Відповідь: Ми і наші мами ага, а якщо закрутився ввечері і нема часу подзвонити, взагалі нема! то буде наярювати по 100 разів (а в той момент дитя спить), а наступного дня: "Що ж там у вас сталося??!!". та нічого, просто часу не було. я до того, що якщо звикне мама, що кожен день дзвонять, то потім робить катастрофу, якщо не передзвонив. навіть вже не говорю про випадки, коли не хочеться ні з ким говорити - от просто настрою нема.
Відповідь: Ми і наші мами в таких випадках кажу мамі, що передзвоню завтра. Мені після роботи теж говорити не дуже хочеться, ні з ким, навіть з мамою по телефону. А на вихідних - будь-ласка. От щойно з півгодини висіли на телефоні. В моєї мами теж спочатку була манія випитування - що ти сьогодні їла, що готувала і т.д, я як маю настрій - то розповідаю, як маю дуже хороший настрій - то переводжу то в жарт, а як не маю - то щось бурчу, що не хочу про таке говорити.
Відповідь: Ми і наші мами О, то ви суперова невістка. Мій чоловік звонить до мами коли сам надумає, а то рідко буває. Тому моя свекруха думає, що то я так його намовила. Я своїй бабці, яка замінила мені маму, кожного дня телефоную, бо знаю що їй скучно, поїхати до неї часто не можу. Але бажання спілкуватися йде від душі, не від того що хтось нав"язує це зробити. Часто бабця теж дає поради дивні, але то можна трохи фільтрувати і не нервуватися.
Відповідь: Ми і наші мами нащо навпаки, мама- мала дитина? мені в таких закликах проглядається ставлення до батьків як до малих дітей. Коли дочці 26, то не кожній мамі є 50 - це активні жінки, з нормальним здоров"ям, в яких є чоловіки , і, я сподіваюсь своє життя. Не конче кожен день дзвонити ...
Відповідь: Ми і наші мами Треба КОМУ? Ми дорослі люди і кожен з нас має право на свій вибір і свою позицію. Навіть в стосунках з мамами. Зараз мені куди комфортніше тримати дистанцію і проводити і без того запізнілу сепарацію. Коли попустить і я захочу їй подзвонити, я це неодмінно зроблю. Без ярликів і думок про "треба" чи "повинна"...
Відповідь: Ми і наші мами Так мова ж не про звітування. Просто почути рідний голос і знати ,що все добре.ПРОСТО . ПОЧУТИ .РІДНИЙ .
Відповідь: Ми і наші мами В цій ситуації йдеться про те, що форумлянка не дзвонить не тому, що маму не любить, а тому, що мама забагато лізе у її життя і черговий раз почне її принижувати та вказувати, як жити. Різницю відчуваєте?
Відповідь: Ми і наші мами Багато людей старшого покоління цієї різниці не відчуває. Хоч я вже відношусь до того старшого покоління але я дуже добре відчуваю і розрізняю дві стороні цієї медалі. Я розумію, що мама дуже хоче аби з нею просто спілкувались. Проте, мама дуже часто не вміє нічого іншого як вказувати на помилки доньки. Це така дуже болісна риса в наших українських недолюблених жінок. Їх недолюбили їхні мами і вони в свою чергу так відносяться до своїх дітей. Але навіть скажімо моя сестра, яка старша від мене всього на рік і кілька місяців. Кредо її життя і вияву любові до мене, це вказати мені яке моє життя зіпсуте, ніц не варте і як я не вмію жити. Але саме цікаве, що я ж якось живу і обходжусь без її вказівок. А через те, що її стиль постійного виправлення, а не акцептування того, що я таки доросла і дам сама собі раду в житті, я не хочу з нею спілкуватись. У мене нема бажання сісти з сестричкою і поговорити про життя, бо після 10 хвилин розмов про ніщо почнеться вказування мені ЯК я маю виховувати своїх дітей, вона мені буде казати що неправильне в мому чоловіку, і як я йому дозволяю бути саме таким і щоб мені збутись живота я маю конче стати вегетаріанкою. Для замітки, сестра важить два рази так само як я. Якщо мами хочуть аби ми до них тулились, то ми повинні намалювати чіткі кордони які вони не мають права переступати. Чим швидше ми це зробимо, тим краще. Головне не картати себе за те, що ми вже виросли. Від цього ніде не дітись. Мама знала, що ми виростемо і підемо на своє. Тож прийшов час їй нас відпустити. Їй це лячно, і це зрозуміло, але це потрібно для блага нас обох. Поки ми за неї тримаємось, ми підживляємо її страхи. Це гріх. Ми не належимо мамі, а тільки Богу. Не мама має мати над нами владу а тільки Бог.
Відповідь: Ми і наші мами і в мене з мамою стосунки не найкращі... але це не пов"язано з тим, що хтось з нас поганий. їй важко змиритись, що я доросла, що в своїй сім"ї - господиня я. а пояснити це - неможливо. часто спілкуюсь з отцем. завдяки таким розмовам я навчилась не так бурхливо реагувати. таким чином економлю на нервах. спробуйте і ви. кожен з нас має можливість прийти до церкви і попросити пораду.
Відповідь: Ми і наші мами Так про те ж і мова йде . Простіше передзвонити ,датися чути ,чим отримати дзвінок з купою нервів і претензій . І ще можна так себе тренувати : Уявіть ,що ви слухаєте радіо ,де говорять щось для вас неприємне-несприйнятне ,ви будете гніватись на ДИКТОРА ????????? Насмішила мене Маруся-мама ,записавши себе до людей старшого покоління .Марусю ,ви ще молоденька ,вам до того ще далеко. ---------- Додано в 07:56 ---------- Попередній допис був написаний в 07:41 ---------- Подивилась профіль . Тепер відчуваю . Велику.
Відповідь: Ми і наші мами ні, не відчуваєте оці пасажі про рідний голос дуже гарні і все таке. Поки тим рідним голосом тобі не скажуть таке від чого волосся на голові дибом стає. Що ви не знаєте як буває? Не треба ідеалізувати стосунки мама-дитина, бо нічого доброго це не дасть. Якщо є нерозплутані проблеми, то їх варто розплутати, а не медом поливати.... а ну якщо до мами ставитись як до чужого дядька диктора ... а що ж то ді з голосом. Рідним. робити? а і радіо вимикають, інакше це мазохізм... ви правда не розумієте? Що після "Привіт, мама" (коли ви самі набрали) можна отримати ту саму купу нервів і претензій?
Відповідь: Ми і наші мами Останнім часом ловлю себе на тому, що деколи саме так свою маму і сприймаю... Раніше, коли вона щось таке розказувала, що мені ні в які рамки не вкладалося (мама - фанат СТБ, думаю, більше можна і не писати нічого ), я щось пробувала доказувати, в результаті тільки нерви одна одній їли. Зараз - просто не реагую, то і вона менше стала на ті теми зі мною розмовляти, тепер у нас відносний мир і спокій. Вже раніше писала, що виросла фактично без батьків, у бабусі з дідусем, маму бачила хоч декілька разів на тиждень, тата - у кращому випадку в неділю, а бувало і того менше, не до мене йому було. Тепер же навіть не знаю, сміятися чи плакати: вже коли я стала дорослою і вийшла заміж, батьки згадали, що треба виховувати дитину. Мама вже більш-менш лишилася того ровера, з татом трохи важче. Особливо смішно, що за всі 11 років мого навчання у моїй школі він був двічі - на батьківських зборах у першому класі (сказав, що ноги його більше там не буде, далі ходили мама або дідо), і на мому випускному, а той єдиний раз, коли робив зі мною домашнє (треба було вивчити віршик про Леніна), закінчився тим, що я в нервах надірвала сторінку з тим чудом поезії, розказує мені, що я не слідкую за своєю малою (вона тоді принесла 8 чи 9 з математики, якраз за ту задачу, яку з нею робив дідусь). "Я їй пояснюю, а вона розуміти не хоче!" Вислухала його, заспокоїла малу, пояснила задачу... Г-р-р-р-р!
Відповідь: Ми і наші мами Я припускаю, з величезною мірою вірогідності, що раз-два на тиждень, можливо, сама захотіла би зателефонувати до мами. Але зараз це все в теорії, тому що для того, щоб відродились ті почуття, потрібно позбутись навязування. ---------- Додано в 10:50 ---------- Попередній допис був написаний в 10:47 ---------- Мені 25, мамі буде 55 за пару місяців. Але справа дійсно у тім, що в неї нема роботи, і вона днями просиджує за обдумуванням всяких ситуацій, просіюванням їх через карму і робінням мегависновків. Надзвонювання почалось з моєї вагітності Дмитриком. І от вже 6й рік намагаюсь якось то все поправити - і не виходить.
Відповідь: Ми і наші мами Таки не розумію .Виглядає на те ,що ви вважаєте ,що мама виконала свій обов*язок ,виростила своє кохане дитя , і можна про маму забути ,бо вона "не так" і "не тоді " і взагалі її не треба . Але біда в тому ,що ви так само ,на ті ж граблі ,але вже зі своїми дорослими чадами . Найбільше мене вражає ,як би то поделікатніше сказати ,така неприязнь ,навіть в деякій мірі ненависть до найріднішої людини.Яка б мама не була ,вона ж ваша ,єдина . Тяжко мені це зрозуміти,моя мама була дуже добра ,дужестрога,виховувала мене завжди ,незважаючи на мої роки.Але попри цьому вона була моя найдорожча ,найрідніша .
Відповідь: Ми і наші мами І чомусь вважається, що якщо мої діти прихворіли, то я маю телефонувати 5-6 разів на день і розповідати детально про те, як я їх лікую. Чи то як не лікую вірусні хвороби, кому треба - зрозуміє А я НЕ ХОЧУ, не маю потреби радитись і ділитись, і щоб мене накручували тремтячими голосами. І вибивали в мене чуйність. ---------- Додано в 10:56 ---------- Попередній допис був написаний в 10:54 ---------- і відпустила. А далі - як піде. Коли на чашку терезів кладеться те, що хтось - БУДЬ_ХТО лізе в сім'ю, то сім'ю треба від впливів захищати.
Відповідь: Ми і наші мами Це ж стосунки 2-х людей. Мамі часом теж не завадить подумати ЧОМУ дитина не дзвонить. І що зробити, щоб бажання поговорити виникало частіше. Або хоча б Небажання не виникало.
Відповідь: Ми і наші мами Читаю останні дві сторінки цієї темки і, чесно кажучи,не розумію, як можна не хотіти спілкуватися з мамою. Хоча, ситуації, і справді, бувають різні. Щодо мене, то у мене з моєю мамою дуже теплі і навіть дружні відносини. Ми працюємо в одній компанії, бачимось мало не щодня, і я все-одно відчуваю потребу у спілкуванні з мамою. Ми кожного дня спілкуємось, і це не виглядає, як звітування чи повчання. Ми спілкуємось дійсно як подруги. Мама вже давно змирилась з тим, що я вже не маленька, не вчить мене, як я маю виховувати власну дитину, а поради дає лише тоді, коли я питаю. Навіть наші співробітники сприймають нас як подруг І я щаслива, що у мене така мама, і що ми з нею такі близькі. Дуже сподіваюсь, що із моєю донечкою у мене будуть такі ж відносини
Відповідь: Ми і наші мами От і відповідь на питання - а чого ми не хочемо спілкуватися з мамою. А не всі мами мають мудрість відпустити, подорослішати...
