Відповідь: Жіноча дружба Я взагалі трохи псіх-адіночка Часто випадаю з життя на тиждень-два.. Зі мною дружити не просто)) Занадто сильна увага і тотальна участь у моєму житті мене бентежить. Мушу мати трохи простору лише для себе. О, це також і про мене. А може, це тому що багато спілкуюся на роботі, з людьми працюю.... Тому просто в приватному житті не люблю, наприклад, довго на телефоні висіти і інколи аж незручно, коли вже не можеш і не знаєш, як закінчити порожню розмову...
Відповідь: Жіноча дружба Я мала багато подруг і близьких, з якими про все ділилася, і не дуже близьких, але після того як вийшла заміж для мене кращою подругою є мій чоловік, ну ми сгодимось одні з одними, але це вже зовсім інше ніж було раніше, і як кажуть в народі "Найближча подруга, - найгірший ворог" , і в цьому, на мій розсуд, є доля правди, а ви як вважаєте?
Відповідь: Жіноча дружба у мене э одна справжня подруга я їй можу довірити все на світі . вона ніколимене не підводила. знаєте мені здається що тим людям. які вважають що мають справжніх друзі варто задуматись - чи є вони самі справжніми друзями для них. бо дружба це почуття взаємне.
Відповідь: Жіноча дружба То точно...згадалося, як колись жалілася однокласниця - вважала одну кращою подругою, а та про неї казала "так, знайома".... Памятаю,яка образа була в її очах...
Відповідь: Жіноча дружба У мене є одна подруга, одна єдина якій можу розповісти все, і тішуся що вона в мене є....Але дійсно люди пізнаються тоді коли починаєш з ними щось ділити.....Гроші одна одній не позичали (великих сум), чоловіків не ділили.....тому я думаю і надалі в нас все буде гаразд....у всякому разі прикладу максимум зусиль щоб дружба наша не пропала....
Відповідь: Жіноча дружба тому певно найкраща дружба складається між тими, хто по характеру сходиться, але цілі в житті різні... нпр. домогосподарка і карєристка, або коли 10 і більше років різниці... може перебільшено, але мені видається що коли дві подружки хочуть одного і того самого, навіть схожі, то не уникнути порівнювання, а порівнювання то початок кінця дружби
Відповідь: Жіноча дружба Я вважаю,що в кожного жіноча друба різна. В одних дружать як сестри, в інших дружать по вигоді, в третіх - щоби було.....І.т.п. Та якою буде дружба все залежить від вас...на скільки ви готові допусти свою подругу до себе і ділитись усім. Часто "рідні" подруги перетворюються у запеклих ворогів-суперниць. Що, мабуть, і саме гірше. Бо тоді починається справжня війна. І всі секрети, якими колись ділились, стаюсть зброєю,яка може залишити болючі сліди, та наслідки. Тому...почавши "заводити" нову подругу...потрібно дооообре подумати чи варто все розказувати, і відкривати душу, чи посвячувати у всі сімейні історії. Бо, як то кажуть:"Найгірший ворог - найкращий друг". Та це не означає,що не потрібно зовсім заводити подруг. Просто....знай, з ким дружеш. Бо попри те все, я щиро вірю у жіночу дружбу
Відповідь: Жіноча дружба [/COLOR] В мене так само. Після переїзду зрозуміла ціну дружби. На початку ми ще зідзвонювалися. Подруги цікавилися моїм сімейним життям, новим містом, тутешніми звичаями. А потім як розчинилися... Смски по святах і привітання з Др в Контакті. Я дівчат не звинувачую ні в чому. Розумію, що незаміжнім не дуже цікаві теми про подружнє життя та виховання дітей. А для мене сім'я зараз найважливіше.
Відповідь: Жіноча дружба В мене лише 2 близькі подруги, бачимося нечасто, бо в нас сім"ї - останнім часом раз в місяць-два влаштовуємо собі посиденьки в сауні, передзвонюємося інколи....Але я впевнена, якщо в мене щось трапиться, я можу на них завжди розраховувати. І я теж розірвуся, але все для них зроблю!
Відповідь: Жіноча дружба Сьогодні натрапивши на тему,оцінила можливість відмінити голос. Раніше вибрала 1 варіант,а сьогодні останній... Переоцінюючи останнім часом свою дружбу,зробила висновок,що напевне нема в мене найкращої подруги або я не найкраща подруга для неї. Заставила задуматись остання розмова. Подруга:Привіт. Як справи? Я: Привіт. Нормально, наскільки то можливо. Пройшов тиждень як помер тато. П:Та я чула,шо сталося. Я в шоці. То капець.(ЇЇ стандартні фрази,сказані взагалі без емоцій) Привітала з ДН. А решта розмови була виключно її монологом про себе,про її коханого,про пошуки роботи,житла... І всьо... І жодного слова співчуття. І з того часу(від неділі) ні слуху ні духу. Чи то може я щось собі придумую... Ми дружимо вже 10 років. І бували різні періоди,сварилися-мирилися. Перші роки дружби були найкращі і найщиріші. Потім я вийшла заміж, а в подруги особисте життя ніяк не ладилося. Заздрощів з її боку ніби не було. Я її підтримувала і розраджувала як могла,бо то в неї було проблемним не тільки особисте життя,але й робота і квартира. І на своє життя вона жалілася всім підряд(всі мої родичі були в курсі справи).В тому плані ми зовсім різні люди,я закрита,тримаю все в собі і більше люблю слухати ніж говорити. Напевне тому в мене найкраща подруга тільки одна,а в неї їх багато. І багато вона на них жаліється,та мала і дурна,а та егоїстка а та взагала рагулька. Я тепер собі думаю,що якшо вона мені таке говорила про своїх подруг,то не виключено,що і на мене комусь колись жалілася... В останні роки наша дружба більше нагадувала сеанс у психотерапевта. Я тільки слухала і розраджувала. Похвалитися чимось я не могла,щоб її не засмучувати,а пожалітися - де мені до її проблем.Після кожної такої зустрічі я приходила як вичавлений лимон.Зустрічалася з нею,щоб розвіятися,відпочити,а приходила ще стомленіша. Вбачаю в тому легкий енергнтичний вампіризм Згадалася наша переписка річної давності в соцмережі... Вона: Як справи? Я: Малий хворий т 39 Вона: Заціни мій статус І всьо... І коли я висловила думку,що наша дружба суто одностороння.То вона виправдовувалася в якому вона жахливому стані і не хоче мучити близьких людей своїми дурними проблеми. ЇЇ "дурними проблемами" були стосунки,які вже дали тріщину більше року тому і які давно треба було припинити,а не терпіти ту всю неповагу і бути на короткому повідку. До слова стосунки протривали місяці 3,а мучилася вона через них чуть не 3 роки.Ну не втрачають же люди здатності поспівчувати чи підтримати близьку людину,навіть якщо і в тебе якісь негаразди. Ну шо тут скажеш, проїхали, помирилися. Я з великим нетерпінням чекала,коли в неї нарешті все буде добре. І нарешті цієї осені вона знайшла свою любов. І коли ми бачились,то все одно більше часу ми говорим про неї,мені важко слово вставити(тут я сама винна,сама навчила). Ну але хоча б розмови приємні... І ніби вже все було добре...До останньої розмови. Зараз я для себе зрозуміла,що моя найкраща подруга - мій чоловік. Хоча хотілося б мати і справжню-справжню подругу.
Відповідь: Жіноча дружба Для мене найкращий друг - мій чоловік, звісно є багато подруг і знайомих, деякі вважають мене найкращою подругою, але я чомусь не можу довірити їм своє особисте...
Відповідь: Жіноча дружба я не буду писати про себе, особливо не маю чим подiлитись. але дружба буваэ. i щира, i справжня але то не у всiх, то як справжнэ кохання не кожен маэ.
Відповідь: Жіноча дружба А для мене мій чоловік є моїм чоловіком, при чім тут подруга? Чоловіка та й у спідницю, чи як?)) Справжня подруга- не знаю, в мене кожна справжня по трошки в чомусь одному, одна в одному справжня, інша в іншому, проте ідеалу для себе я так і не знашла. Та вже напевно не знаду... Є одна подруга, з якою товаришуєм 13 років і то досить тісно. Вважаю що наша дружба пройшла тест на витривалість і то вона в мене інколи таке вчудити може, шо мама дарагая... В багатьох випадках виручало те, що вмієм сказати одна одні правду у вічі, це дуже допомагає згладити декотрі спірні ситуації. І ніхто при цьому не дує ображені губки. Головне що ми розумієм одна одну з пів слова і вмієм заспокоїти, підібрати потрібні слова, якщо хтось з нас розклеївся. Вона каже що я добрий психолог, а я що вона. Коли мені важко, дзвоню до неї і вона так само. Не люблю, коли ти подрузі відкриваєшся, чи просто щось розповідаєш, а вона агакає, угукає і дивиться по сторонам (образно) і ти бачиш шо вона тебе абсолютно не слухає. Ну, не хочеш вникати, нагружає тебе моє базікання- скажи прямо... Ну, всяке ж буває голова болить, забагато теренджу і т.п.), все розумію, а отак то вже не годиться. Обожнюю відкритих людей і простих в спілкуванні. якщо бачу що мені з людиною важко розмовляти і розмова напрягає, щось в душі не то робиться, все, легенько відійду в бік. З подругою повинно бути комфортно.
Відповідь: Жіноча дружба Нажаль в жіночу дружбу можливо повірити тільки в шкільні або студентські роки в дорослому житті з купою проблем причому у всіх вони є більші чи менші - це вже важкувато . Можливо мені не повезло знайомих є досить але подруг нема не дуже то і хочеться когось пускати в своє особисте життя , щоб потім це використалось проти тебе . Я всеціло живу своєю родиною чоловіком і дітьми не так то багато є вільного часу для спілкування , а вислуховувати про чиїсь проблеми не хочеться бо своїх досить .
Відповідь: Жіноча дружба Я маю 2-х близьких подружок, з однією, правда, бачимось рідко, бо вона живе в Франківську. Але є телефон, тому ми дуже часто зідзвонюємось, балакаємо про наболіле. А інша живе у Львові, тому зустрічаємось частіше. Знаєте, дівчата, для мене сестри (двоюрідна і троюрідна) теж є дуже близькими люди, які прийдуть мені на допомогу, і я їм ніколи не відмовлю. Можливо, через те, що в нас така дружня родина, ми зберегли такі дружні відносини.
Відповідь: Жіноча дружба у мене так само. + один близький друг, але він у Києві, тому спілкуємось переважно через переписку. маю достатньо близьких коліжанок, але все рівно у наше з чоловіком особисте життя їх не впускаю. вважаю, це зайве.
Відповідь: Жіноча дружба Я досить компанійська людина і в мене завжди було дуже багато друзів і зі школи, і з універу, і з роботи, але все ж таки жодну (ого) з них я не можу назвати справжнім. Я це зрозуміла, коли переїхала в Київ - до подруг львівських дзвонила тільки я, а вони могли подзвонити раз в місяць і то як їм шось треба було...ну і я, відповідно, перестала розказувати їм свої секрети/що мене турбує ітд, ітп. Зараз ми повернулись назад у Львів і на разі я не бачу якихось змін, а навпаки такі речі відбуваються, що мене дуже дратують: кличуть мене вагітну в третьому триместрі - на зустріч в якусь кафешку в 9 вечора саму без чоловіка і ображаються, коли я чемно відмовляю, ображаються, чому ми не виставляємо за переїзд (а зараз нам далеко не до цього), коли приходять в гості - сидять, навіть не запропонувавши хоч щось помогти, а я бігаю і обслуговую з животом їх, кручуся як білка в колесі, а найбільше мене вбивають фрази: Та ти ж і так цілими днями вдома сидиш ( я в декреті), і так нічого не робиш... Мені здається справжні подруги так себе вести не повинні. На даний момент і так вже останні 2-3 роки моєю найкращою подругою є мій чоловік... Надіюсь, що все-таки я знайду колись подругу, яка зможе кинути все і приїхати до мене вночі, якщо буде потреба чи буде відноситись з розумінням до мене.
Відповідь: Жіноча дружба Дівчата, згадується мені тепер частенько як ще років 10 тому з подругами сміялися з того, що у фільмах американці масово ходять до психотерапевтів...Адже наші люди звикли мати поряд напоготові "жилєтку" друга... А зараз з тих фільмів мені зовсім не смішно, і я розумію, що наше суспільство незабаром до того прийде... Бо й справді в тому шаленому ритмі міста, з тою масою проблем і стресів, котрі кожен переживає десь після 25-и, коли починаєш будувати сімю, облаштовувати побут, активно працювати... - і на друзів починає не вистачати часу. Хтось не хоче слухати чужих проблем, а хтось просто погуз у своїх, або просто починаємо розучуватися тішитися тому файному, що маєм в житті... Шкода... Адже сімя сімєю, але потреби у розширенні світогляду через взаємини з друзями ніхто не відміняв. Життя власне цікаве своїм розмаїттям...
Відповідь: Жіноча дружба Я маю подругу-куму-споріднену душу, з якою дружу більшу половину свого життя. Вона завжди була поруч і першою знала про сумні і щасливі моменти мого життя. Ми кілька років як не живемо в одному місті і бачимся нечасто. І ось сьогодні від спільних друзів я довідалася що в неї проблеми у стосунках. Вона страждає і її пасія нею маніпулює і гнобить її. Припинила спілкуватися з рідними, розсварилися з колегами, звела до мінімуму зустрічі з друзями, видалилася з соцмережі... Причина тому-її вічно "просвітлений" травою 36-річний друг, що вчить її життю, контролюєє її кроки і контакти, занижує її самооцінку. А ще сидить у неї на шиї. Вона платить 400у.о. за оренду, а він купує їй пару чобіт і вона тішиться як дитина. Я бачила його 2 рази, сама вона на цю тему зі мною не говорила і я не знаю як бути: напоумити її і потрапити в список персон нон-грата чи чекати поки вона сама зачепить цю тему в не здавати джерело інформації?...