Відповідь: гроші: спільні чи особисті? я б рада була, щоб з продуктів/хімії тарив мене тільки муж...в суботу ми купуємо на тиждень усе необхідне, але все ж виникають НЗ..а ще його "харять" "мої кави, ДН, посиденьки"..він ніде не ходить, раз колись в баню з колєгами, то і я маю задовільнитись куркою і 2 літрами горілки в кнайпі якісь раз в сезон..а я не хочу і не можу..і чого б я "харився" через це-і так я завжди гуляю на свої грошики
Відповідь: гроші: спільні чи особисті? мій чоловік виріс в сімьї конкретних скупердяїв. Вони дітей ніразу на море не вивезли в дитинстві, бо нащо море, якщо можна у бабці в селі пересидіти літо. Муж мій море побачив вже коло 20 років, хоча сімья загалом не була бідна нещасна.... хоча я іноді думаю може тому вони і не бюідні нещасні, бо все до копійочки завжди рахували. І навіть зараз, свекор вже будучи немолодим, замість того щоб взяти машину і поїхати на базар тут у нас, їде тролейбусом на провикзальний бо там трішки дешевше. Це для розуміння манії економити. І муж впринципі ніколи мені не попрекав грошима бо до декрету я завжди заробляла майже в 2 рази більше, і гроші були спільні, і чим тут попрікати якщо його гроші йшли на аліменти, бензин, якісь дрібні трати а на мої ми по суті жили. Під час декрету ясна справа що я не заробляю нічого, лише трачу ))). Я не трачу грошей багато на себе, або трачу багато але не часто, щоб чоловік не нервував щотижня. Трачу багато на дітей. Чоловік певний час трішки возмущався, але це вилікувалось за 1 день, коли я його практично на екскурсію повела за дитячими речима на південний, і показала йому ціни. Те що я купую в рази кращі речі і в 2 рази дешевше його заспокоїло. Ну і крім того це все згодом можна продати))) Щодо продуктів, аналогічно, завіз на базар, чекає в машині, потім питається куди ти стільки грошей стратила...йопрст! тепер ми закуповуємось на тиждень в ашані, і він сам знає ціни на все що ми беремо, і до сумми витрат щотижня він мабуть просто звик, бо вона немаленька, але вже емоцій аж таких не викликає. Я протягом тижня хіба може купити хліб, ковбаси на базарі, якихось печеньок. А ще помітила, якщо я хочу купити щось недешеве, то я певний час про це говорю, і, або він одразу купує щоб не довбала, або через певний час каже - та купи вже тільки відстань ))) Грошей немає твоїх і моїх, всі гроші заробляє він, я можу в любий час взяти любу доступну сумму ( в межах розумного, і головне що ті межі я сама відчуваю, він межі не встановлює, просто каже щоб я не тринькала гроші на непотрібне, ну а я і не тринькаю). А ще, я всі свої основні покупки здійснюю через карточку. Закидаю раз в місяць певну сумму і все. Дитячі гроші + закинуті, і трачу собі їх потрошки, чоловіка щоразу не смикаю, він і не знає навіть що і скільки коштує, бо через той ліміт я не переходжу, а він відповідно додатково мені на карту гроші не кладе, і живе собі спокійно. А все що карті то моє особисте)))
Відповідь: гроші: спільні чи особисті? Ступор в просінні- то ви маєте побороти. А що такого доброго ви маєте від "непросіння", самореалізовуєтеся так? Підвищуєте свою самооцінку таким чином? я сама- і тому я крута. То не до Уляночки , особисто, а відносно до загально-масової ситуації. Є дуже багато жінок, які не вміють і не хочуть навчитися/ мати за потрібне не те що просити , а вимагати, рахують себе недостойними, жебрачками, нашиїсидячими, причому виконуючи масу сімейних обов"язків. От , стосовно вашої ситуації: Тоїсть не все так зле?)) І, все таки, всі гроші йдуть в сім"ю, а не на його рахунку? Якщо глобально?
Відповідь: гроші: спільні чи особисті? та мій теж не знає..знав би, то взагалі б сивий ходив...але навіть з того, що він їздить забирати з нової пошти, чи з того, що я прошу купити, чи говорю там ДН, там іменини, там хрестини, там весілля, там би на море зїздити, бо 4 роки вже не були, а він 5, то шквал емоцій, бо мужик любить "купку"...і завжди думає про "чорний день"..
Відповідь: гроші: спільні чи особисті? думаю це так і є. у нас з тобою покупки ідентичні і терміни ідентичні, і цього року сезон заробітків у чоловіка слабший ніж попередні роки. Це ніяк не позначається на нас, але скажімо нам треба переробити ванну з туалетом і поїхати на море, так от я вже знаю що буде або ванна або море, ну а може так статись що нічого не буде. І я знаючи таку ситуацію трішки себе стримую в бажаннях.
Відповідь: гроші: спільні чи особисті? Сумно то всьо, звичайно, читати, але як кажуть "Все так не буде". Я також була в ситуації, що чоловік багато заробляв, а я сиділа в декреті без грошей. І він дозволяв собі купляти різні дурниці, типу третього мобільного, непотрібного планшету... Ну а на мене і дітей, що лишалося. І також мені виговорював, що нащо мені ще одні джинси, чи дитині якась лишня лашка. Але ситуація змінилася в листопаді цього року. Робота в чоловіка залежить від замовлень, а тут замовлення як відрізало. За три місяці буквально 1 чи 2 і ті на смішні суми. І так вийшло, що доходом в сімї став мій заробіток від СП. І зразу став сидіти тихо, як миша і в хаті зразу в нього обовязків побільшало і робити став, що я скажу. Тепер, правда, справи в нього вже стали налагоджуватися, знову зявилися серйозні замовлення і він знову став головним годувальником в сімї. Але дуже мене цікавить чи зроби він з цієї ситуації в якій він був, якийсь висновок? Наразі, говорити рано, але подивимось
Відповідь: гроші: спільні чи особисті? ги-ги у мене брат забирає посилочку щоб мужа не нервувати я жила з батьками які ніколи не мали купки на чорний день, не тому що не могли мати, а тому що не переймались цим. Не переймались до такої степені що коли померла бабця, а вона померла не раптово а до того все йшло, то вони навіть не мали за що хоронити, Ми їм гроші давали на похорон. І порівнюючи їх з моїм чоловіком, таки спокійніше і дещо впевненіше почувається коли та купка є. І коли мужик думає про завтрашній день і про те на що жити його сімьї завтра, якби не дай Бог щось, це дуже добре. Бо мій тато не думав. Взагалі не думав. Ніколи відповідно нічого не мав, не прагнув мати, і не має.
Відповідь: гроші: спільні чи особисті? таки, думаю, що трохи різні доходи ...ми коли купили хату, то муж 5 місяців мав 0 доходу..реально в період з вересня по лютий заробив 1,5 тисячі гривень..ну і мої дитячі...бо 3 місяці зранку до ночі робив нашу квартиру, а потім Різдво, малярі роботи не мають і аж десь на початку лютого знайомим ставив плитку у ваній і туалеті..то було тєжко..кефір і бульба....але "розрулилось", на щастя ...а цьогоріч кажу - шафа і море...і усе..вірю, що вийде таки зїздити і про А що такого доброго ви маєте від "непросіння", самореалізовуєтеся так? Підвищуєте свою самооцінку таким чином? я сама- і тому я крута. до чого тут самореалізація і крутість...оплачує муж комуналку, продукти купуємо 60 / 40, я купую все з одягу, взуття, шкільного приладдя і собі, і чоловікові, і дітям, іграшки, креми/туші/ прокладки і т.д. тому я і так для себе "крута" і "реалізована", бо таки даю собі раду за 7 років декрету і оплатити повністю всі пологові витрати, своє лікування після ЗВ (а це була сума немала....бл. 13 тисяч гривень), купити 4 візочки, ліжечко, ходунки і т.д., віддати свої банківські заощадення на купівлю квартири..мене радше трафляє те, що людина дуже змінилася у ставленні до грошей...кожне обговорення купівлю/поїздки закінчується скандалами, плачами і "ПУШКІНА 10", як казав мій тато
Відповідь: гроші: спільні чи особисті? прочитала і сумно стало( якісь "неправильні" стосунки в сіМ"ї. Ні з чоловіка сторони,ні з вашої.
Відповідь: гроші: спільні чи особисті? Ага, то вам саме туди. таки так, самореалізовуєтесь ---------- Додано в 00:13 ---------- Попередній допис був написаний в 00:11 ---------- Чому цікавить? Ви ж маєте знати, чи зробив він висновки? Ви розмовляли?
Відповідь: гроші: спільні чи особисті? Може я свій допис "трохи" неправильно написала. Ми гроші в сімі не ділимо. І до декрету не ділили, а все складали спільно. Чоловік, що заробляє, то не приховує від мене, а ставить, як кажуть на купу. Просто, з тої купи він дозволяв собі тратити на себе більше ніж я на себе з дітьми. І коли я почала заробляти якісь гроші, то ніколи його не попрікала, що тепер Я заробляю, а ти сиди тихо. Ні разу не було з моєї сторони! Він сам зрозумів, що мені тепер потрібно більше часу для своєї "роботи" і сам почав трохи займатися домашнім господарством. Я просто його прошу "Зроби то і то, бо я зараз немаю часу" І він робить без відмовок. ---------- Додано в 00:18 ---------- Попередній допис був написаний в 00:15 ---------- Та то й розмовляти не треба, я вже бачу по його поведінці/реакції. Я йому вже "оголосила весь список", що плануюю купити собі і дітям на весну і він без зайвих емоцій сказав, що якщо мені того треба, то нехай купую.
Відповідь: гроші: спільні чи особисті? я така, як ваші чоловіки, а мій чоловік витратив би все і зразу. і та купка нас рятувала кілька разів. тепер і чоловік з власної ініціативи поповнює, як є чим. п.с. в нас бюджет спільний, завідувала ним в основному я (коли більше заробляла), а коли тепер чоловік більше заробляє, то він трохи розслабився і дозволяє собі трохи розпоряджатися грошима.
Відповідь: гроші: спільні чи особисті? та ніхто і не каже, що "купка", то зле,але думати тільки про "купку", а не про розвиток/оздоролення/емоції/відпочинок теж не дуже добре,нє?
Відповідь: гроші: спільні чи особисті? згідна. але це вже таке виховання. я й на себе не дуже люблю гроші тратити. на подарунки - люблю, на дитину - люблю (ну, але я мама), а на себе, чи на якесь кафе-розваги - ні. така атмосфера була в сімї моїх батьків і така передалась мені... хоча, сестра моя така трохи транжира була, поки не почали хату будувати.
Відповідь: гроші: спільні чи особисті? От читаю, і розумію всіх Жінці важко перейти оту межу - брати і не пояснювати, бо так треба, і спокійно реагувати на випади про транжирство. Я раніше також страшно комплексувала, під постійними тирадами я намагалась не витрачати, але це не реально, бо зекономити виходить ну 5-7%, писала бюджети, ми щось обговорювали, постійно було почуття невдоволеності і т.д. Типова декретна ситуація. А потім я змінила свої думки і відчуття - коли я кажу - дай мені гроші, я навчилась не почуватись винною, так я їх витрачаю, бо мені треба, мені і нашим дітям, я працюю цілодобово, тому потребую максимально. Головне переконати себе. За якихось пів року все більше-менше налагодилось. І коли мій муж періодично включає "стариє песні о главном" - я все жартома кажу, що хай економить на собі, а в нас не виходить, головне не відходити від цієї позиції. Звісно, коли є проблеми з коштами - то я економлю і так далі, але я це озвучую. І витрачаю я на реальні речі - садки, гуртки, комуналка, заправка авто, їжа, одяг для дітей, лікування - з тієї суми на мої потреби - якась кавка, дрібні закупки, презенти - то йде до 10% і менше. Ну і всі посилки і закупки роблю в основному сама, хоча мій чоловік чудово знає ціни на все.
Відповідь: гроші: спільні чи особисті? А якщо не декретна ситуація, якщо жінка працює, то чи може воан потратити на себе гроші (на одяг, не додатковий, а необхідний, косметику, перукарню? Як навчитися не почуватися винною коли витрачаю гроші зароблені і мною і чоловіком на господарство, дітей? і пеерконати чоловіка в тому що все куплене в хаті. Треба перекласти ведення бюджету і видатки всі на нього. Цікаво що з того вийде.
Відповідь: гроші: спільні чи особисті? А ця ситуація навіть не обговорюється - не може, а мусить. А для "ознайомлення" чоловіка з видатками можна закуповувати разом продукти (наприклад, раз на тиждень в супермаркеті- і дати йому чек повивчати),і покласти на нього обов"язок з оплати комуналки та шкіл-садочків... І не кремпуватись щось витрачати суто на себе. Зрештою - це ж гроші, зароблені власною працею.
Відповідь: гроші: спільні чи особисті? Треба привчати помаленьку, але головне , як на мене, працювати з собою. Тобто , не мені треба і я викручусь, але просити не буду, а мені треба купити і крапка.
Відповідь: гроші: спільні чи особисті? Колись в нашій сім'ї, ще в далекі-далекі роки до розлучення, була спільна шкатулочка, в яку ми завжди чемно складали всі зароблені гроші. Хто скільки клав -ніколи не контролювали, але і питання про те, чи можна взяти і скільки можна взяти ніколи не піднімалось. Я брала на домашні і свої потреби, інколи я могла спитати, чи можна купити те чи інше, на що завжди отримувала відповідь: "а чого ти питаєш, треба - значить бери". І в мене якось так заклалось, що гроші в сім'ї, оскільки це сім'я, повинні бути спільні.
Відповідь: гроші: спільні чи особисті? Уляночка, ви ж самі написали чому змінилося відношення до грошей у чоловіка Через оте все , що ви називаєте "даю собі раду".
