Відповідь: гроші: спільні чи особисті? та ну, я вам кажу те, що пише книжка, каже закон і мораль, а наводиться ситуація та, де потрібен розсуд бухгалтера (чи психолога?) так, на дітей має бути одинаковий вклад кожного з подружжя, бо батьківські права і обовязки одинакові і не варто робити різниці по статі чи мама-тато але якщо парі не вдаєтсья досягнути балансу, чи суто щодо дітей чи взагалі сімейного бюджету - то хай вирішують свої проблеми.. та чи інша пара не може вплинути на сутність батьківських обовязків загалом є пари, де чоловік вгалалі лишив жінку з дітьми, відмовляється не те що фінансово підтримувати, а навіть спілкуватися... від того в інших батьків не поменшало обовязків щодо своїх дітей
Відповідь: гроші: спільні чи особисті? гм, а чи можна вважати їх сім'єю? Кожному своє, але я б такого не хотіла.
Відповідь: гроші: спільні чи особисті? якщо ви мали на увазі половину як 50% фінансових затрат, то не про те йшлося... може бути і так, що жінка забезпечує сімю, а чоловік за дітьми доглядає, навчає, розвиває (ну і стандартно - навпаки) йдеться про те, що затрати взагалі "ресурсів" мають бути рівноцінними
Відповідь: гроші: спільні чи особисті? Я ніде про порівну не писала. В мене при спробі звести до цього "порівну" мозок закипає. Є речі, які жінка не може зробити навіть близько так, як це робить чоловік. Так само і навпаки. ---------- Додано в 15:11 ---------- Попередній допис був написаний в 15:06 ---------- В конкретно тій ситуацію я думаю, що жінка сама винна в тому, що чоловік дозволяє собі таке. Винна тим, що дозволила спочатку залишити себе без грошей. Розглядати тут доцільність утримання дітей пополам це приблизно як купувати кожен собі продукти, зберігати їх кожен на своїй полиці в холодильнику і слідкувати, щоб інший не з*їв. Хіба тут є сім*я?
Відповідь: гроші: спільні чи особисті? Якщо відкинути мораль і т.д.,і чисто з математичної точки зору. Ок,обов"язки по утриманню і вихованню дітей батьки мають виконувати порівну. Отже, той час, який тато ( в даній конкретній ситуації) витрачає на заробляння грошей, в основному для себе коханого, і відриває від виконання сімейних і батьківських обов"язків він повинен оплачувати мамі, яка нехтуючи роботою виконує його обов"язки по відношенню до дітей. Згодна, що абсурд, і чисто бухгалтерський підхід в сім"ї неприпустимий, але якщо по-іншому неможливо, то треба суть такого підходу спокійно пояснити тому татові.
Відповідь: гроші: спільні чи особисті? Ну я напишу виключно свою особисту думку, керуючись ситуацією в моїй сім"ї. Якби я зараз вийшла на роботу, то за найсприятливішого розклАду отримала б зарплату десь в чотири рази меншу за чоловікову. Якби він мені сказав, що давай-но витрати на дитину навпіл ділити, я би сперечалася з таким. По-перше, мені б тоді залишився мізер, по-друге, фізично я б замучувалася в рази сильніше, оскільки дитина маминої уваги і догляду все одно потребує більше. Хіба якось пропорційно. Але моєму чоловіку таке і в голову не прийде. До речі, в свекрів все життя був роздільний бюджет. То жесть просто. Свекруха заробляла мізер, а свекр не вважав потрібним давати їй хоч якісь гроші. Дитина в більшості теж була на її утриманні. І зараз внучці подарунки вони окремо дарують. Маму то не влаштовувало, але все життя мовчала, бо дуже горда і "я все можу сама". На рахунок, чи можна вважати чоловіка байдужим в тій "половинчастій" ситуації. Мені особисто то попахує неповагою. Бо чоловік не дурний, і напевне розуміє, що жінці тих грошей не вистачає. А ставити свідомо дружину в позу прохача і біднішого в домі - ну хіба то не неповага?
Відповідь: гроші: спільні чи особисті? погоджуюся. я теж так вважаю, просто хотіла почути ще думку із сторони ( думала, може я неправа і це нормально) теж вважаю, що кожен отримує рівно стільки, наскільки це дозволяє іншим по відношенню до себе.
Відповідь: гроші: спільні чи особисті? ну так, в сімї все має обговорюватися і досягатися компроміс... відійду від теми, але якщо чесно - ну те що в гроші в руках жінки знайдуть куди подітися - сумніву нема... але на що йдуть витрати чоловіка, як не на жінок?! ну ще "дорослі іграшки" і розваги... я отак собі уявляю - що або чоловік ще холостяком звик ні в чому собі не відмовляти.. або почав нарешті заробляти за стимулюванням-підтримкою-порадами жінки і жаба його дусить.. що нарешті гроші є, а тратити їх треба на сімю
Відповідь: гроші: спільні чи особисті? Читаю і дивуюся, як можуть бути такі стосунки в сім"ї. Для мене взагалі роздільний бюджет - це дико, ну це суто моя думка і моє бачення сімейного бюджету. От наведу приклад своєї сім"ї. Я зараз не працюю вже майже 2 місяці, лишила роботу, частково, через одну неприємну ситуацію, але в більшості з ініціативи чоловіка. На роботу було ходити далеко, всі свята, неділі - на роботі. І зарплати я отримувала мізер, і все одно мене у всьому забезпечував чоловік. І він НІКОЛИ ні слова не сказав, що я трачу ЙОГО гроші. І зарплату він ЗАВЖДИ віддає мені, собі лише бере кишенькові гроші. Він просто знає, що я гроші не трачу на всякі не потрібні речі, ну і звичайно купівлю чогось вартісного ми завжди обговорюємо. Зараз стала на біржу, то буду отримувати якісь копійки, то чоловік сказав, що буду мати на якісь витребеньки. І наведу приклад своєї коліжанки (правда вони вже розлучилися, але опишу як було в них в сім"ї). Отже, жили вони у вартирі чоловіка. Коли вона працювала продукти вони купували кожен для себе. В них навіть хліб був у кожного свій. І от сталось так, що вона втратила роботу, і ніяк їй не вдавалося знайти іншу, то чоловік її просто серед ночі вигнав з хати зі словами: "Ти тут ніхто, нічого твого тут немає, і ти взагалі нікчема, їдь до своєї мами в село, сапай буряки, там тобі і місце!" Для мене, як і для мого чоловіка таке є просто неприпустимо.
Відповідь: гроші: спільні чи особисті? та то тыльки нам так здаэться, що чоловікам немає на що гроші тратити. Є така приказка, що "чоловіки- ті ж хлопчики, тільки вартість іграшок зростає". Хтось любить автівки змінювати, хтось економить кошти на будиночок у горах і т.п.
Відповідь: гроші: спільні чи особисті? ну в транжирства нема статі, а про "іграшки" я і сама написала, але тут не про те йдеться... жінка витрачає на дітей - зрозуміло.. витрачає на побут - ясно... хоч спірне і може факультативне, витрачає на підтримку своєї краси - апріорі для себе, але я би посперечалася... а на що неегоїстичне витрачатися чоловікові? ну транспотрий засіб відповідного рівня для сімї потрібен.. будиночок в горах чи за містом теж непогано (але якщо через то на дітях економити, то шо так навідріз той будиночок треба??) ну і витрати на навчання і особистий розвиток - то теж окермий пункт для обох.. залишаються оті "іграшки" і розваги... то виходить що ті чоловіки - ще одні діти в сімї) я нічого не маю проти, щоб людина тратила на свій розсуд власний заробіток, то правильно... в мене багато друзів, які купляють дорогі речі, подорожують по світі, але в них ще нема сімї і дітей, а відповідно й обовязків... бо отак і одружений, і холостяк - то сидіння на двох стільцяв.. так собі може чоловік і сказати, маю жінку, біля неї там діти мої ростуть, а я собі ще погуляю, порозважаюся - гроші ж мною зароблені) позустрічаюся з іншими жінками.. а що? я ще молодий, тіло моє, мені ним і розпоряджатися)))
Відповідь: гроші: спільні чи особисті? Дуже у вас тут "конструктивне" обговорення. Прийшла дівчина, яка має проблему, але одні кажуть , що то " неможливо ", інші " що себе так опускати не можна", треті " у нас такого нема". Супер. А чому неможливо? які саме загрози для сім"ї несе така ситуація ? Як виходити з такої ситуації, якщо вона склалася історично? Які підходи до чоловіка варто використовувати? І, взагалі, чи потрібно це робити? га? Що робити і як, може хтось порадити?
Відповідь: гроші: спільні чи особисті? читала і думала, чи то моя цитата..1000% як у нашій сім"ї..ми одружені 11 років.....спочатку мені було дико,як у родині мужа позичають тато синові,син татові і т.д....в нашій сім"ї такого не було- все завжди давалось, забувалось, тільки спільний бюджет, тратилось і зароблялось разом, ніяких проблем.... в чоловіковій-всі окремо, тато, мама, сини...."дик" думала я... перші роки я була ще студенткою ,а чоловік заробляв мало..обходились чим попало, потім муж трохи краще став на ноги,я вже працювала+репетиторство давало класний заробіток, то проблем не було- разом "клали на купку", брала на що хотіла і скільи вважала за потрібне, увесь одяг, взуття, візочки, ліжечка, іграшки/книжки дітям, собі , мужу купувала і купую сама..проблем не було до народження Марка і "ступором" з додатковим заробітком..от тоді і почалося-контроль,"розбір польотів", ото жебрацтво, що трафляє ..і почуваєш себе якимось бомжом, бо тратиш свої мізерні кошти і на харчі,коли треба, і на садочки\школи,на , на мужа, діток, на хімію і т.д., але все одно виглядає, що ти - великий транжир і працює в хаті тільки муж.. і тепер ..з роками...таки впевнена ,що бюджет має бути окремий..принаймні, в таких сім"ях,як наша, з такими правилами і укладом п.с. а мо то в тему "забилам би"?
Відповідь: гроші: спільні чи особисті? Ціхо, а хто себе так почуває, Ви? Ну то не почувайтеся так. Я серйозно, скидайте з себе ту вину, і вимагайте, обгрунтовуючи, не нервово, а з аргументами, і не плачучись, а нормально. Чому ви називаєте просьбу грошей " жебрацтвом"? Бо чоловік вам подає , як жебрачці? То його проблеми, не Ваші. Головне ви не сприймайте його хрюкання з приводу віддачі грошей як подачку і укір вам. жадібність - то нехороша риса в характері. Моє сокровіщє, не віддам, не поділюся. Почитайте, як вчити дітей ділитися, і такі самі методи можна до чоловіка пристосувати, з врахуванням вікових особливостей. Великі хлопчики вже трохи більше розуміють, і дуууже добре розуміють, що вони роблять.
Відповідь: гроші: спільні чи особисті? я не вмію спокійно і нормально, пояснюю чому.. наприклад.."купи, що треба..я ввечері гроші тобі віддам.."купила..вечір..кажу "витратила стільки -то..".."а що так багато...можна то не купувати,а нафіг то, а він має майки, хто там бачить, що там плямки,а нашо йогутрти, а фруктів на один раз нащо стільки"...блін....тоді стоїш з протягнутою рукою і нервово чекаєш авось таки усі віддасть..
Відповідь: гроші: спільні чи особисті? В нас наразі так - чоловік заробляє більшу частину бюджету, в мене є стипендія, підробіток і гроші, які щомісяця "капають" на картку. З початком фінансового місяця кожен пише великі витрати бензин, зал, курси і т.п. і на то виділяються гроші. Решта залишається в мене, оскільки закупкою речей/продуктів завідую я. Чоловік має свій "лівак", я - свій. Це гроші, котрі тратим на чаї/кавусі з друзями і на подарунки одне одному. Крім того, з бюджету виділяєм "кишенькові" на обіди чи екстренні ситуації. Частина грошей є на картках. Теж про всяк випадок. Великі покупки плануєм разом. Чоловіку підходить те, що бюджет веду я, бо його діло - здати касу і отримати необхідні гроші на витрати. А вже як звести то все докупи - моя справа.
Відповідь: гроші: спільні чи особисті? в мене такий характер, що я краще не проситиму (не люблю і все..не тільки гроші,а й посидіти з дітьми, завести/привезти і т.д.)...і не буду мати того .... а ота нехороша риса, хоча муж каже, що то не жадібність,а економія, проявилась після 1, а посилилась після 2 серйозної покупки, бо він в мене хлоп простий..не бЮзнесмен, а маляр/штукатура за останні 3 роки ми купили машину і поміняли квартиру, зробили хоч не який та ремонт/меблі..а я якраз останні 3 роки в рази 3-4 заробляю менша,а дітей стало більше,ну і витрат більше - 2 дітей, школа/садок, стиль життя змінився, витрати на облаштування квартири... одним совом, я і його розумію ,бо то важко на 1 горбі все тягнути,але і чоловік вже "переборщує"..жити забуває...
Відповідь: гроші: спільні чи особисті? Ні, не нервуйтесь, а просто чекайте коли всі віддасть. Це дуже тяжко, отак переключитись, і саме головне - переключити його. Але овчинка вартує. Хороший метод повільненько натягувати його самого на покупки. Тихо і поволі, щоби не спугнути, почати з батону хліба. Якщо він дійсно не має можливості то варто переглянути СВОЄ відношення до цієї його риси характеру, і поводитися настільки скрупульзно, як і він. Чекати віддачі грошей до копійки. Ага, з простягнутою рукою. Ок, а розбити бюджет на щоденні витрати? Ми так з чоловіком прийшли до згоди, він залишає певну суму, а я вже викрачуюсь як можу, або шикую, як можу, залежить від фін.становища на цей місяць.
