одну дитину потратити всі гроші, всі моральні сили, кидатися в ноги хірургам, які за "хохлушку" в Москві не хотіли братися. І от вона врятована, а шанс був один до тисячі, і в той час іншій своїй дитині не дати право на життя. І то все говорилося зі сміхом, типу, так мені то робили, що я ледь не вмерла, бо до офіційного лікаря встидалася йти, пішла до підпільного. Реально її ледь врятували. Я по тому довго не могла знов спілкуватися з нею, хоч вона нам дуже близька. А вона навіть не підозрює, що робила. Її запевнили, що на малому терміні то ще не дитина, а згусток крові, і досі сліпо в то вірить. Мені її так шкода. Сама себе покарала. Стільки доброго в тому житті робила і робить, добра людина, підтримує завжди. Ловлю себе на думці, що краще мені було цього всього не чути.
Відповідь: Мамо, не вбивай... так, можна писати, що зараз є нет і всі прєлєсті і то ми вже такі мудрі знаємо, що до чого. Але я ще будучи дівчинкою малою, задумувалася про те, як може жінка робити аборт, адже з першої секунди то вже нова людина зароджується. І хто би там в чому мене не запевняв, та є своя голова на плечах. Тому то такі відмазки-переконали. Доросла людина має мати свої переконання.. я би не так сказала , вона просто не думала, що робить...
Відповідь: Мамо, не вбивай... А я власне зловила себе на думці, що тепер якби почула подібну розповідь, то б сказала людині в очі що думаю з того приводу. Не дорікала, а просто сказала б. Не можу мовчати на таке. І точно б мала ворога після того, але б не змовчала. А колись, років 10 тому і сама вважала, що аборт то не таке велике зло, бо то ж ще не дитина. Колись мала практику в школі. А так як я до всього ще й вчитель біології, то мала урок. Сама собі вибрала тему про вагітність. Що таке провести урок в школі на таку тему можете собі уявити. Але мені самій було цікаво, тому ризикнула. По ходу підготовки сама багато навчилась, бо мала і відеоматеріал і купу витягів з книжок. Словом сама задоволена. так от, під час уроку в класі була тиша. Дітям реально було цікаво. Були спроби поржати, але малі самі присаджували однокласників. Видно було по дітях великий брак адекватної інформації в тому питанні. Урок я починала з ряду питань, на які ми мали знайти відповідь. І одним з них було - чи вважати зародок і ембріон людиною чи то тільки "згусток крові" і що таке по суті аборт. Цікаво, що хлопчик сказав, що то вже людина. А дівчинка, що ні. Отаке
Відповідь: Мамо, не вбивай... Не думала, і зараз не думає, що зробила щось зле. Про свою голову я цілком згідна. Але доводилося з такою бездумністю стикатися, аж плакати хочеться. Я не знаю, чому в одних жінок ті інстинкти такі загострені, що вони попри все з першого дня вагітність зубами виборюють і бережуть, а інші ставляться до неї, як до "згустка крові". Але таке є кругом. Ну от ще згадалося: вийшла дівчина заміж "по зальоту". Стався викидень. Тоді народила першу дитину. Тоді друга вагітність. Далі просто в голові не вкладається (слова жінки, яка мені то переказувала): "В 20 тижнів рухів не чула, пішла на УЗД, а та дитина з вадами, відстає. Прийшлося викликати штучні роди. От лікарі в нас, як то можна було скоріше не побачити ті вади? Таки би легше обійшлося, а штучні роди то дуже тяжко. А якби не побачили? Уявляєш, дитина була б інвалідом! Але нічо, вона потім завагітніла і родила вже НОРМАЛЬНУ дівчинку". Я чогось не розумію. Чи то масове безголов"я, чи як то назвати? ---------- Додано в 15:26 ---------- Попередній допис був написаний в 15:25 ---------- Ну бачите, а вона досі так вважає. Я не можу їй прямо сказати, хоч і розумію, що то неправильно. Вона справді нам дуже дорога.
Відповідь: Мамо, не вбивай... Знаю жінку, яку колись в такому віці мама привела на аборт, але вона втекла прямо з лікарні. Зараз має гарну дівчинку, якій вже 15 чи 16 років. Колись, ще як ми з чоловіком не були одружені, а просто жили разом, то якась зараза пустила слух, що я вагітна. Дзвонить до мужа "дорога" моя свекруха і сходу питає чи мене нема біля нього, він відповів, що нема, а я насправді сиділа збоку біля чоловіка і все слухала. І тут вона каже: "Мені казали, що та твоя вагітна. Веди її на аборт ВЖЕ, я навіть гроші дам! Там і так ще нічого нема, то не дитина". Я хоч тоді і не була вагітна, але в мене була просто істерика... Я не можу зрозуміти звідки в людях може бути стільки злості...
Відповідь: Мамо, не вбивай... не називайте пізній викидень абортом, не одне і теж. для галочки - аборти у нашій державі дозволено тільки до 12 тижнів,все інше кримінал. Інша справа, що за гроші можуть написати "за мед. показами", але то порядні лікарі таким не займаються.
Відповідь: Мамо, не вбивай... згідна. Маю на увазі власне саме тлумачення поняття по медичним міркам. Навіть медична енциклопедія дає цьому таке тлумачення: Абортом называется преждевременное прерывание беременности, искусственным путем или самопроизвольно, в первые 7 лунных месяцев или 28 недель.Тобо під одну гребінку ставить як самовільне, так і штучне переривання до 28 тижня На жаль, все, що проводиться після 12 тижнів не вважається кримінальним. Просто є розмежування в показах:до 12 тижнів- це по бажанню жінки, а до 22 тижня- по медичним і соціальним показам ( сюди належить як згвалтування, так і навіть смерть батька дитини під час вагітності дружини (!). І те і інше- вважається абортом звичайним. Кримінальним же абортом вважається переривання вагітності поза стінами лікувального закладу чи самою жінкою ( тобто усі "бабусині" методи , які можуть застосовувати жінки на ранніх строках- це теж сюди відноситься). Можливо, саме отакі офіційні тлумачення також є причиною того, що багато жінок, особливо старшого покоління, сприймають переривання вагітності як просто епізод у житті . Без осмислення . А ось теж цікавий історичний факт: В древней Греции А ( аборт). широко применялся по социально-экономическим мотивам и для урегулирования численности населения (Платон, Аристотель). В присяге Гиппократа искусственный А. упоминается как преступление, хотя сам Гиппократ в своих сочинениях перечисляет средства для производства А. В древнем Риме А. получил еще большее распространение; о нем упоминается в сатирах Юве-нала, Овидия, письмах Сенеки к своей матери и у других писателей. Ни в Греции, ни в Риме не придавали ценности плоду в утробе матери и потому не выдвигали репрессивных мер против аборта. Лишь у евреев производство аборта рассматривалось как детоубийство, с соответствующим наказанием. Безнаказанным А. оставался также в первые столетия после возникновения христианства, но уже тогда выдвигались предложения считать плод в возрасте после 40 дней одухотворенным, и со времени VI Константинопольского собора истребление одухотворенного плода карается смертной казнью
Відповідь: Мамо, не вбивай... в мене аналогічно, випадково зайшла в цю тему, читаю і сльози навертаються. Я про це теж подумала. ви правду пишете, топольна- то справді місце "не здорової психологічної обстановки". Я кілька років тому туди попала, то страшно було дивитися на те ліжко, на якому по кілька разів на день лежали жіночки різного віку поруч із вагітними та плануючими дівчатами. ой нещодавно моя близька подруга таке зробила. Причому спочатку мені сказала, що це позаматкова, я й повірила. Але на наступний день, коли зрозуміла (дійшло, зіставивши всі факти!) що це не то - було вже пізно. Тепер виню себе, що не додула швидше, може б я змогла вплинути на її рішення? Досі мене то муляє (((
Відповідь: Мамо, не вбивай... Мені цілий день муляє думка: а чи справді жінки, які коли-небудь робили аборти, можуть любити тих дітей, яких народили? Якщо таке легковажне і ставлення до аборту і до малятко в животику для них не дитина, а згусток крові чи ще щось, то навіть якщо вони і народять інших дітей, хіба ті, кого не вбили, будуть для них найдорожчими? Мені чогось не віриться (((
Відповідь: Мамо, не вбивай... думаю, що % зо 80 радянських жінок робили аборти...попитайте при нагоді свою маму,якщо маєте з нею довірливі стосунки про її коліжанок, про співробітниць, про сестер/племінниць, про неї врешті-решт..думаю, що багато хто робив таке,але є люблячими мамами... принаймні, я мала таку розможу - те, що жінки в радянський час були неінформованими і забитими дали такі сумні результати....аборти робилися десятками на кожну жінку
Відповідь: Мамо, не вбивай... Колись одна моя родичка була вагітною. Не планувала вона створювати сім'ю з своїм хлопцем. Потребувала поради. Пішла на сповідь. Потім переказала вона мені фразу священника, в якого сповідалась :"Краще з Божою допомогою і ласкою пройти через всі випробовування, ніж раз і на завжди ту ласку втратити!" Після цих слів сумнівів не було. Готувалися до весілля. Зараз тій дівчинці 12р. Моя похресниця. Має ще братика і сестричку)
Відповідь: Мамо, не вбивай... Так справді було, ми з мамою на цю тему говорили... Думаю аборт аж ніяк не впливає на любов до дітей. Також задумуюсь чому так несправедливо... хтось докладає всіх зусиль щоб завагітніти, а хтось...
Відповідь: Мамо, не вбивай... І я говорила, на жаль... Ми з сестрою взагалі випадково взнали-у моїй карточці здоров'я було написано, що це була третя вагітність, а нас у мами двоє і тоді ми з сестрою, ще будучи малі досить зрозуміла. Але мама ніколи на ту тему не хотіла говорити, лиш сказала, що то правда... На жаль є такі речі, які ми не в силі змінити, хоча як би хотілося і я би могла мати ще одну старшу сестричку, чи братика...
Відповідь: Мамо, не вбивай... Ну про неї я і так знаю . Після того, як мама про це мені розказала, я спитала, чи їй не було цікаво, чи в мене мав бути братик, чи сестричка. а мама сказала, що ні, бо то ще не була дитинка . Я вона могла настільки НЕ любити ту дитинку, і при цьому може любити мене і сестру? Якось не віриться, що мама-вбивця може когось любити
Відповідь: Мамо, не вбивай... ви відчуваєте мамину нелюбов ? не бачите у ній мами? я взагалі "напівабортивна" дитина...мамі дали 2 хв. подумати вже на кріслі....мама передумала...30 червня 1982 р. народилася я... маму я люблю і мама, звичайно, теж мене любить...
Відповідь: Мамо, не вбивай... я ні разу в житті не сумнівалася у мамниій любові. Все , що вона в житті робила, то було з думкою про нас з сестрою. Я навіть ніколи не прив'язувала ті негативні події і її житті до того, як вона може відноситися до нас. Що, сталося, те сталося. Треба вміти прощати і просити в Бога , щоби і Він пробачив ті гріхи. Думаю той тягар кожна жінка, яка то зробила несе з собою ціле життя.
Відповідь: Мамо, не вбивай... 100 %. Та жінка, яка не ходить до лікаря на чистку кожен раз, а в якої то було одиничним випадком 100 % шкодує. І картає себе, і плаче по ночах о своїй ненародженій дитинці, але вже нічого змінити не може...Тоді обставини виявились сильніші за неї.. Я теж з мамою про це розмовляла...
