Відповідь: Українці за кордоном і мова Я хоч і придаю тому значення, але мої діти вчать українську саме як іноземну, і від того ніде дітись.
Відповідь: Українці за кордоном і мова Моя близька подруга вже років 6 живе в Штатах, там і донечка її народилася. Їй зараз вже 3 роки. То наразі дитина англійської не знає - бо мають змогу не давати її в садок і говорять з нею виключно українською. Цікаво мені, як воно далі буде і все ж чи буде в дівчинки почуття "рідної мови" стосовно української....Наразі трохи є і кумедності - ця малеча в часі візиту до Львова в свої неповні 3 роки голосно декламувала "Як умру, то поховайте....." , треба було бачити очі людией за сусідніми столиками в кафе . Якщо чесно, то мені це вже віяло трохи штучністю, але важко влізти в шкіру людей, що далеко від батьківщнини - може таким чином вони компенсують щось втрачене?
Відповідь: Українці за кордоном і мова то виходить, що для неї іспанська стала рідною мовою за такий короткий час, не скажу точно, але десь 5-7 років? я щось собі важко то уявляю.
Відповідь: Українці за кордоном і мова Взагалі як варто правильно вчити мові/мовам дитину у двомовному середовищі (мама-тато або сім'я-суспільство)? Так, щоб потім дитина добре володіла обома (наприклад, одна мова - рідна, друга - на дуже і дуже пристойному рівні)? Як вибудувати комунікацію, розставити акценти і т.д.?
Відповідь: Українці за кордоном і мова В нас є тут вже така тема. В першу чергу мама-тато, друзі, телевізор/мультики, садочок, школа. Я для себе вже знаю, що найважливіші перші роки. Якщо перші два-три роки буде тільки українська потім навіть якщо вона трохи зникне її можна буде легко повернути (кинути дітей в лишень україно-мовне серидовище, як зробила моя сестра).
Відповідь: Українці за кордоном і мова Маю зараз 2 приклади, як діти вчаться української чи російської мови поряд з німецькою: в однієї подруги дитина 6 років знає прекрасно і українську , і німецьку, причому навіть вміє писати як латинськими літерами, так і кирилицею.Але її мама розмовляє з нею вдома виключно українською, в неї у Німеччині ще україномовні тітки, багато маминих коліжанок, бабця гостює влітку 3 місяці. Німецькою дівчинка розмовляє виключно в садочку. Коли була в них в гостях, то вона дізнавшись, що я її і німецькою зрозумію, почала нею розмовляти. А мама її в цьому питанні строга, говорить - я тебе не розумію. Другий приклад - дівчинка 2 роки, мама хоч і українка, але зараз батьки її в Росії, тому вирішила з дитиною російською розмовляти, щоб хоч одну мову дитина потім розуміла. По суботах вони в російській школі.Моя подружка вже у відчаї, бо дитина бачить, що мама з татом спілкуються німецькою, і не хоче розуміти, чому вона з мамою мусить інакше розмовляти.А коли в них гостював мамин брат з Росії- говорила з ним російською. Діти в двомовних сім´ях часто розуміють 2 мови, а говорити не хочуть довго ніякою. Мовчать...а десь в 2,5 починають розмовляти двома.
Відповідь: Українці за кордоном і мова У нас Дарко фактично англомовний. Він дуже добре розуміє українську, але не все. Часом маю враження, що Натанчик мене краще розуміє, ніж Дарко. Коли ми приїхали, залишатися не планували, тому й не дуже переживали за те, що Дарко перебував 9 годин на день в англомовному середовищі, часом довше. На жаль, оскільки він до англійської українською не говорив (мав власну мову), ситуація склалася не найкраща, а коли ми змінили рішення щодо повернення (ряд факторів посприяв, то не має аж такого значення в цій темі, зрештою), то схопилися за голову, коли усвідомили, скільки ми втратили, думаючи, що "а, вернемося, навчиться". З молодшими політика вже геть інша, та й Дарчик теж починає краще говорити, коли кажу, що от, як ти не будеш з ними українською говорити, то вони її знати не будуть. Старається говорити. Переживаю, як зі школою буде, бо там французька й англійська. Хоча бачу, що Натусик ловить англійську без проблем, хоч і рідко її чує. Гірше розуміє, але розуміє. І вміє чемно привітатися та попрощатися. )) Оскільки вдома ми говоримо українською, то Дарко мав у школі уроки ESL (англійської, як другої мови). Цього року мені сказали, що він уже не потребує ходити на ті уроки. То мене трохи дивує, бо він ще видає добрячі ляпи в англійській під впливом української. Наприклад, коли говорить про шкіряні меблі, то вживає слово "skin", а воно вживається до позначення шкіри людини.
Відповідь: Українці за кордоном і мова Підписуюсь під кожним словом. Я теж в Англії бачу саме такі випадки. Мені дууже важливо, щоб дитина добре, ні навіть дуже добре знала українську, тому ми з чоловіком говорим і між собою і до дитини виключно українською. І я однозначно знаю, що вона буде принаймі раз до року їздити на мовну практику в Україну. Я консультувалась з мовним терапевтом, мені сказали, що якщо ми хочемо, щоб дитина знала "нашу" мову, то говорити з нею виключно на ній, а англійську вона і так вивчить через середовище (ми багато спілкуємось з іншими англомовними сім'ями з дітьми, ходимо на заняття різні дитячі) і біля 2 років заговорить відразу двома мовами. Подивимось як то буде, на разі можу сказати, що украінські слова в неї з'являються, а англійську вона так мені здається розуміє (наскільки то можливо в такому віці ). До прикладу, коли їй кажуть "бай" вона махає ручкою
Відповідь: Українці за кордоном і мова Є в мене така знайома) Але є і інші. Живуть в різних країнах в Європі (Німеччина, Голандія, Греція) - всі по 10-15 років, приблизно, вивчили там по кілька мов, говорять абсолютно чисто українською, російською. Ніякого калькування, жодних акцентів))
Відповідь: Українці за кордоном і мова Якщо повернутися до назв страв...Серйозно, он відкрийте тему "знимки смаколиків" - через одну фотку "панкейки". А вони виглядають мені як млинці чи оладки. Вони на смак інші? Поясніть на популярному рівні, бо наразі мене то дратує (може, безпідставно).
Відповідь: Українці за кордоном і мова Актуальне для мене це питання.............Я хочу, щоб моя дитина досконало знала свою мову( іспанську),бо все ж таки маю надію повернутись додому, чоловік ,щоб його,українську, наразі переважає українська)))Так як ми на Україні, то мусить дитина знати/спілкуватись мовою українською. Малому тільки 2 і 4 тому говорить ще не чітко. та коли звертаюсь до нього на іспанській, все розуміє, виконує прохання. Ну і деякі слова також знає, вже пробує речення формулювати. На все Божа воля. А зараз як є, так є. в моєї дитини рідні дві мови. А де ми будемо жити, ще до кінця не вирішено, тому котра буде основною ще невідомо.
Відповідь: Українці за кордоном і мова Наскiльки я знаю, е методики для батькiв, коли е бажання, щоб дiтки були двомовними. Спiлкувалася з одною парою, де малеча вiльно володiе французькою i украîнською, там йде чiткий подiл, мама говорить з дитиною вiд народження лише украîнською, а тато французькою. Це допомагае дитинi не плутати двi мови. В нас ще немае дiток, але знаю, що буду шукати методи навчання, щоб вони володiли двома мовами.
Відповідь: Українці за кордоном і мова Так само є у сім'ї моєї двоюрідної сестри, яка мешкає в Італії. Вона розмовляє із сином і донькою українською мовою, а чоловік - італійською. Також на літо приїжджає з дітьми до батьків в Україну - відповідно тоді середовище повністю україномовне, за винятком хіба італійського телебачення. Син знає українську краще, ніж донька, оскільки коли він був маленьким, то в Італії також була його бабуся, тож він чув мову і від неї. Тепер коли приїжджає батько італієць діти успішно виконують роль перекладачів. Щоправда присутні акцент й інтонації італійської мови.
Відповідь: Українці за кордоном і мова можливо і я доберусь до тих методик, а зараз якось воно все само по собі)) А як говорить тато з мамою? Я коли дуже зла, то мені якось мозок відключає українську, починаю саритись, щось відстоювати тільки на іспанській:xaxa:
Відповідь: Українці за кордоном і мова Тато з мамою говорили французькою мiж собою, але до дитини був чiткий подiл, тобто, коли малеча говорила щось до мами французькою, то мама робила вигляд, що не розумiе. Я коли злощуся, то починаю говорити украîнською, а ще я говорю коли сплю, теж украîнською, чоловiк жартуе, що то я так шифруюся, щоб вiн не знав, що мени сниться
Відповідь: Українці за кордоном і мова До мене батьки говорили і говорять різними мовами) Тому володіння дитиною вільно двома - цілком реально. Маю кілька таких знайомих, двомовних з дитинства. Зазвичай "основною" стає мова , якою спілкується мама. Але знаю і виняток) Була у мене знайома, яка у Львові, з мамою українкою, говорила російською - як батько. ---------- Додано в 15:22 ---------- Попередній допис був написаний в 15:13 ---------- Мої говорять своїми мовами. Не переходять. Я, до речі, з подругами так можу говорити. Не переходимо на іншу.
Відповідь: Українці за кордоном і мова Чесно, я б задоволенням так спiлкувалася з чоловiком, але вiн не володiе украîнською мовою, тобто знае i розумiе кiлька слiв. Нажаль, не впевнена, що до того часу як у нас будуть дiтки, вiн зможе вивчити мову, розумiти мене, тому мiж собою спiлкуемся французькою. А далi видно буде.
Відповідь: Українці за кордоном і мова Розумію вас) В мене ще є приклад, з числа близьких родичів) Між собою говорять російською. З дітьми - тільки українською)) По-різному буває)
Відповідь: Українці за кордоном і мова Я 2 роки вчилась в Італії. Після деякого часу починаєш думати і навіть снити на тій мові, якою щодня спілкуєшся. Я коли з батьками по скайпу спілкувалась постійно щось італійське вставляла. То звичка і важко перелаштовуватись. Я вчила друзів писанки розмальовувати і вишиванку на свята одягала, але снила вже іншою мовою. Коли повернулась до Уркаїни також проходила адапційний період. Мені преші 3 тижні здавалось, що всі навколо італійською розмовляють. Зараз вже жодні італійські слова не проскочують. Але то вже 3 роки промайнуло.
Відповідь: Українці за кордоном і мова Щодо мови - їздила я недавно на стажування у Вроцлав. В мене там в щоденному резерві було 4 мови - польською я спілкувалася на вулиці, в крамницях і т.д., англійською - з іншими стажерами, українською - з батьками по телефону і в Інтернеті. а російську викладала студентам. То вже за два місяці, коли приїхала додому, зауважила в себе якийсь дивний акцент Ну і на десерт оповім вам історію зі стажування в тему російськомовних нецензурних запозичень. В польській мові наша буква х передається буквосполученням ch, а наша буква г і російська тверда г - буквою h. Ну і от якось заходжу зі студентами в клас, а там на парті красується, перепрошую, величезний напис H*J. Моя студентка якусь хвилину на нього дивиться, потім осудливо тиче пальцем і репетує: "Але ж тут помилка!!!!". І таки правильно підмітила, бо за правилами мало бути CH*J ))))))))))))
